РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: НОВА НАУКОВА ПАРАДИГМА: ЕНЕРГОІНФОРМАЦІЙНИЙ АСПЕКТ - Діловодство - Реферати - Каталог статей

НОВА НАУКОВА ПАРАДИГМА: ЕНЕРГОІНФОРМАЦІЙНИЙ АСПЕКТ Проаналізовані концептуальні аспекти енергоінформа- ційної парадигми в контексті прояву інформаційної суті свідомості з різними рівнями організації в навколишньому просторі. Ключові слова: наукова парадигма, свідомість, інформація, людина, думка, простір. Проанализированы концептуальные аспекты энергоинформационной парадигмы в контексте проявления информационной сущности сознания с различными уровнями организации в окружающем пространстве. Ключевые слова: научная парадигма, сознание, информация, человек, мысль, пространство. The conceptual aspects ofenergu and information paradigm are analysed in the context of display of informative essence of consciousness with the different levels of organization in surrounding space. Key words: scientific paradigm, consciousness, information, man, idea, space. Нині ми живемо в дивний час, коли з допомогою всім доступної наукової мови можна зрозуміти й усвідомити ті знання, які людство зберігало з моменту свого зародження. Антропологи відзначають, що Homo sapiens, людина розумна, така, котра з'явилася 60-100 тис. років тому, ні за біологічними характеристиками, ні за інтелектуальними практично не змінилася за цей період. Змінювалися лише соціальний устрій і понятійна мова. Нині ми говоримо мовою науки, яка доступна всім членам цивілізованого суспільства, і можемо пізнавати те, що було раніше приховано від більшості членів суспільства. Ми живемо у світі інформації і завдання полягає в тому, щоб відібрати й усвідомити інформацію нового суспільства, суспільства розуму (ноосфері), яке передбачали космісти і зокрема В. І. Вернадський. Хоча істинно науковому світогляду 300-200 років, він мав декілька етапів розвитку і нині створюється нова наукова парадигма. У даній роботі зроблена спроба ознайомити читачів з деякими положеннями цієї парадигми. Мета статті – проаналізувати інформаційну суть свідомості в енер- гоінформаційній парадигмі як психофізичній субстанції, здатній взаємодіяти з навколишнім простором. Нині є історичною подією в розвитку людства, що знаменує переломний етап у зміні наукової парадигми в природознавстві. Основою цього є фундаментальні відкриття в різних галузях науки, зокрема в парапсихології, геомагнітобіології, біофізиці, фізиці, які починають розглядати Всесвіт як прояв єдиного поля-свідомості з його різними рівнями організації, від енергоінформаційного до грубого матеріального. Слід підкреслити, що ця проблематика розглядалася в працях: B. Ба- руліна, Н. Боритко, Л. Берталанфі, Е. Варганової, Е. Гідденса, К. Джейнса, Г. Кіссінджера, Т. Куна, Р. Катца, Н. Крилова, В. Конєва, В. Когана, А. Ла- боріта, І. Ладенко, Ю. Мануйлова, Дж. Мартіна, Д. Медоуза, Д. Норхауса, В. Пригожина, В. Панова, А. Ракитіна, В. Рогожкіна, В. Соловйова, Е. Соколова, С. Степіна, А. Сіліна, Ф. Уебстера, Б. Уінстона, С. Фішера, Ф. Ханцеве- рова, Г. Хакена, А. Т. Шадріна, Є. Шредінгера, Г. Шипова та багатьох інших. У цілому аналіз літератури засвідчив, що, незважаючи на достатньо велику кількість наукових досліджень, в яких тією чи іншою мірою розкриваються різні аспекти вибраної теми, вона ще потребує подальшого глибокого осмислення. Як відомо, наукова парадигма складається з усвідомлення природи основних філософських категорій всесвіту: Матерії, Руху, Простору і Часу. Починаючи з XVI ст. відбулася зміна декількох фізичних картин світу (парадигм) 1 – механістична, 2 – електромагнітна, 3 – квантово-польова і 4 – сучасна, яка перебуває в стадії становлення [12]. Особливістю сучасного наукового прогресу є те, що він розвивається на інтеграційній основі: відбувається синтез знань (теорій, принципів, методів, передових досягнень) різних наукових галузей і дисциплін, їх взаємо- проникнення і створення на цій основі комплексних, мультидисциплінарних метанаук, що акумулюють світові наукові досягнення. Такими, наприклад, є: синергетика, семантика, психофізика, біосиметрика, гомеостатика, ево- люціоніка та ін. Кожна з них робить свій внесок у зміну парадигми в природознавстві [6]. У сучасному науковому пізнанні світу і закономірностей, що є його основою, зміна наукової парадигми містить такі основні положення когнітив- ної фізики – фізики пізнання світу [5]. Єдність світових законів для фізичних, біологічних і соціальних мікро-, макро- і мегасистем. Загальний характер зв'язку між елементами цих систем. Глобальна роль свідомості у всесвіті. Універсальний характер трансформації різних видів і форм енергій, речовини, полів та інформації. Наявність у природі слабого ментального інформаційно-польового виду взаємодії. На основі результатів, отриманих у процесі інформаційних досліджень у різних галузях науки, можна припустити, що, окрім відомих чотирьох фізичних сил і взаємодій, слід постулювати ще один вигляд – слабої ментальної взаємодії (СМВ), що має резонансну інформаційно-польову природу і тісно пов'язану з елементами свідомості у жвавій речовині й космосі, в якій би формі вони не виявлялися і незалежно від їх рівня та масштабів [15]. Особливості нової взаємодії полягають у наступному: дистантна і резонансно-польова спрямованість взаємодії; зв'язок свідомості живої матерії з неживою; думка як основа взаємодії на всіх структурних рівнях матерії; взаємодія свідомості з фізичним вакуумом і гравітаційним полем; здатність думки до універсальної трансформації в будь-яких фізичних частках, полях і випромінюваннях. Як свідчить наведене вище, в квантову фізику вводиться нове поняття – психофізичний «енергоінформаційний» чинник-оператор, керований свідомістю, теоретичне вивчення якої здійснюється [17]. У людини СМВ пов'язана з функціонально-психічним станом (змінений стан свідомості) або спадковим психічним статусом людини (природжений дар). Основою СМВ є здатність людського мозку взаємодіяти з фундаментальними фізичними характеристиками і параметрами оточуючого нас світу за допомогою біогравітації і біовакууму [7]. В процесі проведених пси-досліджень показана принципова відмінність префікса від існуючих фізичних понять через долучення до нього інформаційної ролі свідомості й освіти, нового вигляду взаємодії, без якої неможливе створення Загальної теорії поля і Великого об'єднання взаємодій. Дослідження в парапсихології змушують по-новому подивитися на роль і суть свідомості й несвідомості в усіх проявах психічної діяльності живих істот та у фундаментальних фізичних закономірностей у світі [16]. Парапсихологія, як багатогранна наука, вивчає різноманітні паранормальні явища і феномени, що умовно поділяються на чотири основні групи: просторово-часові, матеріально-енергетичні, поле-силові й інформаційно-енергетичні явища [3]. Вони виявляють роль свідомості як глобальної психофізичної субстанції, здатної активно взаємодіяти зі світом живої і неживої матерії і простору, що оточує нас [14]. Понині класична наука вважає за абсурдну активну участь думки людини в тих матеріальних процесах або явищах, що вивчаються нею [13]. Цей скепсис до пси-явища цілком виправданий тим, що понині не виявлений реальний агент, що діє, або його елементарні носії (частки, поля, хвилі), невідомі фізичні умови їх утворення і немає спеціальних приладів для їх виявлення і запису. Крім того, складність визнання пси-явища полягає ще й у тому, що вони мають, на перший погляд, суперечливу якість – єдність несумісного: належать за своїми властивостями і проявом одночасно до трьох світових мікро-, макро- і мегасистем з різною топологією просторово-часових координат [1]. Сила (чинник, агент, поле), що діє в пси-явищах, виявляється одночасно на всіх рівнях будови матерії і простору. Сучасна наука знає тільки дві такі фізичні субстанції – це гравітація і фізичний вакуум. Вважається, що тільки вони – одночасні учасники подій, що відбуваються в різних просторах Всесвіту і у фундаментальній структурі речовини. І тому можна припустити, що свідомість людини і її думка мають такі ж властивості та якості, як гравітаційне поле і фізичний вакуум, і складають фундаментальну основу пси-явищ і психофізичних особливостей і властивостей людини [2]. В одній із філософських концепцій з формування нової ідеї або погляду на річ про це йдеться: «Значення предмета не є чимось, що міститься в самому об'єкті, а є описом способу дії об'єкта на розум, – способу, яким він підганяється до структури мислення. Структура ж мислення або вже існує, або може швидко сформуватися навколо предмета, надавши йому таким чином змісту і, отже, сенсу» [21]. Таким чином, згідно з наведеною гіпотезою, основою психокінезу є утворення комплексу з когерентними хвильовими характеристиками типу: «людина-людина», «людина-об'єкт», «людина-речовина». Указане свідчить про зв'язок психіки людини з фундаментальними природними процесами і їх структурними елементами у формі віртуальних часток, полів і енергії фізичного вакууму; глобальну роль свідомості у всесвіті через її універсальний зв'язок з хвилевими властивостями об'єктів матеріального світу [10]. Отже, сама думка людини, основний елемент свідомості, є універсальною енерго-польовою віртуальною субстанцією, здатною до різноманітних перетворень і взаємодії з фізичним вакуумом усього простору, що оточує нас, зокрема космосу [18]. Слід зазначити, що дослідження біогравітації в пси-явищах на можливу роль гравітації в психокінезі вперше вказав і експериментально довів шведський дослідник Х. Форвальд у процесі багатолітніх досліджень, виконаних ним у США з 1949 по 1964 рр. [19]. На їх основі він дійшов висновку, що в результаті психокінетичної дії людини на кубики з найрізноманітніших матеріалів відбуваються ядерні процеси всередині атомів речовини з утворенням гравітаційної різниці потенціалів і енергії. Сформульований висновок про роль гравітації в психокінезі був уже сам по собі важливим і несподіваним, тому Х. Форвальд не міг собі навіть уявити, що вся справа полягає в думці людини, що має особливу, гравітаційну (біогравітаційну) природу, з усіма наслідками для парапсихології, психофізики й усієї світової науки в цілому [11]. Слід ще раз підкреслити, що складність вивчення всієї проблеми полягає в складовій думки, оскільки вона несе в собі певну спрямованість дії при виконанні завдань досвіду – випробовуваний має цільову установку щось змінити, створити, розм'якшити, зігнути, обертати, зупинити та ін. Як свідчить сказане, в психокінетичних дослідженнях думка є видом інформаційно-активної сили. Відзначимо, що в руках людей давно є універсальний метод пізнання закономірностей нашого світу – радіестезія, основана на унікальній здатності головного мозку людини отримувати різні відомості, працюючи з особливою рамкою або маятником. Радіестезією називають здатність людини відчувати випромінювання. Слово походить від латинського гаііато – випромінювання і грецького аіsthеsіs – відчуття. Це нова назва широковідомої здатності певних людей отримувати недоступну людині інформацію, що використовує п'ять органів чуття. У нашій країні частіше використовується термін біофізичний ефект, або біолокація [9]. Радіестезичні явища відомі з глибокої старовини, від самого зародження жвавих істот. Старою технікою радіестезичних досліджень є лозопошук (лозохідство) з використанням вильчатої вітки, що зазвичай називається лозою. Про існування цього пристосування згадується ще в єгипетському папірусі, що налічує 5000 років. Древні греки також були ознайомлені з цим мистецтвом, від них походить назва – рабдомантія – провіщання за допомогою жезла. Історія зберегла численні підтвердження факту, що радіестезичний метод – не надбання декількох древніх цивілізацій, а належить усьому людству. Починаючи з XVIII ст., а особливо в кінці XIX і початку XX ст. відбувається друге народження забутого мистецтва лозопошуку. На цей метод звертають увагу видатні розуми того часу: А. Гумбольт, І. Гете, М. Ломоносов та ін. Учені в нашій країні й інших країнах давно використовують цей метод дослідження, що надає великі можливості пізнання, хоча і має свої особливості й обмеження [4]. Таким чином, оскільки пси-явища реально існують, багато разів досліджені, повторюються в різних країнах світу феноменологічні і теоретичні моделі, що пояснюють їх природу, то їх необхідно долучити до сучасної наукової парадигми природознавства [20]. Разом із переліченими концептуальними аспектами для нової наукової парадигми велике значення мало відкриття ефекту Кирліан – свідчення об'єкта, газового розряду, що виникає при переміщенні його в електромагнітне поле високої напруги. По суті, вперше у наукових фізичних експериментах показані етапи переходу психофізичної енергоінформаційної матриці (душі) з одного енергетичного стану в інший. Мимоволі доводиться згадувати слова великого М. Ломоносова, що енергія не виникає і не зникає, а переходить з одного стану в інший. Нині формується нова інформаційна парадигма. Інформаційна картина світу базується на досягненнях таких наук: еніологія – наука про енер- гоінформаційний обмін (Ф. Ханцевєров), психофізика, теорія фізичного вакууму (Г. Шипов, А. Акімов). Матерія в цій парадигмі розуміється як загальне інформаційне поле. Рух – це практично миттєве перенесення інформації через тахіони, частки, що рухаються зі швидкістю, вищою за швидкість світла – 109 С (де С – швидкість світла). Простір багатовимірний, закручений і описується геометрією Рімана-Картана. Він нерозривний з часом і є його породженням. Сам простір, його геометрія, народжують матерію і її рух. Таким чином, фізиками сформована енергоінформаційна парадигма життя, найважливішими положеннями є. Об'єктивно існуючий Світ не вичерпується світом емпіричної матеріальної дійсності, матеріальним світом, що сприймається нашими органами чуття. Існує інша реальність з іншою формою буття. Фізичний світ, в якому ми живемо, є вторинним, похідним, розумом Абсолютного «Ніщо» (Божественної монади), тінню Світу вищої реальності. Розкрито сім рівнів енергоінформаційної взаємодії, що існують в природі, включаючи людину. Усі рівні взаємодії пронизує свідомість, яка є первинною, вічною, котра створює все живе і неживе в природі. Теорія Єдиного Поля Г. Шипова довела фізичну природу вакууму, роль торсіонних полів, можливість виникнення нової форми матерії з «порожнечі» та інші феномени, що не мають фізичного обґрунтування до останніх років. У контексті нової наукової парадигми стає абсолютно зрозуміло, що все в природі взаємопов'язано, емпіричний матеріальний світ тісно взаємодіє з іншою реальністю тонкого світу; свідомість абсолюту ретельно контролює всі наші дії і події і не припускає різкого відхилення від первинного плану Буття. Отже, людство повинне вибрати інший шлях розвитку, де інформаційні зв'язки мають зберігатися. План цей викладений у священних писаннях, але еталоном і маркером його може стати сама людина, її фізичне і духовне здоров'я, виражене через газорозрядну ауру. При зміні наукової парадигми немає різких змін у сталих наукових поглядах, теоріях, законах, а відбувається повільне здобуття достовірних знань, подібних за своєю новизною в різних галузях науки, що вказують на необхідність перегляду деяких фундаментальних наукових положень. Нові знання змінюють і руйнують систему поглядів, що склалася, в різних галузях науки і стають символом нової наукової епохи. Таким чином, зміна парадигми відбувається еволюційно і закінчується корінним перетворенням наукового погляду на устрій світу в цілому. Питання вибору парадигми ніколи не можуть бути чітко вирішені виключно логікою і експериментом. Існуюча наукова парадигма вважається обов'язковою для всіх не лише тому, що вона виникла завдяки працям авторитетних учених, але й з тієї причини, що вона є результатом колективної узгодженої думки певного світового кола вчених-теоретиків і дослідників, котрі працюють в елітарних наукових установах. Стара парадигма не вмирає, а відходить у минуле, як і люди, що створили її, поступаючись новій парадигмі своїм місцем тільки на основі новітніх відкриттів і багатолітніх досліджень фундаментальних наукових проблем і виділення фінансових коштів, які направляються на отримання наукових даних, що кардинально змінюють погляд суспільства на закономірності, які існують у світі. У цьому – головні причини і рушійні сили зміни наукової парадигми в сучасному природознавстві. Надалі передбачається розробка системного підходу до формування особи і керованості людським суспільством у плані гармонійного розвитку всієї людської популяції Землі. Вирішення цього завдання на основі нової енергоінформаційної парадигми сприятиме формуванню нового суспільства, суспільства розуму, і дозволить урятувати людство від загрози знищення. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Акимов А. Е. О физике и психофизике / А. Е. Акимов, В. Н. Бинги // Сознание и физический мир. Вып.1. – М. : Агенство Яхтсмен,1995. – С. 104. Биогравитация: Первая междунар. конф. по проблемам психотроники. – Прага, 1973. – Т. 2. – С. 45. Биофизические основы быстропротекающих экстрасенсорных явлений // Непериодические быстропротекающие явления в окружающей среде : доклады всесоюз. междисциплинарной науч.-техн. школы-семинара. – Томск : СибНИЦ АЯ, 1990. – С. 130. Болдырева Л. Б. Физики в парапсихологии / Л. Б. Болдырева, Н. Б. Соти- на – М. : Летний сад, 2003. – С. 76 Гипотеза о новом (резонансно-полевом) типе взаимодействия в биологии // Вопр. психогигиены, психофизиологии, социологии труда в угольной промышленности и психоэнергетике. – М.: НТО Горное, 1980. – С. 377. Дубров Л. П. Парапсихология и интегративное знание: смысл главных проблем / Л. П. Дубров // Парапсихология и психофизика. – 1992. – № 2. – С. 11. Дубров А. П. Парапсихология и современное естествознание / А. П. Дубров , В. Н. Пушкин. – М. : Соваминко, 1989. – 278 с. Дубров А. П. Современные проблемы парапсихологии. / А. П. Дубров, А. Г. Ли. – М. : Фонд парапсихологии им. Л. Л. Васильева, 1998. – С. 178. Дубров А. П. Современные достижения биолокации (обзор научных исследований, 1990-2000 гг.) / А. П. Дубров // Сознание и физическая реальность. – 2001. – Т. 6. – № 4. – С. 32. Дёмкин С. Информация переносит энергию / С. Дёмкин // Аига-Z. – 1997. – Вып. 2. – № 3-4. – С. 57. Зубко А. В. Единое и природа сознания (основы квантовой метафизики сознания, психической энергии и смысла) / А. В. Зубко // Дельфис. – 2002. – № 1(29). – С. 59. Кун Т. Структура научной революции / Т. Кун – М. : Прогресс, 1977. – С. 68. Лесков Л. В. Фундаментальная протоструктура Вселенной / Л. В. Лесков// Сознание и физический мир. – М. : Фолиум, 1997. – С. 99. Московский А. В. Сознание и физический мир / А. В. Московский, И. В. Мирзалис // Сознание и физический мир. – М.: Агентство Яхтсмен, – 1995. – Вып.1. – С. 8. Налимов В. В. Реальность нереального. Вероятностная модель бессознательного / В. В. Налимов, Ж А. Дрогалина. – М. : МИР ИДЕИ, АО АКРОН, 1995. – С. 59. Налимов В. В. Разбрасываю мысли. В пути и на перепутье/ В. В. Налимов. – М. : Прогресс-Традиция, 2000. – С. 31. Плотников К. Э. Психофизика: к теории взаимодействия оператора с устройством: математическая модель. Ч. I-V / К. Э. Плотников // Сознание и физическая реальность. – 2000. – № 5, 6; 2001. – №1; 2002. – №1, 2. Профессор ВЕМЗ (В. М. Запорожец). Начала естествознания двадцать первого века / Профессор ВЕМЗ (В. М. Запорожец). – М, 2001. – С. 26. Forwald H. Mind, Matter and Gravitation: a Theoretical and Experimental Study. Parapsychology Foundation / H. Forwald. – New York, 1969. Шипов Г. И. Явления психофизики и теория физического вакуума / Г. И. Шипов // Сознание и физический мир. – М. : Фолиум, 1997. – Вып. 2. – С. 86. Эдвард Де Боно. Рождение новой идеи. О нешаблонном мышлении / Эдвард Де Боно. – М. : Прогресс, 1976. – С. 100.
1 2 3 4 5 Категория: Діловодство \| Добавил: Aspirant (27.05.2015)
Просмотров: 590 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: