РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Форми держави в зарубіжних країнах - Державне регулювання - Реферати - Каталог статей

План лекції. Форми державного правління. Форми державного устрою 1. Форма держави - це сукупність найбільш загальних ознак держави, які зумовлені інституціональними і територіальними способами організації влади. Форма державного правління - це спосіб організації державної влади, зумовлений принципами взаємовідносин вищих державних органів. Однією з сучасних форм державного правління в розвинутих країнах є президентська республіка (США, ряд країн Латинської Америки та ін.). Головні ознаки президентської республіки: 1) дотримання формальних вимог жорсткого поділу влад і запровадження збалансованої системи стримувань і противаг; 2) обрання президента на загальних виборах; 3) поєднання повноважень глави держави і глави уряду в особі президента; 4) формування уряду президентом лише за обмеженою участю парламенту; 5) відсутність політичної відповідальності уряду перед парламентом; 6) відсутність права глави держави на розпуск парламенту; 7) відсутність інституту контрасигнування, тобто скріплення актів президента підписами міністрів, які б і несли за них відповідальність. Класичному варіанту президентської республіки притаманна наявність двох центрів влади - президента і парламенту. Виконавча влада має невеликі можливості для втручання у сферу компетенції законодавчої влади, а остання зберігає певні засоби контролю за діяльністю першої. При цьому обидві влади залишаються незалежними одна від одної. Парламентарні республіка і монархія. Головна відмінність між ними в тому, що в монархіях глава держави визначається в порядку престолонаслідування, в республіках - шляхом виборів. Ознаки парламентарних форм правління: 1) здійснення повноважень глави держави і глави уряду різними особами; 2) обмеженість владних повноважень глави держави і віднесеність реальної компетенції у сфері виконавчої влади до уряду та його глави; 3) формування уряду парламентом за участю глави держави; 4) формальна політична відповідальність уряду перед парламентом; 5) право глави держави розпустити парламент контролює уряд; 6) контрасигнування актів глави держави главою уряду або відповідним міністром. Глава держави в парламентарно-республіканській державі (президент) обирається не на загальних виборах, а парламентом або спеціальною колегією, яка в основному складається з депутатів парламенту. Фактичним центром здійснення державної влади в парламентарних країнах виступає уряд. Парламент виступає в ролі своєрідного механізму, за допомогою якого політика правлячої партії або партій офіційно оформляється. Парламентарно-монархічна форма правління - Бельгія, Великобританія, Данія, Іспанія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Японія. Парламентарно-республіканська форма державного правління - Албанія, Греція, Естонія, Італія, Латвія, Словаччина, Угорщина, ФРН, Югославія. Однією з сучасних форм державного правління в розвинутих країнах є змішана республіканська форма. Ознакою змішаних форм правління є сполучення рис президентської і парламентської республік (Австрія, Болгарія, Ірландія, Македонія, Польща, Румунія, Фінляндія, Франція, Хорватія, Словенія, а також більшість країн колишнього СРСР). Абсолютна монархія (Оман, Саудівська Аравія). Для деяких країн характерна історично-перехідна форма - дуалістична монархія (Йорданія, Кувейт, Марокко). Загальною ознакою дуалістичних монархій є те, що тут реальні владні повноваження розподілені між монархом і парламентом, хоча монарх зберігає домінуючі позиції. 2. Форма державного устрою - це спосіб організації державної влади, який визначається характером взаємовідносин держави як цілого і її складових частин. Форма державного устрою знаходить свій вияв в особливостях політико-територіальної організації держави та її адміністративно- територіального устрою. Федерація - це держава, територія якої складається з території її членів - суб'єктів (штати - Австралія, Бразилія, Індія, Венесуела, Мексика, Нігерія, США; проавінції - Аргентина, Канада, Пакистан; землі - Австрія, ФРН; республіки - Росія, Югославія; кантони - Швейцарія тощо). Всі суб'єкти федерації є державними утвореннями, тобто вони наділені установчою владою - можуть приймати власні конституції, які повинні відповідати основним федеративним законам. Пріорітет у сфері законотворчості, як і в інших сферах державної діяльності завжди залишається за федераціями. Конфедерація - це міждержавне об'єднання з певними, визначеними в установчому акті цілями. Спільні органи, що формуються у конфедерації, наділені обмеженою компетенцією. Держави-члени мають право скасовувати акти цих органів і право виходити з конфедерації. Держава вважається унітарною (простою), якщо жодна з частин її територій не наділена статусом державного утворення. В унітарній державі існує лише одна конституція, одна система права і одна система органів влади. Її складові частини мають статус адміністративно-територіальних одиниць.Адміністративно-територіальні одиниці - це частини території держави, організаційно відокремлені для виконання загальних завдань державного управління. Автономія - це самоврядування населення на частині території держави, що звичайно характеризується наданням органам автономії законодавчих повноважень з питань місцевого значення (автономні області Іспанії, Італії, Португалії). В кожній автономії утворюються представницькі органи, які виконують законодавчу функцію в межах своєї компетенції. Представницький орган формує виконавчі органи, які несуть перед ним політичну відповідальність. Діяльність цього органу контролюється центральною владою, зокрема глава держави має право розпустити його.
1 2 3 4 5 Категория: Державне регулювання \| Добавил: DoceNt (05.10.2014)
Просмотров: 419 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: