Реферат на тему Взаємообумовленість оподаткування та економічного розвитку - Бухгалтерській облік - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Взаємообумовленість оподаткування та економічного розвитку. Підвищення ефективності оподаткування безпосередньо залежить не тільки від успішної реалізації науково обґрунтованої податкової політики, запровадження та суворого дотримання норм податкового законодавства, спрямованого, зокрема, на забезпечення цивілізованих відносин податкової і виробничої сфер, а також від збільшення обсягів податкових надходжень за рахунок розширення бази оподаткування, що формується переважно саме у сфері виробництва. Між функціонуванням податкової системи та економічним зростанням регіонів існують прямі і зворотні зв’язки. Аналіз наукової літератури свідчить [1], що існує багато різноманітних форм і напрямів впливу податкових чинників на розвиток регіонів. Це зумовлює необхідність групування проявів такого впливу та наступної їх типізації. Серед існуючих аспектів впливу податкових чинників на соціально-економічний розвиток регіонів найбільш важливим, на нашу думку, є їх групування за формами впливу, зокрема, поділ на прямий (що відображає безпосередню дію податкових інструментів на соціально-економічні процеси) та опосередкований вплив (через явища та процеси, що виникають або змінюються під дією податкових чинників) (рис. 1). Серед груп податкових чинників, що здійснюють прямий вплив на СЕРР, необхідно виділити: а) компонентну структуру податків; б) рівень податкового навантаження; в) надання податкових пільг та ін. Основними особливостями компонентної структури податкових систем регіонів є співвідношення прямих і непрямих податків, частка місцевих податків і зборів у загальному обсязі доходів регіону, обсяг податків, що надходять до місцевого бюджету тощо. Отже, необхідно лише визначити негативні тенденції розвитку цієї структури (переважання непрямих податків, значні її коливання), що певним чином впливає на погіршення стану економіки в регіонах України. Роль місцевих податків і зборів у СЕРР є неоднозначною. З одного боку, їх частка у доходах місцевих бюджетів незначна, а з іншого – необхідно відзначити вклад місцевих податків і зборів у соціально-культурний розвиток регіонів. Відомий спеціаліст з питань дослідження місцевих бюджетів О. Кириленко, аналізуючи особливості оподаткування місцевими податками і зборами в Україні, акцентує увагу на деяких його вадах: а) незначній фіскальній ролі місцевих податків і зборів і, як наслідок, низькій питомій вазі в доходах місцевих бюджетів, у валовому внутрішньому продукті; б) невеликому переліку місцевих податків і зборів порівняно з іншими країнами; в) відсутності самостійних прав у органах місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків і зборів; г) відсутності взаємозалежності між рівнями суспільних послуг, що надаються на певній території, із податковими зусиллями населення та ін. [2]. За дослідженнями О. Кириленко, існує значна диференціація фіскальної ролі місцевих податків і зборів у формуванні дохідної частини бюджетів різних рівнів і видів під впливом нормативно-правових чинників, територіальні відміни абсолютних і відносних показників надходжень місцевих податків і зборів під впливом місцевих економічних чинників. А це, на нашу думку, зумовлює відповідну територіальну диференціацію рівня забезпеченості соціальної сфери регіонів, міст і селищ. Сумарна питома вага податків, які надходять до місцевого бюджету, залежить насамперед від структури податків і територіального рівня регіону. Роль цього податкового чинника у соціально-економічному розвитку території залежить також від абсолютного обсягу збираних податків, що може вплинути на розмір податкових надходжень на душу населення регіону. Рівень податкового навантаження як чинник соціально-економічного розвитку аналізувався у багатьох роботах, серед яких необхідно виділити праці В. Кравченка [3], П. Мельника [4], Л. Шаблистої [5] та ін. Якщо узагальнити їх висновки, можна виділити такі його риси: а) висока залежність економіки в цілому та окремих її сфер від рівня податкового навантаження як відтворювального та стимулюючого чинника її розвитку; б) відсутність єдиної методики визначення рівня податкового навантаження на економіку, що ускладнює об’єктивний аналіз фінансового стану та прогнозування розвитку підприємств і галузей господарства; в) перенесення зарубіжного досвіду моделей оцінки рівня податкового навантаження без урахування національних особливостей; г) нерівномірність розподілу податкового тягаря між суб’єктами господарювання. Наявний також опосередкований вплив податкових чинників на розвиток, що здійснюється через дію на певні процеси та явища, які, у свою чергу, активізують (або гальмують) соціально-економічний розвиток регіону. Серед численних напрямів такого впливу необхідно виділити найголовніші, які значною мірою визначають характер подальшого розвитку регіону: стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності, а також податкове заохочення щодо покращання екологічної ситуації.Стимулювання інвестиційної діяльності здійснюється через надання податкових пільг, зменшення ставок оподаткування або звільнення від сплати податків на отримані прибутки, тобто через покращання інвестиційного податкового клімату в регіоні, в галузі, на підприємстві. Конкретним його прикладом є запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності у вільних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку. Особливе значення має стимулювання розвитку науково-технічного прогресу. Податковими інструментами активізації інноваційної діяльності є введення прискореної амортизації, встановлення високих норм амортизації на наукове обладнання, надання податкового кредиту тощо. Значною проблемою тут є технологічна обмеженість податкових заходів: основна маса пільг на ПДВ розповсюджується лише на першу (науково-дослідну та конструкторську) стадію інноваційного циклу і не зачіпає стадій виробництва, використання та обслуговування нововведень [6]. Крім групування податкових чинників за формами їх впливу на економічний розвиток, можна виділити ще ряд – за об’єктами впливу, силою впливу та територіальним охопленням впливу, але вони не мають такого пізнавального та практичного значення. Таким чином, оподаткування має неоднозначний вплив на соціально-економічний розвиток регіонів. По країні в цілому його можна оцінити як негативний, але більш детальний огляд свідчить про диференціацію такого впливу. Одні регіони в сучасних економічних умовах програють (де зосереджені галузі та підприємства з низькою податкоспроможністю), інші – виграють (де розміщені підприємства зі спільним капіталом або розташовані ВЕЗ і території пріоритетного розвитку). В умовах нестабільного податкового законодавства ця диспропорція може різко змінитися. Підсумовуючи вищезазначене, необхідно підкреслити, що дослідження взаємозв’язку між економічним розвитком регіону та оподаткуванням набуває ще більшої актуальності на етапі подальших ринкових перетворень, пов’язаних із забезпеченням стабільного економічного зростання при забезпеченні територіальної справедливості та реалізації державної регіональної політики. Підвищення ефективності державної регіональної політики потребує: 1) законодавчого визначення тих регіонів, які через свої природні, економічні, соціальні, демографічні умови мають низькі стартові можливості для соціально-економічного розвитку і тому обмежені можливості щодо формування податкоспроможності. Таким регіонам, що відстають від середнього рівня показників соціально-економічного розвитку країни, держава повинна надавати систематичну фінансову допомогу. В іншому випадку це потенційно призведе до виникнення гострих соціальних конфліктів, політичної нестабільності в цілому; 2) законодавчого визначення регіонів пріоритетного розвитку, які мають усі можливості для прискореного інноваційного зростання, однак через відсутність належних фінансових ресурсів неспроможні їх реалізувати. Це потребує науково обґрунтованого підходу до визначення обсягів фінансової допомоги таким територіально-адміністративним одиницям з боку держави з урахуванням їх галузево-конкретизованих потреб; 3) забезпечення територіальної справедливості при оподаткуванні з урахуванням життєвих інтересів регіонів, тобто вилучення в бюджети різних рівнів грошових ресурсів без відчутних втрат для їх економічного розвитку, процесів відтворення, вирішення складних економічних, соціальних, екологічних проблем. Співставлення регіонів за рівнем економічного розвитку та обсягами податконадходжень від них дозволяє зробити висновки щодо територіальної справедливості в оподаткуванні у нашій країні, доцільності надання трансфертів тощо. Адже області з близьким індексом економічного розвитку, розрахованим з урахуванням ступеня їх готовності до ринкових перетворень, повинні бути в однакових умовах щодо податкового пресингу, обсягів трансфертів. Такі висновки дадуть підстави розробити й обґрунтувати тактику і специфічні для кожного регіону механізми розширення бази оподаткування. При дослідженні зазначених вище суспільно-територіальних властивостей регіону, їх параметрів і показників в абсолютному та відносному до рівня країни кількісному вимірі стають очевидними можливості й переваги регіону щодо розширеного відтворення експортних або інших суспільно вагомих виробництв, шляхів раціонального (з погляду вирівнювання соціально-економічного рельєфу областей і країни в цілому) розміщення нових виробництв, кількісних і якісних параметрів їх розвитку, врахування галузевих пріоритетів регіону щодо підвищення його податкоспроможності, а також екологічної ситуації цієї території, її ємності.Необхідним і особливо важливим є урахування рівнів економічного розвитку регіонів для визначення загальнодержавної ідеології розширення бази оподаткування з метою удосконалення економічного простору країни, його територіальних пропорцій. Це вимагає не тільки загальновідомих макроекономічних рівноваг, але й формування економічного ландшафту кожного регіону на принципах Концепції стійкого розвитку. Щоб наблизитися до трьох основних вимог такого розвитку, а саме: розширеного відтворення, ренатуралізації природи, підвищення добробуту населення, необхідно створити цілісну систему ієрархічно побудованих рівноваг суспільно-природної взаємодії в цілому, які безпосередньо формують національну безпеку України та є гарантом збереження в ній сприятливих умов життєдіяльності для наступних поколінь. Тому ідеологія розширення бази оподаткування повинна формуватися з урахуванням не тільки економічної, але й соціальної та екологічної ефективності подальшого розширеного відтворення виробництва. Такий підхід сприятиме не лише міжрайонному вирішенню соціально-економічного розвитку, але й внутрішньообласному. Ця проблема набула в Україні особливої актуальності в областях переважно сільськогосподарського типу господарювання. Адже саме сільська місцевість має досить низький рівень соціально-економічного розвитку, загострення соціальних проблем, екстенсивний тип землекористування. Вирішення цих проблем через розвиток переробної ланки АПК, наближення харчових підприємств до сировинних зон, створення невеликих спеціалізованих машинобудівних підприємств, потужної виробничої і соціальної інфраструктури не тільки сприятиме економічному відродженню сільської місцевості, підвищенню її інвестиційної привабливості, але й розширенню бази оподаткування за рахунок оподаткування і юридичних, і фізичних осіб. Одночасно це суттєво покращить територіальну організацію виробництва, диверсифікує галузево-територіальну структуру просторового каркасу розвитку, який об’єднує у першу чергу міські поселення України, рейтинг яких після запровадження ринкових відносин не тільки не знизився, але й має тенденцію до зростання. Багато центрів просторового каркасу розвитку відзначаються не стільки реалізованим, скільки потенційним потенціалом зростання (під таким потенціалом ми розуміємо інтегральний потенціал території, який є підґрунтям подальшого розвитку її продуктивних сил). Залежно від структури інтегрального потенціалу, потужності його природо - і трудоресурсної, виробничої, інтелектуальної, науково-технічної складової, від їх ролі у територіальному поділі праці, формування зовнішньої функції регіону (міжнародної, державної, районної, обласної) в Україні виділяються центри росту першого, другого і третього рівнів. Ці рівні визначають відповідно і рейтинг центрів – міжнародний (Київ, Одеса, Львів, Донецьк, Дніпропетровськ, Харків), державний (Луганськ, Херсон, Полтава), регіональний (Житомир, Рівне, Івано-Франківськ, Вінниця), обласний (Луцьк, Тернопіль, Чернівці, Кіровоград) тощо. Звичайно, в умовах широкомасштабних трансформацій економічної системи класифікація центрів росту за їх рейтингом є умовною і часово-орієнтованою, а процеси розвитку і розміщення продуктивних сил – досить динамічними. Проте внаслідок цих процесів, незалежно від рейтингу, поступово зростають (або повинні зростати) фінансові ресурси не тільки великих, а й багатьох середніх і малих міст. При сприятливій макроекономічній ситуації у країні це повинно позитивно позначитись на розширенні бази оподаткування й активізації податконадходжень із регіонів, що сьогодні є дотаційними. Варто наголосити також на важливості чинника підвищення рівнів соціально-економічного розвитку периферійних територій, а значить – і на зростанні їх податкоспроможності. Це досить суттєво, бо великі міста при нестабільній базі оподаткування мають характерні, специфічні саме для їх території (з великою надмірною концентрацією населення і виробництва) проблеми, вирішення яких вимагає значного фінансування і не дозволяє вважати їх “бездонними” джерелами надходжень у державний і місцевий бюджети, з метою подальшого перерозподілу між відсталими, “здебільшого периферійними, територіями”. Тому в контексті розширення бази оподаткування та збільшення грошових надходжень до бюджетів підвищення соціально-економічного розвитку останніх стає проблемою державної ваги, вирішення якої вимагає реалізації ефективної, регіональної політики як у її фінансовому, виробничому, так і податковому аспектах, що є особливо актуальним за умов великої диференціації рівнів соціально-економічного розвитку в Україні. Література:1. Григораш Т.В. Фінансові чинники формування місцевих бюджетів // Фінанси України. – 2001. – № 5. – С. 61–64.; Гридчина М.В., Вдовиченко Н.И., Калина А.В. Налоговая система Украины: Учебное пособие. – К.: МАУП, 2001. – 128 с.; Литвиненко Я. Система оподаткування малого підприємництва як чинник підвищення ефективності його діяльності // Економіка. Фінанси. Право. – 2002. – № 1. – С. 17–21; Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці: Монографія. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. – 262 с.; Чугунов І.Я. Вплив податкової політики на мікро- та макроекономічні процеси: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / Харківський державний університет. – Х., 1997.; Шаблиста Л.М. Податки як засіб структурної передумови економіки. – Київ: Інститут економіки НАН України, 2000. – 217 с.; Шаблиста Л.М. Податкова політика у трансформаційний період //Актуальні проблеми економіки. – 2001. – № 3–4. – С. 26–33.; Єфіменко Т.І. Механізм перерозподілу фінансових ресурсів як важіль визначення податкового потенціалу: Монографія. – Дніпропетровськ: Видавництво ДУЕП, 2002. – 272 с.; Ефименко Т.И. Налоговая политика в Украине в условиях становления рыночного хозяйства // Зб. наук. пр. Української академії державного управління при Президентові України. – К.: Вид-во УАДУ, 2003. – Вип. 1. – С. 219–229. 2. Кириленко О.П. Зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів // Фінанси України. – 1996. – № 9. – С. 35–39.; Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). – К.: НІОС, 2000. – 384 с. 3. Кравченко В. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. – К.: Знання, 1999. – 488 с. 4. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці: Монографія. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. – 262 с. 5. Шаблиста Л.М. Податки як засіб структурної передумови економіки. – Київ: Інститут економіки НАН України, 2000. – 217 с. 6. Шаблиста Л.М. Податки як засіб структурної передумови економіки. – Київ: Інститут економіки НАН України, 2000. – 217 с.
1 2 3 4 5 Категория: Бухгалтерській облік \| Добавил: Aspirant (21.07.2013)
Просмотров: 566 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: