РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Державне та споживче інвестиційне кредитування - Державне регулювання - Реферати - Каталог статей

ПЛАН 1. Зміст і характеристика державного інвестиційного кредитування 2. Податкове інвестиційне кредитування 3. Характеристика споживчого інвестиційного кредитування 4. Державне інвестиційне кредитування фізичних осіб Особливе місце серед форм інвестиційного кредиту посідає державний кредит. Ця форма кредиту безпосередньо обслуговує економічні інтереси підприємств, опосередковуючи зв'язки між державою та всіма суб'єктами економіки. Споживчий кредит також відіграє значну роль у формуванні платоспроможного попиту населення. Він впливає на розвиток економіки держави, полегшує процес реалізації продукції, прискорюючи отримання прибутку і доходів державного бюджету. Визначення державою умов надання споживчого кредиту допомагає регулювати грошовий обіг у країні. 1. Зміст і характеристика державного інвестиційного кредитування Державний інвестиційний кредит – це сукупність кредитних відносин, в яких кредитором виступає держава, а позичальником – підприємства, найчастіше ті, які належать до державної форми власності. Він надається на капітальні вкладення виробничого призначення шляхом бюджетних позичок безпосередньо міністерствам і відомствам, іншим державним органам виконавчої влади для фінансування підприємствами, організаціями та об'єднаннями через банківські установи об'єктів, будівництво яких тільки починається на конкурсній основі, а також для фінансування раніше початих перспективних будов, технічного переоснащення та реконструкції діючих підприємств, які належать до державної власності, за пріоритетними напрямами економіки України. Сьогодні в Україні державне кредитування будівництва та об'єктів виробничого призначення здійснюється за рахунок коштів інвестиційного фонду України, сформованого за рахунок державного бюджету. Обсяг державного кредитування і його напрями визначаються державною політикою. Об'єкти будівництва, що споруджуються за рахунок державних централізованих, а також коштів місцевих бюджетів, фінансуються виключно з рахунків фінансування капітальних вкладень. Витрати коштів із цих рахунків мають цільовий характер. Фінансування капітального будівництва здійснюється через установи банків. Перелік уповноважених банків, яким надається право на обслуговування державних бюджетних коштів, визначається Кабінетом Міністрів України і Національним банком України. Кредитування капітальних вкладень на поворотних засадах проводиться підприємствами, об'єднаннями та організаціями на основі довгострокових кредитних договорів між державою (в особі Міністерства фінансів) і міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади – позичальниками. Державне кредитування капітального будівництва здійснюється згідно з Положенням про державне кредитування будов і об'єктів виробничого призначення, затвердженим наказом Міністерства фінансів і Міністерства економіки з урахуванням змін і доповнень від 26 червня 1996 р. № 128/79. Фінансування будов і об'єктів виробничого призначення (природоохоронних об'єктів) за рахунок державних централізованих капітальних вкладень здійснюється в обсягах, визначених відповідними Переліками важливих будов виробничого призначення і природоохоронних об'єктів у складі Державної програми. Включення будов до Державної програми є державною гарантією безперервного їх фінансування протягом року. Формування цих Переліків здійснюється в такому порядку: а) Міністерство економіки визначає та доводить до відома державних замовників попередні обсяги державних централізованих капітальних вкладень. Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади – замовники на підставі попередніх обсягів державних централізованих капітальних вкладень визначають і подають Міністерству економіки Переліки будов і об'єктів, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету. Міністерство економіки уточнює обсяги капітальних вкладень з урахуванням прийнятого бюджету, розмір і джерела їх фінансування по кожній будові та об'єкту і подає зазначені вище Переліки на затвердження Кабінету Міністрів України у складі Державної програми; б) Міністерство економіки у двотижневий термін після затвердження Державної програми повідомляє обсяги державних централізованих капітальних вкладень та Переліки будов і об'єктів, що фінансуються за рахунок державного бюджету, міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади – замовникам, центральним установам банків та у зведеному вигляді Міністерству фінансів, Головному управлінню державного казначейства та Державному комітету зі статистики;в) Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади – замовники у двотижневий термін після затвердження Державної програми затверджують обсяги державних капітальних вкладень та Переліки будов і об'єктів, що не увійшли до складу Державної програми і споруджуються із залученням коштів державного бюджету, визначають конкретних забудовників, які організують проведення конкурсів (тендерів) для будов, що розпочинаються, й укладають на їх підставі контракти (договори). Зазначені Переліки будов виробничого призначення (природоохоронних об'єктів) після затвердження погоджуються з Міністерством економіки. У невиробничих галузях державні централізовані капітальні вкладення розподіляються міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади – замовниками, виходячи із встановлених їх обсягів, для забезпечення виконання завдань щодо введення в експлуатацію об'єктів соціально-культурної сфери відповідно до показників Державної програми. Фінансування витрат на придбання устаткування, яке не входить до кошторису будов та об'єктів, що споруджуються з використанням державних централізованих капітальних вкладень, здійснюється у межах річних обсягів, що виділяються міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади – замовникам за погодженням із Міністерством економіки. Фінансування проектних робіт, що виконуються за рахунок Державних бюджетних коштів, а також витрат на проведення конкурсів (тендерів), консервацію (розконсервацію) об'єктів здійснюється в межах загальних обсягів капітальних вкладень замовника. Порядок відкриття та оформлення кредитування державних капітальних вкладень. Кредитування державних централізованих капітальних вкладень за рахунок державного бюджету проводиться Міністерством фінансів, Головним управлінням державного казначейства шляхом перерахування міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади – замовникам коштів згідно з планами фінансування. Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади – замовники при відкритті кредитування об'єктів будівництва за рахунок централізованих державних капітальних вкладень подають центральним установам фінансуючих банків такі документи: * показники обсягів державних централізованих капітальних вкладень по замовниках у галузевому розрізі та введення в дію невиробничих потужностей згідно з Державною програмою; * перелік важливих будов виробничого призначення (природоохоронних об'єктів), передбачених Державною програмою; * показники обсягів капітальних вкладень та Перелік будов і об'єктів, що не ввійшли поіменно до Державної програми і споруджуються із залученням коштів державного бюджету; * план фінансування; * довідка про підсумки проведення конкурсу (тендеру) для будов, що розпочинаються; * титул будови; * титул перехідної будови. Центральні установи фінансуючих банків доводять зазначені документи до місцевих установ банків, що здійснюють операції з кредитування капітального будівництва. Місцеві установи банків, що здійснюють операції з кредитування, перевіряють подану документацію та, у разі її відповідності встановленим вимогам, відкривають фінансування будівництва. Титульні списки будов (виробничого призначення, природоохоронних об'єктів, які розпочинаються, а також перехідних будов), що фінансуються із залученням коштів державного бюджету і бюджетних позичок, затверджуються міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади – замовниками і погоджуються з Міністерством економіки. Титульні списки будов (виробничого призначення, природоохоронних об'єктів, які розпочинаються, а також перехідних будов), що фінансуються за рахунок місцевого бюджету, затверджуються відповідним місцевим органом виконавчої влади – замовником. Титульні списки будов, які споруджуються за рахунок коштів державних підприємств і організацій, та титульні списки об'єктів невиробничого призначення, будівництво яких здійснюється за рахунок державних капітальних вкладень, а також плани технічного переозброєння діючих підприємств, роботи по яких здійснюються за рахунок державних капітальних вкладень, затверджуються міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади – замовниками або у встановленому ними порядку. Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади щоквартально подають до Міністерства фінансів інформацію про використання державних централізованих капітальних вкладень. Інвестор починає погашати кредит за рахунок власних коштів через рік після закінчення нормативного строку будівництва, реконструкції та технічного переоснащення об'єкта кредитування. Кошти, що вивільнилися, перераховуються комерційними банками на рахунок Інвестиційного фонду України для повернення їх у державний бюджет.Контроль за цільовим використанням бюджетних позичок на фінансування капітального будівництва здійснюють Міністерство фінансів, Головне управління державного казначейства, міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади – замовники і фінансуючі установи банків. Контроль за додержанням строків будівництва об'єктів, передбачених Державною програмою, здійснює Міністерство економіки та міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади – замовники. 2. Податкове інвестиційне кредитування Однією з форм державного інвестиційного кредиту є податковий інвестиційний кредит, який визначається як відстрочка сплати податку на прибуток, що надається суб'єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм з подальшою компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отриманий згідно з чинним законодавством унаслідок реалізації інноваційних програм. Практика кредитування у вигляді відстрочки платежів існує у таких формах кредиту, як комерційний та споживчий. Близькою аналогією інвестиційного податкового кредиту, який пропонується запровадити, можна вважати митний кредит, що є кредитом-відстрочкою сплати мита за наявності гарантій і сплати відсотків за час відстрочки мита. Економічну основу податкового інвестиційного кредиту становлять кошти, які підприємство сплачує у вигляді податку на прибуток. Тому він багато в чому подібний до такої форми фінансової підтримки підприємства, як пільгове оподаткування прибутку. Але пільги мають більш широку палітру застосування. Крім стимулювання інвестиційної діяльності (відшкодування витрат на реконструкцію і модернізацію активної частини основних фондів), пільги на сплату податку можуть надаватися підприємствам, де використовується праця інвалідів, для санації національне важливих підприємств і виробництв на час пристосування їх до роботи в умовах ринку, для тимчасового полегшення стану підприємств, що зазнали ускладнень через незалежний від них збіг негативних процесів в економіці і господарській діяльності, через політичні події чи природні катастрофи і т. ін. Інвестиційний податковий кредит має цільове призначення. Його надання доцільно здійснювати переважно під інноваційні програми, які забезпечують реалізацію таких науково-технічних пріоритетів, як: * науково-технічне оновлення виробництва з підвищенням його техніко-економічних показників і забезпеченням конкурентоспроможності на світовому ринку; * прискорення розвитку наукомістких та високотехнологічних галузей і виробництв, здатних кардинально змінити економічний та науково-технічний потенціал України; * розширення виробництва в найбільш пріоритетних та ефективних для національної економіки секторах ринку. Уведення інвестиційного податкового кредиту має певні переваги порівняно з іншими формами кредиту. Так, при звичайному банківському кредитуванні використовуються вільні кредитні ресурси, яких, як відомо, хронічно не вистачає. Крім того, банківський кредит надається на умовах сплати досить значних відсотків, що робить інвестиції для підприємства економічно обтяжливими. З іншого боку, в разі зниження відсотків зникає зацікавленість банків у наданні кредитних ресурсів, тим паче що кредитування інвестиційних проектів передбачає досить тривалий термін повернення кредиту, тобто кредитування інвестиційних проектів зв'язує “швидкі гроші” банків. Запровадження інвестиційного податкового кредиту не вимагає додаткових кредитних ресурсів, бо в ньому використовується ресурсний потенціал самого підприємства у вигляді прибутку, а саме: тієї частини, яка повинна відраховуватися до бюджету у вигляді податку на прибуток. Тому введення інвестиційного податкового кредиту заохочуватиме підприємства в підвищенні ефективності своєї роботи та отриманні прибутку. Держава, втрачаючи на деякий час певні суми дохідної частини бюджету, у подальшому може розраховувати на збільшення бюджетних надходжень через загальне зростання прибутку й обсягів податку на нього. При цьому слід мати на увазі й таке. При звичайному кредитуванні кредитор, крім сум кредиту, що повертаються, додатково отримує лише обумовлений відсоток. При використанні інвестиційного податкового кредиту приріст податку, що буде отримано після реалізації проекту, може набагато перевищити відсотковий рівень і носитиме не разовий, а систематичний характер. Визначальними умовами надання інвестиційного податкового кредиту є: 1) стале фінансове становище підприємства-позичальника, тобто систематичне отримання ним прибутку, з якого нараховується податок; 2) переважно (не менше як 50 інвестиційна спрямованість у використанні власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження громадян, юридичних осіб тощо);3) наявність економічно обґрунтованого інноваційного проекту (бізнес-плану), який забезпечує після його реалізації підвищення ефективності виробництва, зростання загального обсягу отриманого підприємством прибутку та, відповідно, сум податку на прибуток як джерела компенсації інвестиційного податкового кредиту; 4) термін окупності запозичених через інвестиційний податковий кредит коштів, тобто їх повернення до бюджету у вигляді додаткових надходжень податку на прибуток, не повинен перевищувати визначений строк, наприклад п'ять років після реалізації інноваційного проекту. Дотримання цих умов знижує ризик кредитора, у даному випадку держави, щодо ефективності використання інвестиційних ресурсів. Споживачами інвестиційного податкового кредиту можуть бути суб'єкти підприємницької діяльності, а саме: підприємства всіх форм власності, яким для реалізації інноваційних програм не вистачає власних інвестиційних ресурсів. Рішення про надання кредиту за галузевою підпорядкованістю підприємств приймають міністерства (відомства), які за дорученням Кабінету Міністрів України виступають розпорядниками інвестиційного податкового кредиту на галузевому рівні. Отримання інвестиційного податкового кредиту здійснюється на підставі кредитного договору між галузевим міністерством (відомством) і підприємством-позичальником. Йому повинна передувати всебічна експертиза ефективності інноваційної програми (бізнес-плану) та наявності умов, які б підтверджували реальні можливості підприємства щодо успішної реалізації цієї програми. Загальний обсяг ресурсів інвестиційного податкового кредиту на кожен рік визначається Кабінетом Міністрів України в розрахунках до бюджету. Виходячи зі стану економіки, він може сягати 10 % надходжень до бюджету податку на прибуток з наступним розподілом знижки податку по міністерствах (відомствах) відповідно до пріоритетності напрямів їх інноваційної діяльності. Посилюючи вимоги до ефективності використання інвестиційних ресурсів, інвестиційний податковий кредит може надаватися підприємствам під конкретний інноваційний проект на строк до п'яти років. Довший термін не відповідає сучасним вимогам щодо тривалості освоєння нової техніки (нових виробництв), веде до розпорошення державних ресурсів, знижує ефективність використання інвестицій. Виходячи з економічної основи інвестиційного податкового кредиту, його загальний обсяг для конкретного підприємства визначається приростом податку на прибуток, який буде отримано після реалізації проекту з розрахунку на п'ять років за формулою : К= По • 0,3 (Jn -1) • 5, де К – загальний обсяг кредиту; По – обсяг отриманого прибутку в базовому році, який передував початку робіт за проектом; 0,3 – норматив сплати податку на прибуток (30 %); Jn – індекс зростання; (Jn - 1) – приріст загального обсягу прибутку по підприємству після реалізації проекту порівняно з базовим роком; 5 (коефіцієнт) – розрахунковий термін для визначення загальної суми кредиту, що надається (років). Враховуючи, що джерелом інвестиційного податкового кредиту є податок, то щорічна сума кредиту не може перевищувати загальної суми податку, який сплачує підприємство з прибутку за підсумками року. Тому щорічний обсяг кредиту може бути визначено двома показниками: в частках податку, що сплачує підприємство за підсумками базового року, за формулою: Кр = Jn -1, де Кр – частка податку на прибуток, яка залишається у підприємства у вигляді інвестиційного податкового кредиту (коефіцієнт); у частках прибутку: Кр = 0,3 (Jn -1), де 0,3 – норматив сплати податку на прибуток (30 %). Таким чином, у разі надання інвестиційного податкового кредиту підприємство зменшує на цю частку норматив сплати податку на прибуток протягом п'яти років. Ця частка може бути тим більшою, чим значніший приріст прибутку після реалізації інноваційного проекту (Jn - 1), тобто чим ефективніший проект. Такий принцип має стимулювати підприємства до відбору найефективніших інноваційних проектів. Контроль за дотриманням умов надання, використання і компенсації інвестиційного податкового кредиту покладено на галузеві міністерства (відомства) та державні податкові інспекції за місцем знаходження підприємств-позичальників. 3. Характеристика споживчого інвестиційного кредитування Споживчий інвестиційний кредит – це кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам – резидентам України на придбання з інвестиційною метою нерухомості, споживчих товарів тривалого користування. Він надається на виплат, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору. Сутнісна ознака споживчого інвестиційного кредиту – кредитування інвестиційних заходів фізичних осіб, зокрема на: а) будівництво: * індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями; * будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом, і будинків дачного типу та благоустрій садових ділянок;* надвірних будівель для утримання худоби та зберігання сільгосппродуктів, літніх кухонь, теплиць, майстерень, накриттів тощо; * гаражів; б) купівлю: * індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями; * квартир у житлових будинках; * будинків дачного типу та будинків у сільській місцевості що не є основним житлом; * гаражів; * автомашин або засобів малої механізації; * технології та технологічного обладнання для підприємницької діяльності та ін.; в) реконструкцію та капітальний ремонт: * індивідуальних житлових будинків, приєднання їх до інженерних мереж, придбання обладнання для інженерного благоустрою будинку; * квартир; * будинків дачного типу та будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом; * автомашин або засобів малої механізації; * технологічного обладнання та ін.; г) інші поточні інвестиційні потреби (придбання побутової техніки, меблів, товарів тривалого користування, які будуть використовуватися в підприємницькій діяльності фізичної особи). Комерційні банки надають інвестиційні споживчі кредити фізичним особам на комерційній основі при дотриманні принципів цільової спрямованості, забезпечення, строковості, платності та повороткості та у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів та послуг, які є об'єктом кредитування. Наприклад, кредити на будівництво, купівлю, капітальний ремонт та реконструкцію індивідуальних житлових будинків, садових будинків, дач та інше надаються у розмірі 75 % кошторисної вартості будівництва, у межах розмірів, які встановлює комерційний банк залежно від цін та в межах кредитних ресурсів банку. Кредити населенню видаються на основі кредитних угод, які укладаються з банком. У кредитній угоді визначаються строки подання документів, які підтверджують цільове використання коштів по позичці, залежно від об'єкта кредитування, але не пізніше встановленого строку освоєння. При цьому строк освоєння кредитів, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом, не повинен перевищувати 2 роки, по позичках, які надаються на купівлю будинків, квартир та інше – 2 місяці, а повний строк встановлюється залежно від цілей об'єкта кредитування, розміру позички та платоспроможності позичальника. Кредитна угода оформляється на всю суму кредиту, укладається на строк користування позичкою та підписується керівником банку і позичальником. Інвестиційні споживчі кредити можуть видаватися частками таким чином, щоб витрати, строки погашення, відсотки по виданих сумах відповідали умовам кредитного договору. Кожна сума кредиту, одержана позичальником у межах умов кредитної угоди, оформлюється строковим зобов'язанням і підписується позичальником. Обов'язковою умовою надання інвестиційного споживчого кредиту є страхування об'єктів кредитування на користь банку протягом усього періоду користування позичкою. Для одержання кредиту та оформлення кредитної угоди позичальники надають банку такі документи: – паспорт або інший документ, який засвідчує особу; – довідку з місця роботи позичальника, де вказується середньомісячний дохід за останні 2 квартали, а пенсіонери надають банку посвідчення; – документи, необхідні для визначення платоспроможності клієнта; – договір застави майна або договір про страхування; – доручення одного або більше працездатних громадян, які мають постійне джерело доходу; – довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; – письмовий розрахунок погашення кредиту (економічне обґрунтування); – документ, який підтверджує право на відповідні пільги. Крім цього, позичальники надають у банк спеціальні документи залежно від об'єкта кредитування та вимог банку. Особливо ретельно працівник банку повинен перевірити оформлення договору застави майна, доручення громадян, а також інші довідки та документи, які визначають платоспроможність позичальника. На основі цього встановлюється сума платежу основного боргу по кредиту, проводиться розрахунок загальної суми відсотків, а також встановлюється порядок погашення кредиту та відсотків по ньому. На основі підписаного керівником банку кредитного договору бухгалтерія оформляє індивідуальному позичальнику особовий рахунок. Часто при видачі споживчих інвестиційних кредитів використовується бальна система оцінки заявок (кредитний скоринг). Основною ідеєю кредитного скорингу є можливість визначення якості кредиту шляхом перевірки фінансових, економічних та інших факторів характеристики позичальника (див. табл. 5.1). Фактори, які визначають якість споживчого інвестиційного кредиту ФАКТОР БАЛ 1. Сфера зайнятості клієнта Професіональний менеджер 10 Кваліфікований робітник 8 Клерк 7 Студент 5 Не кваліфікаційний робітник 4 Робітник, який працює неповний робочий день 2 2. Забезпеченість житлом Будинок власний 6 Оренда будинку або квартири 4 Живе з другом або родичами 2 3. Кредитний рейтинг Відмінний 10 Середній 5 Відсутність інформації 2 Поганий 04. Привабність роботи на одному місці Більше року 5 Не більше 1 року 2 5. привабність проживання за даною адресою Більше 1 року 2 Не більше 1 року 1 6. наявність телефону Так 2 Ні 0 7. Кількість дітей 1 3 2 3 3 4 Більше 3 2 8. наявність банківських рахунків Чековий та ощадний 4 Тільки ощадний 3 Тільки чековий 2 Немає 0 Максимальний бал може становити 43, а мінімальний – 9, однак рішення про видачу кредиту приймається лише у випадку, коли сума балів перевищує 28. Чим вищий бал, тим більші можливості одержати кредит. 4. Державне інвестиційне кредитування фізичних осіб Одним із видів інвестиційних кредитів, які надаються фізичним особам, є довгостроковий державний кредит молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла. Порядок та організація такого кредитування визначені постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1999 р. № 825 “Про вдосконалення організаційної та фінансової діяльності Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву при Державному комітеті у справах сім'ї та молоді”. Відповідно до цього Положення правом на одержання державного пільгового довгострокового (терміном до ЗО років) кредиту користуються молоді сім'ї та одинокі молоді громадяни, які згідно із законодавством визначені такими, що потребують поліпшення житлових умов, а саме: * молода сім'я – подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 30 років, або неповна сім'я, в якій мати (батько) віком до 30 років; * неповна сім'я, в якій мати (батько) віком до 28 років включно, має неповнолітніх дітей; * одинокі молоді громадяни, вік яких не перевищує 28 років. Кредитування будівництва (реконструкції) житла для молодих сімей та одиноких молодих громадян є прямим, адресним (цільовим) і здійснюється у межах коштів, передбачених у державному бюджеті, республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетах на відповідний рік, а також за рахунок інших джерел фінансування. Сума кредиту обчислюється виходячи з норми 21 м. кв. загальної площі житла на одного члена сім'ї та додатково 10м.кв. на сім'ю і включає витрати на його страхування в період будівництва (реконструкції) житла. Умови кредитування. Кредит надається за умови: 1) перебування кандидата на обліку для поліпшення житлових умов за місцем проживання (прописки); 2) проживання у сільській місцевості, якщо він відповідно до законодавства потребує поліпшення житлових умов, що підтверджено відповідними документами; 3) підтвердження кандидатом своєї платоспроможності; 4) внесення у банк на особистий рахунок не менш як 10 % вартості будівництва квартири нормативної площі, якщо її фактична площа більша або дорівнює визначеній нормі, та фактичної вартості будівництва квартири, якщо її площа менша, ніж нормативна. Зазначена сума вноситься позичальником на його особистий рахунок двома частинами: не менш як 5 % безпосередньо до укладення кредитної угоди; інші кошти – при остаточному розрахунку за будівництво під час отримання документів на право користування збудованим (реконструйованим) житлом, виходячи з фактичної вартості площі збудованого житла. Кредит надається дирекцією або відділенням у розмірі, визначеному в розрахунку до кредитної угоди. Позичальник, який не має дітей, сплачує кредит за ставкою у розмірі 3 % річної суми заборгованості за кредитом; позичальник, який має одну дитину, звільняється від сплати відсотків за користування кредитом; позичальникові, який має двох дітей, за рахунок бюджетних джерел погашається 25 % суми зобов'язань за кредитом; позичальникові, який має трьох дітей – 50 % суми зобов'язань за кредитом. Позичальникам, які проживають у збудованому (реконструйованому) житлі в сільській місцевості, за умови їх постійної роботу сільськогосподарському виробництві, переробній та обслуговуючих галузях агропромислового комплексу, що функціонують у сільській місцевості, в соціальній сфері села та органах місцевого самоврядування на завершальному етапі сплати зобов'язань за кредитом додатково до пільг погашається 25 % суми зобов'язань, визначеної для сплати. Порядок оформлення і видачі кредиту. Реєстрація кандидатів, які відповідають вимогам Положення, проводиться на підставі власноручно заповненої анкети кандидата, що реєструється у журналі реєстрації анкет кандидатів. Журнал реєстрації анкет кандидатів та копії анкет зберігаються у консультаційному центрі Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву. Для здійснення розрахунків щодо визначення суми кредиту і підтвердження права на його одержання кандидат подає до дирекції або відділення банку такі документи: * заяву на ім’я генерального директора Фонду або директора відділення на одержання кредиту; * довідку про перебування на квартирному обліку (для громадян, які проживають у містах і селищах міського типу); * довідку про склад сім'ї (форма 3); * копію свідоцтва про шлюб, паспортні дані; * копію свідоцтва про народження дитини;* документи, необхідні для визначення платоспроможності кандидата (довідку з місця роботи дорослих членів його сім'ї із зазначенням доходу, одержаного за попередні 12 місяців), інші документи, що підтверджують доходи та видатки кандидата; * витяг з рішення органу місцевого самоврядування про відведення земельної ділянки та дозвіл на забудову (для кандидатів, Що будують будинки садибного типу та господарські приміщення). Рішення про надання кредиту приймається дирекцією або відділенням банку на підставі поданих документів протягом місяця з дати отримання кредитних ресурсів. Після підписання сторонами кредитної угоди кандидат набуває статусу позичальника, на сім'ю якого оформляється паспорт позичальника. Зміни умов кредитної угоди та доповнення до неї оформляються додатковою угодою між сторонами, що є невід'ємною частиною кредитної угоди, з відміткою у кредитній угоді та паспорті позичальника. Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву надає кредит, виходячи з розрахунків суми, необхідної для будівництва (реконструкції) житла, на підставі кредитної угоди, списків позичальників, попередньо затверджених рішенням дирекції або відділення банку. На підставі кредитної угоди за розпорядженням дирекції Фонду кошти для надання кредиту перераховуються Головним управлінням державного казначейства з казначейського рахунку дирекції Фонду до банку для подальшого їх зарахування на особисті рахунки позичальників. Дирекція Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву здійснює оперативний контроль за цільовим використанням відділенням і банком коштів кредиту. За допущену затримку проходження коштів кредиту банк сплачує штраф за кожний день затримки згідно з умовами угоди, укладеної між дирекцією або відділенням та банком відповідно до законодавства. Фінансування будівництва (реконструкції) здійснюється банком виключно у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок замовника (підрядника) за розпорядженням дирекції або відділення з особистого рахунку позичальника. У разі пайової участі у незавершеному будівництві попередня оплата здійснюється на рівні оплати частки незавершеного будівництва у розмірі 100 % і авансування незавершеної частки у розмірі 50 % авансу. Термін використання кредиту обумовлюється у кредитній угоді і не повинен перевищувати нормативного терміну будівництва (реконструкції) житла з дня першої виплати банком замовнику (підряднику) коштів за виконані роботи з будівництва (реконструкції) житла. Порядок погашення кредиту та відшкодування витрат на його обслуговування. Відповідно до кредитної угоди позичальникові на період сплати фінансових зобов'язань видаються в установленому порядку відповідні документи на право користування, володіння збудованим (реконструйованим) житлом. Погашення кредиту, сплата відсотків за користування ним розпочинається позичальником після одержання документів на право користування, володіння збудованим (реконструйованим) житлом та укладення угоди про заставу житла на період погашення кредиту та відсотків за користування ним. Остаточний розрахунок суми повернення кредиту проводиться виходячи з фактичної площі квартири (підтвердженої довідкою БТІ) та встановленої середньої вартості 1 м. кв. загальної площі житла в регіоні на час отримання позичальником документів на право користування, володіння збудованим (реконструйованим) житлом. Цей розрахунок оформлюється як додаток до кредитної угоди і погоджується з позичальником. Розмір щоквартального платежу для погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним визначається дирекцією фонду шляхом ділення суми кредиту на кількість кварталів уточненого терміну його надання. Витрати на обслуговування кредиту фінансуються за рахунок кредитних ресурсів у розмірі 6 % їх обсягу і перераховуються з державного бюджету Головним управлінням державного казначейства на казначейський рахунок дирекції Фонду, а у разі отримання кредитних ресурсів з інших джерел фінансування – на рахунок дирекції Фонду одночасно з перерахуванням коштів кредиту на будівництво (реконструкцію) житла для позичальників. Умови переходу права власності на збудоване (реконструйоване) за рахунок кредиту житло та господарські приміщення. Кредитною угодою визначаються умови переходу права власності на збудоване (реконструйоване) житло та господарські приміщення до позичальника. Житло, побудоване за рахунок коштів кредиту, є власністю позичальника. Позичальник зобов'язаний передати у заставу побудоване житло за угодою застави на період до повного погашення наданого кредиту.У разі невиконання позичальником умов кредитної угоди дирекція Фонду здійснює заходи щодо стягнення заборгованості та інші дії, передбачені умовами кредитної угоди. Якщо позичальник відмовляється від погашення кредиту на будь-якому етапі дії кредитної угоди, ця угода розривається у порядку, визначеному кредитною угодою. При цьому позичальнику згідно з умовами кредитної угоди повертаються попередній внесок та кошти, сплачені ним у порядку повернення кредиту, крім відсотків за користування кредитом. Після розірвання кредитної угоди дирекція або відділення має право укласти кредитну угоду з іншим позичальником, який бере на себе зобов'язання щодо подальшого погашення кредиту з урахуванням частини коштів, сплаченої разом із попереднім внеском колишнім позичальником.
1 2 3 4 5 Категория: Державне регулювання \| Добавил: DoceNt (09.10.2014)
Просмотров: 245 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: