Наркотики: історія і класифікація

Зміст:

1. Вступ . 3

2. З історії . 4

3. Вживання опіуму . 5

4. Вживання гашишу . 6

5. Відкриття ЛСД-25 7

6. Класифікація наркотиків . 8

7. Типи залежності 8

8. Висновок 10

9. Список використаної

літератури 11

Вступ

До кінця 19 ст. наркоманія не розглядалася, як міжнародна медична проблема, що потребує пайпильнішого рішення. І лише з початком 20 ст., з розвитком технічного прогресу і початком лабораторного виробництва алкалоїдів опіуму і кокаїну, наркоманія отримала новий вимір- масовість і епідемічне розповсюдження.

Розвиток транспорту і міжнародна торгівля скоротили відстані і природні кордони між народами, і це значно посприяло розширенню наркоманії.

Сьогодні наркоманія- світова проблема, присутня на всіх континентах, вона демонтрує тенденцію невпинного росту, а її шкідливі наслідки багатогранні як для наркоманів, так і для суспільства загалом. Вона охоплює як здоров'я, так і соціальну, правову, економічну, культурну й етичну сфери. Усе замикається у сторонах трикутника: людина-суспільство-наркотик. Ці три складники перебувають у тісній інтеграції та взаємному зв'язку, а значення кожного з них змінюється в залежності від співвідношення зовнішніх і внутрішніх факторів.

Група експертів ВОЗ у 1957 році визначила наркоманію, як- „Стан епізодичного або хронічного отруєння, викликаного повторюваним введенням наркотика”.

З історії

Уже на початку свого існування первісна людина зіткнулася з жорстоким світом природи, сповненим пасток і небезпек. Усе це викликало в душі страх і занепокоєння, але й бажання перемогти або уникнути їх. Враховуючи його еволюційну недосконалість можна зрозуміти, що первісна людина не завжди була здатною протистояти ворогам і зрозуміти зв'язок закономірностей і випадковостей у світі об'єктів і явищ. Тому його переживання часто носили хаотичний, неупорядкований характер, і це призводило до викривленного сприйняття світу, зародженні у підсвідомості ірраціональних страхів. Для первісної людини світ буву сценою, на якій вона грала роль жертви, яка кожен день переживала свою недосконалісь і ворожість, що оточувала її звідусюди.

По своїй суті людина допитлива і тому сама тягнеться до невідомого. Їй зовсім не важко було відкрити, що природа пропонує такі рослини, які покращують настрій і додають сил, роблячи життя хоч і ненадовго кращим.

Існує гіпотеза, що ще в ранньому палеоліті (40000-10000 роківдо н.р.) відбулося перше знайомство людини з наркотиками.З документів та історичних хронік відомо, що шумери, китайці, індійці, древні греки, ацтеки і племена Сибіру добре знали дію деяких наркотиків,використовуючи їх у власних цілях. Окремі наскельні малюнки дозволяють припустити, що вже тоді за допомогою магічних обрядів і церемоній, які пов'язані з родючістю і мисливством, людина намагався змінити стан свідомості.

Одночасно з розвитком духовного життя і з процесом соціалізації сили супільного тиску ставали суворіші, а контроль над інстинктами- все жорсткішим.Неусвідомлено з'являлися нові душевні цінності, існування наповнювалось новим змістом,але осягнути його ставло дедалі важче. Необхідно було міняти техніку спілкування з підсвідомістю, щоб розширити межі свого „я” і засвоїти шляхи у простори нових переживань.

Раннє відкриття наркотиків допомогло людині встановити контакт з власною підсвідомістю, а також полегшило входження в екстаз.

Вживання опіуму

Першою рослиною з психоактивною дією, яка згадується в історії, був мак. Ще 5 тис. років тому його використовували шумери. Які жили на землях Нижньої Месопотамії (сучасний Ірак).На глиняних табличках, що були знайдені у Ніппурі, залишилися рекомендації щодо приготування і вживання опіуму.Шумери називали його „гіль”, що означає „радість”. Відомо також, що опіум використовувався у медичних цілях греками і арабами.

Гомер, відомий древньогрецький поет, дві з половиною тисяч років тому написав у одній зі своїх поем, що Єлена, донька Зевса, дружина царя Менелая, дала Телемаку (сину Одіссея), кухоль з напоєм, який називався „непентес”, який допомагав забути про біль і горе. Існує припущення, що цей „непентес” не що інше як опіум!

Перший медичний препарат, виготовлений з опіуму, випса хворому у 16 ст. знаменитий Парацельс. Він називав опіум каменем безсмертя і часто використовував його у своїй практиці.

Перші препарати опіуму мали назву лаудан.

У 1805 році аптекар Зертюрнер виділив перший алкалоїд опіуму і назвав його „морфін” на честь Морфея, грецького бога сну. У 1832 р. Робіке виділив кодеїн, а в 1848- Мерк виділив з опіуму папаверин.

Вживання гашишу

Про гашиш як ліки від діареї та кашлю говориться у 2737році до н.е. в „лікувальнику” китайського імператора Шен-Нуна, хоча раніше він згадувався в легендах через його психоактивні властивості.У стародавньому Китаї та Індії гашиш використовувався як знеболювальний засіб під часхірургічних операцій.У індійському епосі „Атхарва” та „Рігведа” (1500 років до н.е.) також згадується гашиш, який називається там „небесним провідником”. Індійський священний напій сома, відомий задовго до нашої ери, пили лише жерці і посвяченні. Він готувався з різних рослин і з індійськоі коноплі, з якої виготовлявся гашиш.

Поема „Рігведа”, яка вважається найграндіознішим і най древнішим релігійним твором, з усіх, що створило людство, у більш ніж ста псалмах прославляє дію соми, яка „вдягне те, що голе; вилікує те, що поранене; навчить сліпого бачити, а хромого- ходити; бідняку скаже як розбагатіти”. Сома займала визначне місце в еротичній традиції найбільш складних релігійних культів тих часів.

Масове вживання наркотиків у Європі почалось в 19 ст., у період, коли група інтелектуальних авантюристів почала експерементувати над власною свідомістю шляхом вживання наркотиків.Усе почалося з того,що французький лікар Моро де Тур, повернувшись з Алжиру, запропонував своїм друзям скуштувати „дамавеску”- печиво з гашишу. Ефект був вражаючим, особливо для групи літераторів ( до якої входили Шарль Бодлер і Теофіл Готьє). Згодом був організований дещо незвичний клуб- „Клуб любителів гашишу”. Члени цього клубу регулярно зустрічалися і вживали гашиш у дуже великих кількостях. Обидва поета увічнили свої інтимні переживання з гашишем і опіумом: Бодлер- у „Штучному раю” і поемі про гашиш; готьє пережив свої галюціпації з деяким самоаналітичним підходом: „мій слух розширив свої межі: я чув звучання кольорів: зелені, сині, червоні і жовті відтінки набігали на мене хвилями і ці хвилі не змішувалися”. Пізніше до цього клубу приєдналися інші письменники й поети, серед них Верлен і Рембо.

Відкриття ЛСД-25

1938р. швейцарському хіміку Альберту Хоффману вдалося синтезувати лізергінову кислоту, що дало поштовх до масового вживання наркотиків у кількостях, які раніше не мали прецеденту в історії людства. А в 1943 році він став першим, хто його випробував. Ось як він описав своє перше знайомство з ЛСД-25: „П'ятниця . я змушений перервати роботу в лабораторії . мене охопило якесь дивне відчуття занепокоєння і легкої оглушенності . Я вдома, лежу на підлозі і повільно занурююсь у деліріум, про який я не можу сказати, що він мені неприємний. Він характеризується виключно збуджуючими фантазіями. Я лежу у напів безтямі із заплющенними очима . мене мучать фантастичні видіння незвичайної реальності з інтенсивною грою фарб, ніби в калейдоскопі”.

Після цих експериментів наркотик був занесений у групу психозоміметичних засобів, оскільки була підтверджена його здатність викликати у людини незвичайні стани, схожі на психоз. Але результати використання ЛСД-25 показали, що „модель психозу”, викликана наркотиком, не є аналогом ендогенного психозу і ці два стани суттєво відрізняються один від іншого. Лише через декілька років інтерес психіатрів і психологів до ЛСД-25 або мескаліну зменшився. Ці наркотики і зараз знаходять застосування в психіатрії, але у більш суворій і чітко окресленних рамках конкретних паталогій.

Класифікація наркотиків:

Усі наркотики з точки зору їх походження можна розділити на дві групи: натуральні і синтетичні.

Натуральні: можуть бути заспокійливими або збуджуючі- в залежності від дії ;

Синтетичні: це всі речовини, які з'явилися після 1939р. Препарати- петидин, метадон, продукти переробки смоли і нафти.

Типи залежності:

1. Алкогольний тип: усі алкогольні напої;

2. Амфетаміновий тип: амфетамін, дексамфетамін, метамфетамін метил-фенідан, фенметразін;

3. Барбітуровий тип: барбітурати переважно королткої дії, і деякі заспокійливі засоби (хлоралгідрат, діазепам, мепробамат, метаквалон;

4. Каннабаліновий тип: препарати індійської коноплі, маріхуана (бханг, дагга. Кіф, маконга) і гашиш (ганджа, чарас);

5. Кокаїновий тип: кокаїн і листя коки;

6. Галюциногенний тип: ЛСД, ДМТ, мескалін, псилоцобін, СТП;

7. Тип Кату: препарати рослини;

8. Опіумний тип: опіум, морфін, героїн, кодеїн; синтетичні наркотики, які близькі за властивостями до морфіну (метадон, петидин);

9. Тип розчинників: ацетон, бензин, чотирьоххлористий вуглець і деякі засоби для наркозу ( ефір, хлороформ і окис азоту - „газ веселощів”

Висновок

Тема субстанції, яка лікує і приносить заспокоєння чи хворобу і смерть, повторюється як архетип у всіх культурах і протягом усіх періодів історії. Наркотики присутні і в класичних культурах і в сучасних цивілізаціях. Як і в житті диких народів- від тундри до екваторіальних джунглів,- і це свідчить про вічне прагнення людини подолати свою недосконаість і до того, щоб принаймні раз побувати, хоча б недовго, у країні ,яка існує лише у мріях. На жаль, ілюзія триває недовго, а пробудження приносить ще більше болю, ще більше відчуття відчуження. Через це наркоманія перестає бути проблемою особистості і набуває рис соціальної проблеми.

Список використаної літератури:1. Наркотики и яды: Психоделики и токсические вещества, ядовитые животные и растения /Сост. В. И.Петрова, Т. И. Ревяко.-Мн.: Литература, 1996.- ( Энциклопедия преступлений и катастроф).