РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Особливості розвитку документально-інформаційних ресурсів Галичини - Діловодство - Реферати - Каталог статей

Особливості розвитку документально-інформаційних ресурсів Галичини Інформатизація усіх сфер людської діяльності, стрімке і безперервне зростання обсягів потоків документованої інформації та об’єктивна реальність епохи «інформаційного суспільства», або “суспільства знань» сформувала суспільну потребу в ефективному опрацюванні документально-інформаційних ресурсів на усіх рівнях: локальному, регіональному, національному та глобальному. Регіональний іфоресурс – це вагома складова, важливий сегмент національного інформаційного та соціокультурного простору України. Від якості формування інформаційного потенціалу регіону як стратегічного арсеналу держави існує пряма залежність для формування регіональної інформаційної політики, національної політики і, врешті-решт, - національної безпеки та інформаційного суверенітету нашої держави. Завдяки чітко структурованим документально-інформаційним ресурсам (ДІР) окремих регіонів України забезпечується право на вільний доступ до інформації, регламентований чинними національними та міжнародними нормативно-правовими актами. Аксіологічна проблема збереження документально – інформаційних ресурсів (локальних, регіональних, національних та глобальних) стає надзвичайно актуальною в період переходу від постіндустріального до інформаційного суспільства. Вона тісно пов’язана з найважливішими завданнями інформатизації, що постають перед Україною і відіграють значну роль для розвитку наук документознавчо-інформаційного циклу, про це свідчить чимала кількість вітчизняних та зарубіжних публікацій.[1], [2]. В Олександрійському Маніфесті про бібліотеки під назвою «Інформаційне суспільство в дії», прийнятому напередодні інформаційного Самміту в Тунісі, на зустрічі представників ІФЛА 11 листопада 2005 року, було визначено роль і можливості бібліотек та інформаційних служб у розвитку інформаційного суспільства та забезпеченні права людини на свободу доступу до інформації. Зокрема, йшлося про ефективне використання інформаційних ресурсів різного рівня. Адже усі людські ресурси (накопичені людством) - ключовий фактор економічного прогресу. Цим самим соціальні інституції інформації різного плану вносять суттєвий вклад у подолання цифрової і, як наслідок, інформаційної нерівності. Ставлячи перед собою за мету забезпечення доступу до інформації для усього людства, ІФЛА притримується принципів справедливості для місцевих жителів різних регіонів у різних країнах світу. ІФЛА, бібліотеки та інформаційні служби володіють загальною концепцією Інформаційного суспільства для всіх, прийняту на Всесвітньому самміті з питань інформаційного суспільства(WSIS) в Женеві у грудні 2003 року. Їх позиція – у просуванні ідей розвитку всеохоплюючого суспільства, заснованого на фундаментальному праві людей на доступ до інформації без обмежень, у суспільстві, де кожний зможе створювати інформацію та знання, а також використовувати та поширювати їх. Сьогодні все менш переконливим є твердження деяких дослідників про те, що інформаційний етап розвитку українського суспільства у силу суттєвого відставання від передових країн світу на шляху до суспільства знань ще далеко попереду. Глобальні процеси нашого часу проявляють свої впливи все інтенсивніше, всеохоплююче у масштабах усього світу. Так, у [6] стверджується, що «в стратегічній перспективі певна група країн відчутно посилить свою роль у світових процесах за рахунок пріоритетного виробництва і використання найновіших знань…Інші країни, що не оволоділи цими знаннями та інструментами, стануть більш залежними від першої групи і будуть розраховуватися з нею за благо цивілізації дешевою робочою силою, природними ресурсами, екологічними квотами та іншими складовими своєї національної безпеки» Значну роль у процесах глобалізації відіграють окремі соціальні бази (бібліотеки, архіви, музеї, ЦНТІ та ін.), починаючи з рівнів регіонів. Тому очевидним стає надзвичайна увага до формування їхніх інформаційних ресурсів. «Бібліотеки та інформаційні ресурси в сучасному світі науки, культури, освіти та бізнесу», - під такою назвою щорічно проходить міжнародна конференція в Криму. У [2] було підсумовано основні результати впровадження нових технологій у процесі формування та зберігання інформаційних ресурсів. Початковий етап формування інформаційних ресурсів здійснюється на рівні окремих регіонів. На основі територіального критерію в структурі інформаційних ресурсів доцільно виділяти також окрему групу – краєзнавчі інформаційні ресурси, які дають повну, вичерпну характеристику територіальної одиниці. Краєзнавчі інформаційні ресурси та ДІР західного регіону, до якого відноситься Прикарпаття, – це зовсім невивчений масив інформації, який є потужним арсеналом засобів розвитку економічної інфраструктури регіону, туристичної (рекреаційної) галузі зокрема. Під ДІР розуміють сукупність документованої інформації на різних носіях інформації, а також інформаційних технологій створення, зберігання, поширення інформації. До краєзнавчих інформаційних ресурсів відноситься документальна інформація про рідний край (населений пункт, район, область, регіон). Прикарпаття – край туризму, що розвивається, тому для нього особливо актуальною є тема повноцінного формування та збереження краєзнавчих рекреаційних ресурсів, що дозволить залучити вагомі вітчизняні та зарубіжні інвестиції в економічну інфраструктуру краю. До складу краєзнавчих інформаційних ресурсів входить документована інформація про рідний край (область, район, населений пункт) на різних носіях інформації: традиційних (паперових) та альтернативних (новітніх) носіях - : перфорованих, мікроформах, магнітних, оптичних, голографічних та ін.). Основною проблемою для західного регіону, пов’язаною з інформаційними ресурсами, є проблема збереженості в умовах відсутності координації між окремими структурами системи ДОКС (бібліотеками, музеями, архівами, органами НТІ), що призводить до невиправданого дублювання інформації та економічних витрат на її опрацювання . Вирішення цієї проблеми функціонування соціальних інституцій генерації, акумуляції, зберігання і трансляції інформації - першочергова задача, що стоїть перед працівниками документально-інформаційної сфери. Для ознайомлення із загальним станом ДІР західного регіону слід проаналізувати функціонування установ та закладів сфери соціально-документальної комунікації (бібліотек, музеїв, архівів, органів НТІ). Для цього необхідно охарактеризувати склад інформаційного потенціалу регіону, віднайти механізми ефективного функціонування системи закладів ДІК (ДОКС) в умовах технологічної трансформації, її вплив на формування інформаційних ресурсів, проаналізувати нормативно-правове забезпечення інформаційної галузі на рівнях загальнодержавному та місцевому. Сьогодні в області нараховується 738 закладів культури, 70 громадських і 17 державних музеїв; бібліотечну мережу складають 757 бібліотек різних рівнів та відомчого підпорядкування, послугами яких користується 561 тисяча жителів краю. Читачі обласної універсальної наукової бібліотеки (ОУНБ) ім.І.Франка володіють безкоштовним доступом до вітчизняних та світових джерел інформації через мережку Інтернет. Завдяки спільному проекту бібліотеки та Посольства США в Україні, спільно з Міжнародним фондом «Відродження» та завдяки підтримці облдержадміністрації, реалізується Проект створення інформаційного порталу, електронних каталогів. Завершується робота з переведення інформації в електронну версію.Також на базі ОУНБ відкрито Центр європейської інформації, який безкоштовно надає вичерпні дані про перспективи інтеграції України до НАТО.Такі центри вже заплановано відкрити по всій мережі бібліотек області. На базі обласної дитячої бібліотеки відкрито центр інформаційних технологій, який надає користувачам різнопланову інформацію за сприяння Всеукраїнського консорціуму інформації (філії якого, до речі, відкрито у ряді областей України, що вже створює передумови для кооперації та інтеграції ресурсами). Процеси інформатизації не обминули і міську бібліотечну централізовану мережу.Так, задля автоматизації основних технологічних процесів,завершується робота над програмним забезпеченням бібліотечної галузі(міської ЦБС). Бібліотекам середніх спеціальних навчальних закладів запропоновано програми для створення електронних каталогів та ведення обслуговування в автоматизованому режимі. Бібліотеки провідних вузів краю активно впроваджують програмне забезпечення у практику своєї роботи. Дещо гірша ситуація склалася у практиці функціонування бібліотек окремих підприємств, що пояснюється, насамперед, економічними чинниками : скороченням числа самих підприємств та недостатнім фінансуванням існуючих. На Прикарпатті діють музеї : 17 державних і 70 громадських, у фондах яких зберігається майже 190 колекцій експонатів. В управлінні культури облдержадміністрації створено відділ з питань охорони культурної спадщини, що веде контроль за станом обліку, використання та зберігання пам’яток культурної спадщини в області. Незважаючи на суттєву підтримку з боку органів місцевої влади, залишає бажати кращого технічне оснащення музеїв, для яких у більшості випадків властива відсутність комп’ютерної техніки. Мережа державних архівів області представлена обласним державним, міським архівом Івано-Франківська, державними архівами окремих районів та архівними підрозділами окремих установ і закладів . В арсеналі держархівів, у кращому випадку, - комп’ютерна техніка, без спеціального розробленого програмного забезпечення, що значно ускладнює та сповільнює процеси інтеграції та кооперації ресурсів між архівними та іншими соціальними інститутами. Але в цілому державні архівні установи Прикарпаття досягли позитивних результатів з основних напрямків своєї діяльності. Центральне місце у діяльності архівних установ області посідали питання збереженості й організації зберігання документів Національного архівного фонду (НАФ). Вирішенню нагальних проблем щодо зміцнення матеріально-технічної бази державних архівних установ сприяло виконання заходів, передбачених розпорядженням Президента України від 13.04.2005р.№957/2005р.п. «Про невідкладні заходи щодо збереження національних архівних цінностей України», а також державними й регіональними програмами. Вдалося вирішити низку проблем у забезпеченні умов зберігання документів в архівних установах. Проводилося додаткове встановлення стелажного обладнання. Вжито заходів щодо посилення контролю за організацією охоронного режиму в архівних установах з метою запобігання несанкціонованого доступу до архівосховищ, виносу або крадіжки документів. З метою посилення пожежної безпеки у державних архівах усіх рівнів спільно з органами протипожежного нагляду проведено перевірки протипожежного стану електромереж та електроустаткування, розроблено додаткові плани заходів з посилення пожежної безпеки. З метою поліпшення фізичного стану всіх видів документів організовано виявлення і облік документів, що потребують ремонту і реставрації, регулярно проводилися санітарно-гігієнічні роботи з дезінфекції, дезінсекції і знепилення архівних справ. Пріоритетним напрямом роботи архівних установ було поповнення страхового фонду документів Національного архівного фонду. Приділялася значна увага обліку фондів і документів Національного архівного фонду, що зберігаються в архівних установах. З цією метою здійснено перевірку наявності документів. Проводилася робота з обліку нових надходжень справ на постійне зберігання, удосконалення внутрішньої облікової документації, уточнення складу та обсягу фондів. Продовжувалося виявлення і взяття на облік унікальних документів. Невідкладного вирішення потребує також проблема оснащеня архівних приміщень сучасними системами вентиляції і кондиціювання повітря, новітніми технічними засобами для дезінсекції, дезінфекції, знепилювання документів. Нагальними є питання біозахисту документів і засобів їх зберігання, а також відновлення документів із біоушкодженнями, виникнення яких зумовлюється постійним порушенням температурно-вологісного режиму в архівосховищах. В умовах існуючої тенденції до зростання ризику виникнення надзвичайних ситуацій різного ступеня, що зумовлено загальним станом матеріально-технічної бази архівних установ, природними та іншими чинниками, особливого значення набуває вирішення питання щодо збільшення обсягів страхового копіювання документів Національного архівного фонду. Створення страхового фонду унікальних і особливо цінних документів неможливо без відновлення діяльності лабораторій з виготовлення мікрофільмів, сучасного обладнання і високоякісних матеріалів, достатньої кількості фахівців. На сьогодні через відсутність коштів для заміни технічнозношеного і морально застарілого обладнання переважна більшість страхових копій виготовляється лише завдяки участі державних архівів у міжнародних проектах. Загострюється проблема щодо приймання на державне зберігання кіно-, фоно-,фото-, відео- документів.Обяги приймання цих документів щорічно зменшуються. Не вдалося вирішити проблему щодо передавання на державне зберігання документів, що зберігаються в архівних підрозділах підприємств, установ, організацій понад встановлені роки. Спостерігається тенденція до зменшення джерел формування Національного архівного фонду. Поза увагою архівістів залишаються історичні, краєзнавчі, меморіальні музеї, бібліотеки, громадські об’єднання, релігійні організації, більшість підприємств, установ, організацій, заснованих на приватній формі власності, а також власники приватних архівних зібрань. Недостатньо активно здійснюється підготовка та затвердження нових списків юридичних та фізичних осіб- джерел формування Національного архівного фонду, а також списків юридичних осіб, в діяльності яких не створюються документи Національного архівного фонду. Хоча в деякій мірі зросла ефективність інформаційної діяльності державних архівних установ, головним завданням якої є забезпечення доступу користувачів до ретроспективної документної інформації. З метою удосконалення довідкової роботи, державні архіви області запроваджують комп’ютерну реєстрацію запитів громадян, ведуть картотеку обліку місцезнаходження документів ліквідованих та реорганізованих установ, складають переліки установ, підприємств і організацій, документи з особового складу яких перебувають на зберіганні в архівах, у правонаступників, органах вищого рівня, місцевих радах та інших установах. Не вирішено питання щодо осучаснення обладнання читальних зал, оснащення їх новою копіювальною технікою, організацією робочих місць з виходом до всесвітньої інформаційної мережі Інтернет. В рамках програми «Архівна Україніка» працівники архівних установ Прикарпаття займаються створенням анотованого реєстру колекцій мікрофотокопій документів із зарубіжних архівів. Певний прорив відбувся у такому важливому напрямку діяльності архівів, як видавнича. Підготовка і видавання довідкової літератури про склад і зміст НАФ перебувають у центрі уваги більшості державних архівів.Це засвідчує безсумнівні досягнення. Працівники обласного держархіву Івано-Франківської області брали активну участь у підготовці до видання інтегрального довідника «Архівні установи України», який охоплює інформацію про державні архівосховища: галузеві та місцеві архіви. З огляду на відсутність цільового фінансування, на Прикарпатті продовжується «стихійна інформатизація» архівної справи, результатом якої є ситуативні, а не системні зрушення. За базовими показниками (наявністю спеціальних підрозділів, обладнання і локальних мереж, доступу до електронної пошти та Інтернету, постійних виділених каналів зв'язку, серверів, власних веб-сайтів і сторінок на веб-сайтах, спостерігається поступове нарощування. Збільшилася кількість одиниць комп'ютерів в архівах. Слід також наголосити, що знизилися темпи збільшення кількості комп'ютерів за рахунок того, що почався процес виведення з експлуатації морально застарілої і фізично зношеної техніки і заміна її на сучасну, більш потужну. Якщо у 2004 році один комп’ютер припадав на 5,1 працівників, то сьогодні цей показник доведено до 4, 2особи. Водночас, такі темпи не можна вважати задовільними з огляду як на стрімке зростання обсягів інформації в сучасному суспільстві, так і нагальної потреби забезпечення комп’ютером кожне робоче місце. Спостерігається також цілком закономірна кореляція між наявністю фахівців відповідної кваліфікації і оптимального витрачання коштів у цій сфері: там, де комп’ютери обладнані в локальні мережі, - купується значно менше периферійного обладнання (принтерів, сканерів, тощо), а те, що встановлено, як правило,- значно якісніше, надійніше й продуктивніше, його експлуатація (витратні матеріали, обслуговування) коштує значно менше порівняно з дешевими в придбанні, але дорогими в експлуатації, наприклад, струменевими принтерами. У більшості архівних установ Прикарпаття, при наявності сучасних комп’ютерів, відсутня мережа, - в результаті кількість принтерів дорівнює кількості комп'ютерів, що ніяк не можна назвати оптимальним. Досі не завершено підключення усіх державних архівів краю до мережі Інтернет, що передбачено Указами Президента України від 21 липня 1997 року № 663 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 червня 1997 року «Про невідкладні заходи щодо впорядкування системи здійснення державної інформаційної політики та удосконалення державного регулювання інформаційних відносин» від 31 липня 2000 року № 928 «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні», у якому, зокрема поставлено завдання : завершення підключення до цієї мережі наукових установ та організацій, навчальних закладів, архівів, бібліотек, музеїв та інших закладів культури, включаючи розташовані у сільській місцевості». Завершується виконання галузевої програми «Архівні фонди України», що передбачає створення електронної версії Центрального фондового каталогу. За умови збереження таких темпів перший етап галузевої програми – створення локальних сегментів зведеного електронного каталога – може бути завершено протягом 2007/2008 р.р. Водночас необхідно константувати, що відділом інформаційних технологій Держкомархіву забезпечується лише поточний супровід роботи на місцях, натомість не розпочато інтеграцію локальних сегментів до зведеної інформаційної системи . Можна константувати наявність певних позитивних зрушень у діяльності держархівів, що спрямована передусім на забезпечення потреб суспільства та держави у ретроспективній архівній інформації, активне сприяння вирішенню соціальних проблем громадян. Систему органів НТІ (УкрІНТІ) представляє Івано-Франківський ЦНТEІ, в минулому – потужний генератор та акумулятор різнопланової інформації з великим обсягом документопотоку, сьогодні перебуває далеко не в кращому становищі. Останнє обумовлено переходом ЦНТEІ на часткове самофінансування, що не дозволило йому ефективно функціонувати і призвело до втрати своїх провідних позицій на ринку інформації. Для вирішення стратегічних і тактичних завдань щодо подальшого розвитку інфраструктури інформаційного ринку, прийняття оптимальних наукових рішень ЦНТЕІ накопичує та опрацьовує інформацію про основні соціально-економічні показники розвитку регіону, враховувуючи демографічний, природно-ресурсний та економічний потенціал регіону. Було проведено науково-дослідну роботу «Організація збору даних в Івано-Франківській області та розроблення технології оброблення і аналізу великих масивів інформації в автоматизованому режимі». Створено систему збору даних та розроблена технологія оброблення і аналізу різнопланової інформації в автоматизованому режимі для інформаційного забезпечення регіональної політики в Івано-Франківській області . Івано-Франківським ЦНТЕІ для Всеукраїнської асоціації інформаційних служб «ВАІС» проведено опитування мешканців області на предмет відношення громадян до проблем створення інформаційного суспільства, потреб у конкретній інформації. Івано-Франківський ЦНТЕІ пропонує цілий комплекс інформаційного обслуговування у сфері науки, техніки, інтелектуальної власності та економіки. Працівники центру забезпечують користувачів інформацією на будь-яких видах носіїв(електронних, паперових, магнітних, оптичних). База даних ЦНТЕІ – всесвітній інформаційний ресурс, міжнародна база даних зі 150 країн світу. Інформаційно-пошукові послуги центру надають можливість: здійснювати пошук та інформувати щодо особливостей зарубіжного законодавства та нормативної бази відповідно до замовленої тематики; готувати огляд сучасних і перспективних технологій у визначеній галузі та з конкретної проблеми; надавати відомості про розробників, виробників, постачальників технічного обладнання та комплектуючих, дані щодо технічних та цінових характеристик тощо; проводити інформаційний пошук за наведеною або аналогічною схемою; забезпечити моніторинг на ринку товарів та послуг у режимі постійно діючого запиту; проводити маркетингове вивчення ринку, здійснювати пошук партнерів в Україні та за кордоном. Готувати паспорт (досьє) фірми, надавати відомості про її реєстрацію, економічні показники. Рекламувати діяльність та продукцію замовника через мережу Internet; аналізувати пропозиції зарубіжних партнерів стосовно трансферу технологій, спільних венчурних проектів, інвестицій тощо; розміщувати (метою продажу на світому ринку) і здійснювати пошук пропозицій з інтелектуальної власності (ідей, розробок, технологій, «ноу-хау») в Міжнародному Банку технологій та ділових можливостей; здійснювати патентні дослідження; розробляти та оформляти заявочні документи на знаки для товарів та послуг, промислові взірці, інтелектуальну власність; виготовляти копії документів, відомості про які були отримані у процесі сеансу інформаційного пошуку. У фонді ЦНТЕІ зосереджено понад 2, 7 млн. нормативних документів, підручників, періодичних інформаційних видань, патентні та охоронні документи на промислову та інтелектуальну власність, державні та міждержавні стандарти, державні будівельні норми, промислові каталоги та інші. У зв’язку з постійним підвищенням витрат на обслуговування, утримання та експлуатацією службових приміщень, відсутність бюджетного фінансування на утримання приміщень для виконання бюджетного замовлення на прикладну розробку «Розроблення методичних, технологічних та організаційних засад функціонування регіональної ланки і корпоративної мережі науково-технічної інформації в Івано-Франківській області», ЦНТЕІ змушений здавати у користування 2550, 0 кв.м загальної площі ( з 6823, 72 кв.м). Для виконання покладених статутних зобов’язань в ЦНТЕІ знаходиться 32 одиниці комп’ютерного, 5 поліграфічного, 5 – іншого обладнання для видавничих та рекламних послуг. Технологічне обладнання Івано-Франківського ЦНТЕІ використовують у формуванні електронних інформаційних ресурсів «Розподілених баз даних» у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, поширенні і використанні усіх видів науково-технічної і економічної інформації, комплектуванні баз даних і банків даних. Сучасні інформаційні технології ЦНЕТІ представлені : локальною мережею ПЕОМ, Web-сервером та виділеним для нього каналом, інформаційно-пошуковими системами. Окремі інформаційні центри приватного сектору не займаються впорядкуванням інформаційних ресурсів, а частіш за все лише надають незначний перелік послуг, пов’язаних з доступом до глобальної мережі Інтернет та комп’ютерної техніки. Таким чином, коротко проаналізувавши стан функціонування закладів ДОКС у області, відмітимо, що здійснюються лише перші кроки на шляху до технічної та технологічної трансформації, відсутня єдина інтегруюча концепція їхнього ефективного об'єднання та функціонування. У кожній з галузей Прикарпаття (архівній, бібліотечній, музейній, інформаційній) загострюється ряд специфічних проблем, пов’язаних із збереженням ДІР. Проведений аналіз матеріалів дає змогу сформулювати висновок як про існування позитивіних тенденцій, так і про наявність чинників, що стримують ефективне подолання поставленої проблеми. На фоні інших закладів ДІК (порівняно з ЦНТЕІ та архівами, бібліотеками), музеї вирізняються мінімальною забезпеченістю комп’ютерною технікою (згідно статистичних даних стосовно музеїв області, підготовлених для національного довідника «Архівні установи України», - всього 3 державні музеї з 17 мають доступ до мережі Інтернет та електронну пошту). Білшість з них комплектуються в основному документами на паперових носіях (з 17 державних музеїв тільки 2 володіють електронними документими фондами; кількісний склад фоно та фотодокументів становить менше 5 відсотків від загального фонду документованої інформації). Краща ситуація склалася у практиці функціонування ЦНТЕІ, бібліотек та архівів Прикарпаття. Так, протягом 2006р. кількість комп’ютерів в архівних установах (обчислювальної техніки і локальних мереж) Івано-Франківської області порівняно з 2004/2005 р.р. збільшилася на 57% (згідно статистики, таблиця № 1). Хоча цей показник - далеко не оптимальний, та на тлі забезпеченості аналогічними технологічними засобами інших областей України – непоганий ( для порівняння : зростання кількості комп’ютерної техніки за 2004/2005 р.р. становить нульовий відсоток в цілому ряді областей нашої держави – Держархіві Автономної республіки Крим, Держархівах Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Рівенської, Харківської області, Держархіву м.Севастополя). За рівнем збільшення відсотку забезпеченості комп’ютерами архівних установ за 2004/2005 р.р. Івано- Франківська область поступається тільки Центральному державному архіву – музею літератури і мистецтва (157%) Центральному державному кінофотофоноархіву ім.П.С.Пшеничного (71%), та Держкомархіву України – 63 % . У зв’язку із стрімкозростаючими темпами збільшення об’ємів документопотоків, виникає необхідність напрацювання загальних підходів до стандартів обслуговування громадян та розвитку цивілізованого ринку архівних, бібліотечних, музейних послуг, які на даний час відсутні у регіоні. Одним із таких шляхів є уніфікація підходів до створення спільних баз даних архівних, бібліотечних та музейних послуг. Таким чином реальним стане формування так званого інфополісу. Розв’язання проблеми відсутності координаці між окремими закладами системи ДОКС Прикарпаття вбачається також у кооперації закладів ДІК за такими напрямами, як розвиток фондів, збереження документних ресурсів, наданні доступу до документних ресурсів та корпоративної каталогізації, створення спільних депозитаріїв. «Від ізольованості – до кооперації, від кооперації – до консорціумів», - таке гасло виникло в результаті використання світового досвіду функціонування системи ДОКС та визначення тенденцій їхнього подальшого розвитку [3]. Суть кооперації фондів полягає у розподілі між різними закладами відповідальності за комплектування і збереження різних видів документів. Складовою цієї концепції є формування розподіленого національного фонду офіційних документів, у тому числі неопублікованих. Саме ця тема розробляється у рамках Програми загальної доступності публікацій (UAP)ІФЛА [5]. Кооперація з інформаційно-бібліографічного обслуговування та надання доступу до документних ресурсів шляхом створення вільного доступу до інформації через співробітництво з видавцями та провайдерами інформації – інші, не менш ефективні форми кооперації. Ідея про кооперацію інформаційно-бібліографічного обслуговування (об’єднання зусиль з аналітичного розпису періодики) існує давно, і ця діяльність стрімко розвивається у цілому світі. Але в Україні вона – лише на рівні паростків: в кооперації обласних бібліотек Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей. Доцільним буде доповнити цей список Івано-Франківською. Потреба в отриманні інформації постійно зростає, тому кооперація може здійснюватися на будь-якому рівні. Регіональний – лише частина, початковий етап на шляху до міжрегіонального, національного та глобального рівнів кооперації. Віртуальні довідкові служби – приклад ще одного об'єднання. Вони дають відповіді на питання, пов’язані з пошуком фактографічної і тематичної інформації у глобальній мережі, електронних каталогах і БД. Наступний етап кооперації місцевих закладів ДІК – так звана «корпоративна каталогізація». Вона полягає у добровільному об’єднанні різних закладів ДОКС з метою спільного одноразового наукового опрацювання документів (АСПІ) документованої інформації та подальшого відображення її в електронному каталозі і наданні до нього доступу віддаленим користувачам. Над формуванням традиційних та нових інформаційних продуктів- електронних каталогів, різноманітних баз даних, порталів, електронних бібліотек сьогодні працює чимала кількість інформаційних працівників області, при цьому - часто дублюючи один одного. Цього можна уникнути, використовуючи одночасно різні види кооперації. З часом актуальність питання про кооперацію різних соціальних інституцій краю не лише не зменшиться, але й значно зросте. Це пов’язано із зростанням документопотоків та необхідністю їх оперативного опрацювання з використанням існуючого арсеналу технічних засобів та новітніх технологій. Місцеві ДІК вже зараз накопичують велику кількість документних ресурсів, збереження яких потребує значних площ. Ефективно вирішити цю проблему можна шляхом створення мікрокопій документів (досвід Великобританіі та Ірландії). Одним із виходів з ситуації відсутності координації між різними закладами системи ДОКС може стати також використання світового досвіду створення спільних депозитаріїв, у яких зберігатимуться малозапитувані документи місцевих соціальних закладів ДІК, звільняючи таким чином значні за обсягом площі для активної частини інформаційно-документальних ресурсів та нових надходжень. Це дає, до речі, значну економію коштів. На Прикарпатті немає досвіду використання депозитаріїв, хоча їх необхідність буде значно зростати по мірі накопичення загального документопотоку. Впровадження кооперації та інтеграції а також інформаційних технологій у діяльність архівів, бібліотек, музеїв Прикарпаття дозволить їхнім працівникам приймати активну участь у формуванні інформаційної культури місцевих споживачів інформації, рівень якої у більшості мешканців Прикарпаття залишається низьким. Тобто, існує яскраво виражений, так званий «цифровий розрив», особливо характерний для жителів із сільської місцевості та гірських районів області. Подолання «цифрового розриву» та підвищення рівня інформаційної культури населення повинно стати одним з головних напрямків діяльності інформаційних працівників. Адже саме вони зобов’язані здійснювати повноцінне адекватне обслуговування, виступати інформаційними посередниками у системі «інформація – споживач». На практиці на жаль, домінує інертність, відверте небажання ламати кригу стереотипів мислення та пристосовуватися до вже існуючих явищ об’єктивної реальності. Використання кооперації, підвищення рівня інформаційної культури населення – важливі складники підходів вирішення проблеми відсутності координації між закладами ДІК, але, насамперед, необхідно зосередити увагу також і на самій організаційно- структурній обливості ДІР Прикарпаття. В організації ДІР регіону раніше превалював відомчо-галузевий принцип. Тобто, найважливішим критерієм диференціації місцевих інформаційних ресурсів вважався їхній поділ відповідно до приналежності закладу, в якому його накопичено, до певного відомства чи галузі. Наступним принципом класифікації виступав територіальний. Та ознака території, тобто, територіальний принцип виявляється найбільш доцільним, першочерговим. Це пояснюється його впливом у межах макросистеми єдиного інформаційного простору та соціуму, а галузевий принцип варто використовувати вже як вторинний, підпорядкований територіальному. Так як в основі галузевого поділу інформації – нестабільність, динамічність масиву людських знань, їх незворотня та постійна інтеграція, «перетікання» з однієї галузі у іншу.Таким чином, територіальний принцип виявляється більш стійким і надійним. Чітка організаційна структура ДІР та її знання інформаційними працівниками значно полегшує орієнтацію в інформаційному просторі, знімає інформаційні бар’єри між різними органами ДІК та користувачами і дозволяє здійснювати доступ до віддалених документальних джерел. Ефективне розв’язання цього завдання вбачається у напрацюванні результатів у таких напрямах: створення єдиної інтегруючої місцевої державної програми розвитку для усіх соціальних інституцій системи ДОКС; формування сукупного ДІР Прикарпаття у відповідності зі структурою інформаційних потреб споживачів інформації; відокремлення краєзнавчих ресурсів; розширення спектру інформаційних послуг, вдосконалення нормативно-правової бази; уніфікації та стандартизації аналітико-синтетичного опрацювання документів; розробки та впровадження єдиної схеми класифікації (диференціації) ресурсів; розвитку системи кадрового забезпечення; подоланні «цифрового розриву», суб’єктивних бар’єрів на шляху «інформація – споживач», кооперації та інтеграції між різними закладами ДІК, причому об’єднання ресурсів не за відомчо-галузевим, а за територіальним принципом, інтеграції між документосховищами, що комплектуються документами на різних носіях інформації. Виконання даних вимог дасть можливість становлення фундаментальних засад та створення надійної бази функціонування та налагодження чітко скоординованої роботи місцевих закладів системи ДОКС, а отже, подолання проблеми відсутності координації між ними, забезпечення оперативного вільного доступу як до локальних, так і до віддалених інформаційних ресурсів, подолання «цифрового розриву» та суб’єктивних бар’єрів на шляху «інформація – споживач» і, в кінцевому результаті, - призведе до ефективної побудови регіонального інфоресурсу, необхідного для формування єдиного національного простору України та стане гарантом інформаційного суверенітету нашої держави. Перелік умовних скорочень ДІК – документально-інфрмаційні комунікації ДОКС – документально-комунікаційна система АСПІ- аналітико- синтетична переробка (опрацювання) інформації ІФЛА – (з англ.Internation Federation Laibreria Asotiasion) міжнародна федерація бібліотечних асоціацій та служб інформації ЦНТІ – Центр науково-технічної інформації УкрІНТЕІ – Український інститут науково-технічної і економічної інформації, якому підпорядковані обласні ЦНТЕІ НТІ – органи науково-технічної інформації, що виникли в 1960-х роках на базі науково-технічних бібліотек, одна із форм соціальних інститутів інформації ОУНБ - обласна універсальна наукова бібліотека ЦБС - централізована бібліотечна система, що об’єднує міські бібліотеки відділу культури Список використаних джерел 1.Алексеева И.Ю.Проблема суверенитета в информационном обществе//Информационное общество- 2001-№2-с.5-9. 2.Бібліотека та інформаційні ресурси в сучасному світі науки, культури, освіти та бізнесу : підсумки 12-ї міжнародної конференції «Крим – 2006» // Бібліотечний вісник.- 2005.- № 4 .- с.59. 3.Вилегжаніна Т.Кооперація бібліотек : проблеми і переваги // Вісник Книжкової палати .- 2006.- № 1.- (31).- с.4-6. 4.Декларация о библиотеках, информационных службах и интеллектуальной свободе, принятая в Глазго 5.Заявление ИФЛА об открытом доступе к научной литературе и исследовательской документации 6.Збірник наукових описових статей бібліотек, архівів та музеїв для 2-го тому довідника «Архівні установи України».- Івано-Франківськ.- 45с. 7.Звіт Івано- Франківського ЦНТЕІ про науково-дослідну роботу «Організація збору даних в Івано-Франківській області та розроблення технології оброблення і аналізу великих масивів інформації в автоматизованому режимі».- Івано-Франківськ.- 2007р.- 50с. 8.Згуровський М.Н. Шлях до суспільства, заснованого на знаннях // Дзеркало тижня.- 2006.-21 січня.- с.1. 9. Інформаційна безпека України:сутність та проблеми(матеріали круглого столу, червень 1998р.)[електронний ресурс].- Спосіб доступу: Заголовок з екрану 10.Манифест ИФЛА по Интернету 11. Манифест публичных библиотек ИФЛА/ЮНЕСКО 12.Маяки информационного общества - Александрийское заявление по информационной грамотности и обучению в течении всей жизни, Александрийская библиотека, 6-9 ноября 2005 http:/www.ifla.org/III/wsis/Beacon Inf Soc.Html 13.Пояснювальна записка до паспорту державного архіву Івано-Франківської області станом на 1 січня 2007 року.- Івано-Франківськ.- 25с. 14.Штарков С.В. Региональная информатизация:методика и практика//НТИ.- сер.1.- 1997.-№8.-с.21-25.
1 2 3 4 5 Категория: Діловодство \| Добавил: Aspirant (25.05.2015)
Просмотров: 882 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: