Реферат на тему:

Освітлення виробничих приміщень

Вплив освітлення на зоровий аналізатор

Освітлення на робочих місцях справляє багатоплановий вплив на працівника, зокрема на його емоційний стан, працездатність, мотивацію, продуктивність і безпеку праці. Світло — це випромінювання електромагнітних хвиль, яке викликає зорові відчуття. Простір, який споглядає людина при нерухомому положенні очей і голови, називається полем зору. Його розміри від точки фіксації характеризуються кутами зору: вверх — біля 55°, вниз — біля 65°, вправо і вліво — приблизно 90°. Оптимальні умови бачення знаходяться в межах кута зору 30—40°. Яскраве бачення можливе лише в діапазоні 1° від точки фіксації. В периферійних зонах сітківки ока чутливість до світла зменшується, тому недостатнє освітлення робочого місця обмежує поле зору.

Особливістю людського ока є акомодація і адаптація.

Акомодація — це здатність зору пристосовуватися до віддалі розглядуваного предмета. З покращенням освітлення акомодація збільшується. Важливо наголосити, що розглядання предмета зблизька вимагає статичного м’язового напруження. Тому виконання багатьох робіт пов’язане з напруженням зору. Періодичне переведення зору з близької відстані на дальшу знижує втому або затримує її розвиток.

Адаптація — це здатність зору пристосуватися до світлових умов навколишнього середовища. До темноти адаптація відбувається повільно. Протягом 30 хв людина адаптується на 80При цьому в перші 5 хв адаптація проходить дуже інтенсивно. Повністю до темноти людина адаптується через годину. Такий же час потрібен і на світлову адаптацію, хоча механізм її дещо інший.

У перші 0,05 с чутливість сітківки зменшується до 20від порогової. Деколи при дуже яскравому світлі можливе осліплення.

Рівень освітлення на робочих місцях впливає на гостроту зору, тривалість ясного бачення, контрастну чутливість і здатність бачити на далекій і близькій відстані. Нормальна гострота зору, тобто здатність розрізняти дрібні предмети, у працівників, що не страждають на дефекти зору, досягається лише при освітленні 50—70 лк. Для максимальної здатності ока розрізняти такі предмети необхідна освітленість 600—1000 лк. Фізіологічними дослідженнями встановлено, що при освітленості 50 лк через три години роботи час ясного бачення у працівників зменшувався на 72порівняно з вихідною величиною, при освітленості в 75 лк — на , при 100 лк — на 26, при 200 лк — на 15[25].

Гострота зору підвищується зі збільшенням яскравості і контрасту. Недостатнє освітлення може призводити до неадекватного сприйняття об’єктів. Разом з тим перевищення певних меж освітлення може викликати осліплення і зниження працездатності. Погане освітлення не тільки негативно впливає на зорову працездатність, яка виявляється болями очей та голови, а й викликає загальну втому. Втома зорового аналізатора пов’язана з центрами мозку, які гальмують його діяльність, що виявляється в погіршенні уваги, порушенні координації рухів, роздратуванні працівника.

Нерв сітківки ока зв’язаний з гіпофізом, який управляє вегетативною нервовою системою. Тому освітлення може як гальмувати, так і стимулювати діяльність організму.

Доведено, що при сприятливому освітленні посилюються діяльність органів дихання і обмін речовин, прискорюються нервові процеси, поліпшується емоційний стан працівника.

Дослідженнями встановлено, що на ручних операціях виробіток зростає в міру підвищення освітлення. Найбільшу втому працівник відчуває при освітлення 30 лк, найменшу — при 800—1000 лк.

Зв’язок між освітленням і продуктивністю праці підтверджується багатьма дослідженнями. Так, при виконанні робіт малої точності продуктивність праці за рахунок кращого освітлення підвищується на 5—6при виконанні точних робіт — на 15а при виконанні особливо точних робіт — на 40[27].

Вимоги до освітлення виробничих приміщень

Оптимальна інтенсивність освітлення робочих місць визначається типом виконуваних робіт. Чим точніша робота, чим менший розмір деталі, чим темніший фон, чим більша забрудненість простору, чим більша віддаль, тим більшим і рівномірнішим повинно бути освітлення. Наприклад, для робіт високої точності з діаметром об’єкта 0,1—0,3 мм при малому контрасті об’єкта і фону найменше освітлення люмінесцентними лампами становить 2000 лк. Для неточних робіт з об’єктом діаметром більше 10 мм незалежно від яскравості фону і контрасту найменший рівень освітлення становить 100 лк.

Таблиця 11.4

НОРМИ ОСВІТЛЕННЯ ЗАЛЕЖНО ВІД РОЗМІРУОБРОБЛЮВАНИХ ДЕТАЛЕЙ І НЕОБХІДНОЇ КОНТРАСТНОСТІ, ЛК

Характеристика деталей | Контрастність

Підвищена | Середня | Незначна

Надзвичайно малі | 500—1000 | 1500—3000 | 5000—10000

Дуже малі | 200—30 | 700—1000 | 2000—3000

Дрібні | 100—150 | 300—500 | 1000—1500

Невеликі | 50—70 | 150—200 | 500—700

Середні | 20—30 | 70—100 | 200—30

Великі | 10—15 | 30—50 | 100—150

На робочих місцях застосовується місцеве освітлення, яке ком-бінується із загальним. Існуючі норми передбачають різні рівні освітлення залежно від точності виконуваних робіт. Раціональність освітлення робочих місць забезпечується за умови достатнього його рівня, рівномірності, відсутності тіней і осліплюючої дії джерел світла, оптимального співвідношення між загальним і місцевим освітленням та контрастом.

Інтенсивність загального освітлення повинна становити не менше 10інтенсивності місцевого освітлення, а оптимальний контраст двох освітлених поверхонь, що перебувають у полі зору, — 3 : 1 — 5 : 1.

Таблиця 11.5

РЕКОМЕНДОВАНІ ЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО І МІСЦЕВОГО ОСВІТЛЕННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ

| Освітлення, лк

Загальне | Комбіноване

Загальне | Місцеве

До 0,2 | Більше 300 | 80—150 | Більше 1000

0,2—10 | 150—300 | 40—80 | 300—1000

10—100 | 80—150 | 20—40 | 150—300

Раціональне освітлення виробничих приміщень є важливим показником культури виробництва, фактором підтримання стабіль-ної працездатності та продуктивності праці.

Література

Агапова Е. Г. Основы физиологии и психологии труда. — Самара, 1991. — 149 с.

Асеев В. Г. Преодоление монотонности труда в промышленности. — М.: Экономика, 1974. — 191 с.

Влияние условий труда на работоспособность и здоровье операторов / Под редакцией А. О. Навакатикяна. — К.: Здоров’я, 1984. — 144 с.

Горшков С. И., Золина З. М., Мойкин Ю. В. Методики исследований в физиологии труда. — М.: Медицина, 1974. — 311 с.

Зинченко В. П., Мунипов В. М. Основы эргономики. — М.: Экономика, 1980. — 343 с.

Интегральная оценка работоспособности при умственном и физическом труде (Метод. рекомендации) / Е. А. Деревянко, В. К. Хухлаев и др. — М.: Экономика, 1976. — 76 с.

Климов Е. А. Введение в психологию труда. Учебник для

ВУЗов. — М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. — 350 с.

Количественная оценка тяжести труда. Межотраслевые методические рекомендации / Составители В. Г. Макушин и др. — М.: Экономика, 1988. — 116 с.

Косилов С. А. Очерки физиологии труда. — М.: Медицина, 1965. — 371 с.

Косилов С. А. Физиологические основы НОТ. — М.: Экономика, 1969. — 302 с.