Реферат на тему:

Транспортування потерпілих

План:

Вступ.

Правила перенесення постраждалих на санітарних ношах.

Способи перенесення потерпілих.

Підготовка нош і носильних лямок.

Правила перекладання хворих з нош на ноші.

Способи перенесення потерпілих на руках:

переносить одна людина;

переносять дві людини;

переносять три людини.

Особливості транспортування постраждалих під час переломів.

Висновок.

Вступ

Найвища цінність суспільства – людина, її життя і здоров’я. Проте, з кожним роком стає все більше факторів, що негативно впливають на життєдіяльність людей. Біді краще запобігти, ніж боротися з її наслідками, часто трагічними. Але якщо все ж таки стається нещасний випадок або виникло важке захворювання, що загрожує життю – необхідно надати першу медичну допомогу. Велике значення в комплексі заходів першої медичної допомоги – якнайшвидше транспортування потерпілого до лікарського закладу. Транспортувати потерпілого слід не лише швидко, але й правильно, тобто в положенні найбільш безпечному для хворого згідно з характером захворювання або видом травми.

Для транспортування потерпілого найкраще користуватись спеціалізованим транспортом; за його відсутності, транспортування повинне здійснюватися за допомогою будь-яких доступних в конкретній ситуації засобів пересування. В найбільш несприятливих умовах потерпілого доводиться переносити на руках, на спеціалізованих або імпровізованих ношах, на брезенті тощо. Транспортування може тривати від кількох хвилин до кількох годин. Особа, яка надає допомогу, зобов’язана забезпечити правильне перенесення потерпілого, перекладання його з одного транспортного засобу на інший, надати медичну допомогу в дорозі, проводити заходи з попередження ускладнень, котрі можуть виникнути в наслідок транспортної іммобілізації, через вібрації та з інших причин.

Основні способи транспортування хворих і постраждалих.

Коли надається перша допомога, треба керуватися такими принципами:

керівництво з надання першої допомоги повинна здійснювати одна людина;

надання допомоги проводиться спокійно, без зайвого поспіху, впевнено;

особливу обережність слід проявити у випадках, коли потрібно виймати потерпілого з-під автомобіля, уламків від обвалів тощо; невмілі дії за таких обставин посилюють муки та поглиблюють тяжкість ушкоджень;

потерпілого вкладають у безпечне місце, ослаблюючи тісні елементи одягу, пояс, комірець, краватку, ремінь;

після надання першої допомоги, потерпілого без затримок направляють до найближчого лікувального закладу;

за неможливості надати першу допомогу на місці пригоди, потрібно негайно доправити потерпілого до найближчого лікувального закладу.

До основних способів транспортування хворих належить: наземний, повітряний, водний транспорт, який може бути санітарним і пристосованим.

Способи перенесення хворих: на руках, на плечах, на спині, однією чи двома особами з використанням носильних лямок і підручних засобів, на санітарних ношах.

Санітарні ноші мають стандартні розміри: довжина – 221,5 см, ширина – 55 см, висота – 16 см, маса – до 10 кг. Зберігають і переносять їх згорнутими.

Ноші розгортають одночасно дві особи. Розтягують ремені, за ручки розсовують у боки бруси та розправляють полотнище. Потім коліньми натискають на розпірки до появи клацання та перевіряють, чи добре закриті замки розпірок. В узголів’я кладуть подушки чи м’який підручний матеріал.

При згортанні нош обоє носіїв одночасно відкривають засувки замків, підтягують розпірки на себе, напівскладають ноші та перевертають їх ніжками догори, при цьому полотнище провисає на бік, протилежний ніжкам. Потім здвигають бруси остаточно, ставлять ноші на ніжки, складають полотнище в три складки та закріплюють ременями.

Для транспортування тяжкохворих ноші встановлюють на каталку. Також для транспортування хворих використовуються спеціальні крісла-каталки.

Для полегшення перенесення на ношах застосовують носильні лямки. Лямка – це брезентовий ремінь довжиною 360 см, шириною 6,5 см з металевою пряжкою на кінці. На відстані 1 м від пряжки нашито брезентову накладку, що дає можливість пропустити через неї вільний кінець ременя та закріпити його на пряжці.

При перенесенні потерпілих на ношах лямку складають „вісімкою”, надягають так, щоб петлі розташовувалися з боків носія, а перехрест лямки – на спині на рівні лопаток. Якщо перехрест лямки буде розташований занадто високо, то вона буде здавлювати шию, а при низькому її розташуванні буде зісковзувати з плечей. Лямку потрібно підігнати за своїм зростом і статурою. Складена „вісімкою”, вона не повинна провисати при надяганні її на великі пальці розведених у боки рук. Узимку довжину лямки, складеної таким чином, треба трохи збільшити.

При травмі хребта на ноші попередньо кладуть фанерний щит. Під час перенесення хворих для зменшення розгойдування нош варто йти не в ногу. По рівній місцевості потерпілого на ношах переносять ногами вперед. Якщо він перебуває в несвідомому стані, то для спостереження за ним постраждалого несуть головою вперед. На крутих підйомах і спусках потрібно зберігати горизонтальне положення нош. При перенесенні хворих по сходах нагору ноші повертають головним кінцем уперед, а при перенесенні вниз – ногами вперед. У відділенні лікарні потерпілих переносять і перевозять ногами вперед.

При завантаженні на транспорт ноші з хворим подають головним кінцем уперед. Спочатку завантажують хворих на ношах, потім тих, які спроможні пересуватися.

Правила перекладання хворих з нош на ноші.

Ноші встановлюють так, щоб ті, хто перекладає хворого, несли його найкоротшим шляхом:

біля головного кінця ліжка, перпендикулярно до нього, ніжним кінцем нош до ліжка;

паралельно до ліжка, на відстані 2-3 см від нього, головним кінцем нош до ніжного кінця ліжка;

біля ніжного кінця ліжка, перпендикулярно до нього, головним кінцем нош до ліжка.

При перекладні хворого з ліжка на ноші їх ставлять так само. Перекладання в усіх випадках проводять три особи, як і вкладання ноші.

За відсутності нош хворого переносять на руках або за допомогою підручних засобів.

Якщо хворого переносить на руках одна людина, то можна нести його підхопивши під спину та стегна перед собою (хворий тримається за шию), на плечі головою назад, на спині, тримаючи за ноги (хворий тримається позаду за плечі). Можна також використовувати лямки, складені кільцем або „вісімкою”. За відсутності носильних лямок їх можна виготовити з поясних ременів: кільце – із двох, „вісімку” – з п’яти. Перенесення на лямці, складеній кільцем, характеризується тим, що в носія залишаються вільними обидві руки, це дає йому змогу триматися за поручні при підйомі чи спуску сходами. Носильну лямку, складену кільцем, підводять під хворого так, щоб одна половина лямки перебувала під сідницями, а друга – на спині. Петлі, що утворились при цьому, повинні розташовуватись по обидва боки від лежачого на землі хворого. Носій надягає собі на плечі петлі, він підіймається, а хворий лишається сидіти на лямці, притиснутим до носія.

При перенесенні на лямці, складеній „вісімкою”, перехрест лямки підводять під сідниці хворого, вкладають його на здоровий бік, носій лежачи та притискаючись до хворого спиною, надягає вільні петлі лямки собі на плечі та приймає потерпілого на спину, потерпілий при цьому має триматися за плечі носія.

Якщо хворого переносять на руках дві людини, то можна використовувати такі способи перенесення:

„на замку” – носії стають поруч і з’єднують руки так, щоб утворилося сидіння („замок”). Якщо треба підтримувати потерпілого, то замок роблять із трьох або чотирьох рук. На „замку” з чотирьох рук хворий сам тримається за шиї носіїв.

„один за одним” – один із носіїв підходить до хворого з боку голови та підхоплює його під пахви зігнутими в ліктях руками, інший стає під ногами хворого спиною до нього, охоплює ноги хворого під коліньми. Перший носій не повинен з’єднувати свої руки на грудях потерпілого, щоб не утруднювати йому дихання. Обоє носіїв одночасно піднімають і переносять хворого.

у положенні лежачи – носії підходять до нього зі здорового боку й опускаються на одне коліно. Той, хто стоїть біля голови, підсуває під спину одну руку, а другу – під поперек, другий носій підсуває свої руки під стегна та гомілки хворого, потерпілий охоплює руками шию першого носія.

за допомогою лямки, складеної „вісімкою”, - два носії стають поруч, надягають на себе лямку, складену „вісімкою” так, щоби перехрест ременя лямки виявився між ними на рівні тазостегнових суглобів, а петлі були перекинуті з одного носія через праве, у другого через ліве плече. Потім носії опускаються один на праве, а другий – на ліве коліно, піднімають транспортованого та кладуть його на свої зімкнуті коліна, підводять лямку під сідниці хворого й одночасно встають на ноги.

Якщо хворого переносять три людини, всі стають зі здорового боку потерпілого й опускаються на одне коліно. Перший носій підводить руки під голову та лопатки, другий під поперек і хрестець, третій – під стегна та гомілки.

При перенесенні хворого на невелику відстань використовують різні підручні засоби для утворення сидіння: рушники, ціпки, поясні ремені, стільці та ін. Можна переносити хворих за допомогою тканини, простирадла та мотузки, ковдри. Ноші можна виготовити з підручних матеріалів: із двох жердин, з’єднаних дерев’яними розпірками та переплетених лямками (мотузкою, ременем), з мішків і жердин тощо. У будь-якому разі хворому слід забезпечити зручне положення, особливо постраждалій частині тіла, та використовувати ті засоби перенесення, що не збільшують травми.

При різних видах переломів транспортування потерпілого має свої особливості.

Особливо небезпечні травми хребта. У таких випадках необхідно обережно, не піднімаючи потерпілого, підсунути під його спину дошку, щит, лист фанери, двері тощо. Якщо під руками немає нічого твердого, то у крайньому випадку можна транспортувати потерпілого у звичайних м’яких ношах обличчям донизу.

При переломі ребер необхідно міцно забинтувати груди або стягнути їх рушником під час видиху.

При ушкодженні тазу необхідно обережно стягнути його широким рушником, шматком тканини, покласти потерпілого на тверді ноші (щит, широку дошку), надавши йому пози „жаби”.

У разі травми голови необхідно покласти потерпілого, зробити йому на голову охолоджувальний компрес. Щоб запобігти задушенню потерпілого у несвідомому стані від западання язика або блювотних мас, його кладуть на бік або на спину, при цьому голова має бути повернута вбік. Рот потерпілого, у разі необхідності. швидко і обережно звільняють від блювотних мас, висовують вперед нижню щелепу, витягують язик. При першій можливості потерпілого треба негайно транспортувати до лікувального закладу у супроводі особи, яка вміє надавати допомогу при потребі оживлення. Транспортують потерпілого на спині з трохи піднятою на подушці головою.

При переломі нижньої щелепи накладають пов’язку, що забезпечує її нерухомість. Для цього беруть дві хустки, з яких одну проводять під підборіддя та зв’язують на тім’ї, а другою охоплюють підборіддя спереду і зв’язують на потилиці. При транспортуванні під щелепу підкладають ватно-марлевий круг.

Висновок

Правильне транспортування не лише рятує життя, але й забезпечує подальше успішне лікування ушкодження, зменшує втрату працездатності.

За даними ВООЗ, близько 30% осіб, які загинули в наслідок нещасних випадків та катастроф, могли би бути врятованими, якби їм своєчасно і правильно надали першу медичну допомогу.

Отже для того щоб правильно надати першу медичну допомогу і транспортувати потерпілого до лікувальної установи потрібно знати правила надання першої медичної допомоги та транспортування потерпілого.

Список використаної літератури:

Кодекс Законів про працю України.

Закон України „Про охорону праці.”

Винокурова Л. Е. Основи охорони праці. Навчальний посібник. – „Факт”, 2005р.

Захарченко М. В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. – Львів: видавництво „За вільну Україну”, 1997р.

Коденко Я. В. Основи медичних знань. Навчальний посібник. – Київ: „Арт-освіта”, 2004р.

Пістун І. П. Безпека життєдіяльності. – Львів: „Світ”, 1995р.

Чурко П. Г. Безпека життєдіяльності. – Київ, 1998р.