Загальні питання безпеки праці в галузі

Проблема створення безпечних та нешкідливих умов праці в Україні існувала завжди. Згідно ст. 153 Кодексу Законів «Про працю», власник підприємства зобов’язаний забезпечити належне технічне обладнання всі робочі місця і створити на них такі умови праці, які б відповідали вимогам нормативних актів з ОП.

Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі праці. Умови праці характеризуються певною мірою наявністю шкідливих та небезпечних виробничих факторів.

Шкідливі виробничі фактори – це фактор, дія якого на працюючого в певних умовах призводить до захворювання або зменшення працездатності ( недостатнє освітлення, підвищений рівень шуму ).

Небезпечні виробничі фактори – це фактор, дія якого на працюючого за певних умов може призвести до травм чи різкого погіршення здоров’я (машини, механізми, що рухаються).

З шкідливого фактора інді неможливо віднести який-небудь фактор до тієї чи іншої групи, він ефективно використовується в ОП для організації роботи, яка спрямована на розробку заходів та засобів захисту працівників і профілактики травматизму та захворювань на виробництві.

Класифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів

Згідно ГОСТ небезпечні та шкідливі фактори за природою дії поділяються на:

Фізіологічні фактори;

Хімічні;

Біологічні;

Психофізіологічні.

До фізіологічних факторів відносяться:

рухомі машини і механізми;

підвищена запиленість та загазованість робочого місця;

підвищена або занижена температура повітря робочої зони;

підвищений рівень шуму, вібрації, ультра- та інфразвуку;

підвищена або занижена вологість повітря, його рухомість;

підвищений рівень іонізуючих випромінювань в робочій зоні;

підвищений рівень електромагнітного випромінювання;

недостатнє або нераціональне освітлення робочого місця.

До хімічних факторів відносяться:

За характером дії на організм людини:

загальні токсичні речовини, що діють на центральну нервову систему організму;

подразнюючі речовини(діють на слизову оболонку очей, верхні дихальні шляхи та легені);

сенсибілітуючі (нетривала дія на організм людини, виключно чутливість на них);

канцерогенні речовини виключають отримання злоякісних ракових пухлин;

мутагенні виключають порушення генетичної клітини, що позначається на потомстві.

За способом попадання:

через дихальні шляхи;

шлунково-кишковий тракт;

шкіряний покрив.

До біологічних відносяться:

макроорганізми (рослини, тварини);

мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки).

Психофізіологічні діляться на:

За характером дії:

фізичні перевантаження;

нервово-психічні перевантаження.

Органи державного управління ОП

Відповідно до ЗУ «Про ОП» державне управління ОП і Україні здійснюють:

Кабінет Міністрів України:

забезпечує реалізацію державної політики в галузі ОП;

визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за ОП.

Державний комітет України з нагляду за ОП:

комплексне управління ОП на державному рівні;

реалізація державної політики у сфері ОП та виробничої безпеки, державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також за проведенням робіт, пов’язаних з геологічним вивченням надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини;

координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру;

проведення експертизи проектної документації та видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об’єктів і засобів виробництва.

Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади:

проведення єдиної науково-технічної політики в галузі ОП;

розробка і реалізація комплексних заходів щодо покращення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі;

здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств галузі з ОП;

укладання з відповідними галузевими профспілками угоди з питань покращення умов і безпеки праці;

фінансування опрацювання і перегляду нормативних актів про ОП;

організація у встановленому порядку навчання і перевірки знань та норм ОП керівниками, працівниками та спеціалістами галузі;

створення при необхідності професійних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань, що діють відповідно до типового положення, затверджуваного Держнаглядохоронпраці;

здійснення внутрівідомчого контролю за станом ОП.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування в галузі ОП:

забезпечують реалізацію державної політики в галузі ОП;

формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;

здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про ОП.

Асоціації, концерни, корпорації та інші об’єднання підприємств:

повноваження даних об’єднань визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, які утворили об’єднання. Для виконання делегованих об’єднанню функцій, в його апараті створюються служби охорони праці.

Класи умов праці за ступенем шкідливості та небезпечності

Відповідно до гігієнічної класифікації праці умови праці поділяються на:

оптимальні – це такі умови, при яких зберігається не лише здоров’я працюючого, а й створюються умови для високого рівня працездатності;

допустимі – характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни;

шкідливі – характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та його потомство;

екстримальні - це такі умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних захворювань, каліцтв, отруєнь, а також загроза для життя.

Атестація робочих місць

Для підвищення ефективності виробництва на підприємствах здійснюється атестація робочих місць (АРМ).

АРМ за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форми власності, де є технологічний процес, використовується обладнання, сировина, матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть створювати несприятливий вплив на стан здоров’я працюючих і нащадків, як тепер так і в майбутньому.

АРМ – це комплексна оцінка кожного робочого місця на відповідність вимогам ОП і науково-технічному рівні. Проводиться згідно із:

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 «Порядок проведення АРМ за умовами праці»;

Постановою від 01.09.92 «Методичні рекомендації Мінпраці та Мінохорони України».

АРМ проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, строки передбачені колективним договором, але не рідше 1 разу на 5 років. Відповідальність за проведення атестації покладається на керівника підприємства.

Позачергова атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника, профспілки, трудового колективу або його виборного органу.

АРМ передбачає:

встановлення причин виникнення несприятливих умов праці;

санітарно-гігієнічне дослідження виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу на робочому місці;

комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеристику праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, буд. нормам та правилам та санітарним нормам;

встановлення ступеня шкідливості та небезпеки праці та їх характеру за гігієнічною класифікацією;

обґрунтування віднесення робочого місця до категорій із шкідливими умовами праці;

визначення (підтвердження) права працівника на пільгове пенсійне забезпечення за роботи у несприятливих умовах;

складання переліку робочих місць, професій, виробництв та посад з пільговими пенсійними забезпеченнями працівників;

аналіз реалізації технічних та організаційних заходів спрямованих на оптимізацію рівнів гігієни, характеру і небезпеки праці.

За результатами атестації видається наказ, який містить перелік робочих місць, які поділяються на:

атестовані;

ті, що підлягають раціоналізації;

ті, що підлягають ліквідації.

Також результати атестації є підставою для вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах, відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Надання інших пільг та компенсацій, а також розроблення та реалізація організаційних, технічних, економічних та соціальних заходів колективного договору щодо поліпшення умов робочих місць. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії і посади яких внесено до переліку, яким надається пільгове пенсійне забезпечення. Матеріали АРМ з матеріалами суворої звітності і зберігаються на підприємстві протягом 50 років.

Методика складання карти умов праці

АРМ передбачає, що на кожне робоче місце складається карта умов праці, туди заносяться трудові санітарно-гігієнічні умови та фактори технічної небезпеки.

Карта умов праці ( К.У.П. ) - це документ, в якому вміщується кількісні і якісні характеристики факторів виробництва середовища І трудового Процесу, гігієнічна оцінка умов праці рекомендується Щодо їх поліпшення запропоновані пільги та компенсації.

Послідовність складання К.У.П. ;

За ГОСТ визначена категорія робіт та оптимальні параметри мікроклімату;

За гігієнічною Класифікацією праці та іншими джерелами визначається перелік факторів умов праці на робочому місці для яких за нормативними документами встановлена гранично-допустимий рівень чи ГДК (концернрац.);

Для кожного з цих факторів проводиться замір фактичного значення ;

За загальноприйнятим методом визначається коефіцієнт «норма-забезпечення»;

Відповідно до технічного виконання процесу встановлюється тривалість дії кожного фактору;

Визначається Кдф від кожного фактора умов праці і К: Кдф =Кн *Тдф ; К = Кдф/n, де 

Кн – коефіцієнт «норма-забезпечення»;

Тдф – тривалість дії фактора у % довготривалої зміни;

n- кількість факторів умов праці ;

7. Встановлюється ступінь шкідливості фактора і визначається початкова (х) та розрахункова кількість факторів (х фактичне);

8. Визначається коефіцієнт травмонебезпеки:

Кт = N0 / Nф

N0 - кількість небезпечних факторів ;

Nф - загальна кількість факторів ;

9. Визначається коефіцієнт небезпеки на робочому місці:

Крм = К + Кт .

10. Визначається сумарна кількість балів:

Ухфакт. 

11. За отриманими даними встановлюється розмір доплат до тарифної ставки або посадового окладу. 

Основи державного соціального страхування від нещасних випадків

Основою законодавства України про ОП з Конституція України і ст.46 говорить про те, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на їх забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, я також в старості або в інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел. Якщо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на кожному робочому місці – це обов’язок роботодавця, то гарантія забезпечення прав застрахованим у страхування від нещасних випадків або профзахворювань – це обов’язок держави.

Верховною Радою України 29.09.99. був прийнятий ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності». Цей закон визначає правову основу, економічний аналіз та організаційну структуру загальнообов’язкового держ. Соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання. Дія цього закону поширюється на осіб , які працюють на умовах трудового контракту на підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх форм власності, а також у фізичних осіб. Дія даного закону поширюється також на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.