Ризик та небезпеки

План

1. Загальна оцінка та характеристика небезпек................................................... 3

2. Концепція прийнятного (допустимого) ризику............................................... 5

3. Управління ризиком............................................................................................ 8

Література................................................................................................................10

1. Загальна оцінка та характеристика небезпек

Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними випадками, скороченням трива-лості життя, шкодою здоров'ю, шкодою природному чи техногенному середовищу, дезорганізуючим впливом на суспільство або життєді-яльність окремих людей. Наслідки або ж кількісна оцінка збитків, за-подіяних небезпекою, залежать від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, що знаходились у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних (в тому числі і природних) цінностей, що перебували там, природних ресурсів, перспективності зони тощо.

З метою уніфікації будь-які наслідки визначають як шкоду. Ко-жен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад, кількість загиблих, поранених чи хворих, площа зараженої тери-торії, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнованих споруд тощо. Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди — це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті.

Другою, не менш важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки, є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.

Ризик визначається, як відношення кількості подій з небажа-ними наслідками максимально можливої їх кількості за конкретний період часу:

R=n/N

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групо-вого ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає макси-мальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику — максималь-ну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що нале-жать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транс-портні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарської діяльності тощо.

Існує ризиковий баланс між відомими перевагами та недоліками кон-сервантів, що використовуються у харчовій промисловості, між відо-мими перевагами використання радіації для медичної діагностики і лікування (Напр., рентгенівська діагностика, радіаційна терапія) та відомими загрозами людському здоров'ю від впливу радіації Завжди можна навести декілька прикладів, коли відносно безпечний матеріал або частина обладнання можуть за певних умов ставати небезпечними. Навіть така дія, як пиття води, але у великій кількості, може стати причиною серйозних проблем з нирками.

Отже, безпека є насправді відносним поняттям того, що не існує абсолютної безпеки для всіх обставин та умов. Просте запитання: «Яка безпека є достатньою?» не має простої відповіді. Вираз «безпека на 99,9%», що використовується для означення високого рівня гарантії або низького рівня ризику, особливо в рекламі, не може вважатися коректним.

Для того, щоб визначити серйозність небезпеки, існують різні кри-терії.

Категорії серйозності небезпеки, встановлю-ють кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків не-безпечних умов. Використання категорій серйозності небезпеки дуже корисно для визначення відносної важливості використання профілактичних заходів для забезпечення безпеки життєдіяльності, коли вона зас-тосовується для певних умов чи пошкоджень системи. Наприклад, ситуації, які належать до категорії (катастрофічні небезпеки), потребують більшої уваги, ніж віднесені до категорії (незначні небезпеки).

Рівні ймовірності небезпеки, є якісним відображенням відносної ймовірності того, що відбудеться небажана подія, яка є наслідком неусунутої або непідконтрольної небезпеки. Базуючись на вищій імовірності небезпеки будь-якої системи, можна дійти виснов-ку щодо специфічних видів діяльності людей. Тому, використовуючи водночас методики визначення серйозності і ймовірності небезпеки, можна визначити, вивчити небезпеки, віднести "їх до певного класу і вирішити їх, виходячи з серйозності небезпеки, потенційно імовірних наслідків та ймовірності, якщо такі наслідки будуть мати місце.

Легко помітити, що серйозна небезпека може бути припустимою, якщо може бути доведено, що її ймовірність надто низька, так само може бути припустимою вірогідна подія, якщо може бути доведено, що результат її незначний. Ці міркування дають підстави для припущення, що ймовірність припустимого ризику небезпеки обернено про-порційна її серйозності.

/Табл. 1. демонструє приклад матриці ризиків небезпеки, для того, щоб забезпечити ефективний інструмент для апроксимації припустимого та неприпустимого рівнів або ступеня ризику. Встановивши буквено-цифрову систему оцінки ризику для кожної категорії серйозності та кожного рівня імовірності, можна глибше класифікувати та оцінювати ризик за ступенем припус-тимості. Використання такої матриці полегшує оцінку ризику.

Таблиця 1.

Матриця оцінки ризику

Частота, з якою відбувається подія | Категорія небезпеки

І Катастрофічна | II Критична | ІІІ Гранична | IV Незначна

(А) Часто | 1А | 2А | ЗА | 4А

(В) Вірогідно | 1В | 2В | 3В | 4В

(С) Час від часу | 1С | 2С | ЗС | 4С

(О) Віддалено | 1Д | 2Д | ЗД | 4Д

(Е) Неймовірно | 1Е | 2Е | ЗЕ | 4Е

Індекс ризику небезпеки

Класифікація ризику 1А,1В,1С,2А,2В,ЗА 1Д,2С,2Д,ЗВ,ЗС 1Е,2Е,3Д,ЗЕ,4А,4В 4С,4Д,4Е | Критерії ризику

Неприпустимий (надмірний)

Небажаний (гранична допустимий) Припустимий з перевіркою (прийнятний)

Припустимий без перевірки (знехтуваний)

2. Концепція прийнятного (допустимого) ризику

Вище було показано, що ризик — це усвідомлена можливість небез-пеки, або ж ймовірність небезпеки, яка визначається як відношення кількості подііі з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок, чис-лового значення загального ризику побутового травматизму зі смертельними нагідками. Відповідно до статистичних даних за 1998р. в Україні загинула у побутовій сфері 68 271 людина. Наразитись на смертельну небезпеку в побуті практично міг кожен із загальної кількості громадян, що прожинали а Україні за цеп період, тобто N = 50 100 000 осіб. Відтак числове значення загального ризику смертельних випадків у побутовій сфері 1998р.становитиме:

К = 68 271 / 50 100 000 = 0,001362

З розглянутого прикладу випливає, що з кожного мільйона грома-дян, які проживали в Україні, в побутовій сфері загинули 1998 р. 1362 особи. В охороні праці для характеристики рівня травматизму використовується коефіцієнт частоти, який показує кількість травмо-ваних чи загиблих на 1 000 працюючих. Якщо його використати для наведеного прикладу, то можна сказати, що рівень смертельного по-бутового травматизму в Україні 1998 р. становить 1,362.

Аналітично-статистичний збірник «Праця та соціальна політика в Україні» за 1999 р. повідомляє, що «у 1991 — 1998 роках в Україні від нещас-них випадків невиробничого характеру загинули 567,5 тис. осіб, що в 38 разів перевищує рівень смертельного травматизму на виробництві, сотні тисяч людей стали інвалідами. Від травматизму на транспорті померло близько 76 тис. осіб, майже 82 тис. осіб загинули від отруень, 108 тис. осіб закінчили життя самогуб-ством, від насильницьких дій постраждали 50,$ тис. осіб, 37,3 тис. осіб утопили-ся і 12,7 тис. осіб загинули при пожежах».

Аналізуючи ці дані, доходимо висновку, що рівень побутового травматизму в нашій країні у 13 разів перевищує рівень виробничого травматизму, що на один смертельний нещасний випадок припадає 30 нещасних випадків, які закінчуються травмою. Використовуючи інші дані, можна визначній ризик травматизму від окремих джерел небезпеки в різних галузях виробнитства чи в різних країнах.

За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, граничне допустимий, надмірний.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебу-ває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Гранична допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо.

Через це вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманні-_ стю, може обернутися на трагедію для людей. Знехтуваний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концеп-ція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику.

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспек-ти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний ме-ханізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтри-мувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушен-ня балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.

Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні інве-стицій у технічну та соціальну сфери. Цю обставину потрібно врахо-вувати при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене ми-ритися.

Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини звичайно вважається ризик, який дорівнює 10~6 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10'8 на рік.

Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосова-на для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ.

Справді, коли працюють, навіть дотримуючись усіх встановлених відповідними правилами охорони праці стандартних значень, все ще існує деякий рівень залишкового ризику, який неминуче повинен бути присутнім. Наскільки ризик є прийнятним чи неприйнятним — ви-рішує керівництво. Результат цього рішення буде впливати на багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце посідає вартість ризику, оскільки головним завданням управління є і завжди буде ви-значення вартості ризику.

3. Управління ризиком

Основним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки. Порядок пріоритетів при розробці будь-якого проекту потребує, щоб вже на перших стадіях розробки продукту або системи у відповідний проект, наскільки це можливо, були включені елементи, що виключають небезпеку. На жаль, це не завжди можливо. Якщо виявлену небезпеку неможливо виключити повністю, необхідно знизити ймовірність ризику до припустимого рівня шляхом вибору відповідного рішення. Досягти цієї мети, як правило, в будь-якій системі чи ситуації можна кількома шляхами. Такими шля-хами, наприклад, є:

повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які ма-ють високий ступінь небезпеки;

заміна небезпечних операцій іншими — менш небезпечними;

удосконалення технічних систем та об'єктів;

розробка та використання спеціальних засобів захисту;

заходи організаційно-унравлінського характеру, в тому числі конт-роль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулю-вання безпечно: роботи та поведінки.

Кожен із зазначених напрямів має свої переваги і недоліки, і тому часто заздалегідь важко сказати, який з них кращий. Як правило, для підвищення рівня безпеки завжди використовується комплекс цих за-ходів та засобів. Для того, щоб надати перевагу конкретним заходам та засобам або певному їх комплексу, порівнюють витрати на ці заходи та засоби і рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження. Такий підхід до зменшення ризику небезпеки зветься управління ризиком.

У питаннях управління ризиком не останнє місце посідає вартість цього управління.

Іншим аспектом того, як встановлюється співвідношення витрата розміром прийнятного ризику, є можливість контролювання чи лікві-дації ризику.

Отже вартість не є єдиним та головним критерієм встанов-лення прийнятного ризику. Важливу роль, відіграє оцінка процесу, пов'язана з визначенням та контролем ризику.

Деякі небезпеки, що мають відносно низький рівень ризику, вважаються неприпустимими, тому що їх досить легко контролювати та ліквідувати.

Література.

Э.А. Арустамов «Безопасность жизнедеятельности» Учебник 2003

Л.А. Нейман «Безопасность жизнедеятельности» Учебное пособие 1998

В.А. Алексеенко, И.Ю. Матасова «Основы безопасности жизнедеятельности» 2001

Т.А. Хван, П.А. Хван ««Безопасность жизнедеятельности» Экзаменационные вопросы 2002

С.В. Белова «Безопасность жизнедеятельности». Учебник для студентов 2003