проведенні порівняльного аналізу затрат робочого часу на різних підприємствах

Таблиця Основні позначення (індекси) затрат робочого часу

№ |

Найменування видів витрат часу |

Індекси

1. |

Час роботи |

Р

2. |

Продуктивна робота |

РП

3. |

Непродуктивна робота |

РН

4. |

Підготовчо-заключний час |

ПЗ

5. |

Оперативний час |

ОП

6. |

Основний оперативний час |

0

7. |

Допоміжний оперативний час |

Д

8. |

Час обслуговування робочого місця |

ОРМ

9. |

Організаційне обслуговування |

ОРГ

10. |

Технічне обслуговування |

ТЕХ

11 |

Час перерв у роботі |

П

12 |

Регламентовані перерви |

ПР

13 |

Нерегламентовані перерви |

ПН

14 |

Час на відпочинок та особисті |

воп

15 |

Перерви, зумовлені особливостями

технології та організації виробництва |

пт

16 |

Перерви, зумовлені вадами у

організації виробництва |

пнт

17 |

Перерви, зумовлені порушеннями

дисципліни |

птд

Час роботи (Т^) - це частина робочого дня, зміни, протягом якого працівник на своєму робочому місці здійснює певні дії, пов'язані із забезпеченням трудового процесу. Час роботи поділяється на час продуктивної роботи і час непродуктивної роботи (рис. 3.1).

Час непродуктивної роботи (Тр,,) - це час, протягом якого робітник фактично працює, але корисний результат відсутній, наприклад: виправлення браку продукції, що виник з вини з вини самого працівника; виконання роботи непередбаченої змінним завданням, виконання виконання роботи для задоволення власних потреб.

обслуговування (Трр.)

- витрачається на догляд робочого місця і його впорядкування, розкладення інструменту на початку зміни та прибирання наприкінці її, чищення і змащування обладнання. Час технічного обслуговування ГГ^ використовується на догляд обладнання у процесі виконання певної конкретної роботи, зокрема підналадка обладнання, заміна зношеного інструменту тощо.

Час продуктивної роботи та його складові елементи є об'єктивно необхідними при здійсненні будь-якого трудового процесу, отже, повинні враховуватись при визначенні норми часу він має найбільшу конкретну роботу. Найважливішим з цієї сукупності є час оперативної роботи, він має найбільшу питому вагу в загальній тривалості робочої зміни і витрачається безпосередньо на продуктивну роботу. Чим більша питома вага основного часу, тим продуктивнішою є праця даного конкретного робітника.

Важливою складовою робочого часу є час перерв. Час перерв у роботі виконавця (Т ) - загальна тривалість часу, протягом якого працівник не працює незалежно від причин, що викликали його бездіяльність. Складається з двох груп затрат часу: регламентованих і нерегламнтованих перерв

Час регламентованих перерв (Тдр) - це час, коли робітник не працює з причин, зазднелегідь передбачених, об'єктивно необхідних. До часу регламентованих перерв належать перерви на відпочинок та особисті потреби (Тц„д), а також час перерв, зумовлених особливостями техніки, технології та організації виробництва (ТА).

Час нерегламентованих перерв (Т ) - охоплює перерви та зупинки в роботі, що не є об’єктивно необхідними, тобто не бажаними, які виникають внаслідок недоліків в організації виробництва праці. Це час перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва; час перерв, зумовлених порушеннями трудової дисципліни.

Обідня перерва тут не розглядається, оскільки вона невключається до тривалості робочого дня .

До часу перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва (Т), відносять перерви, що спричинилися через несправність устаткування, відсутність у належний час заготовок, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, інструменту, технологічної оснастки, перебої у постачанні електроенергії тощо.

Час перерв, зумовлених порушеннями трудової дисципліни (Тптд^ складається з часу запізнень на роботу, невиправданого об’єктивними причинами зволікання початку робочої зміни, передчасного завершення зміни, перевищення часу обідньої перерви та нормованого часу на відпочинок і т.д.

Для об'єктивної оцінки затрат праці дуже важливо знати, які з елементів робочого часу об'єктивно необхідні, і підлягають обов'язковому нормуванню, а які є зайвими, непотрібними. Нормуванню, а відповідно і включенню до складу норми праці, підлягають усі затрати часу, що об'єктивно потрібні для виконання конкретного завдання: підготовчо-заключний, оперативної роботи, обслуговування робочого місця, регламентованих перерв. Не нормується і не включається до норми час непродуктивної роботи, перерв, зумовлених вадами у технології та організації виробництва, порушень трудової дисципліни (рис. 3.2).

У теорії і практиці нормування поширені два основних методи вивчення затрат робочого часу: безпосередніх вимірів і моментних спостережень.

Ст. 53

інструменту, джерел енергії, організації та обслуговування (забезпечення всім необхідним) робочого місця аналізується, порівнюється зі стандартами, технічними та організаційним умовами, положеннями, вимогами. Наприклад, потужність устаткування повинна бути на рівні проектної, місце має бути забезпечене потрібним інструментом у повній номенклатурі тощо. Потреба у такій підготовці пояснюється тим, що норма праці повинна розроблятися лише найраціональніших організаційно-технічиих умов. В усіх інших випадках спеціальна підготовка робочого місця перед спостереженням не потрібна, бо саме його організація та обслуговування, наявність якихось особливостей можуть бути причиною високої або низької продуктивності праці.

Основним документом хронометражу є хронокарта. На її лицьовому боці досить докладно записуються дані про робітника (об'єкт спостереження) - його прізвище, спеціальність, загальний стаж роботи, стаж роботи за спеціальністю, тарифний розряд, виробнича оцінка, про операцію, найменування операції і деталі, розряд роботи, номери деталі і креслення, матеріал і його властивості; про обладнання, інструмент і пристрої; про організацію та обслуговування робочого місця - схема планування робочого місця, перелік оснащення, розташування інструменту, порядок забезпечення заготовками, інструментом і т.д., порядок догляду устаткування тощо.

Операція, що досліджується, розчленовується на елементи, причому ступінь цього розчленування залежить від мети спостереження і типу виробництва. Детальнішого розчленування вимагають спостереження, що проводяться з метою нормування і вивчення передових методів праці. Виробничі операції, що виконуються в умовах масового та великосерійного виробництва, розчленовуються до початку хронометражу на трудові прийоми та дії, в умовах серйозного дрібносерійного - на комплекси прийомів.

Розчленування операції на окремі елементи проводиться за допомогою фіксажних точок. Це чітко виражені для спостерігача моменти початку і закінчення елемента операції, на які орієнтується спостерігач під час проведення хронометражу, фіксуючи затрати часу (наприклад, поява звуку при запуску двигуна, поява та закінчення сходу, стружки при обточуванні деталі). Для першого з елементів установлюються як початкова фіксажна точка, так і кінцева, для решти - лише кінцева, бо за початкову для них є кінцева точка попереднього елемента.

Якщо виміри часу зробити лише один раз, вони можуть бути нетиповими, нехарактерним тому спостереження треба повторювати кілька разів. Щоб обсяг матеріалу для аналізу був достатнім і в той же час не надмірним, для вибору необхідної кількості вимірів користуються спеціальними таблицями, які рекомендує науково-дослідний інститут праці, де ця кількість поставлена у залежність від характеру роботи і тривалості елементів та операцій (табл. 3.2). Під час підготовки до спостереження треба також вибрати місце для спостереження з тим, щоб не перешкоджаючи робітникові, можна було добре бачити: всі його дії. Робітника ознайомлюють з метою спостереження, а якщо метою є нормування праці, то його інструктують про раціональні методи виконання окремих елементів.

Проведення спостереження - другий етап хронометражу, під час якого спостерігач безпосередньо на робочому місці

виконавця у спостережному листі (таблиця, що входить до хронокарти) фіксує моменти початку і закінчення кожного з елементів операції за поточним часом. За безперервного хронометражу потрібна кількість вимірів робиться найчастіше за одним заходом, не вимикаючи секундоміра або іншого приладу для реєстрації часу. За вибіркового хронометражу ведеться облік часу, що його витрачає робітник на окремі, заздалегідь обрані елементи трудового процесу (операції).

Спостереження за безперервним способом ведеться таким чином, щоб у спостережному листі заповнити всі рядки і клітинки у рядках, позначених літерою "П"(поточний час). При цьому кількість повторюваних операцій, за якими ведеться спостереження, повинна дорівнювати заздалегідь визначеному числу спостережень. Приклад заповнення спостережного листа наведено у табл. 3.3 [1. с. 52]. В окремій таблиці записуються так звані помилкові та дефектні виміри, виміри з нетиповою тривалістю з будь-яких причин, наприклад деталь, що впала під час встановлення її для обробки. Ці записи є підставою для виключення таких вимірів під час обробки даних, виключені дані обводять рамкою.

а) визначення тривалості елементів операції по кожному із записів;

б) очищення хронорядів;

в) перевірка кожного з хронорядів на стійкість;

г) визначення середньої тривалості кожного елемента операції;

д) визначення тривалості всієї операції.

Для визначення тривалості елементів операції від показника поточного часу закінчення даного елемента операції віднімають показник поточного часу закінчення попереднього елемента. Одержана різниця становитиме час тривалості даного елемента, а відповідний запис робиться у клітинці рядка "Т". Після таких розрахунків у хронокарті проти кожного елемента, а відповідний запис робиться у кінці рядка "Т". Після таких розрахунків у хронокарті проти кожного елемента в рядку "Т" утвориться ряд неоднакових, але близьких за величиною чисел, що утворюють хронометражний ряд або скорочено - хроноряд.

Очищення хронорядів полягає у виключенні з даних обчислень дефектних вимірів (вони записані у спеціальній таблиці), їх обводять рамкою і в подальших розрахунках не враховують. Загалом дозволяється виключати не більше як 20% загальної кількості вимірів одного хроноряду. У противному випадку хроноряд визнається невірогідним, що тягне за собою повторне спостереження відповідних елементів операції вибірковим способом.

При перевірці хронорядів на стійкість спочатку по кожному з них обчислюють фактичний коефіцієнт стійкості ряду (Кф), як відношення максимального значення тривалості елемента операції (Т) до мінімального (Т)°

Нормативні значення коефіцієнта стійкості хрокоряду, рекомендовані Науково-дослідним інститутом праці, диференціюються залежно від типу виробництва (найменші значення - для масового виробництва, найбільші - для дрібносерійного та одиничного) і тривалості елемента операції, що вивчається (при збільшенні тривалості зменшується значення коефіцієнта). Ряд вважається стійким, якщо фактичне значення менше або дорівнює нормативному

(К < К ), якщо ж воно перевищує нормативне (Кд, > Кц), то хроноряд вважається нестійким. У цьому випадку відкидається одне з крайніх значень хроноряду й порівняння повторюється. Якщо виключені обидва крайні значення, а ряд залишається нестійким, то спостереження слід повторити.

Після очищення хронорядів і перевірки їх на стійкість починають обчислення середньої тривалості кожного елемента операції і всієї операції загалом. Середня тривалість елемента операції (1 ) визначається як середньоарифметична величина сукупності доброякісних хроноряду:

де їр іу і^ - значення тривалості елемента операції по кожному доброякісному виміру очищеного хроноряду; п -кількість значень вимірів, що залишилися після очищення хроноряду.

Сума середніх значень усіх елементів операції, які досліджувались під час хронометражного спостереження, дає середнє значення затрат часу на виробничу операцію в цілому.

На деяких підприємствах США з метою досягнення більшої точності норми праці, розрахованої на основі хронометражу, практикують так зване поліпшення хронорядів. Після визначення середніх величин виключають ті значення хроноряду, які перевищують значення середньої. І вже з тих величин, що залишаються, обчислюють нову "поліпшену" середню елемента операції та відповідно операції в цілому.

Під час аналізу результатів хронометражу використовують різні підходи до ручних і машинних елементів операції. Перші аналізуються на предмет доцільності й необхідності їх складу раціональності методів виконання, можливості суміщення у часі з машинними елементами. Другі розглядаються з точки зору ефективності застосування режимів обробки, ці режими порівнюють з рекомендованими за паспортом нормативами тощо.

Дотепер йшлося про суцільний хронометраж, але, крім нього, на практиці використовується ще хронометраж вибірковий, що відрізняється значною мірою саме проведенням спостереження. З його допомогою вивчаються лише окремі прийоми або дії операції. Різниця у тому, що з усіх елементів виділяють тільки той, який цікавить спостерігача, для нього встановлюють початкові та кінцеві фіксажні точки. Цей метод найчастіше використовується для вимірювання нециклічних затрат часу (наприклад, заміна різального інструменту в металообробці).

Різновидом вибіркового хронометражу є метод циклових вимірів, який використовується для вимірювання часу окремих елементів операції, тривалість яких не перевищує Зс і тому практично не може бути зафіксована за допомогою секундоміра. Тому затрати часу вимірюються по групах таких нетривалих елементів, після чого за спеціальною методикою обчислюється тривалість кожного з них.

Структуру затрат робочого часу, робочого дня вивчають за допомогою іншого метою спостережень - фотографії робочого часу (ФРЧ). Здебільшого фотографія проводиться з метою одержання вихідних даних для розробки (чи перевірки) нормативів часу Тд^, Т , Т , Т^, виявлення втрат робочого часу з різних причин і розробки організаційно-технічних заходів щодо вдосконалення використання робочого часу. Цей метод не потребує високої точності (рекомендована точність запису поточного часу -± 0,5 хв. із закругленням до однієї хвилини), тому для фіксації часу використовують звичайний годинник. Але на відміну від хронометражу спостереження проводиться протягом цілої зміни або кількох змін (інколи - протягом частини зміни).

Суть ФРЧ полягає у тому, що спостерігач під час спостереження фіксує усі без винятку затрати робочого часу виконавця у тій послідовності, у якій зони мали місце, отримуючи тим самим нібито фотографію робочого дня. Метод має кілька різновидів, у тому числі - індивідуальна фотографія - спостереження проводиться за одним об'єктом;

групова - за групою об"єктів; бригадна фотографія - спостереження проводиться за групою об'єктів, об'єднаних у бригаду. Якщо запис проводить сам об'єкт спостереження, то ФРН називається самофотографією. Запис може бути цифровий, індексний, графічний, коли затрати часу показуються у спостережному листі у вигляді лінії у масштабі; часу або комбінований.

Здійснюється ФРЧ так само як і хронометраж, у чотири етапи: а) підготовка до проведення спостереження; б) проведення спостереження; в) обробка результатів спостереження; г) аналіз результатів спостереження.

Підготовка до проведення спостереження починається з вибору об'єкта, зумовленого його метою. Якщо метою спостереження є нормування праці, то об'єктом його мають бути робітники, котрі постійно виконують норми виробітку, мають високий рівень організації. Якщо ж вивчаються причини невиконання норм праці, то спостереження проводиться за тими з них, що систематично не виконують при встановленні дисципліни спостерігаються ті групи працівників, які найчастіше її порушують. При цьому спостереження не обов'язково повинно тривати цілу зміну, достатньо однієї-двох годин на початку та наприкінці зміни.

Розглянемо методику проведення фотографії робочого часу на прикладі індивідуальної ФРЧ. Основним документом при проведенні ФРЧ є фотокарта (як і при хронометраж;). На лицьовому боці фотокарти записується детальна характеристика об'єкта спостереження, устаткування виконуваної роботи (характер, інструмент, що застосовується), організації та обслуговування робочих місць. Обирається місце спостережєння, робітникам пояснюється мета його проведення.

По закінченні спостереження починають обробку одержаної інформації. У фотокарті поточний час у кожному рядку означає закінчення даного елемента затрат часу і початок наступного. Різниця між значенням поточного часу даного і попереднього записів становить тривалість даного елемента витрат часу. Кожному із записів надається певний індекс відповідно до існуючої класифікації затрат робочого часу. Якщо проводилась серія ФРЧ однакового призначення, з окремих видів та елементів затрат часу розраховують середньоарифметичні для серії значення. Сума тривалості всіх елементів повинна дорівнювати загальній тривалості всього спостереження від початку до кінця. Обідня перерва не є робочим часом, тому її тривалість не враховується при фотографії робочого часу.

Аналіз матеріалів фотографії починається із зведення одноіменних затрат, складання фактичного балансу робочого часу і його порівняння з норматичним балансом у хвилинах відсотках, табл. 3.6,

Як видно з таблиці, робочий час в даному випадку використовується не зовсім ефективно. Мають місце непродуктивні затрати робочого часу, а саме непродуктивна робота - 12 хв., перерви і втрати - зумовлені задами у виробництві, - 43 хв.; порушення трудової дисципліни - 29 хв.

Більше, ніж передбачено нормативним балансом, витрачається часу на підготовку до роботи - 4 хв. та обслуговування робочого місця - 8 хв. Це теж непродуктивні витрати. Натомість час на відпочинок та особисті потреби можна збільшити до нормативного рівня, тобто на 23 хв. Таким чином, якщо ліквідувати непродуктивні витрати робочого часу, то можна збільшити оперативний час на 73 хв. (4+8+12+43+29 - 23).

З метою визначення рівня фактичного використання фонду робочого часу за результатами ФРЧ розраховують кілька показників, зокрема коефіцієнт використання робочого часу, коефіцієнт втрат робочого часу, пов'язаних з вадами у технології та організації виробництва і внаслідок порушень трудової дисципліни.

Коефіцієнт використання робочого часу (Кр^) розраховується як відношення суми значень елементів затрат нормованого часу до тривалості зміни:

Оптимальне значення Кр^ дорівнює 1,0. Якщо фактичний коефіцієнт менший за одиницю свідчить про наявність втрат чи непродуктивних витрат робочого часу. Коефіцієнт втрат