Реферат на тему Ревізія і контроль - Бухгалтерській облік - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Ревізія і контроль. 1. Нормативні джерела інформації при проведенні ревізії кредитних операцій Задачі ревізії кредитних операцій наступні:  Перевірити обґрунтованість одержання, ефективність використання і своєчасність погашення банківських кредитів.  Перевірити правильність відображення операцій в облікових регістрах. Перевіряються: - обґрунтованість одержання кредиту (кредитний договір); - ефективність використання кредиту; - своєчасність погашення; - виписки банків по позичкових рахунках; - правильність зведень про наявність сезонних закупівель ТМЦ для отримання кредиту на ці мети; - причини надходження позичок понад нормативні запаси ТМЦ і на тимчасові потреби. Підприємства можуть одержувати позики в інших осіб і організацій. Ці позики також вважаються кредитною заборгованістю і повинні перевірятися при ревізії. При перевірці використовується журнал-ордер №4 і обліковий регістр по рахунках 50, 60, 68, 95, а також виписки банків. Одним з найвагоміших моментів, які характеризують фінансове становище підприємства, є стан розрахунків з дебіторами та кредиторами. Розрахунки між контрагентами здійснюються через установи банків шляхом безготівкового розрахунку, міни майна (бартер), погашення боргових зобов'язань. Основним завданням аудиту розрахунків є: 1) встановлення реальності дебіторської та кредиторської заборгованості; 2) перевірка наявності простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості; 3) встановлення дебіторської та кредиторської заборгованості, з якої минув строк позивної давності; 4) перевірка списання заборгованості, строк позовної давності з якої минув; 5) перевірка правильності обліку дебіторської та кредиторської заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалізації та видів реалізації; 6) перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості. Джерелами інформації для проведення аудиту розрахунків з постачальниками, покупцями та замовниками, дебіторами та кредиторами є: 1) Регістри синтетичного обліку і звітність (баланс (форма № 1), Головна книга). 2) Регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків (журнали-ордери № 6, 11, 8, 7; відомості № 16, 15 та ін. ). 3) Первинні документи з обліку розрахунків (накладні, рахунки-фактури, договори та ін.). Нормативна база: 1) Положення "Про організацію бухгалтерського обліку звітності в Україні", затверджене Постановою КМУ від 03.04.1993 р. № 250. 2) "Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні", затверджені наказом Мінфіну від 07.05.1993 р. № 25. 3) Інструкція "Про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків", затверджена наказом Мінфіну від 11.08.94 р. № 69. 4) Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР. 5) 5 . Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР. 6) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 р. № 237. 7) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20. 2. Способи фінансового контролю Під фінансовим контролем розуміють перевірку спеціальними уповноваженими органами встановлених форм, фінансових відносин, а також вивчення їхньої позитивної і негативної сторін для подальшого удосконалювання. Фінансовий контроль необхідний керівнику підприємства і його команді щоб відповісти на наступні питання:  чи буде давати прибуток підприємство і який при цьому рівень рентабельності.  чи в змозі підприємство виконати свої зобов'язання перед кредиторами й іншими особами.  чи варто залучати інвестиції або робити якісь фінансові вкладення в інші види діяльності. Фінансовий контроль забезпечує вірогідність цієї інформації. Фінансовий контроль може бути: внутрішній, зовнішній, відомчий, позавідомчий, обов'язковий (плановий), ініціативний (позаплановий). Сферою фінансового контролю є практично всі операції, які здійснюються з використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні угоди і т.п.). При цьому виходять з положення про неможливість виключення прямого або опосередкованого взаємозв'язку формування і використання фінансових ресурсів, фондів коштів з будь-якими видами діяльності або бездіяльності.Отже, ті самі об'єкти можуть піддаватися не тільки фінансовому контролю, але й іншим видам контролю (при кредитуванні, розрахунках, ціноутворенні і т.д.). Але навіть при збігу конкретного предмета перевірки й аналізу фінансовому контролю властива особлива спрямованість в оцінці стану цих об'єктів, що відповідає його призначенню. Так, здійснюючи перевірку ефективності менеджменту підприємств і особливо банків, аудиторські фірми дають оцінку розмірів утворених резервів, що безпосередньо має відношення до визначення кінцевої величини оподатковуваного об'єкта. Контролю підлягають не тільки погано працюючі підприємства й організації, але і ті підприємства, що мають нормальні результати діяльності. Конкретні форми і методи організації фінансового контролю це практичне втілення об'єктивно властивих фінансам як економічній категорії властивостей контролю. Фінансовий контроль включає перевірку: - дотримання вимог економічних законів, оптимальності пропорцій розподілу і перерозподілу вартості валового суспільного продукту і національного доходу; - складання і виконання бюджету (бюджетний контроль); - фінансового стану й ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів підприємств і організацій, бюджетних установ, а також податковий контроль; - інші напрямки. Перед фінансовим контролем стоять наступні задачі: - сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах і розмірами грошових доходів і фондів народного господарства; - забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов'язань перед державним бюджетом; - виявлення внутрівиробничих резервів росту фінансових ресурсів, у тому числі по зниженню собівартості і підвищенню рентабельності; - сприяння раціональній витраті матеріальних цінностей і грошових ресурсів на підприємствах, в організаціях і бюджетних установах, а також правильному веденню бухгалтерського обліку і звітності; - забезпечення дотримання діючого законодавства і нормативних актів, у тому числі в області оподатковування підприємств, що відносяться до різних організаційно-правових форм; - сприяння високій віддачі зовнішньоекономічної діяльності підприємств, у тому числі по валютних операціях і ін. Фінансовий контроль тісно пов'язаний з відповідальністю підприємств, організацій, установ, а також державних і фінансово-банківських структур за виконання фінансової дисципліни. Ця відповідальність може бути виражена як в адміністративних, так і в економічних (матеріальних) заходах впливу на порушника фінансової дисципліни. Економічні заходи впливу конкретно виявляються через фінансові санкції, що є тими важелями фінансового механізму, що сприяють підвищенню ефективності виробництва, його інтенсифікації, екологічному оздоровленню і т.д. Проблеми посилення фінансової відповідальності, дієвості фінансового контролю вимагають, з одного боку, скорочення кількості застосовуваних санкцій, а, з іншої, підвищення їхньої результативності, чому, зокрема, сприяє проведена реформа оподатковування. Фінансовий контроль можна умовно класифікувати за різними критеріями: а) за часом проведення: - попередній; - поточний (оперативний); - наступний. б) за суб'єктами контролю: - президентський; - контроль представницьких органів влади і місцевого самоврядування; - контроль виконавчих органів влади; - контроль фінансово-кредитних органів; - відомчий; - внутрішньогосподарський; - аудиторський; в) за сферою фінансової діяльності: - бюджетний; - податковий; - валютний; - кредитний; - страховий; - інвестиційний; - контроль за грошовою масою; г) за формою проведення: - обов'язковий (зовнішній); - ініціативний (внутрішній); д) за методами проведення: - перевірки; - обстеження; - нагляд; - аналіз фінансової діяльності; - спостереження (моніторинг); - ревізії. Державний фінансовий контроль призначений для реалізації фінансової політики держави, створення умов для фінансової стабілізації. Фінансовий контроль покликаний забезпечувати інтереси і права держави і його установ, так і всіх інших економічних суб'єктів. Розглянемо основні форми і методи проведення фінансового контролю. Попередній фінансовий контроль. Він проводиться до здійснення фінансових операцій і має важливе значення для попередження фінансових порушень. Він передбачає оцінку обґрунтованості фінансових програм і прогнозів для запобігання неощадливої і неефективної витрати засобів. Прикладом такого контролю на макрорівні є процес складання і твердження бюджетів усіх рівнів і фінансових планів позабюджетних фондів на основі оцінки обґрунтованості розподілу ВВП і розробки макроекономічних показників розвитку економіки країни. На мікрорівні — це процес розробки фінансових планів і кошторисів, кредитних і касових заявок, фінансових розділів бізнес-планів, складання прогнозних балансів, а також установчих договорів, договорів про спільну діяльність і т.д.Поточний (оперативний) фінансовий контроль. Він здійснюється в момент здійснення грошових угод, фінансових операцій, видачі позичок і субсидій і т.д. Він попереджає можливі зловживання при одержанні і витраті засобів, сприяє дотриманню фінансової дисципліни і своєчасності здійснення фінансово-грошових розрахунків. Велику роль у цьому відіграють бухгалтерські служби. Наступний фінансовий контроль, проведений шляхом аналізу і ревізії звітної фінансової і бухгалтерської документації, призначений для оцінки результатів фінансової діяльності економічних суб'єктів, зіставлення фінансових планів і прогнозів з результатами оцінки ефективності здійснення запропонованої фінансової стратегії, порівняння фінансових витрат із прогнозованими і т.д. У процесі проведення перевірок на основі звітної документації і видаткових документів розглядаються окремі питання фінансової діяльності і намічаються міри для усунення виявлених порушень. Обстеження на відміну від перевірки охоплює більш широкий спектр фінансово-економічних показників обстежуваного економічного суб'єкта для визначення його фінансового стану і можливих перспектив розвитку. Нагляд здійснюється контролюючими органами за економічними суб'єктами, що одержали ліцензію на той або інший вид фінансової діяльності, і припускає дотримання ними встановлених правил і нормативів. Наприклад, здійснюючи нагляд з боку Нацбанку України за діяльністю комерційних банків; з боку Укрстрахнагляду — за страховими фірмами. Недотримання нормативів, що приводить до ризику банкрутства й обмеження інтересів клієнтів, спричиняє відкликання ліцензії. Аналіз фінансової діяльності як різновид фінансового контролю припускає детальне вивчення періодичної або річної фінансово-бухгалтерської звітності з метою загальної оцінки результатів фінансової діяльності, оцінки фінансового стану і забезпеченості власним капіталом і ефективності його використання. Спостереження (моніторинг) — постійний контроль з боку кредитних організацій за використанням виданої позички і фінансовим станом підприємства-клієнта; неефективне використання отриманої позички і зниження платоспроможності може привести до жорсткості умов кредитування, вимозі дострокового повернення позички. Ревізія — найбільш глибокий і всеосяжний метод фінансового контролю. Це повне обстеження фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта з метою перевірки її законності, правильності, доцільності, ефективності. Ревізії можуть бути повні і часткові; комплексні і тематичні; планові і позапланові; документальні і фактичні (тобто перевірка не тільки документів, але і наявності грошей і товарно-матеріальних цінностей). Ревізії проводяться органами управління по відношенню підвідомчих підприємств і установ, а також різними державними і недержавними органами контролю (КРУ Мінфіну, Казначейство, аудиторські служби). Результати ревізії оформляються актом, на підставі якого приймаються заходи для усунення порушень, відшкодуванню матеріального збитку і залученню винних до відповідальності. Література 1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. //В редакції закону N 1829-III від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.391 2. Наказ Мінфіну „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування” N 291 від 30.11.99 3. Норматив N 3 “Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності”.// Затверджено рішенням Аудиторської палати України від 18 грудня 1998 р. N 73 4. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку. К:2000 р. 5. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. К:А.С.К, 2001 р. 6. Давидов Г. М. Аудит. Навчальний посібник. К:”Знання”, 2001 р. 7. КАРУЦА С.М.. Фінансова звітність як предмет державного фінансового контролю.// Фінансовий контроль(всеукраїнський науково-теоретичний, інформаційно практичний журнал) № 1 від 09.01.2002 8. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. К:”Знання”, 2000 р.
1 2 3 4 5 Категория: Бухгалтерській облік \| Добавил: Aspirant (21.07.2013)
Просмотров: 298 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: