РЕФЕРАТ

з дисципліни „Вступ до фаху”

на тему:

„Безпека життєдіяльності в нафтовій промисловості”

Зміст

Вступ.

1. Економічні основи управління безпекою життєдіяльності та охорона праці.

2. Інженерно-технічні основи управління безпекою життєдіяльності та охорона праці.

3. Організаційні основи управління безпекою життєдіяльності та охорона праці.

4. Нафтогазовий комплекс України.

Висновок.

Перелік послань.

Вступ

Конституційні норми конкретизуються у законодавчих та інших нормативно-правових актах з охорони праці.

Основну роль у правовому забезпеченні управління охороною праці на корпоративному рівні відіграють Закони України «Про охорону праці», «Про об'єкти підвищеної небезпеки», «Про загальнообов'язкове державне со-ціальне страхування від нещасного випадку на виробниц-тві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та ін.

Перелік видів нормативно-правових актів, які містять державні нормативні вимоги охорони праці, включений до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці.

Локальні нормативні акти роботодавця, тобто ті, що діють у рамках підприємства, не повинні суперечити законам та іншим нормативно-правовим актам.

Хочу підкреслити, що локальні нормативні акти роботодавця у сфері охорони праці є безпосередньою правовою базою управління охороною праці на корпоративному рівні і тим самим — СУОП.

Усі вищеперелічені документи є нормативною (правовою та технічною) базою для розробки безпосередньо діючих корпоративних документів: наказів, положень, інструкцій тощо.

Твердження, що в ринковій економіці пріоритет в управлінні повинен бути наданий економічним методам, виглядає тривіальним. Але багато років існування в нашій кра-їні адміністративно-командної системи управління охороною праці, а також планової економіки та централізованого виділення коштів на охорону праці породили у деяких управлінців старої школи стійку ілюзію про позаекономічний характер заходів з охорони праці. Крім того, ринкові відносини, що торкнулися багатьох сторін життя тільки-но стали проникати в управління охороною праці, а тому удавана «позаекономічність» начебто «нав'язуваної» державою охорони праці ще більше закріпилася у свідомості величезної кількості керівників і спеціа-лістів, не кажучи про власників.

Разом з тим без економічних методів управління в реальних ринкових умовах ніякого серйозного управління охороною праці бути не може, а тому економічні методи управління охороною праці ще тільки мають зайняти своє гідне місце.

Згідно із законодавством фінансування заходів щодо поліпшення умов та охорони праці здійснюється виключно роботодавцем, а працівник не несе таких витрат. Зауважимо, що включення вищезазначених витрат до собівартості продукції фактично означає оплату цих витрат споживачем продукції, а не роботодавцем. Тому «стони» роботодавця з приводу непосильного тягаря витрат на охорону праці — не більше, ніж ілюзія. Насправді витрати на охорону праці несе суспільство.

Розглядаючи економічну ефективність будь-яких управлінських рішень у сфері охорони праці, ми повинні пам'ятати, що витрати (затрати) на охорону праці в принципі не можуть безпосередньо давати дохід (прибуток), оскільки є допоміжними в процесі виробництва і не пов'язані безпосередньо з виробництвом та реалізацією якого завгодно товару.

На практиці будь-який підприємець може бачити конкретні витрати на охорону праці, але не бачить (а за такої постановки і не може бачити) «доходів» від охорони праці.

Проте заходи з охорони праці не є суто витратними. Справа в тому, що якщо при виробництві товару (послуг) йдеться про збільшення (максимізацію) доходів, то при здійсненні заходів з охорони праці або безпеки виробництва йдеться про зниження (мінімізацію) збитків (втрат).

Варто звернути увагу на те, що шкода, якій незалежно від того, розрахована вона чи ні, зафіксована чи ні, її явно можна побачити «неозброєним оком» або вона прихована від очей керівника, становитиме фактичні втрати (збитки) підприємства.

1. Економічні основи управління безпекою життєдіяльності та охорона праці

Якщо керівник має намір контролювати виробництво на рівні кращих зразків світової практики, щоб зробити його максимально ефективним, то одержання інформації про можливу шкоду стає дуже важливим, Реальна практика свідчить, що прямі втрати підрахувати нескладно, непрямі — складніше, а шкоду, якій запобігли,— ще складніше. Якщо прямі втрати підрахує бухгалтерія, то шкоду можна тільки оцінити.

А оцінки завжди є приблизними. Але найчастіше саме вони дають орієнтири для прийняття правильних рішень. Практика свідчить, що оцінка шкоди завжди повинна враховувати наслідки потенційної аварії чи групового не-щасного випадку.

Знаючи про ймовірність події та вартість втрат, можна визначити нову величину (множення), яка часто називається ризиком, іноді її називають прийнятним ризиком.

Треба думати, що всі розуміють однозначно: ефективне управління охороною праці можливе тільки на основі концепції прийнятного ризику.

2. Інженерно-технічні основи управління безпекою життєдіяльності та охорона праці

Загальні принципи технічного забезпечення безпеки засновані на тому безперечному факті, що незважаючи на величезну кількість небезпек, їх можна передбачити та запобігти їм.

Впродовж століть безпека людини на рівні організму забезпечувалася інстинктом самозбереження. Проте для сучасного виробництва та сучасного життя одного інстинкту самозбереження явно недостатньо. Необхідно захищатися від небезпек технічних плодів людського розуму всією силою цього самого розуму.

Забезпечення безпеки людини в процесі праці — складне інженерне завдання, що безперечно залежить від конкретних обставин і умов того чи іншого виробництва. Разом з тим технічні основи управління охороною праці досить типові і полягають в ідентифікації (розпізнаванні) небезпек, аналізі ризиків, запобіганні «контакту» працівника з небезпеками.

Несприятливими подіями технічних пристроїв є відмови, поломки, позаштатні ситуації, аварії.

Закон «Про об'єкти підвищеної небезпеки» пов'язує небезпеку виробничого об'єкта з наявністю речовин, здатних вибухати, загорятися, бути отрутами для людини та навколишнього середовища.

З позиції охорони праці небезпеки кваліфікуються як небезпечні та шкідливі виробничі фактори.

Зауважимо, що один і той самий реальний небезпеч-ний та шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати водночас до різних типів.

Основним і найбільш загальним принципом технічного забезпечення безпеки праці є приведення характеру діяльності у відповідність до природи людини та її природного середовища проживання. Реалізація цього принципу полягає або у створенні нових безпечних та безвідходних технологій, або (для принципово незмінних чи незмінюваних технологій) — у виведенні людини з процесу виробниц-тва {повна автоматизація).

3. Організаційні основи управління безпекою життєдіяльності та охорона праці

Сучасне виробництво характеризується все більш зростаючим масштабом зосередження енергії, токсичних, вибухонебезпечних, горючих та інших небезпечних для Життя та діяльності людини речовин і процесів. Усе це потребує зростаючих зусиль щодо підтримання стану захищеності життєво важливих, у тому числі корпоративних, інтересів особистості та суспільства від аварій та нещасних випадків на виробництві (промислова безпека).

Оскільки небезпечні явища мають деяку (з практичної точки зору) постійну (відмінну від нуля) ймовірність виникнення, то ефективність забезпечення безпеки виробництва потребує й адекватної системи управління в рамках корпоративного управління виробничою діяльністю в цілому. Під час реалізації такого управління треба враховувати, що наявні виробничі технології, техніку і технологічну культуру виробництва «доповнити» безпекою та охороною праці працівників практично неможливо. А тому управління безпекою та охороною праці повинно стати невід'ємною складовою загального управління виробництвом: технологіями, персоналом, якістю продукції, фінансовими потоками тощо.

Зауважу, що це справедливо як для масштабного виробництва, так і для відносно невеликих за чисельністю персоналу підприємств.

Розглядаючи управління безпекою виробництва та охо-роною праці як елемент загального управління, підкреслю, що загальновизнаною метою виробничої діяльності в умо-вах ринкової економіки є максимальна економічна ефективність, забезпечення якої мовою понять «небезпечно» — «безпечно» починає звучати як забезпечення економічної безпеки виробничої діяльності.

Таким чином, технічне та організаційне забезпечення безпеки виробництва та охорони праці повинно бути елементом забезпечення економічної безпеки.

З усіх можливих аспектів забезпечення економічної безпеки виділимо кілька основних, найближчих до процесу виробництва.

По-перше, це забезпечення безаварійності технологічного процесу, надійне функціонування техніки, обладнання, будівель та споруд, без яких виробничий процес неможливий.

Значну частину цих проблем, з позиції виконання плану виробництва, у тому числі номенклатуру виробів, традиційно відслідковували технологи, проектувальники, експлуатаційники. Сьогодні про ці самі проблеми все частіше говорять з позиції якості вироблюваної продукції.

Ряд цих проблем, безпосередньо пов'язаних із запобіганням аваріям та нещасним випадкам, належить до «про-мислової безпеки небезпечних виробничих об'єктів».

Реально всі ці проблеми переплетені так тісно, що з упевненістю сказати, які належать до безпечної технології, а які — до якості продукції (що реалізується тільки за постійного додержання суворої та сталої технології), практично неможливо.

По-друге, це забезпечення умов і охорони праці пра-цівників (ергономічної безпеки персоналу), без яких не реалізується жодна діяльність, і від кваліфікації та відповідальності яких істотно залежать і ефективність, і безпека виробництва.

По-третє, це забезпечення екологічної безпеки виробництва. Таке забезпечення потребує в ідеалі так званих «екологічно чистих технологій».

Звичайно, економічна безпека підприємства істотно залежить і від цілої низки зовнішніх умов: від стану ринку продукції, від тарифів монополістів на енергію, транспорт, зв'язок, від вимог законодавства {наприклад, тарифів на соціальне страхування). Але в одних і тих самих зовнішніх умовах можна працювати з різною ефективністю. Всі вищеперелічені аспекти забезпечення безпеки можна вирішити тільки у рамках загального управління виробництвом.

Іншими словами, це повинна бути єдина скоординована суперсистема управління, яка узгоджено об'єднує спе-ціалізовані системи — систему управління якістю, систему управління охороною навколишнього середовища, систе-му управління промисловою безпекою та охороною праці. При цьому остаточне реальне «інтегрування» всіх цих си-стем відбувається під керівництвом однієї і тієї самої особи, яка називається роботодавцем.

3. Організаційні основи управління безпекою життєдіяльності та охорона праці

Державний нагляд у нафтогазовому комплексі здійснюють 150 інспекторів 6 спеціалізованих інспекцій (у тому числі 4 міжрегіональних) та 23 регіональних міжгалузевих інспекцій. Про ефективність державного нагляду на виробництвах галузі можна судити з то-го, що в 2003 р. рівень смертельного травматизму знизився на 47% (14 нещасних випадків проти 26 у 2002 p.). При цьому рівень смертельного травматизму у нафтога-зовидобуванні знижено в 3 рази, у газовій промисловості — на 25%.

У галузі домінує травматизм зі смертельними наслідками, який безпосередньо пов'язаний з виробничою діяльність потерпілих і спричинений переважно незадовільною організацією робіт підвищеної небезпеки, порушенням потерпілими вимог безпеки та зниженням рівня трудової і технологічної дисципліни. Так, під час виконання ремонтних і монтажних робіт на свердловинах та установці стабілізації газового конденсату загинуло 3 працівники, внаслідок вибухів газоповітряної суміші — 2. Ще по одному загинуло під час аварії на буровій установці, внаслідок отруєння чадним газом у котельні та ураження електричним струмом. Відносно високі показники смертельного травматизму внаслідок дорожньо-транспортних пригод — 4 випадки, які спричинені порушеннями правил дорожнього руху.

Під час використання газу в побуті сталося 34 нещасні випадки, в яких травмовано 81 особу, з них 41 — смертельно (проти 51 в 2002p.). Причини таких нещасних випадків, на жаль, традиційні: отруєння чадним га-зом під час користування побутовими газовими приладами — 60%, самовільне втручання абонентів у системи газопостачання — 27%, вибухи під час самовільної заміни газових балонів — 7% тощо.

Протягом 2003 р. на магістральних трубопровідних системах України та системах газопостачання населе-них пунктів було допущено 11 аварійних ситуацій, що в 7 випадках призвели до розгерметизації лінійної части-ни магістральних трубопроводів, а в 3 — до розгерме-тизації систем газопостачання населених пунктів. Най більш резонансними з них є аварії на експортному магістральному газопроводі «Уренгой — Помари — Ужгород» та на магістральному нафтопро-воді «Дружба». Аварійні ситуації спричинені переважно незадовільним технічним станом окремих дільниць лінійної частини магістральних трубопроводів і несвоєчасним виконанням діагностичних, регламентних та ремонтних робіт.

ВАТ «Укрнафта» практично не приділяє уваги питанням забезпечення належного рівня промислової безпеки об'єктів буріння свердловин та нафтогазовидобування. З початку минулого року заморожено фінансування та виконання комплексу робіт щодо підтримання нормативного рівня безпеки бурового та нафтогазопромислового обладнання, систем збору та транспортування нафти і газу на нафтових промислах. Не здійснюється технічне діагностування технологічного обладнання з видобування та підготовки нафти і газу до транспортування, трубопроводів систем промислового та міжпромислового збору нафти і газу. Не ведеться заміна технологічного обладнання та технологічних комунікацій, що вичерпали експлуатаційний ресурс.

Знижується рівень протифонтанної безпеки діючого фонду газових свердловин. Упродовж останніх двох років на них сталося 3 відкритих газових фонтани і лише в минулому році допущено 6 аварійних газопроявлень. Продовжується дослідно-промислова експлуатація газових та нафтових свердловин неспеціалізованими ор-ганізаціями, які фактично ведуть неконтрольований посилений відбір з надр нафти та газу без утилізації супутнього газу з нафти з грубими порушеннями вимог безпеки та законодавства про надра. Ці підприємства фак-тично не готові до ліквідації аварійних ситуацій на свердловинах, які за таких умов їх експлуатації цілком реальні.

Залишаються актуальними проблеми ресурсного зносу газотранспортної системи і пов'язані з цим питання безпеки газопостачання. 16% лінійної частини магістральних газопроводів та 6,3% розподільних газопроводів відпрацювали амортизаційний термін. Відсутність єдиного дієздатного механізму оцінки залишкового ресурсу безпечної експлуатації та несвоєчасне виконання діагностичного обстеження і відновлення лінійної частини магістральних газопроводів призвело до значного зни-ження ЇЇ надійності та безпеки.

На магістральних газопроводах України на сьогодні зафіксовано 168 грубих порушень охоронних зон, у тому числі в технологічному коридорі експортних газопроводів та на газопроводах з тривалим терміном експлуатації, що створює загрозу безпечній життєдіяльності населення на прилеглих територіях.

Наглядова діяльність інспекцій спрямована перш за все на забезпечення безпеки систем газопостачання населених пунктів, безпеки магістральних трубопровідних систем та нафтогазовидобувних виробництв країни. З цією метою спільно з ДП «Газ України» розроблена та впроваджується Програма щодо запобі-гання травматизму під час використання газу населен-ням України на 2002—2004 роки, виконання якої дасть змогу уникнути ряду причин, що призводять до травматизму, пов'язаного з експлуатацією внутрішньобудинкових систем газопостачання та побутових газових приладів.

Для посилення державного нагляду на нафтогазовидобувних виробництвах створені Західна, Північна, Східна та Південна міжрегіональні інспекції державного нагляду на виробництвах нафтогазового комплексу та спе-ціалізований ЕТЦ.

Найактуальніші питання безпеки газотранспортної системи України винесені на розгляд уряду. Національною радою з питань безпечної життєдіяльності населення при Кабінеті Міністрів прийнято ряд рішень, спрямованих на покращання стану безпеки розподільних газопроводів з вичерпаним амортизаційним терміном, які експлуатуються в системах газопостачання населених пунктів. На розгляд Національної ради винесено питання «Про стан охоронних зон магістральних трубопроводів».

Активізувалася і нормотворча робота. Розроблено та введено в дію ряд важливих нормативних документів, що регламентують промислову безпеку виробництв нафтогазового комплексу. Це — Правила безпеки у нафтогазовидобувній промисловості та Правила безпеки автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій. Здійснюється перегляд ДНАОП «Правила безпеки систем газопостачання України» та ДБН «Газопостачання». Розроблено методику обстеження газорозподільних станцій магістральних газопроводів. Спільно з ДК «Укртрансгаз» та ДП «Газ України» проведено семінари-на-ради, на яких розглядалися питання безпеки газотранспортної системи України.

Одним з пріоритетних напрямів є нагляд за здійсненням ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки. Найбільш активно ідентифікуються системи газопостачання зрідженим газом та магістральні трубопроводи.

Крім того, пріоритетними напрямами діяльності державного нагляду в нафтогазовому комплексі є нагляд за приведенням охоронних зон магістральних трубопроводів у відповідність з нормативними вимогами безпеки; встановлення режиму посиленого нагляду на нафтогазовидобувних виробництвах ВАТ «Укрнафта» та на нафтогазовидобувних виробництвах, що експлуатуються неспеціалізованими організаціями.

Висновок

Для забезпечення нормативного рівня промислової безпеки виробництв хімічного, нафтохімічного та нафтопереробного комплексів країни необхідно перш за все здійснити ідентифікацію об'єктів підвищеної небезпеки та задекларувати їх безпеку згід-но з вимогами Закону «Про об'єкти підвищеної небезпеки». У рамках здійснення декларування безпеки виробництв галузі слід здійснити моніторинг технічного стану та стану безпеки об'єктів підвищеної небезпеки з подальшим виведенням з експлуатації об'єктів, що створюють реальну загрозу виникнення аварій.

Особливу увагу слід приділити забезпеченню працездатності засобів протиаварійного захисту технологічних установок в умовах неритмічної роботи та завантаження технологічних процесів нижче проектного.

Потребує перегляду і застаріла нормативна база, що регламентує безпеку водопровідно-каналіза-ційного господарства.

Перелік послань

1. В.Ц.Жидецький, В.С.Джигирей, О.В.Мельников. Основи охорони праці. Львів „Афіша” – 2000р.

2. Охорона праці. № 12 – 2004р.

3. Охорона праці. № 2 – 2005р.

4. Охорона праці. № 3 – 2004р.

5. Охорона праці. № 8 – 2004р.