КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з БЖД

ПЛАН

Основні проблеми безпеки життєдіяльності

Фізичні, хімічні, біологічні та психологічні фактори.

Селеві потоки, зсуви та метеорологічні небезпечні явища.

1. Основні проблеми безпеки життєдіяльності

Хоч поняття життєдіяльності існувало від початку існування люд-ства, сам термін «життєдіяльність» порівняно новий. Цей термін з'я-вився з появою пілотованої космонавтики, але зараз він все ширше використовується в усіх сферах: ми говоримо про життєдіяльність села, міста, району, навіть про життєдіяльність мікроорганізмів, хоч це, як буде видно з подальшого тексту, не зовсім правильно.

«Життєдіяльність» складається з двох слів — «життя» і «діяльність», тому з'ясуємо спочатку зміст кожного з них.

Життя - це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регу-ляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість при-стосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.

Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими -фізичною, хімічною, енергетичною тощо. Невід'ємною властивістю усього живого є активність. «Усі живі істоти повинні діяти або ж заги-нути. Миша повинна перебувати у стані руху, птах літати, риба плава-ти і навіть рослина повинна рости» (Сельв Г. От мечты к открытию. -М., 1987. — С. 32). Отже, активність є властивістю усього живого, тобто термін «життя» вже деякою мірою передбачає активну діяльність.

Діяльність є специфічно людською формою активності, необ-хідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

Поняття «людина», «життя» і «діяльність людини» ширше розгляне-мо у наступному розділі. Зараз же лише зазначимо, що людська ак-тивність має особливість, яка відрізняє її від активності решти живих організмів та істот. Ця особливість полягає в тому, що людина не лише пристосовується до навколишнього середовища, а й трансформує його для задоволення власних потреб, активно взаємодіє з ним, завдяки чому і досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.

Як елемент природи і ланка в глобальній екологічній системі люди-на відчуває на собі вплив законів природного світу. Водночас завдяки своїй діяльності, яка поєднує її біологічну, соціальну та духовно-куль-турну сутності, людина сама впливає на природу, змінюючи та присто-совуючи її відповідно до законів суспільного розвитку для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб.

Отже, під життєдіяльністю розуміється властивість люди-ни не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.

Вивченню фізіологічних та психологічних особливостей людсь-кого організму, медико-біологічних та соціальних проблем здоро-в'я людей присвячений наступний розділ посібника.

Перейдемо до визначення терміна «безпека».

Дуже часто можна зустріти визначення безпеки як «такий стан будь-якого об'єкта, за якого йому не загрожує небезпека». Але подібне визна-чення не може нас задовольнити повністю, оскільки таке розуміння безпеки лише вказує на відсутність джерела небезпеки, тобто воно може характеризувати якусь ідеальну ситуацію, в якій безпека виступає як бажана, але недосяжна мета.

Безпеку краще визначити як стан діяльності, за якого з визначеною ймовірністю виключено прояв небезпек або ж відсутня надзвичайна небезпека. Та це визначення, як і попереднє, містить термін «небезпе-ка», який сам потребує визначення. В спеціальній літературі можна зустріти такі визначення:*

небезпека — негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричиняти шкоду самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям;*

небезпека — це умова чи ситуація, яка існує в наколишньому середо-вищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спри-чинити фізичну шкоду, поранення та /чи пошкодження.

ДСТУ 2293-99 визначає термін «безпека» як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

У цьому визначенні поняття «безпека» присутній термін «ризик». Більш детально з поняттям ризику, його вимірюванням та оцінкою ми будемо знайомитись далі. Тут же зазначимо, що ризик виникнення аварій, пошкоджень або виходу з ладу простих технічних пристроїв визначити не досить складне). Для складних же технічних систем, а тим більше для людини чи суспільства ризик — це категорія, яка має велику кількість індивідуальних ознак і характеристик, і математично точно визначити його надзвичайно складно, а інколи неможливо. В таких випадках ризик може бути оцінений лише завдяки експертній оцінці. Тому наведемо ще одне визначення безпеки, яке ми і будемо використовувати надалі.

Безпека - це збалансований, за експертною оцінкою, стан люди-ни, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.

Безпека людини — це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини — невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН як «сталий людський розвиток» (Sustainable Human Development), такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гума-нізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдсь-кого досвіду.

Безпека життєдіяльності (БЖД) — це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх влас-тивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, ос-нов захисту здоров'я та життя людини і середовища її про-живання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.

2. Фізичні, хімічні, біологічні та психологічні фактори.

Слід чітко усвідомлювати, що наявність джерела небезпеки ще не означає того, що людині чи групі людей обов'язково повинна бути причинена якась шкода чи пошкодження. Існування джерела небез-пеки свідчить передусім про існування або ж можливість утворення конкретної небезпечної ситуації, при якій буде причинена шкода. До матеріальних збитків, пошкодження, шкоди здоров'ю, смерті або іншої шкоди приводить конкретний вражаючий фактор.

Під вражаючими факторами розуміють такі чинники життєвого се-редовища, які за певних умов завдають шкоди як людям, так і систе-мам життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків. За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути * фізичні, в тому числі * енергетичні (ударна повітряна чи водна хвиля, електро-магнітне, акустичне, іонізуюче випромінювання, об'єкти, що руха-ються з великою швидкістю або мають високу температуру тощо), * хімічні (хімічні елементи, речовини та сполуки, що негативно впли-вають на організм людей, фауну та флору, викликають корозію, при-зводять до руйнації об'єктів життєвого середовища), * біологічні (тва-рини, рослини, мікроорганізми), * соціальні (збуджений натовп лю-дей) та * психофізіологічні. Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони в деяких випадках (на-приклад, в охороні праці) поділяються на шкідливі та небезпечні.

Шкідливими факторами прийнято називати такі чинники життє-вого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захво-рювання.

Небезпечними факторами називають такі чинники життєвого сере-довища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті.

Хоча поділ вражаючих факторів на небезпечні та шкідливі досить Умовний, бо інколи неможливо віднести який-небудь фактор до тієї чи іншої групи, він ефективно використовується в охороні праці для орга-нізації розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань, налагодження роботи, спрямованої на розробку заходів і засобів захисту працівників, профілактику травматизму та захворюва-ності на виробництві.

За характером та природою впливу всі небезпечні та шкідливі фактори поділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіо-логічні

Основні групи факторів*

фізичні

О підвищена швидкість руху повітря

О підвищена або понижена вологість

О підвищений або понижений атмосферний тиск

О недостатня освітленість'

О конструкції, що руйнуються

О підвищений рівень статичної електрики та ін.

хімічні

хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебувають у різному агрегатному стані: твердому, газоподібному, рідкому;

які різними шляхами проникають в організм людини: через органи дихання, через шлунково-кишковий тракт через шкірні покрови та слизові оболонки які за характером дії виділяють такі речовини: tt токсичні, ф наркотичні, ц подразнюючі,

задушливі,

сенсибілізуючі, 

канцерогенні,

Мутагенні,

такі, що впливають на репродуктивну функцію

біологічні

макроорганізми:

рослини та тварини

мікроорганізми:

X бактерії, X віруси, К рикетсії,

X спірохети, X грибки, X найпростіші

психофі-зіологічні

фізичні перевантаження:

статичні,

динамічні

нервово-психічні перевантаження:

розумові перевантаження,

перевантаження аналізаторів,

монотонність праці,

емоційні перевантаження

Небезпечні та шкідливі фактори дуже часто бувають прихованими, неявними або ж такими, які важко виявити чи розпізнати. Це стосується будь-яких небезпечних та шкідливих факторів, так само як і джерел небезпеки, які породжують їх.

3. Селеві потоки, зсуви та метеорологічні небезпечні явища.

Селі. Виникають селі в басейнах невеликих гірських річок внас-лідок злив, інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, об-валів, зсувів, землетрусів.

Селі — це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних час-тин, каміння, уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об'єму потоку). «Сель» (сайль) — слово арабське і в перекладі означає бурхливий потік, тобто за зовнішнім виглядом селевий потік — це шалено виру-юча хвиля висотою з п'ятиповерховий будинок яка мчить ущелиною з великою швидкістю.

Селі трапляються в багатьох країнах — в деяких областях Індії та Китаю, Туреччини та Ірану, в гірських районах Північної та Південної Америки. Від селевих потоків страждає населення Кавказу, Середньої Азії та Казахстану. В Україні селеві потоки трапляються в Карпатах та Криму.

За складом твердого матеріалу, який переносить селевий потік, їх можна поділити на:

> грязьові (суміш води з грунтом при незначній концентрації камін-ня, об'ємна вага складає 1,5-2 т/куб.м);

> грязекам'яні (суміш води, гравію, невеликого каміння, об'ємна вага—2,1-2,5 т/куб.м);

> водокам'яні (суміш води з переважно великим камінням, об'ємна вага — 1,1-1,5 т/куб.м).

У Карпатах найчастіше трапляються водокам'яні селеві потоки не-великої потужності, у Середній Азії — грязьові потоки.

Швидкість селевого потоку зазвичай становить 2,5-4,5 м/с, але під час прориву заторів вона може досягати 8-10 м/с і більше.

Небезпека селів не тільки в їх руйнівній силі, а й у раптовості їх. появи. Засобів прогнозування селів на сьогодні не існує, оскільки наука точно не знає, що саме провокує початок сход-ження потоку. Однак відомо, що необхідні дві основні переду-мови — достатня кількість уламків гірських порід і вода. Разом з тим для деяких селевих районів встановлені певні кри-терії, які дозволяють оцінити вірогідність виникнення; селів.

Засоби боротьби з селевими потоками досить різноманітні: * будів-ництво гребель, * каскаду запруд для руйнації селевого потоку, * стінок для закріплення відкосів тощо.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при зсувах, снігових лавинах та селях:*

у випадку попередження про селевий потік або зсув, які насу-ваються, слід якомога швидше залишити приміщення і вийти в небез-печне місце;*

надавати допомогу людям, які потрапили в селевий потік, ви-користовуючи дошки, палки, мотузки та інші засоби; виводити лю-дей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю;*

при захопленні сніговою лавиною, необхідно зробити все, щоб опи-нитись на її поверхні (звільнитись від вантажу, намагатись рухатись вгору, рухи як при плаванні); якщо ні, то потрібно намагатися закри-ти обличчя курткою, щоб створити повітряну подушку (сніговий пил потрапляє в ніс і рот — людина задихається);*

вирушаючи в гори, необхідно мати при собі лавинні мотузки яс-кравого кольору; мотузку намагатися викинути на поверхню, щоб завдяки мотузці людину, яка потрапила в снігову лавину, могли знайти.

Зсуви. Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з нахилом в 20° і більше в будь-яку пору року. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:*

повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів на рік);*

середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу,);*

швидкі (швидкість становить десятки кілометрів за годину)

Зсуви — це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги. Зсуви виникають через ос-лаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вими-вання опадами та підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської діяльності людини тощо.

Тільки швидкі зсуви можуть спричиняти катастрофи з людськими жертвами. Об'єм порід, які зміщуються при зсувах, перебуває в межах від декількох сот до багатьох мільйонів кубічних метрів.

Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області.

Зсуви руйнують будівлі, знищують сільськогосподарські угіддя, ство-рюють небезпеку при добуванні корисних копалин, викликають ушкод-ження комунікацій, водогосподарських споруд, головним чином гребель.

Найбільш дійовим захистом від зсувів є запобігання — відведення поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу (зменшення наванта-ження на схили), фіксація схилу за допомогою підпорів.

Метеорологічні стихійні лиха

* Урагани. Ми живемо на дні великого повітряного океану, який розташований навколо земної кулі. Глибина цього океану 1000 км, називається він атмосферою.

* Вітри — це так звані «прилади-змішувачі», вони забезпечують обмін між забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів, теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних об-ластей, розганяють хмари і приносять дощ на поля, на яких без них нічого б не росло.

Таким чином, вітер — це один з найважливіших компонентів жит-тя. Але він може бути і руйнівним, набагато небезпечнішим від бага-тьох стихій.

Англійський адмірал Ф.Бофорт ще 1806 р. запропонував 12-баль-ну шкалу для вимірювання вітрів (табл. 4.2). Він розподілив вітри за-лежно від швидкості переміщення повітряних масі Вітер силою в 9 балів, коли швидкість становить від 20 до 24 м/с, руйнує старі будівлі, зриває дахи з будівель. Цей вітер називається шторм.

Шторми найнебезпечніші на морських узбережжях та в гирлах ве-ликих річок, шторм жене величезні хвилі висотою понад 10 м. Ці хвилі заливають узбережжя і руйнують все, що не зруйнував вітер.

Шкала вітрів (за Бофортом)

Бали |

Вітер |

Швидкість вітру, м/с | Ознаки дії вітру

0 |

Штиль |

0-0,5 |

Листя на деревах не ворухнеться, дим із димарів піднімається вертикально

1 |

Тихий |

0,5-1,7 |

Листя на деревах не ворухнеться, дим із димарів піднімається вертикально

2 |

Легкий |

1,7-3,3 |

Дим трохи відхиляється, вітер майже не відчувається обличчям

3 | Слабкий | 3,3 - 5,2 | Вітер гойдає тонкі гілки дерев

4 |

Помірний |

5.2 - 7,4 |

Вітер здіймає куряву, гойдаються гілки середньої товщини

5 |

Чималий |

7,5-9,8 |

Хитаються тонкі стовбури дерев, на воді з'являються хвилі з гребнями

6 |

Сильний |

9,8 - 12,4 |

Хитаються товсті стовбури дерев, гудять телеграфні дроти

7 |

Дуже сильний | 12,4 - 15,2 |

Хитаються великі дерева, важко йти проти вітру

8 |

Надзвичайно сильний | 15,2 - 18,2 |

Вітер ламає товсті стовбури

9 |

Шторм |

18,2-21,5 |

Вітер зносить легкі будівлі, валить паркани

10 |

Сильний шторм | 21,5-25,1 |

Вітер валить і вириває з коріння» дерева, руйнує міцні будівлі

11 |

Жорстокий шторм | 25,1 - 29,0 |

Вітер чинить великі руйнування, валить телеграфні стовпи, перекидає вагони

Якщо швидкість вітру досягає 32 м/с, то це — ураган. Ураганами називають також тропічні циклони, які виникають в Тихому оке-ані поблизу узбережжя Центральної Америки. На Далекому Сході і в районах Індійського океану урагани (циклони) мають назву тай-фунів. Суть усіх явищ одна. Ураган, тайфун, тропічний циклон — це велетенські віхоли нашої планети.

Американські вчені підраху-вали, що енергії урагану вистачило б, щоб на цілих п'ять місяців забез-печити всю Західну Європу електроенергією. Щорічно на земній кулі виникає та повністю розвивається не менше 70 тропічних циклонів зі штормовими та ураганними вітрами.

Тропічні урагани найчастіше виникають влітку над Атлантикою або Тихим океаном, коли нагріта сонцем вода віддає своє тепло повітрю. Діаметр такого урагану може досягати 900 км, а швидкість обертання повітряних мас доходить до 500 км/год, в цьому і полягає його руйнівна сила.

У центрі кожного тропічного циклону утворюється область дуже низького тис-ку з високою температурою. Це і є «око тайфуна». Його діаметр 10-30 км. Швидкість вітру в тропічному циклоні до 400 км/год.

Коли ураган наближається до узбережжя, він жене поперед себе величезні маси води. Штормовий вал, який супроводжується зазвичай зливами і смерчами, шале-но налітає на узбережжя і нищить усе живе.

Одне з найстрашніших стихійних Лих, яке тра-пилось на нашій планеті, приніс тропічний ураган, який розігрався у листопаді 1970 р. в Бенгальській затоці. Тайфун, який там виник, рушив на північ, в гирло Гангу. Води «великої священної» ріки Індії затопили 800 000 кв. км узбережжя. Ураган мав швидкість вітру 200— 250 м/с, морські хвилі дося-гали висоти 10м. В цій катастрофі загинуло близь-ко 400 тис. осіб.

На сьогодні існують сучасні методи прогнозування ураганів. Кожне підозріле скупчення хмар, де б воно не виникало, фотографується ме-теорологічними супутниками з космосу, літаки метеослужби летять до «ока тайфуну», щоб отримати точні дані. Ця інформація закладається в комп'ютери, щоб розрахувати шлях і тривалість урагану та заздалегідь сповістити населення про небезпеку.

Досить небезпечне явище — смерчі, вони трапляються частіше, ніж урагани й тайфуни. Щорічно в Америці спостерігається близько 900 смерчів, які там називають торнадо. Найчастіше це стихійне лихо трап-ляється на території штатів Техас і Оґайо, де від нього гине в серед-ньому 114 осіб на рік.

Смерчі утворюються тоді, коли стикаються дві великі повітряні маси різної температури і вологості, до того ж в нижніх шарах повітря тепле, а в верхніх — холодне. Тепле повітря, зазвичай, піднімається вгору й охолоджується, а водяна пара, яка міститься в ньому, випадає дощем. Але коли збоку, починає дути вітер, котрий відхиляє в бік потік теплого по-вітря, який піднімається вгору, то виникає вихор, швидкість якого дося-гає 450 км/год.

Смерч спричиняє знищення будівель, * пожежі, * руйнування різноманітної техніки, * вихрові рухи повітряних потоків смерчу здатні піднімати машини, потяги, мости тощо. І водночас смерчі здатні на дивні речі. В одному місці вихор підняв у повітря будинок з трьома його Мешканцями, повернув його на 360° і опустив на землю без жодного ушкодження.

Трапляються смерчі і в Україні, південні смерчі спостерігаються на Чор-ному та Азовському морях.

Аналогічно ураганам смерчі спочатку розпізнають з космічних метеорологічних супутників погоди, а потім за допомогою зйомок прослідковують їх розвиток та рух.

> отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити двері, вікна;

> з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину;

> в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не1 отримати травми від осколків розбитого скла;

> найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, мет-ро та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків;

> коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знай-ти укриття в западині (ямі, яру, канаві);

> ураган може супроводжуватись грозою, необхідно уникати ситуацій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до ліній електропередач тощо.

Використана література:

Основи безпеки життєдіяльності. Посібник. – К., 1998.

Основи охорони праці. Посібник / За ред. Коваленко Р.В. – К., 2001.

Словник-довідник працівника цивільної оборони. – К., 1994.