РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ЯК ЗМІСТОВИЙ НАПРЯМ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОЇ БІБЛІОТЕКИ - Діловодство - Реферати - Каталог статей

ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ЯК ЗМІСТОВИЙ НАПРЯМ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОЇ БІБЛІОТЕКИ Розглядається об єктивна необхідність формування нового змістового напряму інформаційно-комунікаційної діяльності сучасної бібліотеки, об єктом якої є здоровий спосіб життя. Ключові слова: соціальні комунікації, бібліотека, бібліотечно-інформаційна діяльність, здоровий спосіб життя. Рассматривается объективная необходимость формирования нового содержательного направления информационно-коммуникационной деятельности современной библиотеки, объектом которой является здоровый образ жизни. Ключевые слова: социальные коммуникации, библиотека, библиотечно-информационная деятельность, здоровый образ жизни. Objective necessity is examined of a new substantial direction of information and communication activity of a present-day library with a healthy mode of life as an object. Key words: social communications, library, library and information activity, healthy mode of life. Однією з найголовніших загальнолюдських цінностей є здоров'я, якість котрого забезпечується через дотримання настанов здорового способу життя (ЗСЖ). З цією метою в розвинених країнах світу створено систему соціально-комунікаційних каналів і засобів поширення інформації щодо ЗСЖ, чільне місце в якій належить бібліотекам [3; 4; 6]. Україна, котра претендує на статус соціально орієнтованої держави європейського рівня, має дотримуватися принципових засад формування, розвитку і підтримки здоров'я своїх громадян упродовж усього життя, вироблених світовим співтовариством, через створення єдиної соціально-комунікаційної системи формування ЗСЖ, однією з важливих складових якої мають стати бібліотеки. Слід зазначити, що, незважаючи на багаторічну плідну роботу бібліотек у цій царині, її результати, зазвичай, висвітлюються на рівні окремих статей [12], які наголошують на окремих аспектах бібліотечної діяльності. Серед мікропотоку публікацій, присвячених формуванню здорового способу життя, можна назвати публікації К. А. Вартанової [2], Ю. Н. Дре- шер [5], О. Л. Кабачек [7], Л. Е. Савич [10] та ін. Виявлено, що, окрім праць автора статті [8; 9], поки що не існує публікацій, присвячених теоретичному обґрунтуванню місця і ролі бібліотек в інформаційно-комунікаційній підтримці формування здорового способу життя. Мета статті – теоретичне обґрунтування здорового способу життя як об'єкта змістового напряму інформаційно-комунікаційної діяльності сучасної бібліотеки. Відомо, що рівень здоров'я людини і/або суспільства залежить від багатьох чинників: соціально-економічних, соціально-політичних, психологічних, генетичних, культурологічних тощо. Дані Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) свідчать, що стан здоров'я людини на 50-55% залежить від способу життя, на 20-25% – від оточуючого середовища, на 20% – від генотипу і лише на 10-15% – від рівня розвитку медичного обслуговування [4, с. 7]. Очевидно, що серед основних засобів збереження, зміцнення та розвитку здоров'я є здоровий спосіб життя, під яким розуміється відмова від шкідливих звичок, дотримання його норм і принципів у харчуванні, власній гігієні, фізичній рухливості, статевих стосунках тощо [4]. Існує нагальна необхідність створення в Україні єдиної інформаційно- комунікаційної системи поширення норм здорового способу життя як основного превентивного (пропедевтичного) засобу набуття, збереження та зміцнення здоров'я впродовж усього життя через об'єднання та координацію зусиль усіх основних соціально-комунікаційних структур – бібліотек, інформаційних центрів, музеїв, архівів, видавництв, книжкових магазинів, ЗМІ та ін. – у наданні населенню якісної інформації (знань) з питань ЗСЖ. У цій системі необхідно переосмислити місце бібліотеки як соціально- комунікаційного центру формування здорового способу життя. Вона має активізувати свої комунікаційні функції – поряд з процесами кумуляції, відбору, аналітико-синтетичної обробки, зберігання, сприяти прискоренню обміну та доведенню до користувачів якісної інформації з проблем збереження та зміцнення здоров'я через дотримання норм і принципів ЗСЖ. Ідеться про необхідність формування порівняно нового змістового напряму діяльності сучасної бібліотеки, об'єктом якої є здоровий спосіб життя. Одним з головних результатів цього напряму діяльності має стати створення цілісної системи бібліотечно-інформаційного забезпечення здорового способу життя. Осмислити «предметне поле» стосовно самостійного напряму діяльності бібліотек дозволили праці українських і зарубіжних фахівців, у яких висвітлюються питання ЗСЖ та які свідчать про актуальність та складність її вирішення. Серед них: праці Г. Апанасенка, І. Брехмана, О. Гладощука, В. Глушка, М. Гончаренко, В. Горащука, М. Гриньової, О. Глущенка, Л. Жаліло, Л. Животовської, Г. Зайцева, В. Оржеховської, С. Страшко, Л. Сущенко, Б. Чумакова, В. Шкуркіної та ін. Аналіз наукового доробку цих дослідників сприяв з'ясуванню сутності та структури феномену «здоровий спосіб життя», що має суттєве значення для розгортання бібліотекою комунікаційної функції в напрямі формування ЗСЖ народу України і кожного її громадянина. З'ясовано, що предметна сфера здорового способу життя є достатньо широкою, її межі недостатньо визначені. Так, згідно з трактуванням ВООЗ, здоровий спосіб життя – це така форма життєдіяльності людини, яка може забезпечити стан повного фізичного, душевного (духовного) та соціального благополуччя [6]. Це поняття є базовим, на основі якого уточнюються його обсяг і зміст з філософських, соціологічних, валеологічних, культурологічних та інших позицій. Базуючись на працях попередників [4, с. 4; 11, с. 23; 12, с. 5], під здоровим способом життя розумітимемо систему дій особистості, соціальних груп, суспільства, людства в цілому, спрямовану на формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров'я. Визначено внутрішню структуру ЗСЖ як взаємозв'язок його основних змістових компонентів. Серед основних з них: відмова від шкідливих звичок (тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотиків, галюциногенів тощо); раціональне харчування (споживання якісної їжі, питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок підвищеної біологічної цінності); умови побуту, складовими якого можна вважати якість та комфортність житла, наявність умов і засобів для організації фізично активного й пасивного відпочинку та ін.; умови праці (безпека у фізичному і психологічному аспектах, гідна заробітна плата, наявність стимулів та умов професійного зростання); рухова активність (загартування, використання засобів фізичної культури і спорту, різноманітних систем оздоровлення, підвищення рівня фізичного розвитку, його відтворення, відновлення після фізичних та психічних навантажень); дотримання правил безпеки поведінки в сексуальній сфері (повноцінне статеве життя відповідно до вікових та індивідуальних особливостей, здатність індивіда чинити опір наявному рівню соціальної стресоген- ності); дотримання правил особистої гігієни. Огляд опублікованих джерел і ресурсів Інтернету дозволив визначитися щодо змісту поняття «формування здорового способу життя» (ФЗСЖ), під яким розуміється процес докладання зусиль та реалізації заходів щодо сприяння збереженню та поліпшенню здоров'я, досягненню благополуччя. Оттавською хартією ВООЗ (1986 р.) визначено ідеологічні засади ФЗСЖ, яких мають дотримувати бібліотеки в поширенні настанов ЗСЖ: сприйняття здоров'я не тільки як відсутності хвороб чи фізичних вад, але як стану повного благополуччя; системне розуміння здоров'я як феномену, що поєднує чотири основні складові – духовну, соціальну, психічну і фізичну; покладання відповідальності за стан здоров'я не лише на близьке оточення, організацію, громаду, державу, суспільство, але в першу чергу на саму людину, яка має нести відповідальність за власне здоров'я, контролювати власну життєдіяльність, свідомо формувати в собі потребу в дотриманні настанов ЗСЖ. Тобто серед основних механізмів формування ЗСЖ – розвиток самосвідомості людини, сприяння та створення належних інформаційно-комунікаційних умов для окремої особистості, груп людей, громади, суспільства в цілому щодо формування здорового способу життя. Слід зазначити, що проблема ФЗСЖ є предметом постійного обговорення на міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових конференціях, що проводяться в Україні. Однак у переважній більшості з них висвітленню ролі бібліотек у формуванні ЗСЖ відводиться мінімальне місце. Це можна пояснити двома основними причинами: 1) недооцінюванням значущості інформаційно-комунікаційної підсистеми формування ЗСЖ у сучасному українському суспільстві; 2) пасивністю бібліотечно- інформаційних кадрів, які недостатньо популяризують (рекламують) свої можливості щодо зберігання й зміцнення здоров'я особистості та суспільства через підвищення рівня поінформованості громадян України з питань ЗСЖ. Нинішня ситуація зі здоров'ям народу України потребує докорінної зміни ситуації. Настав час об'єднати розрізнені багаторічні зусилля бібліотек різних типів і видів щодо поширення ідей ЗСЖ у єдиному змістовому напрямі бібліотечної діяльності – інформаційно-комунікаційної підтримки формування здорового способу життя за участю сучасних бібліотек. Серед базових складових цього напряму можна назвати: формування, зберігання та використання фонду документів, присвячених питанням ЗСЖ; відбиття інформації щодо ЗСЖ у системі бібліотечних каталогів, БД і БЗ, на веб-сайтах та веб-порталах; створення системи бібліографічних посібників з питань ЗСЖ; бібліотечне обслуговування щодо надання ресурсів, продуктів і послуг користувачам з проблем ЗСЖ; поширення ідеології ЗСЖ через проведення масових заходів із залученням читачів, ЗМІ, соціальних, медичних та інших служб тощо; організація спілкування й обмін документами, інформацією, знаннями з питань ЗСЖ через установлення й підтримання системної взаємодії бібліотеки з користувачами, іншими соціально-комунікаційними структурами, всіма зацікавленими в отриманні й ефективному використанні інформації означеного змісту; формування нового розділу бібліотекознавства «Бібліотечна валео- логія». Бібліотека може сформувати цей змістовий напрям своєї інформаційно- комунікаційної діяльності через сукупність її якісних характеристик: бібліотека нині є безплатною загальнодоступною установою, послугами якої може користуватися все населення України – від дітей до людей похилого віку, від здорових до хворих; бібліотека обслуговує своїх користувачів диференційовано з урахуванням специфіки індивідуальних, групових і масових інформаційних потреб та запитів, гарантує їх повну конфіденційність у делікатних питаннях ЗСЖ; бібліотека – центр доступу не лише до місцевих, регіональних і національних документних, інформаційних та когнітивних ресурсів, але й світових; бібліотека здатна забезпечити безпосереднє та опосередковане спілкування реальних і віртуальних користувачів та бібліотекарів; бібліотека може налагодити партнерські зв'язки не лише зі спорідненими соціально-комунікаційними структурами, а й скоординувати діяльність з представниками владних, правоохоронних структур, органів охорони здоров'я, соціальних служб, професійних об'єднань тощо. Унікальність бібліотеки як соціально-комунікаційного центру формування ЗСЖ полягає також і в тому, що вона має справу, зазвичай, з верифікованою (перевіреною) інформацією щодо ЗСЖ. Перш ніж потрапити до фонду бібліотеки, вона підлягає ретельній експертизі у видавництвах, редакціях, теле-, відеофірмах, книжкових магазинах, у самій бібліотеці. Як зазначає Т. Булах, бібліотечна селекція склалася в певну систему, складовими якої є первинний, обліковий, ідентифікаційний, пошуковий, вторинний та інші види відбору: здійснення первинного і вторинного відбору сприяє надходженню до фонду бібліотеки, відбиттю в системі каталогів, бібліотечних покажчиків і БД найцінніших джерел інформації. Ідентифікаційний відбір та поцифрування забезпечують доступ як до інформаційних ресурсів власної генерації, так і до запозичених регіональних, національних та світових ресурсів за допомогою Інтернету [1]. Бібліотека професійно здійснює наукову обробку документів – бібліографічний опис, анотування, реферування, систематизацію, класифікацію; оперує верифікованими знаннями (інформацією, документами), що є результатом багатоетапної інтелектуальної діяльності як поза, так і всередині бібліотечної структури. Бібліотека формує обсяг і склад своїх фондових ресурсів, сервісних продуктів і послуг з огляду на основні інформаційні потреби населення тієї території, яку вона обслуговує, через вивчення їхньої специфіки. Це сприяє досягненню нею адекватного бібліотечно-інформаційного забезпечення й обслуговування з питань ЗСЖ на індивідуальному, груповому і масовому рівнях. Це надає підстави для висновку: у поширенні найціннішої, верифікованої інформації щодо ЗСЖ бібліотеці можна довіряти більше, ніж іншим соціально- комунікаційним структурам сьогодення. Усе вищеозначене свідчить про об'єктивну необхідність формування відносно нового напряму бібліотечної діяльності – інформаційно- комунікаційної підтримки здорового способу життя. У цьому разі йдеться про те, що бібліотека має стати одним з основних соціально-комунікаційних центрів формування ЗСЖ, функціями якого є пошук, відбір, придбання, наукове оброблення, зберігання, надання доступу користувачам до якісної інформації, що сприяє формуванню ЗСЖ як одного з основних превентивних засобів підтримки та зміцнення здоров'я впродовж усього життєвого циклу людини. ЗСЖ має стати сферою пріоритетного інформаційно- комунікаційного забезпечення (сервісу) бібліотек. Під бібліотечно-інформаційним забезпеченням ЗСЖ розуміється цілісна організаційно-функціональна система бібліотечно-інформаційного обслуговування, базована на об'єднанні кадрових, документно-інформаційних, когнітивних ресурсів, а також комунікаційних засобів бібліотек та інших соціально-комунікаційних структур для збереження, поліпшення та зміцнення духовного, соціального, психічного, інтелектуального, репродуктивного та фізичного здоров'я людини впродовж усього життя. Провідне місце бібліотечної підсистеми соціально-комунікаційної системи ЗСЖ можна пояснити такими особливостями бібліотек: природною властивістю бібліотек інтегруватися до будь-якої сфери життєдіяльності людини та суспільства, зокрема й тих, що пов'язані зі здоровим способом життя; маючи значний власний галузевий інформаційно-комунікаційний потенціал, бібліотеки здатні забезпечити доступ користувачів до місцевих, регіональних, національних і світових документно-інформаційних ресурсів та сервісів з питань ЗСЖ, використовуючи можливості різноманітних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), зокрема Інтернету; бібліотека є практично єдиним соціально-комунікаційним інститутом, який поєднує в собі різні напрями діяльності: 1) функціональний (діяль- нісний), що має інформаційну, просвітницьку (знаннєву), соціалізуючу (гуманізуючу) складові; 2) змістовий, що зумовлюється пріоритетними аспектами ЗСЖ; 3) технологічний, пов'язаний з використанням бібліотеками різних інформаційно-комп'ютерних технологій з метою забезпечення доступу користувачів до власних і «запозичених» доку- ментно-інформаційних ресурсів, продуктів і послуг з питань ЗСЖ; бібліотека є однією з основних фундаментальних і авторитетних соціокомунікаційних структур сьогодення, яка за підтримки державних, регіональних і місцевих органів влади може взяти на себе ініціативу і відповідальність щодо об'єднання окремих особистостей, організацій, установ, підприємств навколо ідеї інформаційного просвітництва всіх верств населення України на засадах соціального партнерства. Вищезазначене дає підстави розглядати бібліотеку як унікальну соціально-комунікаційну структуру, здатну на достатньо високому рівні забезпечити документну, інформаційну та когнітивну підтримку формування та розвитку ЗСЖ кожного громадянина України й українського суспільства в цілому. Визначення здорового способу життя як об'єкта змістового напряму інформаційно-комунікаційної діяльності сучасної бібліотеки передбачає подальші наукові дослідження в цій царині. Серед основних з них – обґрунтування теоретико-методичних та організаційних засад системи бібліотечно-інформаційного забезпечення здорового способу життя. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Булах Т. Д. Бібліотечна селекція документів в умовах інформатизації : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. 07.00.08 – «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» / Т. Д. Булах. – Х, 2006. – 20 с. Вартанова К. А. Информация для формирования здорового образа жизни подростков и молодежи (по материалам программы «Здоровье и развитие молодежи» Детского Фонда ООН (ЮНІСЕФ в РФ) / К. А. Вартанова // Шк. б-ка. – 2005. – № 1-2. – С. 60-72. Гладощук О. Здоровий спосіб життя: виховання та контроль / О. Гладо- щук// Вища освіта України. – 2007. – № 1. – С. 99-105. Глушко В. С. Основи здорового способу життя для всіх і кожного : навч. посіб. з курсу «Валеологія» / В. С. Глушко. – Тернопіль : СМП «Астон», 1999. – 368 с. Дрешер Ю. Н. Библиотерапия: теория и практика : учеб. пособ. / Ю. Н. Дрешер ; науч. ред. Т. И. Ключенко. – СПб. : Профессия, 2008. – 272 с. Здоровье-21 : основы политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе ВООЗ (ЕРБ) (введение) // Европейская серия по достижению здоровья для всех. – Копенгаген : ВООЗ (ЕРБ), 1998. – № 5. – 128 с. Кабачек О. Л. Направления и этапы психолого-педагогической работы массовой детской библиотеки по интеграции детей с ограничениями в развитии в социокультурную среду / О. Л. Кабачек // Коррекционно- развивающая работа с детьми и подростками в условиях массовой библиотеки. – М., 1996. – С. 1-14. Мухамед'яров Н. Н. Бібліотека – інституція формування соціально- комунікаційного середовища здорового способу життя / Н. Н. Муха- мед'яров // Соціальні комунікації в стратегіях формування суспільства знань : тези доповідей міжнар. наук. конф., 26-27 лютого 2009 р., м. Харків. – Х, 2009. – С. 111-13. Мухамед'яров Н. Н. Бібліотечна валеологія як наука і сфера практичної діяльності : визначення поняття / Н. Н. Мухамед'яров // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. – 2007. – Вип. 20. – С. 114-121. Савич Л. Е. Библиотечная валеология небходима / Л. Е. Савич // Вестн. МГУКИ. – 2008. – № 3. – С. 136-139. Соціологічна енциклопедія / укл. В. Г. Городяненко. – К. : Академвидав, 2008. – 456 с. – (Сер. «Енциклопедія ерудита»). Через библиотеки – к будущему : сб. материалов по формированию детско-юношеской информационной политики : (по материалам конференций Программы ЮНЕСКО «Информация для всех». В 2 ч. Ч. 1 /ЮНИСЕФ, Рос. комитет Программы ЮНЕСКО «Информация для всех» ; сост. А. Демидов, О. Старовойтова. – М. : Шк. б-ка, 2004. – 648 с. – (Проф. б-ка шк. библиотекаря; Сер. 1, вып. 8-10). Надійшла до редколегії 14.03.2010 р. УДК 027.8(091) А.О. РИЖАНОВА СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАЦІЙНА РЕКОНСТРУКЦІЯ ІСТОРІЇ ШКІЛЬНИХ БІБЛІОТЕК Аналізуються шкільна бібліотека як соціально-комунікаційний феномен та відповідна історія становлення бібліотек у школах. Ключові слова: історія шкільних бібліотек, соціально-комунікаційна реконструкція. Анализируются школьная библиотека как социально-кому- никационный феномен и соответствующая история становления библиотек в школах. Ключевые слова: история школьных библиотек, социаль- но-комуникационная реконструкция. A school library as a social-communication phenomenon and corresponding history of formation of school libraries are analyzed. Key words: history of school libraries, social-communication reconstruction. Актуальність шкільної бібліотеки пов'язана із соціокультурними змінами в суспільстві. Школа та бібліотека завжди і майже в усіх народів забезпечували соціальну комунікацію між світом дорослих та дітей щодо входження нової генерації в соціум та ефективної самореалізації в ньому для взаємної користі суспільства і людини. Традиційно бібліотека, як соціальний інститут, відігравала роль берегині масиву соціального знання, а школа – комунікаційного каналу трансляції цього знання новому поколінню. Таким чином, шкільна бібліотека за своєю суттю є справжнім соціально-комунікаційним феноменом. Тому відповідна реконструкція історії шкільної бібліотеки сприятиме об'єктивному визначенню перспектив її розвитку в умовах становлення інформаційного суспільства. Шкільну бібліотеку ретельно досліджували Н. Бірюкова, М. Васильчен- ко, І. Ганицька, Є. Зуєва, Л. Мовшан, С. Шматова, Є. Ястребцова та ін.; історичний аспект шкільної бібліотеки, як одного з типу бібліотек, що обслуговують дітей – Н. Білопола, І. Сесак, С. Стаднік та інші, проте соціально- комунікаційний аспект бібліотеки в школі досліджено недостатньо. Отже, мета цієї публікації – здійснити соціально-комунікаційну реконструкцію історії шкільної бібліотеки. На світанку історії людства домінувала бібліотека як берегиня набутого соціального досвіду, а школа приєднувалася до бібліотеки і саме на ґрунті її масивів знання реалізовувала свої мету і завдання. З розвитком цивілізації, потребою освіти ширших верств населення, з винайденням книгодрукування школа почала відокремлюватися від бібліотеки й удосконалюватися як самостійна соціальна інституція. Інституалізація школи суперечливо відбилася на стосунках навчальних закладів як каналів соціальної комунікації та їх бібліотек як масивів соціальної інформації. Хоча школа не могла обійтися без бібліотеки, але головною виявилася тенденція збирання книг та заснування бібліотек в місцях навчання дітей з домінуючою роллю школи. Однак запровадження та поширення вищої освіти сприяли бурхливому розвиткові науки, результатом якого став інформаційний «вибух» ХХ ст. – започаткування нової ери у взаємовідносинах школи та шкільної бібліотеки, зокрема їх взаємопроникнення. Поєднавши зусилля обох соціальних інституцій, школа та бібліотека мають можливість значно підвищити ефективність соціальних комунікацій між дорослими та дітьми, забезпечивши всебічний розвиток дитини й можливість її якісної адаптації в суспільстві. Оскільки людство не може розвиватися без соціальних комунікацій, то бібліотека та школа були «нерозлучні» з тих «ранніх етапів розвитку цивілізації, коли стало неможливим поширення знань тільки в рамках простого запам'ятовування їх та передачі від людини до людини, від покоління поколінню» [1, с. 33]. Винайдення писемності надало змогу доповнити традиційний процес навчання ще й осмисленням інформації з рукописів. Проте це підсилення, зрозуміло, супроводжувалося і ускладненням навчання, оскільки писемність спочатку слід опанувати. Бібліотеки, які акумулювали інформацію у формі рукописно зафіксованого досвіду минулих поколінь, стали своєрідними науково-педагогічними центрами типу Академії та Ліцею Давньої Греції. У Давніх Ірані та Іраку існували також «приєднані бібліотеки (до шкіл-медресе, мечетів тощо). Ці заклади поєднували збереження книг з навчанням [1, с. 50-51]. Проте, починаючи з Середньовіччя, простежується тенденція, коли вже не школа засновувалася при бібліотеці, а навпаки – бібліотека при школі, отже, шкільна бібліотека. Ідея сучасної шкільної бібліотеки складалася дуже повільно. Ще в 1578 р. у Західній Європі, в Англії, опубліковано наказ з вимогою створення «бібліотек та галерей» у школах. Але лише в 1839 р. Горацій Манн прагнув створити шкільні бібліотеки, щоб мати можливість вийти за межі інформації, яку одержують з підручників. Ще точніше цю ідею сформульовано на початку 1900 р., коли Мері Холл та Люсі Фарго почали писати про нову динамічну бібліотеку, котра складається з друкованих та недрукованих творів, функціонує як навчальна лабораторія і вкладає в руки учнів інструмент пізнання [2, с. 271]. Соціальна комунікація через шкільну бібліотеку відбувалася відповідно до соціального статусу батьків дітей, котрі навчалися в школі. До початку ХХ ст. через шкільну бібліотеку навіть здійснювалося соціальне та національне пригнічення. Наприклад, російський царський уряд усвідомлено обмежував коло читання дітей у школі: чим нижче по соціальних сходах перебували батьки дітей, тим жорсткішим був відбір книг, біднішою була бібліотека. Завдання читання зводилися тут до виховання у дітей релігійних почуттів та любові до царської родини. Виняток становили бібліотеки середніх шкіл, які мали бути базою підготовки до вищої освіти та розвитку науки. Але навіть у середній школі відносини навчального процесу з бібліотекою були слабкими, неактивними. У ХІХ ст. остаточно стала притаманною бібліотекам навчальних закладів функція інформаційного забезпечення вчителів, що значною мірою віддзеркалювало загальну концепцію школи: вчитель, який знає «все», повинен передати свої знання учневі. Тому й найфундаментальнішими були саме вчительські бібліотеки, оскільки вони допомагали вчителеві здобути знання, учнівські були допоміжними. Але зі зростанням інформаційного насичення суспільства та усвідомленням активної ролі в навчанні самого учня поступово стало змінюватися ставлення до шкільної бібліотеки, перш за все в середній школі. Ця тенденція – розвитку бібліотек у середній та вищій школі – була характерною не тільки для нашої країни, але й для багатьох держав світу. Про це свідчать дослідники США [3], Данії [4], Норвегії [5], Пакистану [6], Угорщини [7]. Проте шкільні бібліотеки навіть найкращих шкіл до ХХ ст. являли собою звичайні книгосховища, тобто функція створення масиву інформації зберігалася, а комунікаційна реалізувалася мінімально. Якісно іншими стали місце і роль шкільної бібліотеки починаючи з другої чверті ХХ ст., коли виникає принципово інше завдання школи, а саме – навчити учня самостійно вчитися. Отже, зі зростанням активності учня в процесі соціальної комунікації з передачею соціального досвіду від дорослих до дітей змінюються і функції шкільної бібліотеки. Показовим у цьому сенсі є досвід шкільних бібліотек США. Національна освітня асоціація США (НОА) разом з Американською бібліотечною асоціацією (АБА) ще в 1920 р. надрукували «Стандартні вимоги до організацій та оснащення бібліотек середніх шкіл», які відповідали вже тоді створеній НОА «Концепції шкільної бібліотеки». У США ці стандарти відомі як «Стандарти Сертана», який був головою комітету. Саме Сертан сприяв і прийняттю в 1925 р. стандартних вимог до бібліотек початкових шкіл. Це зробили Секція бібліотекарів шкільних бібліотек АБА та відділ директорів початкових шкіл НОА [2]. Незважаючи на те, що стандарти першої половини століття узгоджувалися і приймалися спільно освітніми та бібліотечними організаціями, вони дуже високо цінувалися лише бібліотекарями («значна віха в професійній історії бібліотекарів шкільних бібліотек» [2]) і майже не враховувалися школою та більшістю вчителів. Бібліотек у початкових школах було дуже мало і ще менше бібліотекарів у них. Більшість бібліотек середніх шкіл являли собою навчальні зали, де вчитель (найчастіше англійської мови) намагався заохочувати до читання та стежив за порядком. Для виконання професійних бібліотечних обов'язків часу не вистачало. Нечасто бібліотечні матеріали відповідали навчальним програмам, за винятком, зрозуміло, англійської мови, тому що не залишалося часу в бібліотекарів на співпрацю з іншими вчителями та шкільною адміністрацією. Лише в середині 50-х рр. ХХ ст. разом із загальною інформатизацією суспільства, з формуванням єдиних національних соціально-комунікаційних каналів розвинутих країн на практиці почало змінюватися ставлення до шкільної бібліотеки. Саме в цей час у США були значно збільшені федеральні асигнування на потреби шкільних бібліотек, що надало змогу розширити бібліотечні фонди. В окремих бібліотеках почали використовуватися поряд з грамзаписами, мікроформами, кіно і нові інформаційні засоби навчання, основані на комп'ютерній технології, а також технічні засоби проектування [8]. Часом «злету» стали для шкільних бібліотек США 60-ті рр. ХХ ст. Стимулом для того, як це не дивно, став СРСР, точніше запуск ним першого космічного супутника. Саме реформа освіти США 60-х рр. надала шкільній бібліотеці реальну можливість стати вирішальним елементом у справі формування першокласних шкіл, оскільки стверджувала, що знання та інфор- мованість, творча активність і мислення формуються в школі на ґрунті бібліотеки. Тому федеральна підтримка освіти, яка була викликана космічними успіхами СРСР, та занепокоєність американців з приводу відставання рівня їх освіти від радянського, виявилася у масовому відкритті шкільних бібліотек у початкових школах та в «експоненціальному» збільшенні парку персональних комп'ютерів бібліотеках середніх шкіл, у використанні ними обчислювальних мереж, нових інформаційних технологій [2]. Отже, інформатизація суспільства в США сприяла долученню шкільної бібліотеки до національної соціально-комунікаційної мережі. Умови, які склалися в освіті США в ці роки, дозволили комітету «Золотих дівчат», який очолювали Франц Хенн і Рут Ерстел, створити нові «Стандарти програм шкільних бібліотек», на зміну застарілим нормам 1945 р. Можливість молодого покоління розвивати творчий потенціал, інформо- ваність, здобувати знання і набувати досвід безмежні і не в останню чергу залежать від можливостей шкільних бібліотек» [8]. Таке усвідомлене ставлення до шкільної бібліотеки як до феномену соціальної комунікації і визначило головні принципи політики і практики шкільних бібліотек, принципи їх організації та управління ними, комплектування штатів, фондів і фінансування. Для реалізації нових стандартів Американська асоціація шкільних бібліотек розробила та впровадила відповідний соціально-комунікаційний проект – «Проект розвитку шкільних бібліотек», заходи якого охоплювали всі школи країни. Цим проектом передбачалася поступова трансформація всіх шкільних бібліотек країни в своєрідні бібліотечно-інформаційні центри, фонди яких охоплюють значно більше коло матеріалів, ніж лише друковані. Тому при бібліотеках почали створюватися фотокімнати, телевізійні студії, кімнати для роботи з мікроформами, центри аудіо- і відео- відтворення. Результатом реалізації проекту була організація 8-ми шкіл з показовими бібліотеками, рівень діяльності яких відповідав вимогам «Стандарту для шкільних бібліотек. Шкільні бібліотекарі, розуміючи значення поширення ідеї ідеальної шкільної бібліотеки серед громадян країни (платників податків, потенційних спонсорів), організували відвідування цих зразкових бібліотек (16 тис. осіб) [9]. 1970-1980 роки (роки економічного спаду), хоча і негативно, позначилися на матеріально-технічній базі, але значно просунули вперед законодавство щодо шкільних бібліотек, зміцнюючи сприйняття їх у суспільстві як елементу соціально-комунікаційної мережі. Серед завдань керівних закладів освіти щодо шкільних бібліотек були і такі: «формування довгострокових планів розвитку шкільних програм, зокрема планів кооперування обслуговування на рівні регіону, штату; контроль за використанням федеральних фондів, призначених для здійснення програм шкільних бібліотек; забезпечення кореляції програм бібліотечного обслуговування та освітніх програм штату і місцевих шкіл; розробка планів взаємодії з різними закладами штату, які мають на меті розвиток бібліотечного обслуговування в штатах і заохочування до міжбібліотечних обмінів та кооперації з публічними, академічними, іншими бібліотеками» [8]. Безумовно, шкільні бібліотеки США є провідними бібліотеками для всіх шкільних бібліотек світу і визначені ними тенденції розвитку знаходять своє підтвердження і в минулому, і нині. Так, американські «зоряні» 60-ті роки характеризуються посиленням уваги до шкільних бібліотек в Європі в 70-ті, в країнах південно-східної Азії – в 80-ті рр. ХХ ст. Час актуалізації значення шкільних бібліотек залежить від розуміння кожним суспільством значення інформації, соціальних комунікацій у сучасну епоху. Таким чином, історія розвитку шкільних бібліотек дозволяє дійти висновку, що бібліотека в школі є специфічним соціально-комунікаційним феноменом. Її специфічність полягає в тому, що вона як бібліотека виконує функцію кумуляції найкращого соціального досвіду людства і кожної країни для передачі прийдешнім поколінням, отже, відвіку має соціально- комунікаційну роль. Крім того, вона знаходиться в школі – освітянській соціальній інституції, яка, у свою чергу, є соціально-комунікаційним інститутом з трансляції соціального досвіду дорослих – дітям, тобто шкільна бібліотека – соціально-комунікаційний заклад, так би мовити, «у квадраті». Особливого значення шкільна бібліотека набуває у вік інформаційного «вибуху», в період формування культури інформаційного суспільства з її глобальними соціальними комунікаціями, де бібліотека у школі стає низовою кумулятивною одиницею не лише трансляції соціального досвіду, але й опанування культури користування соціальними комунікаціями світу. Саме вона здатна забезпечити інформаційну свободу кожного громадянина країни, хто відвідував школу і таким чином, впливати на вдосконалення освіти, а, відтак, і соціальних комунікацій, і суспільства в цілому. Перспективою подальшого дослідження шкільних бібліотек є визначення їх впливу на інформаційний розвиток нової генерації. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Столяров Ю. Н. Библиотека: структурно-функциональный подход. – М., 1981. – 256 с. Morris Y. G. Information power: Link to the Past, Pasport to the future // Illinous.libr/ – 1989. – Vol.7, №5-6. – P.270-275. Иаруссо М. Б. Структура библиотечных сетей, обслуживающих детей и юношество // Библиотековедение и библиографоведение за рубежом. – М, 1991. – № 129. – С.73-87. Pollard L. The windfall // School librarian.. – 1990. – Vol. 38, № 4. – Р. 137-138. Гранхейм Э. Новый Закон о публичных и школьных библиотеках Норвегии // Библиотековедение и библиографоведение за рубежом: рефераты статей. – М, 1972. – № 11. – С. 21-25. Анвар М. Библиотеки в средних школах Пакистана // Библиотековедение и библиографоведение за рубежом: рефераты статей. – М., 1971. – № 7. – С. 36-43. Проблемы развития школьных библиотек в Венгрии. – М., 1985. – 17 с. Библиотеки и библиотечное дело в США: комплексный подход. – М., 1992. – 295 с. Дарлинг Р. Л. Школьные библиотеки и реформа учебной программы (США) // Библиотековедение и библиографоведение за рубежом: рефераты статей. – М., 1972. – № 11. – С. 38-41.
1 2 3 4 5 Категория: Діловодство \| Добавил: Aspirant (06.05.2015)
Просмотров: 819 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: