Нарахування, утримання, соц .страхуваня, відпустки

Під час перевірки табелів обліку використання робочого часу та інших первинних документів з нарахування заробітної плати слід з'ясувати, чи не було випадків внесення в них вигаданих (підставних) осіб. Доцільно також перевірити правильність відрахування на соціальне страхування, а також утримань із заробітної плати: податку на доходи фізичних осіб, за виконавчими документами, дорученнями-зобов'язаннями за придбані товари в кредит; за письмовими дорученнями про переказ страхових внесків за договорами особистого страхування, авансів, виданих у рахунок заробітної плати, на відшкодування збитків, заподіяних підприємству, перерахування в Ощадбанк на рахунки осо-бистих вкладів за заявою працівника підприємства тощо.Перевірка правильності нарахування основної заробітної.плати починається з перегляду відомості, на основі якої робилися нараху-вання. Перевірці підлягають усі документи, прикладені до журналу-ордера № 7/1, за яким роблять бухгалтерський запис у кредит ра-хунка 66 "Розрахунки з оплати праці". Слід з'ясувати, чи правильно записані в журналі-ордері номери балансових рахунків і субрахунків. Далі здійснюється перерахунок зазначених підсумків, а також підсумків усіх утримань з робітників і службовців і підсумків сум для видачі на руки. Відтак перевіряються підсумки "Всього", за відо-містю зіставляються з Головною книгою як з кредиту, так і з дебету рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці" та інших рахунків, зазначе-них у журналі-ордері. Крім того, на основі відомості вибірково пере-віряється правильність запису сум, що підлягають видачі окремим працівникам. При встановленні розбіжностей правильність сум, що підлягають видачі, перевіряється в усіх працівників. Така перевірка зумовлена тим, що ревізори виявляли випадки, коли за домовленістю з окремими одержувачами грошей нечесні облікові працівники з ме-тою крадіжки грошей механічно збільшували їм суми, що підлягали видачі, з відповідним зменшенням сум у інших працівників. Збільшення і зменшення в цілому здійснювалось на однакову суму і, таким чином, не впливало на загальний підсумок документа.Як правило, перевірку розрахунків щодо заробітної плати здійсню-ють вибірково, але в разі виявлення помилок або зловживань пе-ревірці підлягають усі без винятку розрахунки, пов'язані з нараху-ванням і виплатою заробітної плати.Слід також звернути увагу на правильність розрахунків щодо чергових відпусток. Насамперед перевіряють дотримання закону про надання чергових відпусток відносно їх своєчасності, особливо сто-совно матеріально відповідальних осіб. Потім перевіряють, чи нема випадків фіктивної передачі цінностей, надання відпусток за два роки й більше; чи є резерв працівників для заміни осіб, що йдуть у відпус-тку, чи правильно встановлено суму відпускних (перевіряють пра-вильність оплати за попередні 12 місяців).Відповідно до п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 № 100 зі змінами і доповненнями, розрахунок суми відпускних провадиться таким чи-ном: сумарний заробіток працівника за останні 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) необхідно поділити на відпо-відну кількість календарних днів року (або меншого відпрацьованого періоду), за винятком передбачених законодавством вихідних і неро-бочих днів. Потім отриманий результат помножують на кількість календарних днів відпустки. Перелік святкових і неробочих днів на-ведено в ст. 73 Кодексу законів про працю.У всіх випадках збереження середньої заробітної плати і забез-печення допомогою у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або у зв'язку з вагітністю й пологами середньомісячна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що пере-дують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше 2 календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпра-цьований час. Якщо протягом останніх 2 календарних місяців пра-цівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

44.РЕВІЗІЯ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛІВ

Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» на підприємстві можна використовує ти один із шести методів оцінки запасів або декілька одночасно. А, при цьому слід уточнити, що «для усіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів».Різнойменні та різнотипні запаси не заборонено облікувати різни? методами, але при цьому слід аргументовано підтвердити відмінність умовах їх використання. Слід мати на увазі, що при зміні специфік господарської діяльності можлива зміна облікової політики, яка може проявлятися у зміні методів оцінки запасів при їх списанні.Оцінка запасів може проводитися за такими методами:- за собівартістю перших за часом надходження запасів ( FIFО);- за собівартістю останніх за часом надходження запасів (LIFО);- за середньозваженою собівартістю;- за цінами продажу;- за нормативними витратами;- за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасіЯкщо є випадки відпуску матеріальних цінностей за вимогою, по кожному окремому випадку необхідно визначити систематичність так відпуску, конкретних виконавців. Перевіряючи відпуск матеріальна цінностей стороннім особам, ревізор перевіряє підставу відпуску матеріальних цінностей та умови їх реалізації. При цьому необхідно перевірити дані первинних документів, пов'язаних з відпуском матеріалів з дані ми перепустки на вивіз продукції, своєчасність зарахування виручки тощо Під час ревізії матеріальних цінностей слід обов'язково врахувати залишки незавершеного виробництва. До цих залишків не мають бути включені:1) матеріали, комплектуючі та деталі, що отримані цехами, але не розпочата їхня обробка;2) забраковані деталі та напівфабрикати.Також необхідно звернути увагу на правильність проведення пере оцінки товарно-матеріальних цінностей.Відповідно П(С)БО 9, запаси відображаються в обліку за найменшої з двох вартостей: первісною, або чистою вартістю реалізації. Уцінювати запаси необхідно тоді, коли вони морально чи фізично застаріли, втратили свою первісну вартість. Відповідно до цього ж Положення, запасі списуються на витрати вже тоді, коли підприємство знає, що не зможе їх продати чи якось використати. Уцінювати запаси потрібно до чисто вартості реалізації.

7.ПРАВА РЕВІЗОРА

Отже, Державна контрольно-ревізійна служба (ДКРС) має право:1) ревізувати і перевіряти в міністерствах, державних коміте-тах та інших органах державної виконавчої влади, державних фондах, на підприємствах, в установах та організаціях грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів і матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей;2) безперешкодного доступу на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією або перевіркою. Припиняти на розрахунко-вих, поточних рахунках у банках операції в разі, коли керівницт-во об'єкта, на якому необхідно провести ревізію або перевірку, перешкоджає працівнику ДКРС виконувати свої обов'язки;3) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів дер-жавної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, уста-нов та організацій до проведення контрольних обмірів будівель-них, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сиро-вини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на ці цілі коштів;4) вимагати від керівників ревізованих підприємств та органі-зацій проведення інвентаризацій матеріальних цінностей, грошо-вих коштів, розрахунків, у необхідних випадках опечатувати ка-си, склади, архіви, а при виявленні зловживань вилучати необ-хідні документи на термін до закінчення ревізії або перевірки, за-лишаючи в справах акт про вилучення та копії або реєстри вилу-чених документів;5) одержувати від банків та інших фінансових і кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про бан-ківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що реві-зуються або перевіряються, у тому числі недержавних форм вла-сності, довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями, що ревізуються;6) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб ревізованих об'єктів письмові пояснення з питань, які вини-кають у ході контролю;7) пред'являти вимоги керівникам ревізованих підприємств та організацій щодо усунення виявлених порушень чинного законо-давства з питань збереження і використання державної власності фінансів, вилучати до бюджету виявлені у ході контролю при-звані і занижені валютні та інші платежі, порушувати перед від-повідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування в разі порушення ними чинного зако-нодавства;8) стягувати в дохід держави кошти, одержані підприємством за не-законними угодами без передбачених законом підстав та з порушеннями чинного законодавства;9) накладати у випадках, передбачених законодавством, на керівни-ків та інших службових осіб підприємства адміністративні штрафи;10) застосовувати до підприємства фінансові санкції, передбачені пун-ктом 7 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

8.ОБОВЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РЕВІЗОРА

У своїй роботі ревізор зобов'язаний суворо додержуватись Консти-туції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ. За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків він притягується до дисциплінарної та кримінальної відповідальності від-повідно до чинного законодавства. Працівники Державної контрольно-ревізійної служби України повинні забезпечити дотримання комерцій-ної та службової таємниці.Скарги на дії службових осіб в районах, містах та службових осіб контрольно-ревізійних управлінь розглядаються і рішення за ними при-ймаються начальниками цих управлінь, скарги на дії службових осіб Го-ловного контрольно-ревізійного управління та начальників контрольно-ревізійних управлінь областей розглядаються начальником Головного контрольно-ревізійного управління.Скарги розглядаються і рішення за ними приймаються не пізніше як в місячний термін з моменту їх надходження. В разі незгоди скарги розглядаються через суд.- несвоєчасну .неповну або неналежну якість провнденої ревізії- необєктивнісь висвітлення результатів контролю.* повне або часткове приховування встановлених порушень і зловживань чи їх заниження; неправильність і необґрунтованість висновків по результатах контролю і неповне встановлення мате-ріальних збитків;* використання службового становища в корисливих цілях;* дострокове розголошення матеріалів ревізії, які потім не під-твердилися чи їх розголошення призвело до знищення доказів, а також несвоєчасне і неякісне вивчення господарських операцій.

19.ВИНИ ПРАЦІВНИКІВ

Робітники і службовці несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення по-кладених на них трудових обов'язків (ст.ст. 130, 132, 133, 134, 135 Коде-ксу Законів України про працю).Згідно з Законом України «Про державну контрольно-ревізійну служ-бу в Україні» (ст. 10) контрольно-ревізійним відділам у містах і районах, КРУ в областях і Голов КРУ України надано право вилучати в дохід відповідного бюджету, залежно від підпорядкованості підприємств, уста-нов, організацій та інших суб'єктів підприємницької діяльності, виявлені ревізіями (перевірками) приховані або занижені валютні та інші платежі, стягувати до бюджету кошти, отримані за допомогою незаконних угод, без встановлених за законом підстав та з порушенням чинного законодавства, застосовувати фінансові санкції, що передбачені пунктом 7 статті 11 Зако-ну України «Про державну податкову службу в Україні».Застосування фінансових санкцій здійснюється незалежно від при-чин, через які сталося заниження суми податку, платежу, внеску до пода-ткових декларацій, розрахунків. Для застосування фінансових санкцій не має значення і наявність наміру в діях відповідних працівників, пла-тників Стягнення оформляються відповідним документом — рішенням за підписом начальника (заступника начальника) КРУ.Рішення у п'яти примірниках складаються контрольно-ревізійними підрозділами, які здійснювали ревізію чи перевірку. Із суми, що підля-гає вилученню до бюджету, 15% перераховуються на позабюджетний ра-хунок контрольно-ревізійного управління, про що зазначається у прий-нятому рішенні. Контрольно-ревізійні відділи здійснюють систематич-ний контроль за виконанням платниками прийнятих рішень.Суми платежів за прийнятими рішеннями КРУ перераховуються під-приємствами, установами, організаціями та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у триденний термін із дня отримання рішення. Не внесені у цей термін суми стягуються у порядку, встановленому чинним законодавством.

57.ОБЧИСЛЕННЯ С\В

При перевірці правильності формування собівартості ревізор пови-нний насамперед досліджувати дані у формі № 2 «Звіт про фінансові результати», Головної книги і первинних документах, що є підставою Для записів на рахунках бухгалтерського обліку і занесення в облікові реєстри.Як відзначалося вище, формування собівартості готової продукції в обліку відображається по дебету рахунка 23 «Виробництво». Тому, проводячи перевірку, ревізор повинен звернути увагу на записи на рахунках, що кореспондують за кредитом з рахунками витрат, насамперед рахунком ° «Виробничі запас».Матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати мають у ґратах виробництва велику питому вагу. Тому економія чи перевитрат їх порівняно з встановленими нормами вплине на собівартість продукції.У зв'язку з цим важливим є дієвий контроль за правильним використанням матеріалів у виробництві. Необхідна така організація обліку при якій фактичні витрати можна було б зіставляти із встановлені нормами безперервно, оперативно виявляти відхилення від установ них норм у процесі виготовлення продукції.Важливе значення при організації обліку матеріалів має порядок списання матеріалів у виробництво. П(С)БО 9 «Запаси» припускає можливість вибору підприємством порядку списання матеріалів.Оцінка запасів може проводитися за такими методами: * за собівартістю перших за часом надходження запасів (FIFO);* за собівартістю останніх за часом надходження запасів ( LIFO);* за середньозваженою собівартістю;* за цінами продажу;* нормативних витрат;* за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів.Підприємство може вибирати одну із двох систем обліку: постійну ,періодичну. Вибір системи має бути обумовлений в наказі про облікову політику. При застосуванні періодичної системи обліку надходження та вибуття запасів їх залишки під час складання звітності групуються на певну дату (місяць, квартал, рік).Постійна система обліку надходження та вибуття запасів характеризується тим, що облік за рухом та залишками запасів відображає! станом на кінець робочого дня. Ця система обліку є більш точною оскільки надає оперативну інформацію. Проте її недоліком є велика. трудомісткість.