Реферат на тему Т Обмінно-припливна вентиляція - БЖД - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему : « Обмінно-припливна вентиляція » Зміст Вступ Призначення вентиляції Обмінно – припливна вентиляція Визначення обміну повітря в приміщеннях з тепловиділенням Визначення обміну повітря в приміщеннях з надлишком вологи Визначення обміну повітря в приміщеннях з виділенням шкідливих речовин : газів і пари Системи кондиціювання повітря, вимоги до вентиляційного обладнання Список використаної літератури Вступ : загальні відомості про вентиляцію Для життєдіяльності людини велике значення має якість повітря. Від нього залежить самопочуття, робото здатність і в підсумку здоров’я людини. Якість повітря визначається його хімічним складом, фізичними здібностями, а також вмістом в ньому по сторонніх частин ( пилу, заряджених частин і інших ). Атмосфера Землі складається з суміші сухого повітря і невеликої кількості водяної пари. Сухе атмосферне повітря містить 78 % азоту, 20,9 % кисню, 0,93 % аргону, 0,03 % вуглекислого газу і незначна кількість гелію, неону, криптону та інших газів. Атмосфера перебуває у хисткій динамічній рівновазі. Вона захищає нас від шкідливих впливів космосу, регулює температурний режим на планеті й формує погоду. Для людини головною складовою повітря є кисень. Постійний вміст кисню обумовлюється в природі процесом фотосинтезу, під час якого зелені рослини, споживаючи вуглекислий газ, виділяють кисень. Для того, щоб підтримати обмін повітря в будинку, яке є необхідним для нормальної життєдіяльності людини, і встановлюють вентиляцію. Призначення вентиляції Процеси промислового виробництва за часто супроводжуються виділенням в повітря приміщень водяної пари, тепла, газів, аерозолів і пари різного роду, а також пилюку. Таке виділення погіршують якість повітря і можуть погано діяти на здоров’я людини. Призначення вентиляції – підтримувати хімічний вміст і фізичний стан повітря, які задовольняють гігієнічні потреби, тобто забезпечує відповідні метеорологічні параметри повітряного середовища і чистоту повітря. В вислові метеорологічні параметри входять : температура, вологість і рух повітря. « Санітарні норми проектування промислових підприємств » ( СН 245 – 71 ) регламентують метеорологічні параметри і придільно допустиму концентрацію шкідливих чинників. Під придільно допустимою концентрацією шкідливих чинників розуміють вміст в повітрі такої кількості шкідливих речовин, які при кожноденній роботі протягом всього робочого стажу не можуть викликати захворювання, чи відхилення в стані здоров’я людини. До шкідливих речовин відносяться забагато тепла, вологи, гази, аерозолі, пари і пилюка , які не відповідають гігієнічним нормам. До виробників з великими витратами тепла відносяться литейні, прокатні, термічні і ряд інших підприємств. Великі витрати вологи спостерігаються при виробленні штучних волокон, в текстильному, шкіряному, шліфовому виробництвах. В ряді виробництва виділяються пара, гази і аерозолі, які по своєму діють на організм людини і представляють речовини, які можуть задушити людину ( окис вуглеводу, синильна кислота ), речовини, які викликають подразнення в людському організмі ( фтористий водовод, сирнистий газ, севород ), речовини, які є наркотикотичними ( бензол, серовуглевод ),а також речовини, які можуть викликати отравлення організму ( фосфор, ртуть ). Крім гігієнічних, до повітряного середовища приміщень можуть висуватися вимоги, затверджені технологічним процесом. Тому, вентиляція повинна забезпечувати не тільки санітарно – гігієнічні параметри в приміщенні, але й технологічні вимоги, які вимагаються від повітряного середовища. Повітря повинне відповідати таким нормам і параметрам : Температура повітря в номері 18 - 22 градуси за Цельсієм; Вологість 40 – 45 % ; Швидкість руху повітря повинна складати 0,25 м/с ; Обмін повітря в житлових номерах, виробничих приміщеннях, готельних і ресторанних залах і кафе необхідне для створення умов для гостей і обслуговуючого персоналу. За допомогою вентиляції здійснюється обмін повітря, забирається забруднене повітря, яке має надлишок вуглекислого газу, водяної пари, пилу, можливих хімічних речовин, неприємних запахів та надається свіже повітря, збагачене киснем. Природна вентиляція складається з аерації, яка проводиться через фрамуги, вікна, балконні двері і канально – гравітаційне – через канали, трубопроводи, що виходять на дах, вентиляційні решітки і інші ; така система застосовується в тур комплексах, ванних кімнатах, загальних санвузлах, в приміщеннях зберігання продуктів і інших. Основною умовою обміну повітря на базі гравітаційної системи є різниця тисків, що виникає між повітрям, яке є всередині і повітрям, яке знаходиться ззовні. Механічна вентиляція застосовується там, де необхідний значний обмін повітря, перевагою такого типу є незалежність від зовнішніх атмосферних умов : температури, тиску, швидкості руху повітря і вологості. В виробничих приміщеннях, в ресторанних залах і залах кафе, в кухнях, пральних і машинних відділеннях, такі умови є обов’язковими. Система вентиляції з природним спонуканням працює за принципом чим нижче температура зовнішнього повітря і нижче дане помешкання, тим більше природний тиск під дією якого зовнішнє повітря витискує більш легкий внутрішній. У житлових і побутових будинках для цього існують канали. Система з механічним спонуканням повітря діє тут. Вентилятори бувають відцентрові та осьові. Потрібно розрізняти механічну вентиляцію і припливну. При витяжній повітря всмоктується з приміщення, а свіже надходить через пори стін, спеціально влаштовані канали, різні решітки. Обмінно – припливна вентиляція При припливно – витяжній вентиляції в приміщенні монтуються вентилятори для відсмоктування повітря з приміщень у вентиляційні канали та подачі свіжого в приміщення. В тих випадках, коли нецілеспрямовано і неможливо встановлення місцевих підсосів, тобто шкідливі речовини за допомогою повітряних потоків розносяться по всьому об’єму приміщення, встановлюється обмінно – припливна вентиляція. Обмінно – припливну вентиляцію краще встановлювати в найбільш забруднених місцях, де концентрація шкідливих речовин максимальна, а також у місцях з високим тепловиділенням. Забруднене повітря можна видалити за допомогою аераціональних пристроїв ( фанарів, шахт ) чи пристроїв, які приймають повітря в вентиляційних установах. Подача « свіжого » повітря може здійснюватися активними потоками повітря ( через пристрої зосередженого випуску повітря ) в верхню зону приміщення чи пристроями, які розділяють повітря в робочу зону приміщення. Принцип організації обміну повітря при обмінно – припливній вентиляції визначається характером розповсюдження шкідливих речовин в приміщенні. На параметри повітряного середовища в місцях з недостатньою подачею тепла велике значення відіграють об’ємно – планувальні вирішення, розміщення обладнання, орієнтація приміщення в частинах світу, пристрій теплоізоляції у нагрітих поверхнях. Раціональне вирішення цих питань в процесі проектування дозволяє підвищити ефективність вентиляції. Перевагу заслуговує та схема вентиляції, яка при оптимальній ефективності має меншу металоємність, менші капітальні та експлуатаційні затрати. Загально обмінна вентиляція знаходить широке застосування в різних галузях промисловості ( в металургійній, хімічній, автомобільній промисловості та в інших, а також в житлових, адміністративних та культурних будівлях ). Визначення обміну повітря в приміщеннях з тепловиділеннями. В приміщеннях де головним чинником шкідливих речовин є теплова надмірність, розрахунковий обмін повітря визначається за такою формулою : G = Q / 0,24 ( t1 – t2 ), Де G – кількість припливного повітря, необхідного для ізоляції надлишку тепла Q. Кількість надлишкового тепла визначається з теплового балансу як різниця між теплом, яке надходить в приміщення, і теплом, яке поглинається приміщенням. Кількість повітря, необхідного для видалення теплового надлишку в холодний період року при організації обміну повітря по схемі « знизу – вверх » і присутності місцевих підсосів, буде менше ніж для теплого періоду року. Визначення обміну повітря в приміщеннях з надлишком вологи. При повітро – обмінній вентиляції кількість повітря, необхідного для асиміляції вологи, яка виділяється в приміщення, визначається за формулою : G = W / d1 – d2, Де W – кількість вологи, яка виділяється в приміщенні, d1 і d2 – вміст припливного і відпливного з приміщення повітря. Визначення обміну повітря в приміщеннях при виділенні шкідливих газів і пари. Як правило, приміщення в яких виділяються шкідливі гази і пари, потрібно оснащувати місцевими підсосами різної конструкції. Обмінно – припливну вентиляцію слід розглядати як допоміжну до місцевої і розраховувати на асиміляцію пристроїв, які прорвуться в приміщенні з шкідливими речовинами. Незалежно від оснащення місцевої вентиляції при виділенні в приміщення газів і пари, маючи щільність меншу від щільності повітря, необхідно передбачити обладнання для провітрення верхньої зони. Обмін повітря, необхідний для асиміляції газових шкідливих речовин, визначається за формулою : L = mGr / k1 – k2 , Де Gr – кількість шкідливих речовин, які виділяються в приміщення протягом 1 години. При проектуванні обмінно – припливної вентиляції необхідне зберігання повітряного балансу, тобто забезпечення витрат повітря, яке подається і виводиться із приміщення. ОН і П допускають перевищені кількості вивідного повітря над припливним не більше ніж на один об’єм приміщення, де застосовується вентиляція. Системи кондиціювання повітря Для забезпечення температури, відносної вологості й швидкості руху повітря призначеної системи кондиціювання повітря , задачами яких у виробничих приміщеннях є створення й автоматичне підтримування заданих параметрів повітряної середи при метеорологічних умовах, що змінюються, й різноманітних тепло – й волого поступах. До складу СКП входять пристрої, що здійснюють необхідну обробку ( фільтрація, охолодження, підігрів, осушування, зволоження ), транспортування його, роздачу в обслуговуванні приміщення, джерела тепло й холодозабезпечення, засоби автоматичного регулювання, контролю й управління, а також допоміжне устаткування. Основне устаткування для обробки й переміщення повітря, як правило, компонується в одному агрегаті – кондиціонері. У залежності від розміщення кондиціонера стосовно приміщень, що обслуговуються, розрізняють центральні й місцеві ВКП. Центральні ВКП обладнуються, як правило, неавтоматичними, розміщеними поза приміщенням, що обслуговується. Центральні УКП улаштовуються для обслуговування великих приміщень : театрів, залів для зборів, великих цехів, виробничих чи підприємств декількох однорідних цехів й приміщень. У більшості випадків центральні ВКП обладнуються неавтоматичними кондиціонерами, які забезпечуються теплом й холодом від зовнішніх джерел. Автономні кондиціонери мають джерела тепла й холоду, за допомогою яких готується повітря необхідних параметрів. Ці кондиціонери обладнуються, як правило, електрокалориферами для підігріву повітря й холодильними машинами для його охолодження. Для автономних кондиціонерів потрібно підведення ззовні електроенергії для двигунів й калорифера, а також води для охолодження кондиціонерів холодильних машин. Вимоги до вентиляційного обладнання. Вентиляційне обладнання систем, які обслуговують приміщення, в повітря яких виділяються вибухонебезпечні речовини, повинні бути в відповідному виконанні, яке забезпечує видалення виникнення іскор при ударі чи терті одних елементів з іншим. В першу чергу ці потреби відносяться до вентиляції. Вітчизняна промисловість випускає вентиляційні агрегати, які захищають від утворення іскор. Під цими агрегатами мають на увазі спеціальні засоби і міри, які уповільнюють утворення в вентиляторі іскор, які можуть призвести до згорання в приміщенні пароповітряних вибухонебезпечних речовин. Вентилятори повинні бути укомплектовані вибухозахисними електродвигунами. Останні маскуються з вказанням рівня вибухозахисту, категорії і групи вибухонебезпечних речовин, для якої вони призначені. Тому вентиляційне обладнання повинне бути максимально безпечним для життя людини. 5.Список використаної літератури : Макир В.Я. Овчинников П.А., « Промышленая вентиляция и кондиционирование воздуха », учеб. Москва, Стройиздат, 1978г. Максимов Г.А., « Отопление и вентиляция », ч. ІІ Вентиляция, М., « Высшая школа », 1968г. Михайлов Ф.С., «Отопление и основы вентиляции », М., Стр
1 2 3 4 5 Категория: БЖД \| Добавил: Professor (14.06.2012)
Просмотров: 553 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: