Реферат на тему Організм людини в технічному оточенні - БЖД - Реферати - Каталог статей

РЕФЕРАТ на тему: "Організм людини в технічному оточенні” ПЛАН Вступ 1. Професійні шкідливості та професійні захворювання 2. Дія шуму і вібрації на організм людини 3. Виробничий травматизм Список використаної літератури Вступ Здоров'я людини залежить від багатьох факторів: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування і їх цінності, соціально-економічних умов та інших. Особливо значного впливу на організм людини справляє технічне оточення, в якому сучасна людина перебуває як на роботі, так і в інший період часу. Здоровю людини загрожують: негативні наслідки науково-технічної революції і урбанізації; антропогенне забруднення природного середовища тощо. Негативно позначається на формуванні здоров'я і несприятлива еко-логічна обстановка, зокрема забруднення повітря, води, ґрунту, а також складні природно-кліматичні умови. Патологічні стани людини можуть бути пов'язані з антропогенними чинниками забруднення навколишнього середовища: повітря, грунт, вода, продукти промислового виробництва. Початок XXI cт. ознаменувався тим, що внаслідок науково-технічної революції і урбанізації нашої планети навколишнє середовище неухильно погіршується і люди вже неспроможні адаптуватися до цих швидких і глобальних змін. Не меншу загрозу для людства становить антропогенне забруднен-ня природного середовища. Хімічне, радіоактивне та бактеріологічне забруднення повітря, води, ґрунту, продуктів харчування, а також шум, вібрація, електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання тощо ви-кликають в організмах людей тяжкі патологічні явища, глибокі гене-тичні зміни. Це призводить до різкого збільшення захворювань, перед-часного старіння й смерті, народження неповноцінних дітей. На фоні дії негативних факторів навколишнього середовища на ор-ганізм людини виникають такі захворювання, як онкологічні, серцево-судинні хвороби, дистрофічні зміни, алергія, діабет, гормональні дис-функції, порушення у розвитку плоду, пошкодження спадкового апарату клітини. 1. Професійні шкідливості та професійні захворювання Перебування людини в технічному оточенні нерідко призводить у часі до виникнення різних професійних захворювань. Технічне оточення досить часто несе в собі професійну шкідливість. Професійна шкідливість - фактори трудового процесу (включаючи і зовнішні фактори праці), що можуть мати шкідливий вплив на стан здоров'я людини, яка працює. Такі шкідливості пов'язані з виробничим процесом та умовами навколишнього середовища, яке оточує робітника під час його трудової діяльності (несприятливі мікрокліматичні умови; інтенсивне променеве тепло; підвищений чи знижений тиск повітря; радіоактивне випромінювання; надмірний шум; підвищений вміст у повітрі пилу тощо). У ряді випадків професійні шкідливості відіграють вирішальну роль у виникненні патологічного процесу в організмі. Так, у працівників, які вдихають пил, що містить двоокис кремнію, може розвинутись силікоз; у працівників, які зазнають дії пилу свинцю, може виникнути свинцеве отруєння; у працівників, які під час роботи часто повторюють дрібні рухи, можуть з'явитись координаційні неврози, тощо. Хвороби, в основі яких лежить виключно чи переважно професійний фактор, називають професійними. Але значно частіше вплив професійних факторів проявляється у зниженні опірності організму до захворювань, у зниженні працездатності. 2. Дія шуму і вібрації на організм людини Шум — це одна з форм фізичного (хвильового) заб-руднення навколишнього середовища. Як правило, шум нас дратує: заважає працювати, відпочивати, думати. Негативна дія шуму на життєдіяльність людини відома давно. З того часу, як існують війни, масові бойові вигуки однієї з ворогуючих сторін, барабанний бій викликали у протилежної сторони стресові явища, бажання втек-ти, врятуватись. Зараз вчені пояснюють, що гучні звуки, шум, стрілянина з гар-мат, гуркіт танків і літаків і навіть музика на рок-концертах сприймаються не тільки слуховими органами, а й шкірою, серцем, органами дихання. Вони збуджу-ють людину, є причиною виділення в її кров великої кількості гормонів (наприклад, адреналіну), тим самим сприяють виникненню почуття страху і небезпеки. Звичайно після концертів рок-музики слухачі часто сильно збуджуються, стають нервовими, агресивними, улаштовують бійки і погроми в залах. Встановлено, що молодь витримує шум більш інтенсивний, ніж люди віком більше 30-40 років. Проте згодом, як свідчить статистика, усі молоді люди, що надмірно захоплювалися гучною музикою мали ушкод-ження органів слуху, хвору нервову систему та інші захворювання. Але шум може впливати і позитивно. Такий вплив на людину чи-нить, наприклад, шелест листя дерев, помірний стукіт дощових крапель, рокіт морського прибою. Позитивний вплив спокійної приємної му-зики відомий з давніх часів. Тому різноманітні оздоровчі процедури супроводжуються спокійною симфонічною або блюзовою музикою. Нерідко шум несе важливу інформацію. Автомобіліст уважно при-слухається до звуків, які видає мотор, шасі, інші частини автомобіля, що рухається, бо будь-який сторонній шум може попередити аварію. Також за допомогою шуму, спричиненого рухом кораблів та підводних човнів, їх виявляють і пеленгують. Шум відіграє велику роль в акус-тиці, радіотехніці, радіоастрономії і навіть медицині. Що таке шум і як він впливає на організм людини? Шум — це сукупність звуків різноманітної частоти та інтен-сивності, що виникають у результаті коливального руху частинок у пружних середовищах (твердих, рідких, газоподібних). Шумове забруднення навколишнього середовища увесь час зростає. Особливо це стосується великих міст. Опитування жителів міст дове-ло, що шум турбує більше 50% опитаних. Причому, в останні десятиліття рівень шуму зріс у 10—15 разів. Шум — один з видів звуку, який називають «небажаним» звуком. Як відомо з фізики, процес поширення коливального руху в середо-вищі називається звуковою хвилею, а область середовища, в якій поши-рюються звукові хвилі — звуковим полем. Розрізняють такі види шуму: * ударний (штампування, кування); * механічний (тертя, биття); * аеродинамічний (в апаратах і трубопроводах при великих швидкос-тях руху повітря). Основними фізичними характеристиками звуку є: * частота /(Гц), * звуковий тиск Р (Па), * інтенсивність або сила звуку / (Вт/м2), * звукова потужність 1О (Вт). Швидкість поширення звукових хвиль в атмосфері при 20°С становить 344 м/с. Як було сказано раніше у розді-лі 2 , органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частот від 16 до 20 000 Гц. Але деякі із звуків не сприймаються органами слуху людини: коливання з частотою нижче 16 Гц — інфразвуки, з частотою вище 20 000 Гц — ультразвуки. Мінімальна інтенсивність звуку, яку людина відчуває, називається порогом чутливості. У різних людей він різний і тому умовно за поріг чутливості беруть зву-ковий тиск, який дорівнює 210-5 Н/м2 (ньютон на метр квадратний) при стандартній частоті 1000 Гц. При цій частоті поріг чутливості І0 = 1012 Вт/м2, а відповідний йому тиск Ро = 210-5 Па. Максимальна інтенсивність звуку, при якій вухо починає відчувати болючі відчуття, називається порогом болісного відчуття, дорівнює 102 Вт/м2, а відповідний їй звуко-вий тиск Р = 2102 Па. Зменшення рівня шуму поліпшує самопочуття людини і підвищує продуктивність праці. З шумом необхідно боротися як на виробництві, так і в побуті. Не менш важливе значення для здоров'я і самопочуття людини має вібрація. Вібрація — це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд, що сприймаються організмом Людини як струс. Часто вібрації супроводжуються почутим шумом. Вібрація впливає на центральну нервову систему шлунково-кишковий тракт вестибулярний апарат викликає запаморочення, оніміння кінцівок захворювання суглобів. Тривалий вплив вібрації викликає фахове захворювання — вібраційну хворобу. Розрізняють загальну і локальну вібрації. Локальна вібрація зумовлена коливаннями інструмента й устаткування, що передаються до окремих частин тіла. При загальній вібрації коливання передаються всьому тілу від механізмів через підлогу, сидіння або робочий майданчик. Найбільш небезпечна частота загальної вібрації 6—9 Гц, оскільки вона збігається з власною частотою коливань внутрішніх органів людини. В результаті цього може виникнути резонанс, це призводить до переміщень і механічних ушкоджень внутрішніх органів. Резонансна частота серця, живота і груд-ної клітки — 5 Гц, голови — 20 Гц, центральної нервової системи — 250 Гц. Частоти сидячих людей становлять від 3 до 8 Гц. Основними параметрами, що характеризують вібрацію, є: частота/ (Гц); амплітуда зсуву А (м) (розмір найбільшого відхилення точки, що коливається, від положення рівноваги); коливальна швидкість v (м/с); коливальне прискорення а (м/с2). Виконання багатьох технологічних операцій пов'язане з впли-вом вібрації на працівників. Зокрема, постійне вдосконалення меха-нізованих інструментів, що пов'язане із зростаючим числом ударів та обертів, розширення масштабів використання транспорту, сільськогосподарських машин призвели до того, що вібрація на ви-робництві є одним Із найбільш поширених шкідливих факторів. З фізичної точки зору, вібрація являє собою сукупність коли-вальних рухів, що повторюються через певні проміжки часу і ха-рактеризуються певною частотою коливань, амплітудою та приско-ренням. За способом передачі на тіло людини виробничі вібрації поді-ляють на загальні й місцеві, або локальні. Вібрації загальні або робочого місця в цілому - це вібрації підлоги або верстатів і різних механізмів ударної дії на транспортних та сільськогосподарських машинах. Локальні вібрації - це вібрації пневматичних та електричних інструментів, а також виробів, які працівник тримає в руках під час обробки їх на шліфувальних верстатах. Вібрація є загальнобіологї-чним фактором, що діє на будь-які клітини і тканини. Вібрація неве-ликої інтенсивності протягом короткого проміжку часу позитивно діє на організм людини: підвищує обмін речовин, м'язову силу й обмін речовин, знижує втому, прискорює заживлення ран. У зв'яз-ку з цим, вібрацію можна використати і з лікувальною метою. При тривалій дії вібрації високої інтенсивності в організмі лю-дини виникають патологічні реакції. Характер та ступінь важкості захворювання залежать від амплітуди І частоти вібрації, від індиві-дуальної чутливості організму і ряду супровідних факторів: шуму, переохолодження, перенапруження під час роботи. Розрізняють два види вібраційної хвороби: від дії локальної та загальної вібрації. В основі першої лежать зміни, що виникають головним чином у нер-вовій і серцево-судинній системах та опорно-руховому апараті. Клінічна картина вібраційної хвороби, що виникає від впливу "локальної" вібрації, поліморфна і має свої особливості залежності від частоти, характеристики вібрації та факторів, що супроводжу-ють вібрацію. Залежно від ступеня вираження клінічної картини, виділяють чотири стадії вібраційної хвороби. Перша, початкова, перебігає без виражених симптомів. Суб'єк-тивно відзначаються біль та парестезії у верхніх кінцівках, об'єктив-но — легкі розлади чутливості на кінчиках пальців, незначне знижен-ня вібраційної чутливості, тенденція до спастичного стану капілярів нігтьового ложа. На цій стадп захворювання ще може спостерігатися зворотний процес. Друга стадія хвороби характеризується помірно вираженим симптомокомплексом. Біль та парестезії більш стійкі, знижується чутливість шкіри на пальцях та всій кисті. Відзначаються також функціональні розлади центральної нервової системи астенічного чи астеноневротичного характеру. Процес зворотний за умови пе-реведення на іншу роботу та проведення курсу лікування. Третя стадія хвороби характеризується вираженими судинни-ми змінами, що супроводжуються спазмами судин і побілінням пальців. Чутливість знижується за периферичним чи сегментарним типом. Спостерігаються астенічні та неврастенічні реакції, порушу-ється діяльність серцево-судинної, ендокринної та інших систем організму. Цій стадії властиві стійкі патологічні зміни, які, до того ж, погано виліковуються. Четверта стадія вібраційної хвороби трапляється дуже рідко. Патологічний процес характеризується сукупністю судинних пору-шень в результаті ураження вищих відділів центральної нервової системи. Порушення чутливості мають виражений І поширений характер. За характером перебігу цю стадію відносять до стійких та незворотних станів, що супроводжуються зниженням працездат-ності, навіть до повної її втрати. Якщо вібраційна хвороба зумовлена впливом загальної вібрації на організм, то вона має інші клінічні прояви. Насамперед спостері-гаються зміни в периферичних нервах і судинах нижніх кінцівок, біль у ногах, підвищена втомлюваність, легкі розлади чутливості за периферичним типом, болючість м'язів, послаблення пульсації в артеріях ступні. У початковій стадії захворювання периферичні зміни поєдну-ються з порушеннями в центральній нервовій системі. При більш вираженій формі вібраційної хвороби, що викликана впливом за-гальної вібрації, переважають порушення в центральній нервовій системі та вестибулярному апараті, що перебігають за типом вестибулопатії. Симптомами захворювання є також запаморочення, го-ловний біль, астенічний стан, судинні порушення (ступні й кисті холодні, знижується пульсація). 3. Виробничий травматизм Під виробничою травмою розуміють ушкодження, яке виникло в працівників чи службовців при виконанні роботи на території виробничого підприємства чи установи і спричинило порушення цілісності тканини або функції органа чи організму в цілому. Розрізняють такі види виробничих травм: - механічні - від рухомих частин машин, ручного Інструмента, падаючих предметів тощо; - термічні - від прямого контакту з парою, гарячою рідиною, полум'ям, розплавленим металом; - хімічні - від концентрованих хімічних речовин (кислот, лугів); - електричні - від контакту з електричним струмом, обриву проводів тощо. Єдиної класифікації причин виробничого травматизму не існує. Розрізняють три групи причин виробничого травматизму; технічні, організаційні та санітарно-гігієнічні. До технічних причин відносять недосконалість конструкцій машин і устаткування, самого технологічного процесу, несправність верстатів, машин, ручного інструменту, відсутність чи недосконалість захисної техніки, устаткування. До організаційних причин - неправильну організацію трудового процесу, застосування небезпечних методів праці, недотримання правил техніки безпеки, відсутність Індивідуальних засобів захисту. Серед санітарно-гігієнічних, причин слід відзначити порушення санітарно-гігієнічного режиму на виробництві, погане освітлення, високу температуру та вологість повітря чи надмірно низьку температуру, виробничий пил, високу концентрацію токсичних речовин у повітрі, забрудненість приміщення, сильний шум тощо. Виробничий травматизм умовно можна поділити на дві групи (промисловий та сільськогосподарський), оскільки за умовами виникнення, характером та локалізацією, а основне, наданням медичної допомоги та заходами, щодо попередження травматизму вони суттєво відрізняються. Промисловий травматизм - це пошкодження, різні за характером, що були отримані на виробництві. Основні заходи щодо боротьби з травматизмом: - контроль за обладнанням, інструментами, за достатнім огородженням частин, що рухаються; - покращення природного та штучного освітлення; - систематичний нагляд за дотриманням правил техніки безпеки; - забезпечення всіх робітників засобами індивідуального захисту і контроль за їх використанням під час роботи; - проведення заходів щодо боротьби з втомлюваністю, покращення зовнішнього виробничого середовища, раціоналізація режиму праці та відпочинку. Механізація сільськогосподарського виробництва, зростання культури трудівників села, заходи з охорони праці знизили травматизм у сільськогосподарському виробництві. Найважчі травми спостерігаються у тваринницьких і бурякосійних господарствах, які мають низький рівень механізації, порівняно з іншими господарствами. Найбільше травмуються особи, зайняті на польових роботах (у рільництві). Основним запобіжним заходом проти травматизму на тракторах є заміна ручного запуску механічним, своєчасний ремонт, регулювання та усунення неполадок також може бути профілактикою травматизму. Щоб запобігти травматизму в тваринництві, обслуговуючий персонал повинен вивчити звички і поведінку тварин та обережно з ними поводитися. Список використаної літератури Загальна гігієна та основи екології. Підручник. – К., 2003. Словник-довідник з охорони праці. – К., 2003. Основи безпеки життєдіяльності. Підручник. – К., 2001. Основи екології. Посібник / За ред. Ковалевського А.В. – К., 2002.
1 2 3 4 5 Категория: БЖД \| Добавил: Professor (18.06.2012)
Просмотров: 895 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: