Реферат

на тему: Людина як одиниця органічного світу.

1. Структурна організація людського організму і її зв'язок з навколишнім середовищем.

Програма по курсу "Безпека життєдіяльності" для студентів коледжу складена у відповідності з учбовими планами вказаних дисциплін, затверджена Міністерством освіти України.

Безпека життєдіяльності суспільства забезпечується державними програмами, які включають:

Розробку та проведення природоохоронних заходів;

Систему профілактики та захисту здоров'я населення;

Заходи по забезпеченню громадського порядку;

Систему оборонних заходів;

Заходи по захисту населення під час загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природнього або воєнного характеру;

Підготовку фахівців та інженерних кадрів, які знають основи БЖД, та вміють проводити в життя заходи по захисту людей і навколишнього середовища.

Програма курсу має два розділи. У першому розділі розглядаються основні положення міжнародного права з питань захисту людей, загальні питання життєдіяльності, взаємодії людини з навколишнім середовищем у повсякденній діяльності, анатомо-фізіологічні наслідки впливу на людину, шкідливих і уражаючих факторів, правові, нормативно-технічні й організаційні основи безпеки життєдіяльності.

Мета та завдання дисципліни.

Зміст курсу безпеки життєдіяльності дає багатий матеріал для знань із техніки безпеки та способи захисту населення від уражаючих факторів аварій, катастроф, стихійного лиха й застосування сучасної зброї.

Провідні ідеї курсу безпеки життєдіяльності - безпека життєдіяльності в повсякденних умовах виробництва й побуту; безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій.

Мета предмету - забезпечення засвоєння учнями головних положень із безпеки життєдіяльності, основи фізіології і раціональні умови праці, анатомо-фізіологічні наслідки впливу на людину небезпечних, шкідливих і уражаючих факторів.

Програмою передбачено вивчення в органічному зв'язку з анатомо-фізіологічними знаннями гігієнічних понять, дбайливого ставлення до свого здоровя і здоровя людей, що оточують, на попередження і викорінення шкідливих звичок - куріння, вживання алкогольних напоїв, наркотичних речовин.

2. Основні властивості людського організму

Обмін речовин і енергії

Продукти харчування, які викоистоввує людина, є різноманітними. Основна частина продуктів харчування має біологічне походження і менша частина – небіологічне. Основну масу їжі складють високомолекулярні речовини. У поняття "поживні речовини” входить група основних компонентів їжі. До поживних речовин відносяться необхідні енергетичні і пластичні потреби організму. До поживних речовин відносяться 6 груп речовин: білки, вуглеводи, ліпіди, вітаміни, мінеральні речовини, вода. Крім поживних речовин у їжі містяться велика кількість допоміжних речовин, які не мають ні енергетичного, ні пластичного значення, алевиявляють смакові та інші якості їжі, допомагаючи всмоктуванню і розпаду поживних речовин. Присутність цих речовин приймається до уваги при розробці раціоналнього харчування.

Білки .Біологічна цінність білків тваринного і рослинного походження визначається складом амінокислот. Якщо в харчових продуктах білки містять всі перамінні амінокислоти. У білку, який відповідає потребам людського організму, 31,4% складають незамінні амінокислоти. З талька добова доза білків для дорослої людини складає 80-100 грам з яких половина – твариноого походження.

Вуглеводи. Біологічну цінність серед вуглеводів харчів мають полісахариди – крохмал та глікоген: дисахариди – сахароза, лактоза, мальтоза. Лише невелика доля вуглеводів харчів припадає на моносахариди (глюкоза, фруктоза, пентози і т.д.). Вміст моносахаридів у їжі може зрости після кулінарної чи іншої обробки харчових продуктів. Основна функція вуглеводів – енергетична. Вуглеводи, що мають в-глікозидні зв’язки не розщеплюються, тому вони грають допоміжну роль у травленні, активізуючи механічну діяльність кишечника.

Добова потреба дорослої людини у вуглеводах складає 400-500г, з них біля 400г припадає на крохмаль. Вся інша частина – на дисахариди, в основному, на сахарозу.

Ліпіди. Біологічну цінність для організму людини представляють в основному наступні компоненти їжі. Триацилгліцерини, що складають основну частину ліпідів їжі. Різні види фосфоліпідів, що входять до складу мембран клітин, поступають з продуктами тваринного походження (м’ясні продукти, жовток яєць, масло і т.д.) , так само як і холестерин та його ефіри. Фосфоліпіди і холестерин зумовлюють пластичну функцію ліпідів їжі. З ліпідами їжі поступають незамінимі для організму жиророзчинні вітаміни та вітаміноподібні зв’язки.

Добова потреба у харчових ліпідах складає 80-100г.

Вітаміни та вітаміноподібні речовини поступають в організм з рослинними та тваринними продуктами. Вітаміни – абсолютно незамінимі компоненти їжі, оскільки вони використовувються для синтезу в клітинах організму кофирментів, що являються обов’язковою частиною складних ферментів.

Добова потреба в окремих вітамінах коливається від декількох мікрограмів до десятків і сотень міліграмів.

Мінеральні речовини. Головним їх джерелом служать небіологічні компоненти їжі. Частково вони поступають в організм з харчовими продуктами тваринного і рослинного походження.

Мінеральні речовини відносяться до незамінимих факторів їжі.

Добова потреба дорослого організму людини в окремих мінеральних речовинах сильно коливається від декількох грамів до декількох міліграмів або мікрограмів.

Вода відноситься до незамінимих компонентів їжі, хоча невелика кількість води утворюється з білка ліпідів і вуглеводів при обміні їх у тканинах. Вода поступає з продуктами біологічного та небіологічного походження. Добова потреба для дорослої людини складає 1750-2200 г.

Раціональне харчування повинно повністю задовільняти потреби людини в енергії та пластичних речовинах та сприяти збереженнюздоров’я, високої працездатності, а дітям забезпечувати правильний ріст та розвиток.

В добовий харчовий раціон людини, що не займається фізичною працею (студенти, лікарі, службовці) повинно входити 91г білка, 103г жиру, 378г вуглеводів. В сумі це складає 2800 Ккал. Крім того, з їжею повинні поступати мінеральні солі, вітаміни і вода. При різнорідному змішаному харчуванні, що вміщає продукти тваринного (м‘ясо, вершкове масло, молоко) та рослинного (овочі, фрукти, олія) походження, не потрбно спеціально турбуватися про доставку вітамінів та неорганічних солей. Всі вони є в їжі в необхідній кількості. Виключення складає поваренна сіль, якої потрібно додавати біля 5г на добу.

При фізичній роботі зростає потреба в енергії і пластичних речовинах, тому потрібно збільшувати вміст у дієті не тільки жиру і вуглеводів, а й білків. Склад компоненів харчових продуктів повинен відповідати обміну речовин і визначатися специфікою тих ферменів організму, від яких залежить засвоюваність поживних речовин. Відхилення в кількісному та якісному складі поживних речовин призводить до порушення обміну речовин та захворювань. З іншого боку, харчування служить ефективним засобом лікування різних захворювань: лікувальне та парентеральне харчування, під час проведення яких склад харчових речовин відновлює порушення в метаболізмі.

Процес перетворення (засвоєння) поживних речовин вірізняється від розпаду білків, вуглеводів, ліпідів організму. Поживні речовини проходять наступні обовзкові етапи метаболізму: травлення, всмоктування (або транспорт через стінки кишечника), транспорта від кишечника до інших органів і тканей, проникнення всередину клітини (етап транспорту через клітинну мембрану) і перетворення фермента певними системами клітин. При обміні внутріклітинних компонентів відсутній етап обробки їх у травному каналіі всмоктування, а в ряді випадків етам міжорганного міжтканевого транспорту.

Для повноцінності харчового раціону, який містить основні поживні речовини і мінеральні солі, необхідні також додаткові фактори.

Їх назвали вітамінами. На даний час більшість вітамінів виділено в чистому вигляді або синтезовано, що дозволяє застосовувати їх як лікарські препарати.

Отже, вітаміни – це необхідні для нормальної життєдіяльності низькомолекулярні органічні сполуки, синтез яких у організмів даного виду відсутній або обмежений.

Вітаміни синтезуються в основному речовинами. Джерелом вітамінів у людини служить їжа та кишкові бактерії. Останні самі синтезують багато вітамінів і являються важливим джерелом їх поступлення в організм.

На відміну від інштх харчових речовин, вітаміни беруть участь в утворенні кофирментів, без яких немжлива нормальна функція відповідних ферментів, або служать регуляторами біохімічних процесів.

Саморегуляція Проведений аналіз психологічних досліджень даного компоненту самосвідомості дозволяє виділити різні механізми саморегуляції. Дане питання було джерелом дослідження багатьох вчених:

Завершаючою ланкою цілісного процесу самосвідомості є саморегуляція особистістю складних психічних актів, власної поведінки. Під саморегуляцією в структурі самосвідомості у вузькому смислі мається на увазі така форма саморегуляції поведінки, яка передбачає момент включеності в неї результатів самопізнання і емоційно-ціннісного ставлення до себе, причому ця включеність актуалізована на всіх етапах здійснення поведінкового акту, починаючи від мотивуючих компонентів і закінчуючи власною оцінкою досягнутого ефекту поведінки.

Розробкою проблеми саморегуляції поведінки особистості займалися вчені, які досліджували:

І.Д. Бех зазначав, що виникнення і формування регулятивних механізмів саморегуляції суб’єкта пов’язано з його здатністю розчленовувати в часі спонукально-операційну і виконавчу частини поведінкового акту [1].

Вагомий внесок у розробку проблеми саморегуляції поведінки особистості зробив М.Й. Боришевський, який вважав, що механізми саморегуляції можуть базуватися на таких структурних компонентах як:

самооцінка- це результат мислительних операцій ( порівняння, аналізу та синтезу), в якому постійно присутній емоційний компонент ( суб’єктивне переживання; домагання особистості – їх основна функція полягає у корекції прийнятих цілей, задач; соціально-психологічне очікування (очікувана оцінка), яка виконує функцію посередника між самосвідомістю особистості і її соціальним оточенням в процесі саморегуляції поведінки;

образ "Я” – як результат самопізнання; як головна мета життєдіяльності особистості; як психологічне утворення, яке забезпечує головну функцію саморегуляції – функцію цілепокладання; як узагальнений, глобальний механізм саморегуляції на особистісному рівні.

Автор наголошував, що саморегуляція може здійснюватися при наступних умовах: коли індивід може адекватно відображати і моделювати наявну ситуацію; перетворювати власну внутрішню і зовнішню активність у відповідності з моделлю запропонованої ситуації; переборювати безпосередні спонукання ради досягнення перспективної мети, за наявністю у індивіда можливості виходити за межі наявної ситуації.

Цікавою є думка дослідниці Т.В. Кириченко, яка виділяє найсуттєвіші механізми процесу саморегуляції в підлітковому віці: рівень домагань, ціннісні орієнтації, локус контролю, мотивація схвалення, потреби у досягнення успіху. При цьому, автор наголошує, що всі виділені механізми перебувають у постійній взаємодії. ”Психологічні механізми складають інтегративну сукупінсть психічних властивостей індивіда, що визначають рух до регуляції його дій, вчинків, поведінки і групуються на зразках, еталонах, цінностях індивідуального та суспільного характеру” .

Терморегуляція

Людина, як і більшість теплокровних тварин, відноситься до гомо-йотермних організмів, які здатні підтримувати постійну температуру тіла і високий рівень метаболізму незалежно від змін температури навколиш-нього середовища. На противагу цьому пойкілотермні організми нездатні підтримувати температуру тіла на фіксованому рівні, а тому інтенсивність обміну речовин, а значить — і їх поведінкова активність залежить від температури середовища проживання.

В умовах перегрівання тіла (гіпертермії) механізми терморегуляції спрямовані на збільшення тепловіддачі за рахунок збільшення кровотоку в шкірі та інтенсивного випаровування поту. При цьому зменшується теплопродукція, а скелетні м'язи знижують свій тонус. Якщо температура навколишнього середовища перевищує 37 градусів за Цельсієм, а відно-сна вологість повітря стає 100%, то фізичні механізми тепловіддачі ста-ють неможливими і організм швидко перегрівається. Цей стан називає-ться тепловим ударом.

Суттєву роль в терморегуляції грають пристосувальні поведінкові реакції: пошук приміщень з адекватним мікрокліматом, одягання або роздягання і т.д.

Феномен "саморегуляція” став предметом пильної уваги багатьох дослідників, серед них – О.А. Конопкін. Завдяки його дослідженням на прикладі сенсомоторної діяльності були виділені індивідуально-типологічні особливості регуляторних процесів планування (ставлення мети), моделювання ситуацій досягнення, програмування дій, оцінювання результатів та корекції, тобто процесів, які реалізують основні компоненти системи саморегуляції активності і діяльності особистості.

Автор розглядає усвідомлену саморегуляцію як "…системно- організований процес внутрішньої психічної активності людини щодо ініціації, побудови, управління, підтримування різними видами і формами довільної активності, безпосередньо прийнятими людиною цілями” [4].

У функціональному плані в саморегуляції поведінки можна виділити часові межі або часові фактори, які визначають два основних типи саморегуляції поведінки:

Перший тип ( тактичний) – це саморегуляція, яка має чіткі часові межі свого здійснення: передбачає управління поведінкою протягом короткого проміжку часу в конкретних ситуаціях діяльності або спілкування і обумовлена конкретним поведінковим актом, дією або вербальними проявами.

Другий тип (стратегічний) – це саморегуляція поведінки протягом довготривалого часу; вона пов’язана з плануванням особистістю ціленаправлених змін в самій собі. Ця форма базується на досвіді самопізнання механізмів оволодіння своїми внутрішніми резервами, які направлені на найбільш повну реалізацію себе а також забезпечує підпорядкування мотивів протягом всього життя, побудову ієрархії мотивів і вирішення конфліктів між індивідними і соціальними мотивами і мотивами духовними, індивідуальними на користь останніх.

Основні фактори ризику, що зменшують тривалість людського життя.

Гіпокінезія — чинник, який збіднює аферентну стимуляцію клі-

тин головного мозку, знижує їх працездатність. Психофізіологічні

зміни при гіпокінезії: астенізація функцій ЦНС, погіршення ро-

зумової працездатності, пам’яті, логічного мислення. Часткова

гіпокінезія: зниження резистентності організму, формування

нового його функціонального стану. Тривала гіпокінезія та її

наслідки: виснаження і загибель.

Пд впливом тривалого обмеження м’язової активності в орга-

нізмі розвивається новий функціональний стан, що має назву

гіпокінезія. Розвиток цього стану супроводжується пору-

шенням енергетичних і пластичних процесів у кісткових та серцево-

му м’язах, потім змінюється склад кісток, порушується білковий, фос-

форний і особливо кальцієвий обмін.

Аварійна фаза адаптації до гіпокінезії характеризується первинною

мобілізацією реакцій, що компенсують нестачу рухових функцій. До

реакцій організму на гіпокінезію залучається насамперед нервова си-

стема та її рефлекторні механізми. Взаємодіючи з гуморальними меха-

нізмами, нервова система організовує захисні реакції адаптації на дію

гіпокінезії. До них належить збудження симпато-адреналової системи,

яке пов’язане переважно з емоційним напруженням. Така послідовність

реакцій організму зумовлює часткову короткочасну компенсацію по-

рушень кровообігу у вигляді посилення серцевої діяльності, підвищен-

ня судинного тонусу і, отже, кров’яного тиску, посилення дихання (вен-

тиляція легень). Виділення адреналіну і збудження симпатичної системи

сприяє підвищенню рівня катаболізму у тканинах. Але ці реакції ко-

роткочасні і швидко згасають, якщо гіпокінезія продовжується. По-

дальший розвиток гіпокінезії сприяє зниженню метаболізму.

Аліментарні фактори

Харчування посідає важливе місце в житті людини. Особливо, якщо це стосується здоровя та підвищення працездатності. Для нормальної життєдіяльності організму в харчовім раціоні необхідно коло 600 всмоктуючих компонентів, що відповідають застосуванню 32 харчових продуктів. Являється єдиним постачальником речовин із котрих будуються клітини організму, їжа в основному є потребою для продовження життя. Відомий дослідник в області дієтології Покровський А.А.Справедливо вказав, зо вплив харчування являється основним в забезпеченні рості і розвитку людського організму, його працездатність.

Емоційний стрес.

Дослідники виявили більшу кількість стресових подій в недавньому минулому людей, що намагалися накласти на себе руки, в порівнянні з кількістю аналогічних подій за той же проміжок часу у випробовуваних, які складали контрольну групу .В ході одного дослідження було встановлено, що в рік, передуючий , у людей, що зробили таку спробу, кількість стресових подій була в два рази більше, ніж у людей, що не намагалися накласти на себе руки, але або страждали від , або мали які-небудь інші проблеми психологічного плану .

Однією з подій, що викликають у людини негайну стресову реакцію і тим самим сприяють виникнення у неї суїцидних намірів, є втрата коханої людини унаслідок смерті, розлучення або знехтуваної любові. Іншою такою подією є втрата роботи. Урагани і інші стихійні лиха теж сприяють виникненню стресових станів, які іноді ставлять в причинно-залежний зв'язок з суїциднимі діями, спостережуваними навіть серед дітей .юди можуть також вчинити спробу самогубства як реакцію на дію довготривалих стресових чинників. До трьох найбільш поширених довготривалих стресорів належать важка хвороба, несприятливе навколишнє оточення і професійний стрес.

Література

1. Білявський Г.О., Подул М.М., Фудуй Р.С. Основи загальної екології: Підручник.-К.: Либідь, 1995.

2. Бурдіян Б.Г., Деревянко В.О., Кривульченко А.І. Навколишнє середовище та його охорона: Навч.посібник.-К.: Вища школа, 1993.

3. Охорона окружающей среды/Под ред. С.В.Белова. Учебн.для студ. Техн.вузов.-М.: Высш.школа, 1991.

4. Основи екологічних знань: Навчальні матеріали.-Тернопіль, 1994.

5. Одум Ю. Экология. В 2 томах. Пер. с англ.-М.:Мир, 1986.-Т.1-Т.2

План:

Структурна організація людського організму і її звязок з навколишнім середовищем.

Основні властивості людського організму.

Основні фактори ризику, що зменшують тривалість людського життя.

Література.