Реферат на тему Ризик. Та види ризику - БЖД - Реферати - Каталог статей

РЕФЕРАТ на тему: "Ризик. Та види ризику” ПЛАН 1. Поняття ризику, його обчислення 2. Види ризику 3. Управління ризиком Список використаної літератури 1. Поняття ризику, його обчислення Важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки, є частота, з якою вона може проявлятись або ризик. Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажа-ними наслідками (п) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу: R = n/N. ; Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групо-вого ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає макси-мальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику — максималь-ну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що нале-жать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транс-портні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарської діяльності тощо. Для того, щоб пояснити, що будь-яка система, яка надає деякий рівень особистих, соціальних, технологічних, наукових або промислових пере-ваг, містить необхідний, навіть обов'язковий елемент ризику, зробимо невеличкий відступ. Наприклад, безпечні леза не є зовсім безпечними, вони тільки-безпечніші, ніж їхні аналоги, вони забезпечують допустимий рівень ризику поряд зі збереженням переваг менш безпечних пристроїв, які вони замінюють. Жоден літак не зміг би піднятися у небо, жодна машина не змогла б рушити, жоден корабель не зміг би вийти у море, якщо б виникла необхідність перед цим виключити усі ризики та усі небезпеки. По-дібним чином неможливо було б працювати на свердлильному верстаті, керувати автомобілем, йти по вулиці, пірнати у воду, готувати обід тощо без деякого елемен-ту функціонального ризику. Рівні ймовірності небезпеки, представлені у табл. 1, є якісним відображенням відносної ймовірності того, що відбудеться небажана подія, яка є наслідком неусунутої або непідконтрольної небезпеки. Базуючись на вищій імовірності небезпеки будь-якої системи, можна дійти виснов-ку щодо специфічних видів діяльності людей. Тому, використовуючи водночас методики визначення серйозності і ймовірності небезпеки, можна визначити, вивчити небезпеки, віднести їх до певного класу і вирішити їх, виходячи з серйозності небезпеки, потенційно імовірних наслідків та ймовірності, якщо такі наслідки будуть мати місце. Таблиця 1. Рівні ймовірності небезпеки Вид \| Рівень \| Опис наслідків Часта \| А \| Велика ймовірність того, що подія відбудеться Можлива \| В \| Може трапитися декілька разів за життєвий цикл Випадкова \| С \| Іноді може відбутися за життєвий цикл Віддалена \| D \| Малоймовірна, але можлива подія протягом життєвого циклу Неймовірна \| Е \| Настільки малоймовірно, що можна припустити, що пока небезпека ніколи не відбудеться 2. Види ризику За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий, надмірний. Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебу-ває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня. Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку. Гранично допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат. Надвірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків. На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо. Через це вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманні-стю, може обернутися на трагедію для людей. Знехтуваний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концеп-ція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (до-пустимого) ризику. Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику поля-гає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час. Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспек-ти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний ме-ханізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтри-мувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушен-ня балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень. На рис. 1. наведено графік, який ілюструє спрощений приклад визначення прий-нятного ризику. З цього графіка видно, що із збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем технічний ризик зменшується, але зростає соціально-економічний. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки технічних сис-тем в умовах обмеженості коштів, можна завдати збитків соціальній сфері, наприклад, погіршити медичну допомогу. Витрати на безпеку Рис. 1. Визначення прийнятного ризику Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні інве-стицій у технічну та соціальну сфери. Цю обставину потрібно врахо-вувати при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене ми-ритися. Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини звичайно вважається ризик, який дорівнює 106 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10-8 на рік. Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосова-на для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ. Справді, коли працюють, навіть дотримуючись усіх встановлених відповідними правилами охорони праиі стандартних значень, все ще існує деякий рівень залишкового ризику, який неминуче повинен бути присутнім. Наскільки ризик є прийнятним чи неприйнятним — ви-рішує керівництво. Результат цього рішення буде впливати на багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце посідає вартість ризику, оскільки головним завданням управління є і завжди буде ви-значення вартості ризику. 3. Управління ризиком Основним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки. Порядок пріоритетів при розробці будь-якого проекту потребує, щоб вже на перших стадіях розробки продукту або системи у відповідний проект, наскільки це можливо, були включені елементи, що виключають небезпеку. На жаль, це не завжди можливо. Якщо виявлену небезпеку неможливо виключити повністю, необхідно знизити ймовірність ризику до припустимого рівня шляхом вибору відповідного рішення. Досягти цієї мети, як правило, в будь-якій системі чи ситуації можна кількома шляхами. Такими шля-хами, наприклад, є: * повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які ма-ють високий ступінь небезпеки; * заміна небезпечних операцій іншими — менш небезпечними; * удосконалення технічних систем та об'єктів; * розробка та використання спеціальних засобів захисту; * заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі конт-роль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулю-вання безпечної роботи та поведінки. Кожен із зазначених напрямів має свої переваги і недоліки, і тому часто заздалегідь важко сказати, який з них кращий. Як правило, для підвищення рівня безпеки завжди використовується комплекс цих за-ходів та засобів. Для того, щоб надати перевагу конкретним заходам та засобам або певному їх комплексу, порівнюють витрати на ці заходи та засоби і рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження. Такий підхід до зменшення ризику небезпеки зветься управління ризиком. Список використаної літератури Основи безпеки життєдіяльності. Підручник. – К., 2001. Саморуков С.І. Небезпека на виробництві. – Харків, 1999.
1 2 3 4 5 Категория: БЖД \| Добавил: Professor (23.06.2012)
Просмотров: 3197 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: