Реферат на тему Технічний аналіз та його світові критерії - Цінні папери - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Технічний аналіз та його світові критерії. Технічний аналіз посідає проміжне місце між ринковим та фінансовим. Аналіз ринку покликаний дати відповідь на питання, що виробляти й за якою ціною продавати, а технічний аналіз — як виробляти та з якими витратами. Одержавши відповіді на ці питання, можна переходити до розрахунку різних фінансових показників та документів. Технічні аспекти інвестиційного проекту на перший погляд видаються особистою справою підприємця й не обходять інвестора. Але насправді будь-який серйозний інвестор не може ігнорувати цю ділянку інвестиційного проекту, оскільки вона демонструє можливість технічного здійснення проекту з прийнятним рівнем витрат. Тому, якщо інвестор не дає грошей ані під заставу, ані під урядову гарантію, а робить ризиковане вкладення капіталу, він має переконатися хоча б у тому, що фінансований ним проект є здійсненним. Величезна різноманітність застосовуваних технологій, видів сировини та обладнання дуже ускладнюють типізацію технічного аналізу інвестиційного проекту. З цієї причини в більшості методик загального характеру (на відміну від вузькогалузевих) рекомендації щодо технічного аналізу зводяться до довгого переліку питань, які необхідно в ньому відобразити. Один з таких найповніших списків рекомендовано Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК). Список, який подається в цьому підручнику, багато в чому орієнтований на рекомендації МФК. Звичайно, у жодному реальному інвестиційному проекті всі ці питання одночасно виникнути не можуть, але знати такий повний список необхідно, оскільки в ньому узагальнено досвід багатьох виконаних інвестиційних проектів. Питання, що стосуються технічного аналізу інвестиційного проекту, можна поділити на 13 груп: 1. Місце розташування (місце реалізації проекту). 2. Масштаб проекту, можливість збільшення масштабу виробництва. 3. Технологія. 4. Обладнання, організація його експлуатації та ремонту. 5. Інфраструктура. 6. Схема підприємства. 7. Організація підготовки та здійснення проекту. 8. Графік виконання проекту. 9. Підготовка й освоєння виробництва. 10. Забезпечення якості. 11. Розрахунок витрат на виконання проекту. 12. Матеріально-технічне постачання. 13. Поточні витрати виробництва та збуту. Розглянемо зміст і коротко прокоментуємо кожну групу питань. Місце реалізації проекту У класичному проектному аналізі вибирати місце слід на території досить великого географічного регіону, який може охоплювати кілька держав. У цьому разі міждержавне порівняння інвестиційного клімату є основним завданням. Якщо йдеться про інвестиційні проекти в Україні, то сама постановка завдання виключає таку проблематику. Апріорі маємо справу з інвестиційним кліматом даної держави, і хоч би який він не був суворий і малопридатний для життя, обрати інший ми не спроможні. Таку відсутність вибору треба усвідомлювати й намагатися компенсувати її іншими факторами, наприклад високою рентабельністю, швидкою окупністю, спеціальними гарантіями й т. п. Україна — держава зі значною за європейськими мірками територією, яка на 8 % перевищує площу Франції та майже на 60 % — Німеччини. Тому тут неминучі територіальні відмінності за умов здійснення інвестиційних проектів. Скажімо, цілком очевидно, що проекти з виробництва лляного волокна й виноградного вина мають здійснюватися в різних регіонах України. З огляду на це, необхідний вибір території для реалізації проектів, особливо таких, які є вразливішими до кліматичних та інших природних умов. Обравши географічне місце здійснення проекту, треба обґрунтувати вибір конкретного майданчика (земельної ділянки). Тут є свої специфічні труднощі, спричинені юридичною неможливістю придбання земельних ділянок для здійснення більшості інвестиційних проектів. Ця особливість сучасного українського законодавства понад усе дає про себе знати в проектах, пов’язаних з іноземними інвестиціями в нерухоме майно, наприклад, у будівництво житла чи готелів. Багатьох іноземних інвесторів не влаштовує довгострокова оренда земельної ділянки, що пропонується українським законодавством для таких проектів.Іншою українською особливістю, яка проявляється за інвестування в старі промислові підприємства, є можливі труднощі пошуку юридичних документів, що закріплюють земельну ділянку за даним підприємством. Років шістдесят тому за спорудження флагманів соціндустрії юридичні тонкощі землекористування були геть неістотні порівняно з партійними рішеннями й планами п’ятирічок, тому тепер ці питання можуть викликати ускладнення просто з огляду на давність подій та різку зміну соціальних умов. Окрім того, під час підготовки проектів, пов’язаних з видобутком корисних копалин, слід пам’ятати, що за радянським і за чинним українським законодавством передача в користування земельної ділянки та родовища, розташованого під нею, здійснюється різними, не пов’язаними між собою юридичними актами. Нарешті, ще однією істотною частиною аналізу місця реалізації проекту є аналіз впливу проекту на довкілля. Його значення останніми роками настільки зросло, що він перетворився в самостійний розділ проектного аналізу, а саме екологічний. Підсумовуючи все сказане, подаємо доречний у даному розділі перелік питань: 1.1. Карта розташування підприємства із зазначенням на ній основних автошляхів, залізниць та водних шляхів. 1.2. Схеми земельних ділянок, питання власності на них. 1.3. Характеристика ділянок (ґрунту і т. п.), придатність ділянки для здійснення проекту. 1.4. Транспортний доступ до ділянки. 1.5. Найближчі порти. 1.6. Розташування ринків збуту та шляхи доступу до них. 1.7. Найближчі населені пункти. 1.8. Найближчі промислові об’єкти. 1.9. Вартість земельних ділянок та інвестиційні витрати. 1.10. Стан переговорів щодо земельних ділянок. 1.11. Одержання ліцензій або інших дозволів на земельні ділянки. Масштаб проекту Масштаб проекту в умовах України треба розглядати, насамперед, з погляду ризику. Зрозуміло, що в нинішній ситуації різкого занепаду будь-якої нормальної виробничої діяльності проекти, які потребують величезних інвестицій, найімовірніше, будуть надто ризиковані для інвестора. Слід дуже тверезо дивитися на нинішню економічну ситуацію й не допускати перетворення інвестиційного проекту на прожект. Інший аспект проблеми, суто утилітарний, пов’язаний з тим, що проекти різного масштабу фінансують не одні й ті самі інвестори, а це означає, що, готуючи інвестиційний проект, треба хоча б приблизно уявляти, з вимогами якого інвестора доведеться мати справу. Наприклад, Європейський банк реконструкції та розвитку не розглядає проекти, у яких розмір його інвестицій менший двох мільйонів доларів США. А якщо зважити, що він звичайно фінансує не більше 30 % вартості проекту, то ясно, що загальний масштаб проекту має бути не менш як 6—7 мільйонів доларів. Традиційно під час аналізу масштабу проекту розглядаються такі проблеми: • Технологічна оптимальність. Технологія та організація будь-якого виробництва має властивість створювати максимальний ефект за певного масштабу виробництва, тобто масштаб виробництва, нижчий чи вищий певного рівня, пов’язаний зі зниженням рентабельності. • Фізичні та інші обмеження. Дуже часто є фізичні обмеження на масштаб виробництва (наприклад, кількість доступної сировини) або обмеження ринку (недостатність платоспроможного попиту на доступному ринку збуту). Українська нафтопереробна промисловість у цьому плані є яскравим прикладом неадекватності масштабу виробництва, оскільки тепер вона не має ні сировини, ні платоспроможного споживача для завантаження своїх потужностей. • Технологічний ризик. Окрім політичного й економічного ризиків, про котрі ми вже згадували як про особливо виразну рису сучасної української дійсності, існує й ризик, притаманний будь-якому проекту, пов’язаному з новою технологією. Нові, недостатньо відпрацьовані на практиці технології надто ризиковано застосовувати в проектах великого масштабу. Як правило, новизна технології та масштаб проекту обернено пропорційні. • Екологія та безпека. Масштаб проекту тісно пов’язаний із проблемами техногенного навантаження на довкілля та гарантування безпеки, наприклад, санітарно-гігієнічної чистоти виробництва. Наші велетенські м’ясокомбінати, приміром, викликають негативні емоції в західних інвесторів саме через складність забезпечення санітарних норм на величезному виробництві, де одночасно забивають худобу, розбирають туші й виготовляють ковбаси. Підсумовуючи проблематику, пов’язану з масштабом проекту, зведемо її до таких пунктів: • Ринок збуту та його вплив на вибір обсягу виробництва. • Залежність капітальних і поточних витрат від обсягу виробництва. • Екологічні, санітарні та інші подібні обмеження на масштаби виробництва. • Фізичні обмеження на масштаби виробництва (обсяг доступної сировини, енергоносіїв, води та інших ресурсів). • Ризик створення великомасштабного виробництва у зв’язку з новизною технології. • Можливості розширення виробництва в майбутньому. ТехнологіяОбґрунтування вибору технології має показати, чому віддано перевагу саме їй, а не будь-якій іншій, тобто треба продемонструвати альтернативність технологічних рішень і невипадковість вибору саме такого варіанта. За підготовки проекту, розрахованого на залучення іноземних інвестицій, вважається доцільним робити обґрунтування вибору технології за допомогою західних експертів. В окремих випадках українським інженерам бракує кругозору для аргументованого вибору сучасної технології. Це не означає, що вітчизняні інженери є некваліфікованими. Просто тривала праця поза світовим ринком об’єктивно спричинила те, що вони не мають доступу до сучасної технічної інформації Вибираючи технологію, слід зважати на специфічні особливості економічної ситуації в Україні. Величезна диспропорція у вартості сировини та обладнання, з одного боку, і робочої сили, з іншого, що виникла в 1992—1994 рр., робить явно неефективними капіталомісткі технології, розраховані на широке застосування механізації та автоматизації. Тому в багатьох проектах слід, попри національну гордість, обирати явно застарілі технології, якщо ми хочемо, щоб проект мав шанс на високу ефективність. Натомість, з огляду на вимоги ринку, може виявитися, що тільки найпередовіша технологія має шанс забезпечити виробництво продукції на експорт, що сьогодні стає не просто бажаним для підприємства, але життєво необхідним для держави. У такому випадку теж неможливо обійтися без допомоги західних експертів, але ні за яких обставин не слід звертатися за допомогою до фірм, які виготовляють або продають технологічне обладнання. Ці фірми, звісно, безплатно нададуть консультації щодо обладнання, але вибір буде без вибору: заздалегідь відомо, яка технологія виявиться найкращою. Треба звертатися до інженерних консалтингових фірм, які не пов’язані з виробниками технологічного обладнання й можуть виступати як незалежні експерти. Якщо немає грошей для оплати послуг таких незалежних експертів, то краще покладатися на власні міркування, аніж користуватися порадами постачальників технологічного обладнання. Отже, розглядаючи вибір технології, слід зупинитися на таких питаннях: 1. Обґрунтування її вибору, з погляду: — сировини, яка застосовується; — кінцевого продукту; — практичної відпрацьованості; — стійкості до морального старіння. 2. Вимоги технології до інфраструктури. 3. Екологічні аспекти технології. 4. Оптимальний ступінь механізації у зв’язку з ціною робочої сили. 5. Можливості використання місцевих технологій та обладнання. 6. Можливості використання уживаного технологічного обладнання із західних країн. Обладнання Вибір обладнання значною мірою зумовлений вибором технології. Тут треба навести конкретний перелік обладнання із зазначенням його постачальників, обґрунтувати вибір того чи іншого постачальника та визначити форму контракту (через агента, за тендером і т. п.). У проекті потрібно передбачити, що будь-яке обладнання рано чи пізно виходить з ладу і його необхідно ремонтувати, а отже, забезпечувати виробництво запчастинами. Питання, які потрібно аналізувати в цьому розділі, такі: • номенклатура обладнання; • ринок обладнання, його постачальники та виготовлювачі; • розміщення замовлень та укладання контрактів на поставку обладнання; • організація контролю за поставкою обладнання; • забезпечення належного режиму експлуатації обладнання, необхідний рівень кваліфікації робочої сили; • система ремонту й забезпечення запчастинами. Інфраструктура Вимоги до інфраструктури також є похідними від обраної технології. У цьому розділі треба проаналізувати, які елементи необхідної інфраструктури наявні, а які доведеться створювати додатково. Інфраструктура завжди є дуже дорогим об’єктом інвестицій і має тривалі строки окупності, тому, якщо немає істотних елементів інфраструктури, проект, найімовірніше, перестане бути економічно виправданим. Приміром, не можна будувати молокозавод у місці, де немає нормальних шляхів, бо їхнє прокладення обійдеться дорожче, ніж саме підприємство. Тому в цьому розділі основну увагу треба приділити вивченню достатності інфраструктури, а також оцінити витрати на створення тих її елементів, яких немає. Перелік можливих об’єктів інфраструктури: 1. Будинки та споруди, зокрема: — виробничі, — адміністративні, — складські, — допоміжні (гаражі тощо), — соціально-побутові. 2. Торговельні підприємства. 3. Транспорт. 4. Лінії електропередачі. 5. Водопостачання й каналізація. 6. Житло та об’єкти соціальної інфраструктури (лікарні, кінотеатри, клуби, спортивні споруди тощо). Коли немає окремих елементів інфраструктури, потрібно передбачити таке: • хто і як їх створюватиме; • строки виконання робіт; • необхідні витрати на елементи інфраструктури, яких немає; • стан переговорів із цього питання; • посади та прізвища осіб, відповідальних за ці елементи інфраструктури; • необхідні документи. Схема підприємства (виробнича схема)Графічне подання інформації є в багатьох випадках зручним і наочним інструментом для осіб, які приймають рішення про здійснення проекту. Тому в технічному розділі інвестиційного проекту рекомендується мати такі схеми: — генеральне планування підприємства; — схема виробничих потоків (з описом виробничого процесу). У схемі рекомендується відобразити: • обсяги сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції; • площі складських приміщень; • транспортні потоки, взаємозв’язок різних видів транспорту; • взаємозв’язок між складами та цехами; • утилізацію відходів. Організація підготовки та здійснення проекту Будь-який масштабний проект, особливо пов’язаний зі зведенням будівель і споруд та монтажем обладнання, завжди готується спеціалізованою організацією. У СРСР такими спеціалізованими організаціями були державні проектні інститути (ДІПРО). Наприкінці 1980-х років почали з’являтися недержавні інженерні фірми, які вже досить міцно закріпились у деяких секторах економіки, приміром у проектуванні невеликих об’єктів цивільного будівництва. У світовій практиці інвестиційного проектування вже виробилась традиційна думка про те, які частини проекту слід доручати спеціалізованим проектним, консультаційним та інженерним фірмам. Це такі види робіт: • розроблення робочої документації, вибір підрядчиків (включаючи проведення тендера серед підрядчиків, якщо це необхідно); • вибір обладнання, його постачальників, організація закупівлі та перевірки обладнання; • нагляд за будівництвом; • монтаж обладнання. У бізнес-плані інвестиційного проекту має бути зазначено, а під час його аналізу перевірено, які фірми й з якою репутацією буде залучено до цих робіт. У цілому, список основних питань цього розділу проектного аналізу має такий вигляд: • проектна документація; • фірми, які виконуватимуть окремі частини проекту; • організація нагляду за проектуванням; • будівництво й поставка обладнання; • фірми, які здійснюватимуть ці роботи; • створення спеціального відділу обладнання; • організація контролю за поставками обладнання; • порядок приймання імпортного обладнання; • досвід роботи будівельних компаній, зокрема за зарубіжними проектами; • репутація будівельних компаній; • строки завершення будівництва; • управління проектом; • застосування методів сітьового планування й управління та інших для керування випуском робочої документації та будівництвом; • графік будівельної частини проекту. Графік виконання проекту Бажано підготувати сітьовий графік, який охоплює всі роботи — від прийняття рішення про фінансування проекту до запуску виробництва. З цього питання існує багата навчальна й довідкова література, тому ми не будемо його детально розглядати. Зазначимо лише, що попри те, що сітьові графіки посилено популяризувалися в радянській літературі ще із середини 1960-х років, на практиці вони так і не стали загальноприйнятим робочим інструментом, тому, якщо графік буде не сітьовим, а простішим — лінійним, це теж добре. Погано, якщо роботу за проектом буде розпочато взагалі без графіка. У цьому випадку майже напевне строки виконання його буде зірвано, а витрати виявляться вищими, ніж передбачалося спочатку. Підготовка та освоєння виробництва Чи не найважливішим елементом підготовки виробництва в інвестиційних проектах в Україні нині можна вважати підготовку робочої сили (звісно, це стосується проектів, спрямованих не на розширення чи модернізацію виробництва, яке вже існує, а на створення нового виробництва). Проблема не в тому, що в Україні некваліфікована робоча сила, якраз навпаки, — рівень освіченості робочої сили в Україні справляє дуже вигідне враження на іноземних інвесторів. Погано, що нове виробництво часто створюється в місцях, де раніше не було подібних виробництв, а відтак, і немає підготовленої робочої сили. Досі за створення цілком нових виробництв велика кількість фахівців приїздила за оргнабором, але сьогодні такий спосіб комплектування кадрів надто дорогий, оскільки потребує великих додаткових витрат на житло та соціальну інфраструктуру. Крім того, масове завезення робочої сили за оргнабором за умов величезного прихованого безробіття може викликати й соціальні ускладнення. Тому навчання та перекваліфікація кадрів стає надзвичайно важливою складовою підготовки виробництва. Підготовка робочої сили охоплює розрахунок кількості персоналу та його якісного складу, перевірку наявності робочої сили на місці реалізації проекту, навчання та перекваліфікацію персоналу (якщо потрібної робочої сили бракує), залучення необхідних фахівців з-за кордону. Звичайно, при цьому треба обрахувати потрібні витрати. Перелік питань, які слід передбачити в проекті в частині підготовки виробництва, може мати такий вигляд: • забезпечення виробництва робочою силою; • забезпечення сировиною, матеріалами та запасними частинами на пусковий період; • підготовка технічної документації із запуску виробництва;• плани дій за нерегламентної роботи обладнання; • плани дій за необхідності ремонту. Забезпечення якості Інформацію про контроль якості рекомендується відобразити на схемі виробничих потоків. На всіх стадіях виробничого процесу — від приймання сировини до здавання готової продукції — потрібно передбачити використання певних стандартів. Розрахунок витрат на виконання проекту До витрат на здійснення проекту (інвестиційних витрат) входять такі елементи: • земля (якщо земельна ділянка переходить у власність) і підготовка майданчика; • виробничі будівлі та споруди; • машини та обладнання; • витрати на ліцензії, права користування та інші нематеріальні активи; • витрати на підготовку виробництва; • оборотний капітал. Особливості сучасного становища в Україні створюють специфічні труднощі в розрахунку інвестиційних витрат. Насамперед слід зважати на темпи інфляції, причому нерівномірної в різних секторах економіки. Неконвертованість національної валюти робить необхідною окрему оцінку витрат, які здійснюються в ній та в конвертованих валютах. Тільки в такому разі можна звести всі витрати до єдиного часу й оцінити їх сумарний обсяг. Ще однією специфічною рисою пострадянської економіки є значні затримки в розрахунках між підприємствами. Природа цих затримок у різних країнах СНД не завжди однакова. В одному випадку це незадовільна робота банківської системи, у другому — загальна криза неплатежів, у третьому — обидва ці явища одночасно. Суть від цього для інвестиційного проекту не міняється. За будь-яких обставин треба враховувати, що затримка в платежах неминуче зумовлює необхідність збільшення оборотного капіталу, а отже, і загальне подорожчання інвестиційного проекту. Розраховуючи витрати, слід звернути увагу на ті їхні елементи, у яких, за даними експертів Всесвітнього банку, найчастіше трапляються помилки. Серед них такі: • імпортне обладнання (до розрахунку витрат слід включати не тільки ціну за прейскурантом, котра, як правило, зазначається на умовах ЕХWORK, DAF або FОВ, а й транспортні, страхові, портові й митні витрати); • витрати на монтаж обладнання; • витрати на запуск виробництва; • виплата процентів за кредитами за час будівництва; • витрати на оплату ліцензій, ноу-хау тощо; • необхідний оборотний капітал. Матеріально-технічне постачання За планової економіки величезні труднощі в здобуванні необхідних матеріалів і комплектуючих виробів перетворювали цю частину інвестиційного проекту на найбільш трудомістку й тривалу операцію, особливо якщо треба було випускати складну продукцію, а партійно-урядової постанови потрібного рівня з якоїсь причини не було. У таких умовах життя проекту залежало від спеціалістів з постачання й комплектування. За ринкової економіки така ситуація немислима, і промисловці вже добре це відчули: тепер в Україні бажаючих одержати замовлення на виробництво значно більше, ніж самих замовлень. Проте нинішня ситуація в Україні все ще далека від класичного західного рівноважного й надійного ринку. Головна проблема сьогодні полягає не в тому, де дістати той чи інший матеріал або комплектуючий виріб, а як забезпечити стабільність і надійність поставок. Ситуація, коли завод раптово зупиняється й відправляє всіх робітників на два місяці у відпустку, може зумовити провал будь-якого інвестиційного проекту. Тому, аналізуючи організацію матеріально-технічного постачання, необхідно, у першу чергу, оцінити ступінь ризику кожного джерела поставок і передбачити заходи для зниження цього ризику (страхові запаси, альтернативні постачальники, організація власного виробництва, особливо критичних видів матеріалів тощо). Перелік питань цього розділу такий: • номенклатура й кількість матеріалів і комплектуючих виробів на одиницю продукції та на програму виробництва; • ринок сировини й матеріалів, постачальники, їхня надійність, альтернативні варіанти поставок; • розміщення замовлень і форми контрактів; • організація контролю за поставками сировини, матеріалів і комплектуючих виробів; • спеціальний аналіз особливо критичних видів сировини й матеріалів; • енергоносії та електроенергія (потреби, джерела, можливі зриви поставок, тарифи, необхідні документи тощо); • води (особливо для південно-східної частини України) — потреби, резервуари, захист від забруднення, стан водогонів і каналізації, оформлення дозволів. Витрати виробництва та збуту Розрахунок поточних витрат виробництва та збуту має визначити прибутковість запланованого проекту. У ньому концентрується вся та інформація, яку було викладено вище. До поточних відносять витрати на купівлю сировини, матеріалів, комплектуючих, оплату праці працівників, виробничі та невиробничі витрати. Конкретно вони, як правило, охоплюють витрати на: • основні матеріали; • вироби, що купуються; • основну зарплату; • соціальне страхування; • технологічну електроенергію; • транспорт; • амортизацію устаткування; • допоміжні матеріали;• енергію та воду; • технічне обслуговування; • зарплату адміністративного та обслуговуючого персоналу; • маркетинг та збут. Теперішня економічна ситуація в Україні та інших державах СНД створює специфічні труднощі в розрахунку витрат виробництва порівняно з країнами Західної Європи, Північної Америки або Далекого Сходу. Ця особливість полягає в інфляції. Але головну складність для проектного аналізу створюють не самі по собі темпи інфляції, а її нерівномірність за елементами витрат. Наприклад, у 1994 р. ціни на вугілля в Україні зросли в 38 разів, а тарифи на вантажні перевезення автотранспортом — лише в 4 рази. Того самого року закупівельні ціни на картоплю зросли в 17 разів, а на молоко — у 5. За таких умов розрахунок витрат не можна проводити на основі якогось середнього рівня інфляції. Витрати зростатимуть по-різному, залежно від їхньої матеріальної структури. І, звичайно ж, цілком неприпустимо вести розрахунки в постійних цінах. У практиці інвестиційного проектування тепер здебільшого намагаються боротися з цим через визна-чення всіх витрат у доларах США або в євро. З методичного погляду це рівноцінно розрахунку за середнім індексом інфляції, який дорівнює індексу зростання курсу долара або євро щодо української валюти. Проте такий прийом не може забезпечити необхідної достовірності розрахунків із двох причин. Перша — зростання цін на внутрішньому ринку України не є синхронним зростанню курсу іноземної валюти. Друга — не береться до уваги нерівномірність інфляції за елементами витрат виробництва. Технічний аналіз покликаний показати техніко-технологічну обґрунтованість проектних рішень. Оскільки технологічна різноманітність проектів не дає змоги уніфікувати процес надання заданих параметрів технічного обґрунтування, слід дотримуватися процедури проведення технічного аналізу з погляду його складових елементів та алгоритму їх надання. Основні складові технічного аналізу такі: • вибір місця розташування проекту та обґрунтування його масштабу; • вибір технології та устаткування, яке запропоновано використати в проекті; • аналіз необхідної для реалізації проекту інфраструктури; • виробничі схеми організації підприємств; • організація підготовки та реалізації проекту; • розрахунок усіх витрат на виконання проекту та поточних витрат на випуск продукції. Усі експертні оцінки відбуваються з урахуванням аналізу всіх альтернативних варіантів рішень на кожному етапі аналізу. Відбір варіантів відбувається на основі юридичних обмежень, екологічних можливостей та соціальної доцільності. Технічний аналіз дає змогу визначити величину інвестиційних витрат за проектом та поточні витрати на випуск продукції. Це надає можливість під час зіставлення з прогнозним обсягом продажів зробити висновки щодо можливості реалізації проекту за даних умов.
1 2 3 4 5 Категория: Цінні папери \| Добавил: Aspirant (10.04.2013)
Просмотров: 434 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: