РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Методи розрахунку потреб ресурсів - Державне регулювання - Реферати - Каталог статей

Забезпечення реальності планових обсягів випуску продукції (надання послуг) та ефективності інвестиційного проекту необхідно підтвердити наявністю відповідних матеріальних, трудових та інших видів ресурсів. При цьому особливу увагу слід звернути на вигідність територіального розміщення інвестиційного проекту в ресурсному середовищі; наявність необхідних компонентів для забезпечення виробництва; наявність основних постачальників матеріальних ресурсів і можливість їх оперативної зміни в умовах виникнення непередбачуваних ситуацій; близькість сировинних ресурсів і розв’язання транспортних проблем; якість сировини; наявність енергетичних ресурсів; забезпеченість виробництва трудовими ресурсами й вирішення проблеми підготовки кадрів. Цей розділ бізнес-плану доцільно будувати за такими окремими фак-торами забезпечення виробництва: • сировина, матеріали, енергетичні ресурси; • виробничі площі, устаткування, технології; • трудові ресурси, їх підготовка та вирішення соціальних питань. Розглядаючи кожний з перелічених факторів, необхідно правильно визначити загальні потреби в тих чи інших ресурсах і детально описати джерела їх надходження. Методи розрахунку ресурсів Для розрахунку потреб у сировині, матеріалах використовують загальновідомі методики планування. Наприклад, загальну потребу в матеріалах визначають за формулою м = мп + мр + мз–мв, де Мп — потреба в матеріалах для виконання виробничої програми; М — потреба в матеріалах для виконання ремонтних робіт; Мз — матеріальні запаси; Мв —матеріали, одержані в результаті власного виробництва. Потребу в матеріалах на плановий випуск можна визначити кількома методами: • нормативним м = пвнм, де Пв — плановий обсяг випуску продукції; Нм — норма витрат матері-алів на одиницю продукції; • ресурсним де В — виробнича програма випуску; Км — питома вага цього матеріалу у складі продукту, %; Кг — плановий вихід готової продукції; • за допомогою динамічних коефіцієнтів Визначення джерел ресурсів Джерела надходження ресурсів підтверджуються угодами з основними постачальниками та договорами про наміри. Зведені дані про забезпеченість випуску основними видами сировинних та енергетичних ресурсів можна оформити у вигляді табл. 23. Визначення виробничих потужностей Розглядаючи питання забезпечення проекту виробничими потужностями, потрібно враховувати такі чинники: • наявність виробничих приміщень, споруд; необхідність нового будівництва, розширення; • технологію виробництва, її прогресивність, необхідність придбання зарубіжних патентів, ліцензій, ноу-хау; • потребу в устаткуванні, джерела надходження та основні якісні показники. Забезпеченість виробництва трудовими ресурсами нині в Україні не викликає великих проблем завдяки надлишку робочої сили. Інше питання — кваліфікація працівників, зниження трудомісткості, охорона праці. Тому, складаючи бізнес-план, слід не тільки зазначити загальну потребу в робочій силі відповідних професій і кваліфікації, а й розглянути такі питання: • підготовка й підвищення кваліфікації працівників; • поліпшення нормування й оплати праці, підвищення зацікавленості працівників у зниженні трудомісткості та підвищенні якості виробів; • організація робочих місць, чітке визначення функцій, раціональна спеціалізація, контроль трудової та технологічної дисципліни; • заходи щодо забезпечення нормальних умов та охорони праці (безпека праці, санітарно-гігієнічні умови, заходи щодо запобігання виробничому травматизму, мінімізації загазованості, запиленості, контакту зі шкідливими речовинами, а також боротьби з шумом, вібрацією та іншими негативними явищами, що можуть впливати на здоров'я та психічний стан працівників). Організація реалізації інвестиційного проекту У цьому розділі бізнес-плану мають бути викладені юридичні питання, структура й організація управління як на стадії здійснення капітальних вкладень, так і в період експлуатації об'єкта інвестування. Необхідно визначити організаційно-правову форму реалізації інвестиційного проекту. Він може бути реалізований у межах організаційно-правової форми ініціатора чи інвестора шляхом створення нового підприємства (акціонерного товариства, спільного підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю). Слід визначити основні причини й переваги, що зумовлюють вибір саме такої юридичної форми, зазначити основних працівників, їхню частку у статутному капіталі, методику розподілу доходів від діяльності. Якщо інвестиційний проект намічається реалізовувати за участю державного капіталу, потрібно роз'яснити систему підпорядкованості та межі втручання вищих органів у господарську діяльність підприємства. Далі рекомендується описати структуру управління та відносини між учасниками під час реалізації інвестиційного проекту. Це стосується насамперед якісного складу управлінських кадрів замовника, які здійснюватимуть оперативне керування проектом. Організація експлуатації об'єкта інвестуванняВажливо навести організаційну структуру управління на стадії експлуатації, тобто після введення в дію об'єкта інвестування. Схематично можна зобразити основні управлінські підрозділи нового підприємства, їх підпорядкованість і взаємозв'язок, а також описати кандидатури й ділові риси керівного складу. В окремому розділі бізнес-плану можна відобразити план (стратегію) маркетингу, де розглядаються питання активізації ринку, стратегії ціноутворення, збуту, реклами, сервісу. Ці питання виокремлюються в самостійний розділ у таких випадках: • у разі виходу на ринок з принципово новим видом продукції, послуг; • при реалізації продукції за межі означеного регіону, її експорту; • за високого рівня конкуренції на відповідному товарному ринку регіону. В інших випадках питання, пов'язані зі збутом продукції, відображаються в розділі "Аналіз ринку", що було зроблено в описі типової структури бізнес-плану. Інвестиційні ризики та форми їх страхування Здійснення підприємництва в будь-якій формі пов'язане з ризиком. Ризик характеризується як небезпека потенційної ймовірної втрати ресурсів або недоодержання доходів порівняно з прогнозованим варіантом. В інвестиційній діяльності питання ризику стоїть дуже гостро. Це спричинюється, по-перше, значною тривалістю інвестиційного циклу від моменту вкладення коштів до часу їх повернення. Зрозуміло, що на далеку перспективу важко спрогнозувати результати, бо на них можуть впливати різні сторонні економічні, політичні, соціальні, екологічні та інші фактори. По-друге, інвестування пов’язане з вкладанням великих коштів, матеріальних ресурсів, неефективне використання яких може негативно позначитись на фінансовому стані інвестора. По-третє, часто інвестування здійснюється через третіх осіб (фінансових посередників), тому інвестор, як правило, не має реальної можливості контролювати використання вкладених коштів, оперативно втручатись у виробничий процес тощо. З огляду на викладене у процесі складання інвестиційного бізнес-плану дуже важливо правильно оцінити й проаналізувати можливі ризики, виявити напрями їх уникнення та страхування. Оцінити ризики в бізнес-плані можна за допомогою визначення факторів, наведених у табл. 24. Визначаючи вид ризику, потрібно оцінити його рівень і вплив на загальні результати. Безризикові інвестиції в нашій державі знайти важко, тому що на рівень ризику впливають не тільки економічні, а й політичні, соціальні, екологічні та інші фактори. Інвестиціями з припустимим рівнем ризику прийнято називати такі вкладення, коли існує ймовірність втратити весь чистий прибуток за цим інвестиційним проектом. Критерієм критичного рівня ризику є можливість втрати не тільки прибутку, а й усієї виручки. Це означає, що не можна брати до виконання інвестиційний проект, якщо в одному з 10 випадків може бути втрачений прибуток, в одному зі 100 — валовий дохід, а в одному з 1000 — усе вкладене майно. Залежно від рівня ризику потрібно передбачити заходи щодо його страхування (див. табл. 24). Складаючи інвестиційний бізнес-план, часто передбачають так звану премію за ризик. Це своєрідний додатковий прибуток, якого вимагає інвестор за свій ризик. Розміри цього прибутку повинні збільшуватись пропорційно зростанню ризиків за тим чи іншим інвестиційним проектом. Загальний прибуток (дохід) за інвестиційним проектом з урахуванням рівня його систематичного ризику можна розрахувати за формулою Д3 = Дб + (Дс-Дб)Д де Дб — рівень прибутку за безризиковими інвестиціями; Дс — середній рівень прибутку на інвестиційному ринку; Д — бета-коефіцієнт, який характеризує рівень систематичного ризику за цим інвестиційним проектом. Припинення інвестиційного проекту У цьому розділі мають бути передбачені шляхи виходу з програми на окремих стадіях реалізації інвестиційного проекту в разі настання несприятливих умов. Можливості оперативного припинення інвестиційного проекту з найменшими втратами визначаються оцінюванням ступеня його ліквідності. Під ліквідністю інвестицій розуміють їх потенційну здатність у короткий час і без істотних фінансових втрат трансформуватись у кошти. Ліквідність аналізують шляхом порівняння окремих активів різного ступеня ліквідності та суми інвестицій. Швидколіквідними й менш ризиковими вважаються проекти, де переважають активи, виражені в коштах, короткострокових фінансових вкладеннях, товарно-матеріальних запасах. Слаболіквідними є незавершені капітальні вкладення, основні засоби, особливо їх пасивна частина (будівлі, споруди). Ступінь ліквідності визначається не тільки за часом реалізації об'єкта інвестування на ринку, а й за розміром фінансових витрат і збитків, пов'язаних із закриттям інвестиційного проекту та поверненням коштів. Фінансові збитки у зв'язку з продажем об'єкта інвестування вважаються низькими, якщо їх рівень не перевищує 5 % обсягу інвестицій; середніми, якщо цей показник становить 6-10 %; високими, якщо внаслідок реалізації об'єкта втрачається понад 10 % вартості здійснених інвестицій.Список використаної літератури 1. Федоренко В. Г. і К°. Інвестування. Зайнятість. Освіта. — К.: Науковий Світ, 2002. 2. Федоренко В. Г. і К°. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в Україні.: — К.: Науковий Світ, 2003. 3. Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент. —К.: МАУП, 1999. 4. Федоренко В. Г. Інвестиції і капітальне будівництво в ринкових умовах. — К.: Міжнар. фінанс. агенція, 1998. 5. Федоренко В. Г. Перспективи розвитку капітального будівництва за ринкових умов // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1997. — № 2. 6. Федоренко В. Г. Створення промислово-фінансових груп і проблеми управління корпоративними правами // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 2. 7. Федоренко В. Г., Бондаренко Е. В. Будівництво та інвестиції в Україні. — К: Знання, 1998. 8. Федоренко С. В. Проблеми залучення іноземних інвестицій і розвиток економіки України // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 2. 9. Федотова М. А. Доходи предпринимателя. — М.: Финансьі и статистика, 1993.—96 с. 10. Чернявский А. Д. Организация управления в условиях рыночных отношений. —К.:МЗУУП, 1994. 11. Чернявский А. Д. Современные тенденции развития организационных форм управлення в Украине // Персонал. — 1997. —№4. — С. 3-7. 12. Чернявский А. Д. Трансформация организационных форм управления в процессе развития рыночных отношений // Персонал. — 1996. —№2. — С. 22-36. 13. Шевчук В. Я. Умови ефективного інвестування в будівництві. — К.: Будівельник, 1991. —112 с. 14. Шпек Р. Іноземні інвестиції в Україні // Уряд, кур'єр. — 1996. — № 62. — 2 квіт. — С. 5. 15. Щекин Г. В. К разработке концепции управления современным обществом // Персонал. — 1999. — № 1. — С. 1-23. 16. ЩукінБ. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998. 17. Эклунд К. Эффективная экономика — шведская модель. — М.: Экономика, 1991. —349 с. 18. ЯкушинЛ. С. Строительство инвестиции//экономика стрва. —1991. — № 4. — С. 59-62.
1 2 3 4 5 Категория: Державне регулювання \| Добавил: DoceNt (12.10.2014)
Просмотров: 365 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: