Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 3
Гостей: 3
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Реферати » БЖД |
Реферат на тему БЖД
|
БЖД ПЛАН 1. Глобальні екологічні проблеми До сучасних глобальних екологічних проблем нашої планети можуть бути віднесені проблеми народонаселення, парникового ефекту, кислотних дощів та озонових дір, повної утилізації відходів промисловості, екологічно «чистої» енергетики, дехімізації сільського господарства, екологічно «чистого» транспорту, ресурсозбереження і рекультивації літосфери. Розв'язати їх одній країні і одній галузі наук не під силу. Тільки інтеграція наукових зусиль різних галузей усіх країн може зупинити глобальну катастрофу, яка насувається на нашу планету. Народонаселення Землі вибухоподібне збільшується. Це веде до переповнення і руйнування природних екосистем, які є основою біологічної різноманітності і збереження стійкого, самовідтворюваного існування біосфери. Тому однією з умов подальшого прогресу людства є припинення росту його чисельності, зниження його негативного впливу на природне середовище. Тільки досягнення власної популяційної рівноваги дозволить надалі розвивати культуру, технології, цивілізацію у цілому. Зв'язок людини з оточуючим середовищем визначається не тільки чисельністю народонаселення, але і стилем життя. При високій забезпеченості життя споживається багато матеріальних благ, що у свою чергу вимагає відповідних ресурсів для їхнього виготовлення, а також додаткових джерел енергії для їхнього використання (наприклад, використання автомобіля як засобу пересування, вигідного у першу чергу для людини). Виробництво матеріальних та енергетичних ресурсів, спалювання палива та викидання в оточуюче середовище відпрацьованих виробів приводить до накопичення відходів, які забруднюють його. Як споживання ресурсів, так і забруднення ведуть до тяжких екологічних наслідків. Більш простий стиль життя (надання переваги велосипеду, а не автомобілю), безперечно, приносить менші збитки оточуючому середовищу. Хоча зв'язок між стилем життя та ступенем впливу на середовище не завжди антагоністичний. Негативний вплив нашого стилю життя на оточуюче середовище може бути послаблений чи посилений залежно від рівня екологічної свідомості суспільства. Наявність розвинутої екологічної свідомості передбачає, наприклад, що шкідливі наслідки високо забезпеченого життя можна помітно знизити, підбираючи менш шкідливі замінювачі ресурсів, охороняючи природу, повторно використовуючи відходи, контролюючи забруднення. При відсутності екологічної свідомості навіть простий «близький до природи» стиль життя не веде сам по собі до відсутності шкідливого впливу на природу. Наприклад, вирубка лісу під посіви або заради заготівлі дров. Це не тільки руйнування природного місцеіснування та знищення дикої флори та фауни на розчищеній таким чином площі, але у відсутності грамотного землекористування — перший крок до ерозії ґрунтів і втрати їх родючості, до забруднення найближчих водойм наносами і до порушення життя у воді. Таким чином, при відсутності екологічної свідомості «первісний» стиль життя може вплинути на оточуюче середовище гірше, ніж «освічене» міське існування. Кислотні опади. Кислотними є будь-які опади — дощі, сніг, туман, кислотність яких перевищує нормальну. У цілому в промислове розвинених країнах світу випадають кислотні опади, кислотність яких перевищує норму у 10-1000 разів. Це по-різному впливає на екосистеми: пошкоджує рослини, веде до загибелі водойм, підвищує у ґрунті вміст токсичного алюмінію, вилужнює ґрунти тощо. Відомо також, що кислоти можуть випадати з атмосфери і без води, самі по собі з частинками пилу. Такі сухі відклади можуть накопичуватись на поверхні рослин і при змочуванні невеликою кількістю вологи, наприклад, при випаданні роси, утворювати концентровані кислоти. Вже більше як сто років кислотні опади визнаються серйозною проблемою у промислових і прилеглих до них районах. Значення рН середовища дуже важливе, оскільки від нього залежить діяльність майже всіх ферментних систем, гормонів та інших биків в організмі, які регулюють метаболізм, ріст і розвиток. На великі за розміром організми незначні зміни рН зовнішнього середовища можуть чинити незначний вплив, оскільки метаболізм підтримує внутрішній рН на потрібному рівні, а шкіра забезпечує більш-менш надійний захист від порушень. Тоді як яйцеклітини, сперматозоїди та молодь водних мешканців захищені недостатньо. Зміна величини рН всього на одиницю веде до значного стресу або загибелі. У прісноводних водойм рН води в середньому становить 6-7, а організми адаптовані саме до цього значення рН. Коли середовище водних екосистем підкислене, практично всі організми досить швидко гинуть Це зумовлене або прямим негативним впливом надлишку Н+-іонів або ж усуненням власне можливості розмноження. Вплив кислотних опадів на екосистеми інколи значно посилюється у період сходу снігів коли всі кислотні опади які накопичились взимку, надходять до річок та озер, що співпадає з періодом розмноження більшості організмів. Поряд із загибеллю озер підвищення кислотності опадів має негативний вплив на ліси. Більшість учених вважають, що це є однією з головних причин деградації лісів. Головним шляхом цього впливу є порушення поверхні при прямому контакті, вимивання біогенів, мобілізація алюмінію та інших токсичних елементів. У свою чергу дерева, які відчули на собі такий вплив, легше вражаються шкідниками та патогенами. Якщо випадання кислотних дощів і надалі буде відбуватись у такому ж обсязі, це спричинятиме глобальну втрату озер, річок та лісів, зниження їх економічної та естетичної цінності, а також посилення ґрунтової ерозії. Парниковий ефект. Люди на протязі тисячоліть прагнули впливати на погоду. Нині ми стоїмо на порозі величезних змін клімату, яка зумовлена саме людською діяльністю. На жаль, ці зміни є незапланованими, некерованими і можуть привести до катастрофічних наслідків. Причини цих змін — збільшення в атмосфері так званих «парникових газів» диоксиду вуглецю, метану, оксидів азоту, фреонів та озону. Всі ці гази добре пропускають сонячні промені до земної поверхні і помітно поглинають довгохвильове теплове випромінювання нагрітої земної поверхні та нижчих шарів атмосфери. Частина цього теплового випромінювання повертається знову до поверхні планети, створюючи парниковий ефект. Постійне підвищення концентрації парникових газів обумовлене цілим рядом причин. Основна маса диоксиду вуглецю утворюється при спалюванні викопного палива (вугілля, нафти, природного газу тощо), використання якого кожного року зростає. У результаті з кінця XIX століття (яким завершується так звана доіндустріальна епоха) дотепер концентрація цього газу в атмосфері зросла з 240 млн-1 до 354 млн-1. Нині щорічні викиди CO, в атмосферу у світі становлять приблизно 25 млрд. тонн, причому основний «внесок» (біля 45% від загальної кількості викидів) дають промислове розвинені країни. Поступове збільшення в атмосфері вмісту метану (у середньому на 1% за рік) пов'язане з розвитком інтенсивного рисосіяння, тваринництва, спалювання біомаси тощо. Збільшення вмісту в атмосфері оксиду азоту (приблизно 0 3% за рік) пояснюється в основному розширенням виробництва та застосуванням азотних добрив у сільському господарстві. З кінця 50-х років у промисловому виробництві широко застосовуються фреони (хлорофторовуглеводні). Зараз викиди їх до атмосфери сягають 1,4 млн. тонн за рік з тенденцією щорічного збільшення викидів на 4%. Досліджено, що останнім часом найбільш стрімко зріс вміст фреонів у атмосфері. А це досить тривожний симптом, оскільки, кожний з парникових газів по-різному впливає на зростання парникового ефекту через особливості самої молекули газу. Так, обчислено, що вплив 1 молекули метану у 25 разів інтенсивніший, ніж 1 молекули СО2, а молекула фреону активніша в 11 тис. разів. Тому швидкий ріст в атмосфері концентрації метану та фреонів більш небезпечніший, ніж збільшення вмісту вуглекислого газу. Підвищення концентрації парникових газів в атмосфері спричинило підвищення середньої глобальної температури повітря порівняно з доіндустріальним періодом на 0.5-0.6 °С. До початку 2003 року це підвищення буде становити вже 1.2 °С, а до 2025 року може сягнути 2.2-2.5 °С. Все це може мати як позитивні, так і негативні наслідки щодо екології біосфери Землі. Найбільш серйозним наслідком глобального потепління клімату буде підвищення рівня Світового океану в результаті сходу материкових та гірських льодовиків, морської криги, теплового розширення вод океану тощо. Підняття рівня океану, навіть незначне, може мати досить значні негативні екологічні та соціально-економічні наслідки: будуть затоплені приморські рівнини, посиляться абразійні процеси, погіршиться водопостачання прибережних районів. Підраховано, що при підвищенні рівня океану на 1 м буде затоплено 20% території Бангладеш, сільськогосподарські землі Єгипту, деякі великі міста Китаю. У цілому, наслідки будуть відчутними на площі приблизно 5 млн. км2, що становить всього біля 3% площі суші, але на цих територіях зосереджена третина земель, які обробляються. Глобальне потепління клімату викличе серйозні зміни екологічних умов у тундрі, у зонах «вічної мерзлоти»: збільшиться сезонне відтанення ґрунту, що поставить під загрозу дороги, будівлі, комунікації; активізуються процеси термокарсту та заболочування, погіршиться стан лісових . масивів на вічній мерзлоті тощо. Порушення озонового екрану. Поряд з видимим світлом Сонце випромінює також ультрафіолетові хвилі. Ультрафіолетове випромінювання схоже на світлове, але довжина його хвиль дещо коротша (0.1-0.01 мкм). Ці промені невидимі, але мають більшу енергію, ніж видимі. Проникаючи крізь атмосферу та поглинаючись тканинами живих організмів, вони руйнують молекули білків, ДНК, РНК. Якби все ультрафіолетове проміння потрапляло на Землю, то життя на ній було б неможливим. Навіть незначна частина цих променів (1%) викликає загар шкіри та призводить до виникнення значної кількості її ракових захворювань. Ми надійно захищені від агресивного впливу ультрафіолетового опромінення, оскільки більша його частина (99%) поглинається шаром озону у стратосфері на висоті 25-40 км від поверхні Землі. Цей шар отримав назву озонового екрану. Озон, який утворюється у стратосфері є продуктом дії ультрафіолетових променів на молекули кисню (O2). У результаті деякі з них розпадаються на вільні атоми, а ті у свою чергу можуть приєднуватися до інших молекул кисню з утворенням озону (O3). Весь кисень не перетворюється в озон, тому що вільні атоми кисню реагують з молекулами озону і дають дві молекули кисню. Таким чином, вміст озону у стратосфері непостійний. Це є рівновагою між зазначеними двома реакціями. Але вчені у 1970 році встановили, що атоми хлору каталізують процес розкладу озону. Тобто надходження в атмосферу хлору та хлорфторвуглеводнів (ХФВ) буде порушувати цю рівновагу у бік зменшення кількості озону. Хлорофторовуглеводні, які застосовуються у холодильниках, аерозолях, для очищення різних виробів, є переносниками атомів фтору і хлору у стратосферу. Рівень вмісту хлору у стратосфері нині у 2-2.5 рази вищий, ніж у 1970 році. Якщо ХФВ будуть надходити до стратосфери у такій же кількості як у 90-х роках, то за наступні 70 років озоновий шар втратить ще 3%, а якщо викиди подвояться, то це зруйнує ще 12% озонового шару. Станції, які реєструють товщину озонового шару в Антарктиді, встановили, що за весну 1992 року втрати озону над цим регіоном у середньому становили 30-40%, а на деяких висотах сягали 95%. Якщо над Антарктидою утвориться озонова дірка, то наслідки будуть досить серйозними: значні втрати морського фіто- та зоопланктону, що, у свою чергу, буде мати негативні наслідки для китів, пінгвінів та інших морських тварин, оскільки фітопланктон — основа майже всіх харчових ланцюгів цього регіону. Підвищення інтенсивності ультрафіолетового опромінення також послаблює імунну систему людини, викликає катаракту та рак шкіри. 2. Виживання людини в екстремальних умовах Згідно з Законом «Про цивільну оборону України» «громадяни України мають право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання гарантій щодо його реалізації. Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру». Головною функцією органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання у разі виникнення НС є захист населення та організація його життєзабезпечення. Заходи щодо захисту населення плануються та проводяться по всіх районах, населених пунктах, охоплюють усе населення. Водночас характер та зміст захисних засобів встановлюється залежно від ступеня загрози, місцевих умов з урахуванням важливості виробництва для безпеки населення, інших економічних та соціальних чинників. З цією метою міста розподіляються за групами важливості, а об'єкти — за категоріями стосовно засобів захисту населення у разі надзвичайної ситуації. Цей розподіл здійснює Кабінет Міністрів України. Для міст встановлені наступні групи: - особливої важливості; - першої групи; - другої групи; - третьої групи. Для підприємств та організацій встановлені наступні категорії: - особливої важливості; - першої категорії; - другої категорії. Основні заходи щодо захисту населення плануються та здійснюються завчасно і мають випереджувальний характер. Це стосується насамперед підготовки, підтримання у постійній готовності індивідуальних та колективних засобів захисту, їх накопичення, а також підготовки до проведення евакуації населення із зон підвищеного ризику. Для організації життєзабезпечення населення в умовах НС та організації робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих створюються Державні комісії з надзвичайних ситуацій — ДКНС. ДКНС діють при Кабінеті Міністрів України, в областях, містах, регіонах як на постійній основі, так і у випадку виникнення НС. До їх функцій входить забезпечення постійної готовності до дій аварійно-рятувальних служб, контроль за розробкою та реалізацією заходів з попередження можливих аварій і катастроф. Усі завдання з ліквідації НС виконуються по черзі у максимально короткі строки. Передусім вирішуються завдання щодо термінового захисту населення, запобігання розвитку чи зменшення впливу надзвичайної ситуації і завдання з підготовки та виконання рятувальних та інших невідкладних робіт. Організація життєзабезпечення населення в умовах НС — це комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я і працездатності людей. Цей комплекс включає:* управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при загрозі та виникненні НС;* захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;* забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності;* захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);* житлове забезпечення і працевлаштування;* комунально-побутове обслуговування;* медичне обслуговування;* навчання населення способам захисту і діям в умовах НС;* розробку і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження;* санітарну обробку;* знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції;* підготовку сил та засобів і ведення рятувальних та інших невідкладних робіт в районах лиха і осередках ураження;* забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, правила поведінки; морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтримання високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;* заходи, спрямовані на попередження, запобігання або послаблення несприятливих для людей екологічних наслідків НС та інші заходи. Усі ці заходи організовують державна виконавча влада, органи управління цивільної оборони при чіткому погодженні між собою заходів, що проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій є безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відображаються в планах цивільної оборони і виконуються в період загрози та після виникнення НС. З метою недопущення загибелі людей, забезпечення їх нормальної життєдіяльності у НС передусім повинно бути проведено сповіщення населення про можливу загрозу, а якщо необхідно, організовано евакуацію. Сповіщення населення здійснюється усіма доступними способами: через телебачення, радіомережу, радіотрансляційну провідну мережу, спеціальними сигналами (гудки, сирени). Передбачається спеціальна схема повідомлення посадових осіб та осіб, задіяних у системі цивільної оборони. Евакуація — це організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон. Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі організаційні питання вирішують евакуаційні комісії. Евакуація розпочинається після прийняття рішення начальником цивільної оборони, надзвичайною комісією або органами влади. Евакуація працюючого населення здійснюється за виробничим принципом, а населення, яке не пов'язане з виробництвом, — за територіальним принципом через домоуправління, ЖЕУ, ЖЕК тощо. Діти евакуюються разом з батьками, але можливе їх вивезення зі школами, дитсадками. Для проведення евакуації використовуються всі види транспорту: залізничний, автомобільний, водний та індивідуальний. Автотранспорт використовується для вивезення на короткі відстані. В деяких випадках частина населення може виводитися пішки колонами по шляхах, які не зайняті перевезеннями. Евакуація населення здійснюється через збірні евакуаційні пункти, які розташовують поблизу місць посадки на транспорт або на вихідних пунктах пішого руху, в школах, клубах, кінотеатрах та інших громадських закладах. Про початок та порядок евакуації населення сповіщається по мережі сповіщення. Отримавши повідомлення про початок евакуації, необхідно взяти документи, гроші, речі та продукти і у визначений час прибути на збірний евакуаційний пункт, де населення реєструють, групують та ведуть до пункту посадки. Для організації приймання, розташування населення, а також забезпечення його всім необхідним створюються евакуаційні комісії та приймальні евакуаційні пункти, які вирішують проблему розташування, забезпечення та обслуговування прибулого населення. Тимчасове розселення громадян у безпечних районах передбачає максимальний захист людей від радіоактивного забруднення, хімічного ураження при аваріях або катастрофах на радіаційне або хімічно небезпечних об'єктах, а також запобігає загибелі людей у випадках катастрофічного затоплення районів проживання. В місцях розселення звільняються приміщення для розміщення евакуйованих громадян, готуються (за необхідності) колективні засоби захисту. Якщо сховищ недостатньо, то організовується їх додаткове будівництво, пристосування існуючих підвалів, гірських виробок, для чого залучається усе працездатне населення, в тому числі евакуйовані. Виключно велике значення має забезпечення в місцях розселення евакуйованого населення продуктами харчування, надання їм побутових послуг і медичного обслуговування. Забезпечення населення продуктами харчування і предметами першої необхідності здійснюється службою торгівлі і харчування цивільної оборони сільського або іншого району, який прийняв евакуйованих. Перші дві доби люди повинні харчуватися запасами продуктів, привезеними з собою. В разі їх відсутності харчування здійснюється через мережу громадського харчування або в сім'ях, в яких вони підселені. 3. Класифікація та причини виникнення аварійних ситуацій на судні Як і всі інші види транспортних засобів, мореплавство пов'язане з можливістю аварій, катастроф та ризиком для життя людини. Можливий ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та ф залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних. У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000 кораблів, з них гине понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 людей, з яких біля 2000 гине. Найтяжча в історії мореплавства катастрофа пасажирського судна «Дона Пас» в районі Філіппін забрала 3132 життя. Того ж року в катастрофі англійського пасажирського порома «Геральд офф фри ентерпрайз» загинуло 1193 особи. При розслідуванні останньої катастрофи виявилось, що безпосередньою причиною стала колективна помилка капітана і команди. Людські помилки призвели до загибелі технічно справних кораблів «Михайло Ломоносов» та «Адмірал Нахімов» при спокійному морі та ясній погоді. Основні причини загибелі кораблів: посадка на рифи, зіткнення, перекидання, пожежі, порушення норм експлуатації та правил безпеки, помилкові функціональні дії команди та інше. У процесі розвитку аварії при виникненні загрози загибелі корабля постає необхідність вжити заходів для швидкої евакуації пасажирів. Операція з евакуації вже сама по собі пов'язана з ризиком для життя людей, особливо в умовах штормової погоди. Найбільша небезпека виникає тоді, коли відмовляють пристрої. Неможливість залишити в таких випадках корабель призводить до того, що пасажири втрачають шанси на спасіння і потрапляють в надзвичайно складну ситуацію. Ризик для життя пасажирів виникає при спуску на воду рятувальних засобів, а саме: при перекиданні шлюпки, сильних ударах об борт корабля і таке інше. Втрата шансів на врятування може виникати внаслідок неправильного використання рятувальних жилетів або коли люди скачуть з висоти 6-15 м з борту корабля, який тоне. Гіпотермія становить головну небезпеку і для тих пасажирів, які рятуються в шлюпках або на плотах. Щоб уповільнити переохолодження організму і збільшити шанси на виживання при низьких температурах води, необхідно голову тримати якомога вище над водою тому, що понад 50% всіх тепловитрат організму припадає на голову. Утримувати себе на поверхні води треба так, щоб мінімально витрачати фізичні зусилля. Перебуваючи на рятувальному плоті, шлюпці чи в воді, людина повинна намагатися подолати паніку, розгубленість, вірити в те, що її врятують. Така поведінка в екстремальних ситуаціях збільшує шанси людини на виживання. Список використаної літератури Дерій С.І. Шлюха В.О. Екологія. – К., 1998. Джигерей В. Безпека життєдіяльності. – К., 2000. Желібо Є.П, Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. – К., 2002. Безпека життєдіяльності людини. – К., КОО, 1999. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. – Суми, 2000. | |
| Просмотров: 1244 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |