Реферат на тему Мікроклімат житлових приміщень - БЖД - Реферати - Каталог статей

РЕФЕРАТ на тему: "Мікроклімат житлових приміщень” ПЛАН 1. Поняття мікроклімату житлових приміщень 2. Мікроклімат і вологість житлових приміщень 3. Склад повітря і мікроклімат приміщень 4. Місце опалення житлових приміщень в створенні сприятливого мікроклімату 5. Вентиляція житлових приміщень Використана література 1. Поняття мікроклімату житлових приміщень При оцінці мікрокліматичних умов житла основне значення має його температурний режим. Так, взимку оптимальна темпера-тура в приміщенні повинна становити 18-19 °С (для помірного поя-су) і 17-18 °С (для жаркого). Відносна вологість повітря (при темпе-ратурі повітря 18-20 °С) має бути в межах 40-60 %. Третій компо-нент мікроклімату - швидкість руху повітря, яка в зимову пору року не повинна перевищувати 0,2-0,3 м/с. У кінцевому підсумку вимоги до мікроклімату в житлових при-міщеннях зводяться до того, щоб людина, вдягнена в легкий одяг і взуття, яка знаходиться тривалий час в малорухливому стані, не мала неприємних відчуттів: охолодження чи перегрівання. 2. Мікроклімат і вологість житлових приміщень Внаслідок неправильної експлуатації житла або через технічні порушення при його будівництві в житлових приміщеннях виникає вологість. Причини вологості можуть мати експлуатаційний харак-тер - недостатнє опалення у зимовий період, перенаселення жит-ла, прання і сушіння білизни, готування їжі при недостатній венти-ляції. Застосування вологоємких будівельних матеріалів, в'язких розчинів, відсутня або недостатня гідроізоляція, дефекти покрівлі та ринв, розташування будинку в улоговині, яка погано освітлюєть-ся та провітрюється тощо також сприяють появі вологості. Підвищення вологості у приміщенні погіршує умови прожи-вання І негативно впливає на організм людини. Перш за все у при-міщенні підвищується відносна вологість повітря, в результаті чого на стінах, шпалерах, меблях, підлозі з'являється пліснява, розвива-ються бактерії, грибки, які мають неприємний запах і руйнуються дерев'яні деталі будівлі, меблі. Особливо це сприяє появі різних захворювань. Крім того, вогкість підвищує тепловіддачу організму — людина у вологому приміщенні постійно мерзне. Це призводить до загострення тонзилітів, виникнення ангін, катарів верхніх дихаль-них шляхів. Порушення терморегуляції в цілому сприяє виникнен-ню ревматизму, радикуліту, невралгії, загостренню туберкульозу. Особливо небезпечне охолодження для людини, яка спить у вологому приміщенні. При появі перших ознак вогкості приміщення треба добре опа-лювати і провітрювати, регулярно витирати воду з предметів і стін. Не слід заставляти вологі стіни меблями, завішувати килимами, заклеювати шпалерами, тому що доступ повітря до стін закриваєть-ся. Заклеєна шпалерами стіна "не дихає", тобто немає обміну між внутрішнім повітрям і зовнішнім. Систематичне провітрювання і хороше опалення квартири по-переджують появу вогкості в житлі. Для об'єктивної оцінки ступе-ня вІдволоження стін визначають вміст води в штукатурці, він не повинен перевищувати 2 %. 3. Склад повітря і мікроклімат приміщень Повітряне середовище приміщень оцінюється також за його складом. Хімічний склад повітря в приміщенні такий же, як і ззовні: приблизно 21 % кисню, 78 % азоту, 0,04 % діоксиду вуглецю, менше 1 % складають озон, водень, гелій, неон, криптон, радон і аргон, непостійна кількість водяних парів. При диханні склад по-вітря змінюється. Видихуване людьми повітря містить менше кис-ню і більше діоксиду вуглецю тощо. У повітрі закритих, недостатньо вентильованих приміщень вміст діоксиду вуглецю може свідчити про ступінь забруднення середовища продуктами життєдіяльності людей і про ефективність вентиляції. В таких умовах погіршується самопочуття і з'являється відчут-тя нечистого (спертого) повітря. Ввстановлено, що паралельно із збільшенням кількості С02 зростає в повітрі вміст і інших продук-тів життєдіяльності людей, які одержали назву антропотоксинів. Понад 30 сполук входять до складу антропотоксинів: оксид вуглецю, аміак, ацетон, сірководень, вуглеводні, альдегіди, органічні кисло- Таблиця 1 Зміна складу і властивостей повітря при диханні Показники якості \| Атмосферне повітря \| Повітря, яке видихається Кисень \| близько 21 % \| 15,5- І 8,0% СО2 \| 0,03-0,04 % \| 2,5-5,0 % Пари води \| різна кількість \| насичене Температура \| різна \| 35-37° ти, діетиламін, крезол, фенол тощо. Крім згаданих сполук, в повіт-ря закритих приміщень може надходити більш як 100 летких речо-вин, які утворюються при розкладанні органічних речовин на по-верхні тіла, одягу, в кімнатному пилу, виділяються із полімерних матеріалів. Оскільки в практичних умовах визначити всі фактори, які мо-жуть забруднювати повітря складно і нераціонально, гігієністи прий-няли досить зручний показник - вміст діоксиду вуглецю, який за-пропонований ще М. Петтенкофером і є досить інформативним. Прийнято вважати: якщо концентрація С02 в повітрі менша 0,07 %, то вентиляцію в приміщенні можна вважати доброю; до 0,1 % -задовільною, а до 0,15 % - допустимою лише для короткотривало-го перебування (наприклад, у кінотеатрах). Для гігієнічної оцінки повітря, крім хімічного складу, має значен-ня й іонний склад повітря. Чим чистіше повітря, тим більше воно містить легких електровід'ємних Іонів. У закритих приміщеннях легкі іони поглинаються в процесі дихання, а також пилом, одягом тощо. Тому ступінь іонізації вва-жається досить добрим індикатором чистоти повітря. Експеримен-тально підтверджено негативну дію деіонізованого повітря. У лю-дей з'являються сонливість, головний біль, підвищується артеріаль-ний тиск, збільшується кількість недоокислених продуктів у сечі. Для поліпшення якості повітря його збагачують легкими іонами до рівня 4000-5000 в 1 см3. Поряд з іншими показниками забруднення повітря є мікроор-ганізми (бактерії, спори, цвілеві грибки). Найчастіше вони знахо-дяться на поверхні пилинок, з якими переносяться потоками по-вітря. У повітрі закритих приміщень може бути значна кількість мікроорганізмів, зокрема патогенних. При кашлі, чханні й при розмові в повітря надходить велика кількість краплинок слини і слизу, в яких є мікроби. Встановлено, що при чханні утворюється до 40000 краплинок, здорова людина може виділити в повітря до 20000 мікробів, а хвора - до 150000. Бризки слини при цьому розлітаються в повітрі на віддаль до декіль-кох метрів. Тривалість знаходження краплинок у завислому стані залежить від їх розміру: великі краплини діаметром до 0,1 мм утримуються в повітрі тільки декілька секунд, Найдрібніші краплини, внаслідок малої маси, можуть знаходитись в повітрі у завислому стані декілька годин і переноситися повітряними потоками на вели-ку відстань. Звичайно, патогенні мікроби, які є в повітрі, можуть стати причиною інфекційних захворювань. У розповсюдженні цих хвороб має значення стійкість патогенних мікроорганізмів до висушуван-ня, що визначає можливість знаходження їх в рідкій або твердій фазі аерозолю. Розрізняють два способи передачі інфекції через повітря: а) повітряно-краплинний (кір, кашлюк, грип, дифтерія, скар-латина, менінгіт, вітряна і натуральна віспа) і б) пиловий (туберку-льоз, сибірка, гнійні Інфекції, натуральна віспа). З метою попередження бактеріального забруднення повітря і його негативного впливу проводять ряд профілактичних заходів: вентиляцію приміщень, вологе прибирання з використанням дезінфі-куючих речовин, забезпечення достатнього природнього освітлення, ізоляція хворих, опромінення повітря бактерицидними лампами. 4. Місце опалення житлових приміщень в створенні сприятливого мікроклімату Існує два типи опалення: місцеве (пічне) і центральне. На сьо-годні, незважаючи на наявність більш досконалих в гігієнічному і технічному відношенні систем опалення, пічне опалення все ще дуже розповсюджене. Загальними недоліками його є забруднення повітря приміщення продуктами згоряння, в тому числі оксидом вуглецю, паливом; дуже низький коефіцієнт корисної дії; нерівномір-ний розподіл температури в опалюваних приміщеннях; втрата ко-рисної площі приміщень; при несправності печей і відсутності на-гляду - небезпека виникнення пожежі. Залежно від конструкції розрізняють печі великої теплоємності (рис. 6.2) (коефіцієнт корисної дії - 0,85-0,90), середньої (0,5-0,7), низької (0,2-0,4). До останніх відносять залізні печі, які швидко нагріваються і швидко охолоджуються (буржуйки), та російські печі. Залежно від виду теплоносія, центральне опалення поділяють на водяне, парове і повітряне. Основними елементами систем цент-рального опалення є: тепловий генератор, в якому відбуваються спалювання палива або перетворення електричної енергії в теплову внаслідок чого підвищуються фізіологічний тонус тканин і опірність організму до простудних захворювань. 2. При променистому опаленні більш рівномірне нагрівання повітря в приміщенні як у горизонтальному, так і у вертикальному напрямках. 3. Температура підлоги вища, ніж при інших видах опалення. Тому доцільним є використання променистого опалення в ди-тячих і лікувальних закладах, особливо в операційних, де напівроз-критий хворий знаходиться на операційному столі й втрачає тепло головним чином шляхом випромінювання. При такому опаленні втрати тепла будуть значно меншими без істотного підвищення температури повітря в операційній, що негативно впливатиме на самопочуття медичного персоналу. 5. Вентиляція житлових приміщень На чистоту повітря в житлових приміщеннях впливають кількість людей, які знаходяться в приміщенні, інтенсивність вико-нуваної ними роботи, температура внутрішніх приміщень. Різно-манітні побутові процеси — приготування їжі, прання білизни, опа-лювання печей тощо також призводять до погіршення якості по-вітря. Крім цього, істотним джерелом забруднення є тютюновий дим, в якому містяться продукти повного і неповного згоряння, а також сухої перегонки тютюну і паперу: оксид вуглецю, ціанисті сполуки, метиловий спирт, нікотин, кадмій тощо. При спалюванні 1 г тютюну в цигарках в повітря надходить 20-80 см3 оксиду вугле-цю, а при спалюванні в люльці - від 53 до 109 см3. Одним із важливих заходів щодо збереження чистоти повітря в житлах є вентиляція, тобто заміна забрудненого повітря чистим, атмосферним. Вентиляцію (повітрообмін) характеризують вентиля-ційний об'єм і кратність повітрообміну. Вентиляційний об'єм - це кількість повітря (в м3), яке надхо-дить у приміщення протягом 1 години. Він складається з інфільтра-ційного і вентиляційного повїтр'я. Інфільтрація - це проникнення повітря через стіни, пори будівельних матеріалів, щілини в буді-вельних конструкціях тощо. Найбільш повітропроникними є щла коблокові, керамзито-бетонні, цегляні, дерев'яні стіни. Найменш повітропроникними - гранітні, мармурові. Другою складовою час-тиною вентиляційного об'єму є повітря, яке надходить у приміщен-ня через спеціально передбачені для цього вентиляційні пристрої: кватирки, фрамуги, вікна, вентиляційні канали. Відношення вентиляційного об'єму до об'єму приміщення ха-рактеризує інтенсивність вентиляції. Кратність повітрообміну -це показник, який показує, скільки разів протягом години змінюється повітря в приміщенні. Враховуючи виділення діоксиду вуглецю людиною в спокої, вчені підрахували, що мінімальний об'єм венти-ляції на одну людину в житлових приміщеннях повинен бути не меншим 30 м3 за 1 годину. Оптимальні ж умови повітряного середо-вища для людини, що фізично працює, забезпечуються при об'ємі вентиляції 80-120 м3/год. Природна вентиляція приміщень зумовлена різницею темпера-тур зовнішнього і внутрішнього повітря. Для посилення природної вентиляції проводять провітрювання приміщень через вікна, ква-тирки, фрамуги. Особливої уваги в цьому плані заслуговують, пере-важно в холодну пору року, фрамуги, їх влаштовують у верхній частині вікна і відкривають всередину під кутом 30-45°. Зовнішнє холодне повітря йде спочатку вгору до стелі, потім, змішуючись з повітрям приміщення і нагріваючись, опускається вниз (рис.. 6.4). Кватирки в житлових приміщеннях роблять розміром не менше 0,3 м2. Коефіцієнт аерації (відношен-ня площі підлоги до площі кватирки) повинен бути не меншим 1:50. Найкращий ефект природної вен-тиляції досягається при наскрізному провітрюванні, коли вікна розкриті на протилежних сторонах будинку. При цьому кратність повітрообміну може досягати 25-100 разів на годину. На інтенсивність вентиляції також впли-ває різниця температур зовні і всере-дині напрямок. Вітровий тиск з однієї сторони "заганяє" з допомогою інфільтрації повітря через пори і нещільності будівельного матеріалу і будівельних конструкцій, а з протилежної (підвітряної) "відсмоктує" його із приміщення. До засобів, які посилюють природну вентиляцію, відносять внут-рішньостінні вентиляційні канали. У житлових квартирах їх дореч-но влаштовувати у всіх приміщеннях, особливо на кухні, у ванній, туалеті. Істотним недоліком природної вентиляції є її нерівномірність, тому радикально покращити повітрообмін можна штучною венти-ляцією. Особливо це стосується кухні або приміщення, де трива-лий час знаходиться велика кількість людей. Штучна вентиляція може бути припливною, витяжною або припливно-витяжною. Найбільш досконалою системою штучної вен-тиляції є кондиціювання, тобто очищення повітря і створення та автоматичне регулювання в приміщенні оптимальних мікрокліма-тичних параметрів: температури, вологості, швидкості руху повітря. Є різні системи кондиціонерів. У найбільш досконалих приладах можна регулювати іонний склад, ароматизувати повітря. Кондиціонери є місцеві й центральні. Місцеві, або кімнатні, кондиціонери називають ще кліматизерами, вони передбачають лише охолодження повітря. При кондиціюванні повітря в приміщеннях для перебування великої кількості людей (аудиторії, кінозали, теат-ри тощо) рекомендовано створювати пульсуючий мікроклімат для підтримання тонізуючого ефекту: кожні 15 хвилин на дві хвилини знижувати температуру повітря на 3-4 °С. Цей захід попереджує присипляючу дію монотонного мікроклімату. Використана література Загальна гігієна з основами екології: Підручник / Кондратюк В.А., Сергета В.М., Бойчук Б.Р. та Ін. / За ред. В А. Кондратюка. – Тернопіль Укрмедкнига, 2003. - 592 с. Державні вимоги до житлових приміщень. – К., 1998.
1 2 3 4 5 Категория: БЖД \| Добавил: Professor (16.06.2012)
Просмотров: 659 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: