РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Довідкові видання та література - Діловодство - Реферати - Каталог статей

Довідкові видання та література Твори довідкової літератури – це документи, спрямовані на накопичення й упорядкування значних обсягів відомостей наукової (як правило, фактографічної) інформації з метою їх швидкого та зручного пошуку. Стиль довідкової літератури вирізняється лаконічністю, а виклад матеріалу – чіткою систематизованістю та упорядкуванням. Основні жанри довідкової літератури (словник, довідник, енциклопедія, путівник, календар, бібліографічний посібник). За цільовим та читацьким призначення довідкова література поділяється на: ь Наукові ь Науково-популярні ь Виробничі ь Навчальні ь Для масового читача ь Для дітей ь Для самодіяльної творчості та дозвілля За змістом: ь Універсальні ь Галузеві ь Тематичні ь Персональні За предметом викладу: ь Статистичні ь Біографічні ь Бібліографічні ь Побутові Таблиця 1 Жанри довідкової літератури Жанр \| Предмет викладу матеріалу \| Мета як авторський мотив створення документа \| Конкретна соціальна функція документа 1 \| 2 \| 3 \| 4 Словник \| Упорядкований перелік мовних одиниць з відповідними довідковими даними \| Забезпечення швидкої орієнтації у системі знань \| Забезпечення суспільства науковою-інформацією Довідник \| Виклад довідкових даних (стислих відомостей наукового або прикладного характеру) у систематичному або алфавітному порядку \| Забезпечення швидкої орієнтації у системі знань \| Забезпечення суспільства науковою-інформацією Енциклопедія \| Узагальнений виклад у вигляді статей, розташованих в алфавітному чи систематичному порядку, з однієї чи всіх галузей знань та практичної діяльності \| Підбиття підсумків розвитку наукового знання, забезпечення швидкої орієнтації у системі знань \| Забезпечення суспільства науковою інформацією Енциклопедичний словник \| Енциклопедія, що містить короткі довідкові статті, розташовані в алфавітному порядку \| Підбиття підсумків розвитку наукового знання, забезпечення швидкої орієнтації у системі знань \| Забезпечення суспільства науковою інформацією Путівник \| Довідник, що містить відомості про певний географічний пункт або культурно-освітній заклад, розташовані у порядку, зручному для огляду \| Допомога відвідувачам в ознайомленні з культурно-освітнім закладом чи історико культурним географічним об'єктом \| Забезпечення суспільства фактографічною інформацією Календар \| Систематизований перелік днів, тижнів, місяців певного року з довідковими відомостями \| Створення довідкового посібника, що супроводжуватиме повсякденне життя \| Забезпечення суспільства науково-популярною інформацією Бібліографічний посібник \| Упорядкована множина бібліографічних записів, об'єднаних за суспільним призначенням та тематикою \| Орієнтація в документних потоках і масивах \| Забезпечення суспільства бібліографічною інформацією Словникова стаття \| Найменший елемент словника; виклад даних, передбачених програмою словника \| Надання точних, перевірених даних, передбачених програмою словника \| Забезпечення суспільства науковою інформацією; обслуговування довідковими даними Довідкова стаття \| Найменший елемент довідника; виклад даних, передбачений програмою довідника \| Надання точних, перевірених даних, передбачених програмою довідника \| Забезпечення суспільства науковою інформацією; обслуговування довідковими даними Енциклопедична стаття \| Найменший елемент довідника; виклад даних, передбачених програмою енциклопедії \| Надання точних, перевірених даних, передбачених програмою довідника \| Забезпечення суспільства науковою інформацією; обслуговування довідковими даними Загальна характеристика довідкових видань Довідкове видання (ДВ) містить короткі зведення наукового, агітаційно-пропагандистського або прикладного характеру, викладені, оформленому і розташовані в порядку, зручному для їхнього швидкого перебування, не призначені для суcпільного читання. ДВ використовуються у всіх сферах людської діяльності, від наукової праці до проведення дозвілля. Вони характеризуються високим ступенем узагальнення інформації, що досягається за допомогою стиснутого, лаконічного викладу зведень у формі готових даних, висновків, рекомендацій. ДВ — сховище ємнісної універсальної і галузевої інформації, викладеної з максимальною щільністю. ДВ відрізняється від інших видів видань структурою основного тексту. Воно складається зі статей, що містять короткі відповіді на передбачувані питання потенційного споживача, що мають значеннєву і композиційну закінченість. Довідкові статті призначені не для суспільного, а для вибіркового читання, тому групуються не в логічній послідовності, а в порядку, що дає можливість швидкого знаходження необхідної інформації. Усі види ДВ, за винятком словників, ілюструють. Ілюстрації в них несуть значеннєве навантаження, дозволяючи скоротити текст, тому що малюнок часто може замінити кілька сторінок опису. У ДВ ретельно розроблений довідковий апарат, що сприяє пошуковій орієнтації споживача: комплекс покажчиків, система посилань, що містить вказівки типу «див» або виділені курсивом слова, що відсилають до тематично близьких статей, посилальні статті, що містять інформацію про статті на зазначену в заголовкові тему і т.д. По функціональному призначенню і характерові інформації ДВ прийнято поділяти на три підвиди: енциклопедичні видання, словники і довідники. Словник. Види та типи словників Французький письменник Анатоль Франс назвав словник «всесвітом, розташованим у алфавітному порядку». Словник потрібен, коли не знаєш, як пишеться те чи інше слово. Але це не головне. Словники - це не лише довідники, але й елемент національної культури: адже в слові втілено багато граней народного життя. Все багатство й різноманіття лексичних запасів мови зібрано в словниках. Створення словників - завдання особливої галузі лінгвістичної науки - лексикографії. Словників є багато й вони різноманітні. Енциклопедичні словники описують світ, пояснюють поняття, дають біографічні довідки про відомих людей, відомості про країни та міста, про видатні події (війни, революції, відкриття). Філологічні словники містять інформацію про слова. Існують різні типи філологічних словників. Більшості людей відомі двомовні словники: до них ми звертаємося під час вивчення іноземних мов, перекладу текстів з однієї мови на іншу. Надзвичайно різноманітними є одномовні словники. Відомості про правильне написання слів можна дізнатися в орфографічному словнику, про те, як треба вимовляти слово, - в орфоепічному словнику (тобто словнику правильної літературної вимови). Етимологічні та історичні словники описують походження слова, його шлях у мові, всі зміни, які відбулися з ним на цьому шляху. Граматичні словники містять інформацію про морфологічні та синтаксичні властивості слова; у зворотних словниках слова розміщені за алфавітом їх кінцевих літер (іноді це потрібно для деяких лінгвістичних досліджень). Існують також словники іншомовних слів, термінологічні, діалектні, словники мови письменників, словники мовленнєвих помилок та труднощів. Словник може охоплювати не всю лексику мови, а певні групи слів: такими є словники синонімів, антонімів, омонімів або паронімів. Цей перелік був би неповним без двох типів словників, що мають найдавнішу лексикографічну традицію. Це тлумачні та ідеографічні словники. І в тих, і в інших пояснюється значення слова. Але в тлумачному словнику слова розміщені в алфавітному порядку, а в ідеографічному - за групами, які виділяються на підставі деяких спільних властивостей речей та понять (наприклад, таких: «людина», «тварина», «дія», «фізична властивість» і т. ін.). Сучасна лексикографія розвивається за двома основними напрямами. Один - створення спеціалізованих словників, в яких би містилась інформація лише одного типу: наприклад, тільки про написання слова, тільки про його походження, тільки про способи його поєднання з іншими словами т. ін. Інший напрям - створення комплексних словників, які б уміщували якомога більше відомостей про слово: не лише давали б тлумачення його значень, граматичні характеристики, правила вимови та написання, але й описували б його смислові зв'язки з іншими словами, особливості його використання в різних стилях, його словотворчі можливості. Різноманітні типи словників розробляються залежно від того, для кого вони призначені. Так, наприклад, існують академічні словники, які містять найповнішу інформацію про слово, та навчальні, які мають на меті навчити людину, яка оволодіває мовою, правильно використовувати слово. Є словники, адресовані усім, розраховані на будь-якого читача (наприклад, «Тлумачний словник української мови»), та словники-довідники, призначені для людей певних професій (наприклад, «Словник наголосів для працівників радіо та телебачення»). Особливий тип складають словники для різних технічних, прикладних цілей: наприклад, для машинного перекладу і т. ін. Складання словників - праця кропітка і тривала. Сучасна лексикографія є цілою індустрією, яка, задовольняючи потребу в найрізноманітніших видах інформації про слово, активно використовує можливості сучасної комп'ютерної техніки Залежно від призначеня і характеру пояснення словникового матеріалу словники поділяють на енциклопедичні та лінгвістичні. В енциклопедичних словниках розкривається поняття - подається опис предметів, явищ, подій. У них міститься також інформація про видатних державних та політичних діячів, учених, діячів культури. Енциклопедичні словники бувають: - загальні (або універсальні); - галузеві (або спеціальні). Зразок статті із УРЕ: Абсурд (від лат. аbsurdus - немилозвучний, безглуздий) - 1) У повсякденному слововживанні - нісенітниця. 2) В математиці та логіці - твердження, що не має ніякого смислу в межах даної теоретичної системи, принципово несумісне з нею. Спеціальні енциклопедії є зібранням і систематизацією знань, що стосуються певної галузі науки, техніки. Такими є: - медична енциклопедія; -педагогічна енциклопедія; -сільськогосподарська енциклопедія; -хімічна енциклопедія; -фізична енциклопедія; -астрономічна енциклопедія та інші. У лінгвістичних словниках пояснюється слово. Лінгвістичні словники є: -одномовними; -багатомовними. В одномовних словниках у певному аспекті розкриваються особливості слів, що вживаються в одній, певній мові. В залежності від аспекту з'ясування слова та призначення словника розрізняють одномовні словники таких типів: - тлумачні словники; - історичні словники; - орфоепічні словники; - орфографічні словники; - етимологічні словники; - словники іншомовних слів; - термінологічні словники; - граматичні словники; - інверсійні словники; - частотні словники; - діалектні словники; - словники мови окремих письменників; - ономастичні словники; - словотворчі словники; - морфемні словники; - словики синонімів; - словники омонімів; - словники паронімів; - словники антонімів; - словники перифраз; - фразеологічні словники. Тлумачний словник - це словник, у якому засобами рідної мови розкривається значення слова, відзначають граматичні і стилістичні особливості його, наводяться зразки вживання слова у кожному з наведених значень. Етимологічні словники розкривають відомості про походження слів, первісне значення їх, подають найдавніші форми слова та відзначають звукові зміни, яких зазнавало слово у процесі свого життя. Словники іншомовних слів фіксують слова, засвоєні рідною мовою з інших мов, відзначають, з якої мови і якого слова та його форми засвоєне кожне з них, розкривають його значення. Отже, ці словники поєднують особливості етимологічних і тлумачних словників. Зразок статей із названого "Словника іншомовних слів": Альтернатива (франц. аlternative, від лат. аlterno - чергую, змінюю) - необхідність вибору між двома можливостями, що виключають одна одну; кожна з цих можливостей. Пакт (від лат. рactum - договір) - 1) Міжнародний договір, який має велике політичне значення. 2) В буржуазних країнах - угоди між політичними партіями, профспілками та іншими організаціями про спільний виступ на виборах, тощо. Орфографічні словники подають відомості про нормативне написання слів і їх граматичних форм. Українська лексикографія має орфографічні словники різного призначення: - для початкової школи; - для загальноосвітньої середньої школи; - для широких кіл громадськості. Орфографічні словники водночас є довідниками з нормативного наголошення слів: наголос позначений у кожному реєстровому слові, у похідній граматичній формі. Орфоепічні словники інформують про правильну літературну вимову й наголошення слів, їх форм. Слова та їх форми або частини, що мають вимовні особливості, подаються фонетичною транскрипцією. Українська літературна мова у своєму розпорядженні має такі орфоепічні словники: "Українська літературна вимова і наголос: Словник - довідник" Словотворчий словник допомагає з'ясувати, як утворено те чи інше похідне слово, за допомогою яких словотворчих засобів, на основі якого слова, у яке словотвірне гніздо воно входить. Слова у такому словнику розміщені словотвірними гніздами (тобто сукупністю однокореневих слів, спільних за значенням; першим розміщене непохідне слово, що виступає основою для творення інших слів; кожне попереднє слово є основою для утворення наступного слова, наступних слів). У кожному наступному слові виділені твірна основа й словотворчий засіб. Сучасна українська мова не має словотворчого словника. Невеликий за обсягом такий словник міститься у праці В.О. Горпинича "Будова слова і словотвір" Зразок статті словотворчого словника: колос - ист / ий " колосист – ість колос - итися " за – колоситися Термінологічні словники - це словники, в яких зібрані, систематизовані терміни, вживані у певній галузі науки, розтлумачено значення їх, названо походження. Такі словники можуть бути: - одномовними; - двомовними (перекладними). Українська мова має термінологічні словники з багатьох галузей науки: - мінералогії; - біологіЇ; - медицини; - математики; - тепломеханіки та газотехніки; - літературознавства; - мовознавства; -спорту. Фрезеологічні словники - це словники, в яких зібрано й розкрито значення фразеологічних одиниць. Такі словники є: - одномовні; - двомовні. В одномовних фразеологічних словниках, які є тлумачними, розкривається значення фразеологізмів, вживаних у рідній мові, наводяться варіанти їх, іноді подається стилістична й грамматична характеристика. Наводять зразки вживання фразеологізму у різних стилях літературної мови.Такими словниками в українській літературній мові є "Фразеологічний словник" та "Словник українських ідіом" Г.М. Удовиченка, "Крилаті вислови в українській літературній мові" А.П. Коваль та В.В. Коптілова , а також збірки "Українські народні прислів'я та приказки", що різним обсягом видавалися у різні роки. У 1993 році побачив світ двотомний "Фразеологічний словник української мови", призначений для широкого кола читачів. Двомовні фразеологічні словники - це перекладні словники. У них до наведених фразеологізмів однієї мови подаються фразеологічні відповідники іншої, як це зроблено в "Українсько - російському і російсько - українському фразеологічному словнику", укладеному І.С. Олійником та М.М. Сидоренко, чи в праці "Англо-український фразеологічний словник" К.Т. Баранцева. Зразки статей із тлумачного фразеологічного словника Н.О. Батюк: Грати у власну дудку. Мати свої, незалежні від когось погляди, робити по-своєму. Брати (узяти) за живе. Розтривожити, схвилювати. Зразки статей з двомовного фразеологічного словника: Накивати п'ятами - показать п'ятки, фам. задать стрекача (чесу). На вкус, на цвет товарища нет - на любов і смак товариш не всяк, кожний Івась має свій лас. Двомовні словники - словники перекладні. У них подано переклад слів з однієї мови на іншу (зякої на яку - відображено у назві словника). Поруч із перекладом уміщено типові приклади вживання слів у різних значеннях, оскільки у різних мовах похідні значення відповідних слів не збігаються, хоча основне значення в них спільне. До того ж у різних мовах неоднакова система омонімів, тому на іншу мову такі слова перекладаються не одним, а кількома відповідними, наприклад: лицо - укр. лице, обличчя, вид, особа; залог - укр. застава (відати під заставу), запорука (запорука миру), стан (дійсний стан). Крім названих широко використовуються й інші лінгвістичні словники, зокрема словник синонімів, словник антонімів, словник омонімів, словник рим, частотний словник, інверсійний словник, граматичний словник, словники мови творів окремих письменників, "Словник труднощів української мови". Видавництва: - Видання книг, журналів, газет, довідників, монографій та іншої поліграфічної продукції - Cпеціалізується на посібниках і підручниках для різних спеціальностей вищої школи, довідковій та науковій літературі. - Видання фахової, науково-пізнавальної літератури українською мовою, словників, підручників, навчальних посібників. Книговидання та книгорозповсюдження. - Видання навчальної, науково-довідкової, художньої літератури різними мовами.
1 2 3 4 5 Категория: Діловодство \| Добавил: Aspirant (06.05.2015)
Просмотров: 1448 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: