Реферат на тему Інструменти ринку цінних паперів - Цінні папери - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Інструменти ринку цінних паперів. Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передання грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Розглянемо фундаментальні властивості цінних паперів. Ринковість — це здатність цінних паперів купуватися та продаватися на ринку, бути самостійним платіжним засобом, а також об'єктом інших цивільних відносин (позики, спадщини, дарування, гарантії тощо). Дохідність — це властивість цінних паперів бути засобом збереження і нагромадження багатства. Ризикованість — це властивість цінних паперів завдавати їх власникам грошових витрат через зменшення своєї дохідності з різних причин. Ліквідність — це властивість цінних паперів швидко перетворюватися на гроші без великих витрат для власника. Спекулятивність — це можливість цінних паперів стати об'єктом спекуляції. Стандартність — по-перше, це відповідність зовнішнього оформлення цінних паперів єдиним законодавче визначеним вимогам (при цьому цінні папери можуть існувати як у матеріальному вигляді, так і в дематеріалізованій формі як записи на рахунках); по-друге, це однаковість правових наслідків для суб'єктів ринку щодо операцій із цінними паперами окремих груп і видів. Класифікація цінних паперів Пайові цінні папери — це папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані у його діяльність, але підтверджують участь у статутному фонді й надають власникам право на участь в управлінні справами емітента й отримання частки прибутку у вигляді дивідендів та частки майна при ліквідації. Зокрема, це акції, інвестиційні сертифікати. Боргові цінні папери — це папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але не дають права власникам на участь в управлінні справами емітента. Зокрема, це облігації, векселі. Похідні фінансові інструменти — опціони, ф'ючерси, варанти — це особливі фондові цінності, що фіксують проміжні права партнерів при укладенні угоди. Вони не дають ані права власності, ані права на отримання доходу, але засвідчують право на купівлю або продаж цінних паперів різних видів (найчастіше акцій). Ринок акцій Акція — це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому та право на участь в управлінні ним; дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції займають близько ЗО % загального фінансування на РЦП провідних країн. Випуск акцій здійснюється в таких випадках: • при акціонуванні, заснуванні акціонерного товариства для формування статутного капіталу; мета — забезпечити початковий капітал при розширенні господарської діяльності; • при залученні додаткових фінансових ресурсів у процесі господарської діяльності; мета — додатково мобілізувати капітал для збільшення статутного фонду; • при реорганізації компанії в акціонерне товариство чи для обміну з метою злиття з іншою компанією. У процесі випуску акцій формується номінальна вартість однієї акції, що розраховується за формулою де СФ — розмір статутного фонду; ЗКА — загальна кількість випущених акцій. Номінальна вартість випуску акцій Акціонер не має права повернути акції компанії, що їх випустила, але може продати їх на вторинному ринку. Акціонерне товариство може викуповувати у акціонерів їх акції з метою подальшого перепродажу, поширення серед своїх працівників або анулювання. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані упродовж одного року. У цей період розподіл прибутку, а також голосування й визначення кворуму на загальних зборах акціонерів здійснюються без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.Після придбання акцій між емітентом та акціонером виникають певні відносини (права і обов'язки). До прав емітента належать такі: право на визначення напрямків господарської діяльності; право на укладення контрактів від власного Імені; право відповідати за власні обов'язки і не відповідати за обов'язки акціонера; право розпоряджатися випущеними, але не сплаченими у встановлені строки акціями; право витребовувати інформацію, яку акціонер зобов'язаний повідомляти емітентові згідно зі статутом. До основних обов'язків емітента зараховуються такі: обов'язок надсилати акціонерам щорічні звіти про результати господарської діяльності та фінансове становище підприємства; сплата дивідендів у строки, зазначені у статуті чи в умовах випуску акцій; проведення щорічних зборів акціонерів та ін. Права акціонера поділяються на майнові та немайнові. До майнових належать право на отримання доходу у вигляді дивіденду; право на отримання частки майна емітента, грошових коштів, цінних паперів, майнових прав, які залишаються у нього після розрахунку з бюджетом та кредиторами; право на придбання за пільговою ціною акцій нового випуску або інших цінних паперів, що випускаються емітентом; право на придбання за пільговою ціною товарів та послуг, що виробляються емітентом; право на обмежену відповідальність у межах пайової участі за боргами емітентів перед третіми особами (кредиторами чи партнерами з господарської діяльності) у випадку ліквідації останнього. До немай-нових прав належать право на участь в управлінні справами емітента; право голосу на загальних зборах акціонерів; право на висунення кандидатур у виборні керівні органи емітента; право на внесення пропозицій щодо господарської діяльності емітента; право на отримання регулярних звітів емітента про результати його господарської діяльності та фінансове становище; право на отримання від емітента інформації, що може істотно вплинути на рішення акціонера про купівлю нових або продаж старих акцій та ін. Основні обов'язки акціонерів: своєчасно сплачувати вартість акцій, що продаються за підпискою; за запитом емітента повідомляти, він є дійсним чи номінальним власником акцій; надавати емітенту інформацію, що заноситься до книги реєстрації іменних цінних паперів; доводити до відома емітента в разі придбання п'яти і більше відсотків випущених акцій та ін. Сукупність прав та обов'язків визначається типом цінного паперу, що належить утримувачу. Типи акцій: прості та привілейовані. За привілейованими акціями власник: • отримує фіксований дивіденд незалежно від коливання прибутку; • не має права голосу; • має першочергове право задоволення претензій у разі ліквідації компанії. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму понад 10 % статутного фонду товариства. Види привілейованих акцій: • кумулятивні (найпоширеніші) — передбачають накопичені, але не оголошені дивіденди. Сплачуються до сплати дивідендів за звичайними акціями; • некумулятивні — акціонери можуть втратити дивіденди, якщо рада директорів не оголосила їх сплату; • з часткою участі—дають змогу власникам отримати додаткові дивіденди понад оголошену суму, якщо дивіденд за звичайними акціями перевищує оголошену суму (тобто передбачають участь у залишку прибутку); • конвертовані — можуть бути обмінені на певну кількість звичайних акцій за обумовленою ціною; їх курсова динаміка близька до звичайних акцій порівняно з іншими привілейованими акціями; • зі ставкою дивіденду, що корегується — дивіденд на відміну від акцій з фіксованою ставкою змінюється залежно від коливання відсоткових ставок за короткостроковими державними облігаціями (чи іншими фінансовими інструментами); • відзивні — можуть бути відізвані (викуплені) емітентом за ціною з надбавкою до номіналу. Якщо емітент випускає кілька видів привілейованих акцій, вони можуть поділятися на категорії А (більше пільг при сплаті дивіденду і погашення при ліквідації) та В (зазначених пільг не мають). За звичайними (простими) акціями власник: • отримує дивіденд (чи частину прибутку), що залишається після сплати дивідендів за привілейованими акціями; • отримує право голосу на загальних зборах акціонерів, тобто право на участь у керуванні акціонерною власністю. Розмір дивідендів визначається так: де P(d) — розподільний прибуток, одержаний у поточному році, або частина накопиченого нерозподільного прибутку, яка йде на виплату дивідендів; S(i) — загальна кількість акцій, що перебувають у власності акціонерів у поточному році. Середня кількість акцій розраховується як середня арифметична акцій, що перебували в обігу на початку року та в його кінці: Розподільний чистий прибуток визначається як різниця між чистим прибутком і нерозподільним чистим прибутком: РЧП = ЧП - НЧП. Нерозподільний чистий прибуток виключає витрати на розвиток господарської діяльності, соціальний розвиток підприємства, оплату праці та резервний фонд:Зменшення випуску привілейованих акцій зазвичай пов'язано з погіршенням економічної кон'юнктури, внаслідок чого зменшуються прибутки компанії (а ставка відсотка за привілейованими акціями залишається фіксованою), в той час як на звичайні акції депресії впливають меншою мірою і їх випуск може бути збільшений для додаткової мобілізації капіталу в разі погіршення платоспроможності компанії. Акціонер може мати у власності будь-яку кількість акцій одного емітента, якщо це обумовлено статутом емітента. Якщо акціонеру належить значна кількість акцій, то в цьому разі йдеться про пакет акцій. Іншими словами, під пакетом акцій розуміється наявність у власності одного акціонера певної кількості акцій одного емітента. За кількістю акцій у пакеті розрізняють значний та контрольний пакети акцій. Під значним розуміється такий пакет акцій, який дає змогу акціонеру суттєво впливати на справи емітента. Акціонер має можливість висувати своїх кандидатів у раду директорів. Впливати на формування виконавчого органу емітента (правління), а також на вибір напрямків діяльності емітента. Значні пакети акцій мають певні кількісні критерії. Наприклад, у США значними вважаються пакети акцій, що складаються з 10,20 та 40 % акцій одного емітента, в Європейському Співтоваристві — з 5,10 та 25 % акцій одного емітента. За законами окремих країн акціонери, що володіють значними пакетами акцій (понад 5 %), повинні повідомляти про це емітента та спеціальні державні органи (Комісії з цінних паперів). Так, в Україні реєстратор, який веде реєстр власників іменних цінних паперів емітента, повинен повідомляти Антимонопольний комітет України про кожний факт придбання акціонером понад 10 % акцій одного емітента. Під контрольним пакетом акцій певного емітента традиційно вважається такий пакет, на основі якого акціонеру належить "50 % + + один голос". Це означає, що всі значніші, ніж цей, пакети акцій так само є контрольними. Акціонер, який володіє контрольним пакетом акцій, має змогу висувати в раду директорів або правління свого кандидата, вносити на зборах акціонерів будь-яку пропозицію, визначати напрямки діяльності емітента тощо. На практиці залежно від рівня розпорошеності акціонерного капіталу контрольні пакети акцій можуть бути з меншими відсотками, наприклад, 20, ЗО чи 40 %. Контрольні пакети акцій треба обов'язково реєструвати, як і значні. Фінансові коефіцієнти оцінки акцій Вирішуючи питання щодо купівлі-продажу акцій емітента, інвестор насамперед повинен їх оцінити. У практиці розвинених ринків використовуються найрізноманітніші якісні та кількісні показники оцінки акцій. Часто кількісні показники (поточна ціна до доходу на одну акцію) доповнюють якісними (оцінка надійності емітента, його перспективності, рентабельність, рівень ліквідності). Іншими словами, на практиці оцінка акцій є оцінкою не лише безпосередньо цінного паперу, а й фінансового стану емітента. Оцінка ефективності інвестицій в акції залежить від чисельних факторів: макроекономічних для оцінки конкретної галузі, місця компанії на ринку, ефективності управління, фінансового стану та перспектив розвитку. Одним з основних показників є чистий прибуток (після сплати податків та відсотків) з розрахунку на одну акцію. За допомогою цього показника розраховується коефіцієнт оцінки ефективності інвестицій — співвідношення ціни акції (Р) до розміру доходу (після сплати податків та відсотків) на одну акцію (Е) (price-earing): де Price — ринкова ціна однієї акції; EPS — дохід на одну акцію в певному році. де E(NP) — чистий прибуток, одержаний емітентом у конкретному році; S(f) — середня кількість акцій, які перебувають у власності емітента в тому ж році. У періоди економічного спаду вартість активів зменшується і відповідно зменшується значення коефіцієнта оцінки ефективності інвестицій; у періоди економічного підйому значення цього коефіцієнта збільшується. Так, у США в період депресії PIE = 7 - 9, у період підйому PIE = 15-18. Крім макроекономічної ситуації на коефіцієнт оцінки ефективності інвестицій впливають також темпи приросту прибутку: що вищі ці темпи, то більший цей коефіцієнт. До основних показників належить також коефіцієнт PIS (price-sales) — відношення ціни акції (Р) до обсягу продажів (від реалізації продукції) з розрахунку на одну акцію (5* — валовий дохід на одну акцію). За економічної стабільності для великої компанії PIS = 0,4 - 0,8. Якщо при стабільному фінансовому стані компанії значення PIS нижче цього рівня, це означає, що акції недооцінені. Одним з підходів до оцінки ефективності вкладень є оцінка вартості активів компанії. Відношення ціни акції (Р) до балансової вартості активів на одну акцію (В) становить коефіцієнт РІВ (price-book value). Якщо РІВ < 1, то цінний папір недооцінений. Список використаної та рекомендованої літератури 1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000.2. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 р. № 448/96-ВР // ВВР України. — 1996. 3. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" від 15 березня2001 р.№2299-111//ВВРУкраїни.—2001. 4. Закон України "Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 р. № 71097-ВР //ВВР України. —1997. 5. Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 5 квітня 2001 р. № 2314-ІП // ВВР України.—2001. 6. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р. № 1201/ВР, із змін, і допов. // ВВР України. — 1991. 7. Буренин А. Н. Рынки производных финансовых инструментов. — Μ.: ИНФРА-М, 1996. 8. Губсъкий Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. — К.: Наук, думка, 1998. 9. Денисенко М. П. Основи інвестиційної діяльності: Підручник. —К.: Алер-та, 2003. 10. Жуков Ε. Φ. Ценные бумаги и фондовые рынки. — М.: Банки и биржи, 1995. 11. Загорсъкий В. С. Ринок цінних паперів. — Львів, 1995. 12. Иванов В. М. Финансовый рынок. —К.: МАУП, 1999. 13. Инвестиционно-финансовый портфель (Книга инвестиционного менеджера. Книга финансового посредника) / Отв. ред. Ю. Б. Рубин, В. И. Сол-даткин. —М., 1999. 14. Інвестування: Навч.-метод, посіб. / А. А. Пересада та ін. — К.: Вид-во КНЕУ,2001.
1 2 3 4 5 Категория: Цінні папери \| Добавил: Aspirant (22.04.2013)
Просмотров: 356 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: