Реферат на тему

Організація і управління безпекою життєдіяльності

План

1. Правові, нормативні та організаційні основи безпеки життєдіяльності

2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності

Принципи та методи забезпечення безпеки життєдіяльності

3. Органи нагляду і контролю за дотримання вимог безпеки підприємствами, організаціями та населенням

Література

1. Правові, нормативні та організаційні основи безпеки життєдіяльності

Основні законодавчі та нормативні акти з питань безпеки життєдіяльності

(правові основи безпеки життєдіяльності)

Джерелами права на безпечні умови життєдіяльності є нормативні акти, що містять правові норми, призначені для регулювання правовідносин у галузі безпеки життєдіяльності.

До цих актів, які мають різну юридичну силу відносяться - Конституція України, закони, урядові підзаконні акти, відомчі нормативні акти та нормативні акти місцевих органів влади. Юридичною базою зобов'язань щодо безпеки життєдіяльності є Конституція України, яка проголошує що:

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3);

...Забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (ст.17);

Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (ст.27);

Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування... Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарне - епідемічне благополуччя (ст.49);

Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена (ст.50);

Законодавство щодо безпеки життєдіяльності включає законодавство України про охорону здоров'я, про охорону праці, про охорону навколишнього середовища, про пожежну безпеку, про безпеку дорожнього руху, ядерне законодавство, про цивільну оборону та надзвичайні ситуації, про надзвичайний стан тощо. Дуже важливе значення має закон " Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД ) та соціальний захист населення” від 3 березня 1998 р. Масове розповсюдження цієї хвороби в усьому світі та в Україні створює загрозу особистій, громадській та державній безпеці, спричиняє важкі соціальне — економічні та демографічні наслідки, що зумовлює необхідність вжиття спеціальних заходів щодо захисту прав і законних інтересів громадян та суспільства.

Підзаконними актами служать нормативно - правові акти державних органів України, насамперед, це постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України:

"Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку” (1975).

"Про Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення” (1993 )

"Про комплексну програму поводження з радіоактивними відходами” (1999) та інші.

До галузевих нормативно — правових актів відносяться інструкції, методики, правила, переліки : "Перелік робіт з підвищеною небезпекою” (1993), "Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань” (1996), "Правила безпеки громадян на залізничному транспорті” (1998), та інші.

Локальні нормативно - правові акти - це рішення місцевих референдумів, акти органів місцевого самоврядування, акти органів місцевих держадміністрацій, акти місцевих органів управління.

Суть реалізації законодавства, в якому висвітлені питання безпеки життєдіяльності зводиться до реалізації закріплених в цьому законодавстві прав і обов’язків і здійснюється в двох головних формах: дотримання та виконання.

2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності

Принципи та методи забезпечення безпеки життєдіяльності

До основних принципів забезпечення життєдіяльності відносяться:

1. Безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини. Для цього організму людини потрібні: повітря, чиста питна вода, продукти харчування, тепло, світло, предмети споживання (житло, одяг, взуття та ін.).

2. Взаємодія та взаємозалежність з навколишнім середовищем. Життєдіяльність забезпечується навколишнім середовищем: парамет-рами споживання, енергоресурсами, корисними копалинами, продук-тами харчування, елементами штучного середовища та іншими мате-ріальними благами.

В свою чергу, життєдіяльність впливає на середовище буття:

змінює (регулює) параметри споживання, виснажує енергоресурси, копалини, змінює клімат, рослинний та тваринний світ, забруднює навколишнє середовище.

Проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності. Небезпека для життя людини може виникнути як в надзвичайних ситуаціях, так і в звичайних умовах середовища буття. При цьому життєдіяльність може бути не тільки частково порушена, але й повністю зупинена.

Такий стан висуває вирішення проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності в різних ситуаціях. Умовно можна виділити такі дві групи:

1. Забезпечення безпеки життєдіяльності в нормальних умовах середовища -буття.

2. Забезпечення безпеки життєдіяльності в надзвичайних умовах.

До першої групи можна включити вирішення проблем за такими напрямками:

Охорона здоров'я. Сутність вирішення цієї проблеми полягає в визначенні форм, методів і засобів профілактики, лікування, реабілі-тації, а також організації відпочинку людини. Кінцевим результатом вирішення цієї проблеми є збереження здоров'я та працездатності людини, подовження її життя. Вирішуючи цю проблему, в масштабах кожної держави створено систему охорони здоров'я з мережею поліклінік, лікарень, реабілітаційних кабінетів, профілакторіїв, науково-дослідних інститутів, інформаційних центрів.

На сьогодні визначились і відокремились окремі напрямки вирішення цієї проблеми з питань охорони материнства та дітей, со-ціальне забезпечення по старості.

Охорона та захист кордонів. Вирішення цієї проблеми полягає в розробці правової основи, визначенні сил, засобів і способів охорони і захисту кордонів території проживання певних об'єднань людей. На кожному історичному етапі, для кожного об'єднання людей, а тепер і для кожної держави, ця проблема виникала і знаходила своє вирішен-ня по-різному.

Охорона прав людини і громадського порядку. Вирішення цієї проблеми полягає в визначенні правової основи, необхідної структури організації, сил і засобів для забезпечення вільної і безпечної життєді-яльності людей. Права людини, що зафіксовані в законах будь-якої держави, визначають соціальний рівень її життєдіяльності. Зараз ця проблема вийшла за межі держави і стала міжнародною проблемою, що вирішується Міжнародною організацією праці.

Охорона праці. Сутність цієї проблеми полягає у створенні без-печних, комфортних умов для трудової діяльності людини. Ці умови повинні виключати отримання травм і професійних захворювань працівників на виробництві. Ця проблема з'явилася з виникненням машинного виробництва. Особливої гостроти вона набула з розвитком високомеханізованих галузей виробництва і освоєння нових прогре-сивних технологій. Потенційна небезпека таких виробництв дуже ви-сока. Складність вирішення цієї проблеми полягає у великій вартості необхідних заходів для охорони праці.

Захист навколишнього середовища. Сутність цієї проблеми по-лягає у визначенні сил, засобів і методів збереження або поновлення параметрів навколишнього середовища. Необхідність вирішення цієї проблеми виникла в зв'язку з тим, що в результаті негативних наслідків діяльності людини, конкретні параметри навколишнього се-редовища вже змінилась або продовжують змінюватися настільки, що представляють загрозу для життєдіяльності людини. Сама ж природа підтримати або привести ці параметри до нормальних вже не в змозі

Проблема ця складна і її вирішення потребує значних коштів. Наприклад, в таких галузях як хімічна, нафтопереробна та інших вартість очисних споруд рівноцінна вартості самого виробництва.

Сьогодні ця проблема вийшла за межі однієї держави, і вирішувати її вже треба світовим товариством, за участю міжнародних екологічних організацій.

Забезпечення безпеки життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях можна звести до вирішення таких проблем:

Захист населення в надзвичайних ситуаціях. Сутність цієї проб-леми полягає у визначенні принципів, комплексу заходів, способів за-хисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій.

Надзвичайні ситуації в умовах мирного часу виникають в основ-ному під впливом техногенних факторів (при великих виробничих аваріях і катастрофах). При цьому основними причинами аварій, як правило, є людський фактор: некомпетентність або низький професій-ний рівень працівників, не виконання правил техніки безпеки та ін. Отже забезпечення безпеки життєдіяльності в цілому залежить від людей — учасників виробництва і, перш за все, від керівного та інже-нерного складу.

Основним же наслідком надзвичайних ситуацій є утворення осе-редків ураження, тобто території в межах якої в результаті впливу вражаючих факторів виникають пожежі, руйнування, зараження міс-цевості радіоактивними і сильнодіючими отруйними речовинами, а та-кож відбувається масове ураження людей і тварин. Тому заходи по захисту населення треба вирішувати враховуючи масштабність вражаючих факторів на всій території держави. В зв'язку з цим всі питання слід вирішувати комплексно, з урахуванням обстановки що склалася.

Запобігання або зниження наслідків надзвичайних ситуацій. Вирішення цієї проблеми полягає у визначенні комплексу заходів по підвищенню стійкості роботи об'єктів у надзвичайних ситуаціях. Воно, перш за все, повинно базуватися на науково обґрунтованій сутності поняття «стійка робота об'єкту в надзвичайних ситуаціях», а також на визначенні факторів, що впливають на стійкість об'єкту.

Важливість і масштабність цієї проблеми передбачає наявність та розробку пакету загальнодержавних документів переліку заходів по підвищенню стійкості не тільки окремих об'єктів, але і населених пунк-тів в цілому. Вимоги цих нормативних документів повинні бути обов'яз-ковими до виконання на всій території країни при плануванні і побу-дові нових населених пунктів, будівництві нових і при реконструюванні діючих об'єктів. При цьому оцінка стійкості об'єкту і визначення за-ходів по її підвищенню повинна проводитись за єдиною методикою.

При проектуванні об'єкту головним завданням проектувальників є забезпечення безпеки майбутнього виробництва шляхом правильно-го вибору місця розташування об'єкту, сучасної безпечної технології, використання безпечної сировини і випуску безпечної готової продук-ції та ін.

Виконання перелічених вище заходів неможливо без дотримання вимог охорони праці, відповідної трудової дисципліни на виробництві та виконання заходів безпеки і правил експлуатації обладнання. Необхідно відмітити, що виникнення надзвичайних ситуацій в навко-лишньому середовищі в багатьох випадках визначається дією об'єктивних та суб'єктивних факторів, а в виробничому середовищі майже повністю дією останніх. Тому високі професійні знання, навич-ки і вміння на виробництві є однією з основних гарантій безпеки життєдіяльності.

3. Органи нагляду і контролю за дотримання вимог безпеки підприємствами, організаціями та населенням

Контроль за дотриманням законодавства щодо безпеки життєдіяльності в Україні здійснюють різні державні та громадські організації. Серед них державні органи загальної, спеціальної та галузевої компетенції. До першої групи органів ( загальної компетенції ) належить Верховна Рада, Кабінет Міністрів, виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів, місцеві адміністрації.

Державні органи спеціальної компетенції уповноважені контролювати діяльність підприємств, установ, організацій і громадян з питань охорони праці, охорони здоров’я, охорони навколишнього середовища.

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство праці та соціальної політики, міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцева державна адміністрація та місцеві Ради народних депутатів.

Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади є Державний комітет України по нагляду з охороною праці, який здійснює комплекс управління охороною праці на державному рівні та реалізує державну політику в цій галузі.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.

Реалізація державної політики в галузі охорони здоров’я покладається на органи державної виконавчої влади: Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони здоров'я, міністерства, відомства та інші центральні органи державної виконавчої влади, які в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози в галузі охорони здоров'я, здійснюють державний нагляд та іншу виконавчо - розпорядчу діяльність в галузі охорони здоров'я.

Державну санітарно - епідеміологічну службу становлять органи, установи і заклади санітарно - епідемічного профілю Міністерства охорони здоров'я України, відповідні установи, заклади, частини і підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Служби безпеки України. Державну санітарне -епідеміологічну службу України очолює головний державний санітарний лікар України -перший заступник Міністра охорони здоров'я України, який призначається на посаду і звільняється з неї Кабінетом Міністрів України.

Керівництво цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр - міністр України, а його заступником керівник Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство екології та природних ресурсів, ради народних депутатів та їх виконавчі й розпорядчі органи, а також спеціальні уповноваженні на те державні органи з питань охорони природного середовища і використання природних ресурсів в Україні.

Література

Бедрій Я.І., Джигирей В.С., Кидисюк А.І. та ін. Безпека життєдіяльності – Львів, Афіша, 1999.

Васильчук М.В., Медвідь М.К., Сачков Л.С., Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності. Київ – 2000.

Даценко І.І. Гігієна та екологія людини – Львів, Афіша, 2000.

Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона, Львів, Афіша, 2000.

Джигирей В.С., Жидецький В.Ц., Безпека життєдіяльності – Львів, Афіша, 2000.

Дубицький А.Е. Медицина катастроф М. 1994.

Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник, Київ «Каравела» 2001, Львів, Новий світ, 2000.

Жидецький В.Ц., Джигирей В.С. Основи охорони праці – Львів, Афіша, 2000.

Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності – Київ, КДТЕУ, 1997.

Захарченко М.В. Безпека життєдіяльності – Львів, За вільну Україну, 1997.

Збірник документів з питань безпеки життєдіяльності в системі освіти – Львів, 1997.

Катренко Л.А., Пістун І.П. Охорона праці в галузі освіти, Суми. Університецька книга, 2000.

Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини – Львів, Банківський коледж, 1999.

Лозниця В.С. Психологія та педагогіка – Київ, ЕксОб, 2000.

Методичний посібник з цивільної оборони і надзвичайних ситуацій, Київ, 1997.

Миценко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі – Кіровоград, 1998.