Структура заробітної плати

Тарифна система оплати праці має такі дві основні форми:*

погодинна – згідно з тарифною ставкою оплачується робота за оди-ницю часу (як правило, це година);*

відрядна – за основу розрахунку заробітної плати беруться кіль-кість виконаної роботи і розцінка за одиницю продукції.

Як відрядна, так і почасова форми оплати праці мають декілька різновидів.

При почасовій оплаті праці розрізняють просту погодинну і погодинно-премі-альну форми оплати праці.

Проста погодинна форма ставить оплату праці у залежність від кількості від-працьованого часу і кваліфікації працівника.

Погодинна оплата праці є однією із систем почасової форми оплати праці і передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з по-годинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в коле-ктивному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахун-ковий період. Чинним законодавством передбачено при застосуванні погодинної оплати праці встановлення працівникам нормованих завдань. Нормоване завдан-ня при погодинній системі оплати праці – це той обсяг робіт, що його працівник повинен виконати за годину праці.

Погодинно-преміальна форма оплати праці застосовується з метою підвищен-ня матеріальної зацікавленості працівників у результатах їхньої праці. При цій системі поряд з виплатою посадових окладів або ставки за одиницю часу роботи, за досягнення певних кількісних і якісних показників працівнику виплачується надба-вка до заробітної плати, тобто премія. Здебільшого розмір премій встановлюється у відсотках до нарахованої заробітної плати.

Відрядна форма оплати праці має декілька різновидів, які залежать від спосо-бу обліку і порядку оплати виготовлюваної продукції, а саме:*

пряма відрядна;*

відрядно-прогресивна;*

відрядно-преміальна;*

акордна;*

опосередковано-відрядна.

При прямій відрядній формі оплати праці основу оплати становить відрядна розцінка, котра визначається діленням годинної ставки, що відповідає розряду конкретної роботи, на годинну норму виробітку (або множенням цієї ставки на норму часу). Заробіток працівника при прямій відрядній оплаті праці визначається множенням розцінки на кількість виробленої прийнятої придатної продукції.

Відрядно-прогресивна форма оплати праці передбачає збільшення відрядної розцінки зі збільшенням виробництва продукції, виконання робіт чи надання по-слуг протягом встановленого робочого дня, зміни.

Відрядно-преміальна форма оплати праці передбачає виплату робітнику-відряднику, крім заробітку за відрядними розцінками, премії за перевиконання кількі-сних і якісних показників.

Акордна оплата праці застосовується, коли виконавцю (виконавцям) заробіт-на плата нараховується за певну виконану роботу. Специфіка цієї форми оплати праці в тому, що доручена робота повинна бути виконана в повному обсязі, при цьому час, витрачений на виконання дорученої роботи, особливої ролі для нараху-вання зарплати не відіграє.

Опосередковано-відрядна форма оплати праці застосовується для допоміж-них робітників, розмір заробітної плати яких ставиться в залежність від результатів праці робітників, яких вони обслуговують. Так, для налагоджувальників верста-тів, працю яких неможливо виміряти в будь-яких одиницях виробітку, встановлю-ються розцінки за операціями, що виконуються робітниками-верстатниками, верс-тати яких вони обслуговують.

Залежно від форм організації праці відрядна оплата може бути індивідуаль-ною або колективною (бригадною). Заробіток працівника при індивідуальній від-рядній оплаті праці залежить від кількості виготовленої ним придатної продукції та відрядної розцінки за одиницю виробів. При колективній (бригадній) оплаті праці заробіток кожного працівника залежить від результату роботи всієї бригади. В цьо-му випадку для визначення індивідуального внеску кожного робітника у виконаній роботі бригади застосовують коефіцієнти трудової участі.

Розподіл зароблених бригадою коштів між робітниками бригади здійснюєть-ся згідно з чинним законодавством на підставі присвоєних розрядів і відпрацьова-ного часу, а також за умовними розрядами і коефіцієнтами трудової участі, які визначаються рішенням ради бригади, відповідно до трудового внеску кожного робітника у загальні результати роботи.

На підприємствах час від часу трапляються випадки, які дещо відрізняються від нормального (передбачуваного) режиму роботи на підприємстві (простої, виро-бництво бракованої продукції, підготовлення нового виробництва). Оплата цих випадків має такі особливості:

а) оплата праці за незавершеним відрядним нарядом

Якщо працівник залишає відрядний наряд незавершеним з незалежних від нього причин, фактично виконана частина роботи оплачується за оцінкою, визна-ченою за узгодженням сторін відповідно до існуючих норм і розцінок. Місячна заробітна плата в такому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної став-ки встановленого йому розряду (окладу). Якщо не виконано норму виробітку з вини працівника, оплата здійснюється відповідно до виконаної роботи.

б) оплата праці з виготовлення продукції, визнаної браком У разі виготовлення продукції, яка виявилася браком не з вини працівника, оплата праці з її виготовлення здійснюється за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата працівника в цих випадках не може бути нижчою за дві третини тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

в) оплата простою

Оплата простою, допущеного не з вини працівника, проводиться з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки (окладу) такого працівника. Про початок прос-тою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник пови-нен попередити власника або уповноважений ним орган, бригадира, майстра, інших посадових осіб. Якщо простій пов'язаний з виникненням виробничої ситуації, небезпе-чної для життя і здоров'я працівника, то за ним зберігається середній заробіток на весь період такого простою. Час простою, що виник з вини працівника, не оплачується.

г) оплата часу освоєння нового виробництва (продукції)

На час освоєння нового виробництва (продукції) власник підприємства або уповноважений ним орган може здійснювати оплату працівникам, які освоюють таке виробництво (продукцію), за середнім заробітком, розрахунок якого прова-диться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток при освоєнні но-вого виду продукції може зберігатися не більше шести місяців.

Окрім заробітної плати, яка обчислюється за тарифними ставками, виробничими розцінками чи на основі посадових окладів, працівникам можуть виплачуватися:

- доплати;

- надбавки;

- гарантійні виплати;

- компенсаційні виплати.

Працівники мають право на отримання доплат у таких випадках:

а) поєднання професій

Працівникам, які виконують на тому ж самому підприємстві, в установі, ор-ганізації поряд зі своєю основною роботою, що визначена трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсут-нього працівника без звільнення від своєї основної роботи, здійснюється доплата за поєднання професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього пра-цівника. Розміри доплат за поєднання професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених в ко-лективному договорі. При цьому слід враховувати, що Генеральною угодою до-плати за суміщення професій максимальними розмірами не обмежуються і визна-чаються економією, яка отримана внаслідок суміщення. За поєднання професій керівникам оплата не проводиться.

б) робота у святковий і неробочий день

Робота у святковий і неробочий день оплачується в подвійному розмірі:

- відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;

- працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставка-ми, – в розмірі подвійної погодинної або денної ставки;

- працівникам, які отримують місячний оклад, – у розмірі одинарної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день здійснюва-лася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або ден-ної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася понад місячну норму.

Оплата у вказаному розмірі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку. Премію за роботу у святкові дні нарахо-вують в одинарному розмірі.

в) робота в нічний час

Робота в нічний час оплачується у підвищеному розмірі, що встановлюється Генеральною, галузевими (регіональними) угодами і колективним договором, але не нижче ніж 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у ніч-ний час. Згідно з Генеральною угодою – 40 % за кожну годину роботи.

г) робота у понаднормовий час

Робота в понаднормований час допускається тільки у виняткових випадках при погодженні з профспілкою.

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою.

Понаднормовані години не мають перевищувати 120 годин для кожного пра-цівника в рік. За погодинною системою оплати праці робота у понаднормовий час оплачується за перші 2 години на 50% більше, а за наступні години – в по-двійному розмірі погодинної ставки. За відрядною системою оплати праці за ро-боту у понаднормовий час виплачується доплата в розмірі 100 % тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за пого-динною ставкою, – за всі відпрацьовані понаднормові години.

Надбавки належать до виплат стимулюючого характеру, якими заохочують-ся окремі категорії працівників за високоякісну і висококваліфіковану роботу.

На підприємстві може бути розроблене і затверджене як складова частина Колективного договору Положення про преміювання працівників підприємства.

Кабінетом Міністрів України і Конфедерацією роботодавців України та проф-спілкових об'єднань України узгоджено такі надбавки та премії:

1) за високу професійну майстерність (III розряд – 12 %; IV розряд – 16 %; V розряд – 20 %; VI і вищі розряди – 24 %);

2) за класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів (водіям 2-го класу – 10 %; водіям 1-го класу – 25 % установленої тарифної ставки за від-працьований водієм час);

3) за високі досягнення в праці (до 50 % посадового окладу);

4) за виконання особливо важливої роботи на визначений термін (до 50 % по-садового окладу).

До заохочувальних виплат, які включаються до додаткового фонду оплати праці, входять також премії. Премії – це грошові виплати працівникам, які випла-чуються понад суму основної зарплати за успішну трудову діяльність.

Законодавством України передбачено такі основні компенсаційні виплати працівникам:

а) оплата за час виконання державних і суспільних обов'язків

За час виконання державних і суспільних обов'язків оплата здійснюється ви-ходячи із середнього заробітку за два попередні місяці.

б) компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість

Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це пов'язано з переїздом в іншу місцевість, оплачуються:

1) вартість проїзду працівника і членів його сім'ї у порядку і в розмірах, вста-новлених законодавством для відряджень;

2) витрати на перевезення майна;

3) добові за час перебування в дорозі – у розмірі, встановленому для відря-дження;

4) одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає. Сума допомоги дорівнює розміру посадового окладу на новому місці роботи – для самого працівника та 25% від окладу на кожного члена сім'ї;

5) заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці прожи-вання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі нараховуєть-ся, виходячи із посадового окладу на новому місці.

в) компенсації при службових відрядженнях

За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток.

г) компенсації для працівників, що їх скеровують для підвищення кваліфі-кації

У разі скерування працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться такі ви-плати:

- середня заробітна плата за основним місцем роботи за час навчання;

- оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;

- виплата добових за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановлено-му законодавством для службових відряджень;

- відшкодування витрат, пов'язаних з наймом житлового приміщення у разі відсутності гуртожитку, в порядку, встановленому законодавством для служ-бових відряджень.

д) компенсації для донорів

За працівниками-донорами зберігається середній заробіток за дні обстеження в закладах охорони здоров'я і здавання крові для переливання. Цим працівникам безпосередньо після кожного дня здавання крові для переливання надається день відпочинку із збереженням середнього заробітку. За бажанням працівника цей день приєднується до щорічної відпустки.

Облік нарахувань на фонд оплати праці

Оплата праці робітникам тягне за собою додаткові зобов'язання підприємст-ва перед державними фондами обов'язкового страхування. Підприємство зобов'я-зане здійснювати відрахування до фондів:

- пенсійного страхування;

- соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням;

- соціального страхування на випадок безробіття;

- соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та профе-сійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

На субрахунку 651 „За пенсійним забезпеченням" здійснюється облік розрахунків за збором на обов'язкове державне пенсійне страхування з Пе-нсійним фондом України.

По кредиту субрахунку 651 відображають нарахування збору на обо-в'язкове державне пенсійне страхування, а по дебету – перерахування та витрачання цього збору.

Відповідно до Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 р. № 400/97-ВР (із змінами і доповненнями) об'єктом обкладання збором є фактичні витрати на оплату праці працівників, що включа-ють витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати й інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначають-ся згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону Укра-їни „Про оплату праці", а також винагороди, які виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Ставка збору до Пенсійного фонду для підприємств і організацій усіх форм власності, а також фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності стано-вить 32 % об'єкта обкладання збором.

При нарахуванні сум до Пенсійного фонду у бухгалтерському обліку роб-ляться такі записи:

Дт23, 91,92, 93, 94 Кт651

Субрахунок 652 „За соціальним страхуванням" призначений для обліку розрахунків за збором на обов'язкове соціальне страхування з Фондом соціального страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

По кредиту субрахунку 652 відображають нарахування збору на обов'язкове соціальне страхування, а по дебету – перерахування та витрачання цього збору. У бухгалтерському обліку нарахування збору на обов'язкове соціальне страху-вання на випадок тимчасової втрати працездатності здійснюють в розмірі 2,9 % від об'єкта обкладання збором. Слід зауважити, що розмір ставок встановлюється що-року Верховною Радою за поданням Кабінету Міністрів.

При нарахуванні збору по соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням, здій-снюється запис:

Дт 23, 91,92,93,94 Кт 652

Субрахунок 653 „За страхуванням на випадок безробіття" при-значений для обліку розрахунків за збором на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

По кредиту субрахунку 653 відображають нарахування збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, а по дебету – перерахування цього збору.

Ставка внесків на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття становить 1,9% фактичних витрат на оплату праці працівників, що вклю-чають витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат, у тому числі в натуральній формі, що підлягають обкладанню прибутковим податком.

Нарахування та сплата внесків на обов'язкове соціальне страхування на ви-падок безробіття відображається наступними проведеннями.

Дт23, 91,92, 93, 94 Кт 653

Перерахування збору на обов'язкове соціальне страхування та збору на обо-в'язкове соціальне страхування на випадок безробіття здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банку. У випадку недостатності коштів на оплату праці та сплату цих зборів в повному обсязі видача грошей на оплату праці та сплата зборів здійснюється в пропорційних розмірах.

Законом України від 23.09.99 p. № 1105-XIV „Про загальнообо-в'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на ви-робництві та професійного захворювання, які спричинили втрату праце-здатності" і Законом України від 22.02.2001 р. № 2272-111 „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від не-щасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" регулюється порядок Нарахування у фонд соціального страхуванням від нещасного випадку на виробництві та профе-сійного захворювання.

Платниками страхових внесків є тільки роботодавці, до яких належать:

- власник підприємства або уповноважений ним орган;

- фізична особа, яка використовує найману працю;

- власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, орга-нізації, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язко-вість якого надана Верховною Радою України.

На добровільних засадах (за наявності письмової заяви) страхувальниками можуть бути:

1) священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігій-них організаціях на виборних посадах;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно;

3) громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності.

Об'єктом для розрахунку страхових внесків роботодавців є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні й компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначено відповідно до Закону України „Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Розміри страхових внесків залежать від класу професійного ризику виробни-цтва. Чим вищий цей ризик, тим більший розмір страхового внеску. Усі галузі економіки (види робіт) розділено на 20 класів. Для кожного з них передбачено від-повідний страховий тариф (від 0,84% до 13,8%). Добровільно застраховані особи мають сплачувати внесок до Фонду в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Ставка може бути відкоригована в бік збільшення або в бік зменшення (зале-жно від рівня травматизму, професійної захворюваності та стану охорони праці). Розмір знижок чи надбавок не може перевищувати 50% страхового тарифу, вста-новленого для відповідної галузі економіки (виду робіт).

Відсоток відрахувань визначається фахівцями Фонду. При встановленні від-сотка представникам підприємства потрібно надати повну інформацію, щоб пра-цівниками Фонду були враховані особливості підприємства.

Для бюджетних установ страхові тарифи встановлено у розмірі 0,2 % від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкла-денню прибутковим податком з громадян.

Для підприємств і організацій, створених громадськими організаціями інвалі-дів (до таких підприємств і організацій належать підприємства і організації, майно яких є власністю громадських організацій інвалідів, де чисельність інвалідів серед працівників становить не менше як 50 %, а частка створюваного інвалідами фонду оплати праці перевищує 25 %) страхові тарифи встановлено у розмірі 50 % страхо-вих тарифів, установлених для звичайних роботодавців.

Якщо на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку страхо-вого тарифу. Коли порушення здійснюються систематично і внаслідок того зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, його може бути віднесено до іншого, вищого професійного ризику виробництва.

Роботодавець зобов'язаний за рахунок своїх коштів оплачувати перші п'ять днів непрацездатності, що виникла внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що спричинили застрахованому професійно зу-мовлену фізичну або психічну травму.

При нарахуванні внесків до цього фонду здійснюється запис:

Дт 23, 91,92,93,94 Кт 656

Облік розрахунків з підзвітними особами

Підзвітні особи – це працівники підприємства, яким видані гро-шові кошти під звіт. Список осіб, які мають право отримувати в касі готівку під звіт, затверджується керівником підприємства. Під звіт вида-ється готівка на операційні, господарські та витрати, пов'язані з відря-дженням, на визначений термін і мету.

Видача грошових коштів під звіт оформляється видатковим касовим ордером на підставі наказу керівника, акта, заяви, при умові, що за працівником немає заборгова-ності по раніше одержаних авансах. Підзвітна особа зобов'язана надати звіт про ви-трачання цих коштів за призначенням і пред'явити підтверджувальні документи , а також внести до каси невикористану суму в такі терміни:*

при відрядженні – не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження;*

по сумах на закупівлю сільськогосподарської продукції – не пізніше десяти робочих днів з дня їхньої видачі;*

по інших сумах – не пізніше наступного робочого дня після видачі під звіт. Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний термін до іншого населеного пункту для вико-нання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Скерування працівника у відрядження оформляється наказом (розпоряджен-ням) керівника по підприємству з випискою посвідчення про відрядження, яке має бути оформлене належним чином. Підприємство, яке скеровує працівника у відря-дження, повинне зареєструвати факт видачі посвідчення про відрядження такому працівникові у спеціальному журналі.

Термін відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в ме-жах України – ЗО календарних днів, за кордон – 60 календарних днів. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відря-дження щодо вибуття з місця, постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Після документального оформлення відрядження відрядженому працівникові перед від'їздом необхідно видати грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання житла і добові.

Відрядженому працівникові виплачуються добові у межах норм, встановле-них постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р. № 663 „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордон". Встановлено такі граничні норми добових витрат для відряджень у межах України для держав-них підприємств:

а) у разі коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включа-ються витрати на харчування, для відряджень у межах України – 18 гривень, для відряджень за кордон – 280 гривень;

б) у разі коли до рахунків вартості проживання у готелях включаються витрати на:*

одноразове харчування, для відряджень у межах України – 14 гривень

40 коп., для відряджень за кордон – 224 гривні;*

дворазове харчування, для відряджень у межах України – 10 гривень 80 коп., для відряджень за кордон – 154 гривні;*

триразове харчування, для відряджень у межах України – 7 гривень 20 коп., для відряджень за кордон – 98 гривень.

Якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відря-дження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин.

Власник (або уповноважена ним особа) відповідно до підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" може встанов-лювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження: витрат на наймання житлового приміщення, на побутові послуги, транс-портні та інші витрати. Розмір добових витрат, що виплачуються працівникам, скеро-ваним у відрядження підприємствами усіх форм власності, не може бути нижчим, ніж норми добових витрат, установлених працівникам, які скеровуються у відрядження підприємствами, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, залежно від країни відрядження. Вказані обмеження запроваджу-ються наказом (розпорядженням) власника (або уповноваженої ним особи).

З дозволу керівника може братися до уваги вимушена затримка у відрядженні (у разі захворювання, відсутності транспортних квитків, відміни авіарейсів, ремо-нту транспортного засобу або з інших причин, не залежних від працівника) за наяв-ності підтвердних документів в оригіналі. При цьому загальний термін відряджен-ня не може перевищувати 60 календарних днів.

За час затримки у відрядженні без поважних причин працівникові не виплачу-ється заробітна плата, не відшкодовуються добові витрати, витрати на наймання житлового приміщення та інші витрати.

Норми добових витрат, граничні норми відшкодування витрат на наймання житлового приміщення у доларах США та порядок їх перерахунку у валюту країни відрядження або в іншу іноземну валюту визначено згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 p. № 663 „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (із змінами та доповненнями).

Бухгалтерський облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на активно-пасивному субрахунку 372 „Розрахунки з підзвітними особа-ми". По дебету даного субрахунку відображаються суми, видані праців-никам підприємства під звіт у кореспонденції з рахунками обліку коштів: ЗО „Каса", 31 „Рахунки в банках", 33 „Інші грошові кошти". По креди-ту субрахунку 372 відображаються:*

витрачені підзвітними особами суми коштів у межах встановлених норм – у кореспонденції з рахунками обліку витрат: для підприємств, які використову-ють в обліку рахунки класу 8, – 84 „Інші операційні витрати" (з наступним списанням на один з рахунків: 23 „Виробництво", 91 „Загальновиробничі ви-трати", 92 „Адміністративні витрати", 93 „Витрати на збут"), для підприємств, які не використовують рахунки класу 8, списання проводиться безпосередньо на рахунки 23, 91, 92, 93;*

витрати на відрядження , пов'язані з придбанням або заготівлею запасів у межах встановлених норм, – у кореспонденції з рахунками обліку запасів: 20 „Виробничі запаси", 21 „Тварини на вирощуванні та відгодівлі", 22 „МШП", 28 „Товари";*

повернені працівниками залишки невикористаних грошових коштів, вида-них на відрядження, – в кореспонденції з рахунком ЗО „Каса";*

списані витрати на відрядження понад встановлені норми – у кореспонденції з рахунками обліку витрат 92, 93, 94, з наступним списанням на фінансовий результат (субрахунок 791 „Результат операційної діяльності"). При використанні журнально-ордерної форми обліку для обліку розрахунків з підзвітними особами призначений Журнал-ордер № 3, в якому поєднується синте-тичний і аналітичний облік по субрахунку 372. Журнал-ордер № 3 ведеться в аналі-тичному розрізі, тобто по кожній підзвітній особі. У кожному окремому рядку відо-бражаються сума виданого авансу, сума витрат на підставі затвердженого авансового звіту, повернена сума невикористаних грошових коштів, відшкодову-вана сума перевитрат, сума підзвітних коштів, щодо яких не подано авансовий звіт і які не повернуто до каси підприємства.

Для одержання необхідних синтетичних даних по субрахунку 372 суми, пока-зані в авансових звітах, і суми повернення невикористаних авансів відображають-ся в Журналі-ордері № 3 у кореспонденції з рахунками, що дебетуються. Після закінчення місяця по кожній підзвітній особі визначають сальдо на кінець місяця, яке переноситься до Журналу-ордеру наступного місяця, а також підсумки креди-тових оборотів у цілому по субрахунку 372 і по дебету кореспондуючих рахунків переносять до Головної книги.

Сальдо на субрахунку 372 може бути як дебетовим, так і кредитовим. Дебето-ве сальдо вказує на залишки одержаних під звіт авансів, по яких ще не подано звіти, тобто заборгованість підзвітних осіб перед підприємством. Кредитове саль-до відображає величину перевитрат по авансовому звіту, тобто заборгованість під-приємства підзвітній особі. При цьому в балансі підприємства залишки субрахун-ку 372 відображаються розгорнуто:*

дебетове сальдо відображається у складі оборотних активів у рядку 210 „Інша поточна дебіторська заборгованість" балансу;*

кредитове – у складі зобов'язань підприємства по рядку 610 „Інші поточні зобов'язання".