Реферат на тему Підвищення ефективності адміністрування податку на прибуток - Бухгалтерській облік - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Підвищення ефективності адміністрування податку на прибуток. У традиційному розумінні прибуток виступає як найбільш вагомий показник успіху підприємства і хорошого управління ним. Для України питання оподаткування корпоративних доходів набуває особливого значення у зв’язку з процесами реформування відносин власності у сфері економіки, поширення акціонерної форми бізнесу. Проблема корпоративного оподаткування не перестає цікавити зарубіжних економістів [6, 7, 8, 9], а сучасними українськими економістами їй приділяється недостатньо уваги [2, 4, 5]. Тому метою нашої статті є удосконалення адміністрування оподаткування корпоративних доходів з урахуванням досвіду країн із розвиненою ринковою економікою. Будь-яка система оподаткування повинна ґрунтуватися на принципі економічної ефективності. Необхідно зауважити, що Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” багато в чому порушує принцип економічної ефективності податкових заходів [1]. Одним із головних чинників, що зумовлює таку ситуацію, є наявність подвійного оподаткування розподіленого прибутку – податком на прибуток за ставкою 25 % у вигляді авансового внеску та податком на дивіденди на рівні акціонерів – фізичних осіб. Тому оподаткування корпоративних доходів необхідно розглядати насамперед під кутом зору проблеми подвійного оподаткування. Західні вчені-економісти намагаються дослідити вплив подвійного оподаткування дивідендів на викривлення економічних диспозицій і пов’язане з цим погіршення добробуту. Вони прагнуть розробити таку систему корпоративного оподаткування, яка б не викликала викривлень, тобто була б нейтральною щодо прийняття підприємницьких рішень. Нейтральність означає, що фактор корпоративного оподаткування не впливає на граничні економічні диспозиції платників. Нейтральність податку щодо фінансового планування забезпечується більшістю існуючих систем корпоративного оподаткування (системи Schanz-Haing-Simons (SHS), Cash Flow CF, Сінна). Кожна з них має певні переваги і недоліки. Розглянемо, як кожна з цих систем впливає на прийняття інвестиційних рішень. Перевага системи SHS полягає у тому, що умова нейтральності податку щодо прийняття інвестиційних рішень виконується у тому випадку, коли амортизація нараховується за методом майбутньої вартості та за умови уніфікації ставки податку на розподілений, нерозподілений прибуток і прибуток у вигляді дивідендів [3]. Проте стягнення податку на дивіденди зумовлює певне викривлення у сфері прийняття підприємницьких рішень домогосподарствами, внаслідок чого ринкова відсоткова ставка не відповідає граничному рівню часових преференцій. Система СF оподатковує тільки прибуток від господарської діяльності, а отже, не впливає на процес прийняття інвестиційних рішень. Щодо домогосподарств, то він також задовольняє ці умови нейтральності, оскільки не передбачає оподаткування дивідендів. Система змішаного типу Сінна, як і CF, є нейтральною щодо інвестиційних рішень. У всякому разі вона не торкається сфери нагромадження домогосподарств, тому що передбачає вирахування з оподатковуваної бази відсоткових платежів. Але всі ці системи не торкаються питання рівня оподаткування, даний аспект досліджується тільки інституційно орієнтованою теорією. Серед найважливіших засад даної теорії є фіскалізм держави – з одного боку, і протистояння інтересів підприємців, які спрямовані на зменшення оподаткування, приховування доходів і переміщення діяльності в тіньову економіку чи за кордон, з іншого. У недалекому минулому обидва ці фактори слугували ефективними інструментами обмеження податкової влади держави. Так, зростання мобільності капіталу уможливило ухилення від оподаткування шляхом еміграції. Із загостренням проблеми приховування доходів від оподаткування набуває актуальності й питання нейтральності оподаткування. Для прикладу візьмемо проблему міжнародного ухилення від сплати податків на проценти. З алокаційного погляду дана проблема стає актуальною, якщо власникові капіталу прибуток у вигляді процентів, отриманий за кордоном, приховати від оподаткування легше, ніж прибуток, отриманий усередині країни. Функціонування системи SHS, що базується на принципі місцезнаходження, при оподаткуванні процентів або дивідендів у середині країни податком на прибуток, що сплачується біля джерела його одержання (ухилитися від сплати якого практично неможливо), спричинило б відтік капіталу за кордон. Очевидно, що такий відтік капіталу є наслідком порушення критерію нейтральності податку. На противагу цьому податок CF залишається нейтральним, оскільки не передбачає стягнення податку на проценти. Системи змішаного типу „Сінна” задовольняє критерії нейтральності, якщо доходи у вигляді процентів оподатковуються податком на прибуток біля джерела його одержання за принципом походження. Вітчизняний інвестор адаптується до нетто-процентної ставки, яка після введення податку за даної системи залишиться константною і відповідатиме граничній продуктивності капіталу всередині країни.Зважаючи на такі обставини, виникли пропозиції взагалі відмовитися від корпоративного оподаткування [3]. Але, на нашу думку, для України цілком виправданим було б із широкої палітри систем корпоративного оподаткування обрати таку, яка викликала б мінімальні викривлення. При цьому прибуткове оподаткування корпорацій, максимально наблизившись до корпоративного оподаткування західних країн і застосовуючи засоби адміністрування корпоративного оподаткування, допомогло б частково розв’язати проблему штучної беззбитковості. Однією з головних передумов вдосконалення функціонування податку є визначення кола його платників. Вирішальну роль при цьому повинні відігравати принципи податкової платоспроможності та пріоритетності правової форми організації бізнесу, що забезпечує реалізацію критеріїв справедливості, рівності і недопущення податкової дискримінації. Суть першого полягає у тому, що до складу платників податку не включаються одноосібні володіння та партнерства. Це пов’язано передусім із тим, що правові передумови функціонування даних форм організації бізнесу не забезпечують їх стійкої платоспроможності. Принцип пріоритетності правової форми організації бізнесу може бути реалізований через юридичний статус компанії, а отже, здійснюється орієнтація податкового права на господарське, що й забезпечує дотримання правової єдності законів. Таким чином, до платників корпоративного податку в Україні необхідно віднести ті підприємства, які мають статутний капітал, поділений на частки. При пошуку шляхів оптимізації корпоративного прибуткового оподаткування варто приділити увагу системі розподілу прибутку (рис. 1). Рис. 1. Розподіл прибутку Як видно з рис. 1, схема розподілу прибутку не є прозорою, але її практично неможливо змінити. Тому наступним кроком має бути розробка методичного забезпечення процесу оподаткування прихованого розподілу прибутку, оскільки чинний закон [1] регламентує загальні напрями вирішення даного питання, створюючи тим самим нові шляхи для ухилення від оподаткування. Можливість здійснення прихованого розподілу прибутку існує тоді, коли акціонери можуть вступати зі своєю компанією не тільки у зв’язки суспільно-правового, а й боргового та матеріально-правового характеру. Форми прояву прихованого розподілу прибутку доцільно об’єднати в такі основні групи: службові відносини акціонера з компанією; відносини при наданні позик; відносини при оренді; відносини передачі права власності; консультаційні відносини. Внаслідок „прихованого” розподілу прибутку певна група акціонерів, як правило, отримує прибутки, крім дивідендів від його відкритого розподілу. Факт здійснення прихованого розподілу не залежить від того, чи отримала компанія фактично у звітному періоді прибуток. Використання терміна „прихований” при розподілі прибутку передбачає тільки протилежність терміна “відкритий” розподіл, оскільки прихований розподіл порівняно з відкритим являє собою певну форму асигнувань акціонерів за рахунок компанії. Доцільною, на нашу думку, є пропозиція регламентування в українському законодавстві права платників податку на вільний вибір між цими двома видами розподілу прибутку, як це практикується у ФРН. При цьому платник податку повинен задекларувати „приховано розподілений прибуток”, а спричинені цим зміни результатів фінансово-господарської діяльності компанії необхідно відобразити в податковій декларації. У тому разі, якщо вказану умову не виконано або ж дану операцію віднесено на рахунок витрат компанії, цей факт трактується як приховування прибутків з метою ухилення від оподаткування, а винуватці мають відповідати перед законом. Серед економістів точаться дискусії щодо визначення об’єкта оподаткування корпоративним податком на прибуток. Згідно з концепцією, покладеною в основу податкових систем розвинених країн, дохід особи дорівнює сумі витрат на споживання і приросту чистої (за мінусом платежів по заборгованості) вартості власного капіталу. Відповідно до цієї концепції, прибуток юридичних осіб розраховується шляхом зіставлення вартості майна за період. Таким чином, для визначення прибутку підприємства необхідно знати точну величину приросту чистої вартості власного капіталу. Величину вартості власного капіталу за даними балансу можна розрахувати на основі бухгалтерського рівняння (1, 2): Активи = Зобов’язання + Власний капітал (1) або Власний капітал = Активи – Зобов’язання. (2) Згідно із податковим законодавством західних країн, прибуток компаній за звітний період є різницею у вартості власного капіталу (чистих активів) на початок і кінець періоду. Показник чистих активів розраховується шляхом вирахування із загальної вартості активів фірми вартості боргів третім особам, тобто тим, хто не входить до власників компанії. Вираховуються також середньо- і довгострокова заборгованість постачальникам та іншим кредиторам.Для визначення фактично отриманого прибутку варто вирахувати також нові (додаткові) внески власників компанії, оскільки вони не мають відношення до витрат за рахунок прибутку. Крім того, необхідно додати отримані власниками компанії відшкодування (сюди включаються дивіденди, що виплачуються з прибутку). Для підприємства ці відшкодування є витратами невиробничого характеру, тобто вилучення з прибутку на невиробничі цілі. При розрахунку оподатковуваного прибутку із прибутку господарського року вираховуються доходи, що не оподатковуються податком, і додаються виробничі витрати, що не враховуються при розрахунку оподатковуваного прибутку (що є витратами тільки з погляду бухгалтерського обліку). Порівняємо величину прибутку, розраховану за методикою, описаною вище, з прибутком, розрахованим за даними обліку підприємства (табл. 1). Таблиця 1 Взаємозв’язок розміру чистих активів та прибутку до оподаткування Підприємства Вартість активів на початок року, тис. грн. Вартість активів на кінець року, тис. грн. Різниця у вартості чистих активів, тис. грн. Прибуток за даними фінансової звітності, тис. грн. Прибуток до оподаткування, тис. грн. Відхилення (прибуток до оподаткування порівняно з вартістю чистих активів), тис. грн. ВАТ „Придніпровський” 1395,0 1821,0 426,0 392,0 398,0 -28,0 ФІЛІЯ ВАТ „Великоолександрівський Райавтодор” 985,0 1131,0 146,0 127,2 136,8 -9,2 ВАТ „Нововоронцовський Райавтодор” 869,3 988,9 119,6 129,2 115,2 -4,4 ЗАТ Служба автомобільних доріг у Херсонській області 726,1 732,8 6,7 28,2 0 -6,7 ВАТ ПОСГК „Високопільський” 982,3 1140,3 158,0 162,3 156,0 -2,0 ЗАТ СВК „Новокам’янський” 629,3 716,9 87,6 83,2 81,6 -6,0 Як видно з таблиці, прибуток до оподаткування виявився меншим від різниці у вартості чистих активів у середньому на 5,94 %. На нашу думку, це дозволяє говорити про те, що змінювати порядок визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток на даному етапі не має потреби, оскільки це додатково ускладнить його адміністрування. До того ж такий механізм також має недоліки, оскільки дозволяє занизити суму прибутку до оподаткування. Наприклад, у статті „Витрати на утримання персоналу” відображається загальний обсяг заробітної плати і відрахувань у соціальні фонди. При цьому винагорода керівництву акціонерних компаній не може включати в себе частину прибутку, що все одно проходить по статті витрат. У західних країнах подібне явище називається „прихованим розподілом прибутку”. У результаті заниження оцінки майна, збереження низької оцінки в балансі після того, як підстав для її застосування немає, а також внаслідок завищеної оцінки зобов’язань на підприємстві утворюються приховані резерви. Внаслідок збільшення витрат і зменшення доходів, наявність прихованих резервів перешкоджає найбільш достовірному відображенню майнового і фінансового стану підприємства, його доходів. У той же час формування даних резервів є важливим інструментом податкової політики на підприємстві і допускається законодавством, якщо при цьому не мається на увазі умисне маніпулювання прибутком. Таким чином, існуючий механізм розрахунку податку на прибуток з метою оподаткування корпорацій змінювати недоцільно. Тому необхідно звернутися до подвійного оподаткування корпоративних доходів. Для прийняття оптимального рішення звернемося до досвіду розвинених країн. Система оподаткування прибутку корпорацій передбачає оподаткування частки акціонерів і власників за різними системами. У США, Нідерландах, Іспанії, Швеції, Швейцарії діє так звана класична система, за якою дивіденди оподатковуються двічі – спочатку на рівні компанії, а потім прибутковим податком як частина особистого доходу. Головною умовою такої системи є низька ставка податку на прибуток, рівень якої повинен забезпечити достатню величину дивідендів, яка залишається після сплати податків. Але така система має і певні негативні наслідки. Наприклад, у США для акціонерів вигідніше мати нерозподілений прибуток, ніж виплачувати його як дивіденди. Нерозподілений прибуток спрямовується як інвестиція для розвитку корпорації, що сприяє зростанню фірми та прибутків, вартості її акцій. У такому разі акціонерам вигідно продати акції за цінами вищими, ніж вони їх купували і мати прибуток від приросту капіталу. Відповідно до закону про оподаткування податок на дохід з приросту капіталу становить 20 %, а на доходи від дивідендів – 50 %. Деякі економісти критикують таку політику, яка є результатом застосування двох різних податків. Для України такий підхід є не найкращим, оскільки психологічно така система сприймається лише з погляду подвійного оподаткування.У Мексиці, Австрії, Норвегії використовуються окремі ставки податку на прибуток, а саме: стандартна (для оподаткування нерозподіленого прибутку) і знижена (для дивідендів). Величина ставки податку на дивіденди залежить від різних факторів. В одних випадках вона встановлюється на рівні ставки прибуткового податку, а в інших – орієнтується на його мінімальну величину. На даному етапі розвитку податкової системи України такий механізм оподаткування корпоративних доходів не викличе ускладнення при адмініструванні податку на прибуток підприємств, а знижена податкова ставка також додатково буде мати позитивний психологічний вплив на платників. Можливим варіантом може бути впровадження методу заліку корпоративного податку на розподілений прибуток на рівні акціонера при визначенні його заборгованості щодо особистого прибуткового податку. Оскільки ставка корпоративного податку 30 % застосовується до суми брутто-розподілюваного прибутку (розподілюваний прибуток до вирахування корпоративного податку на доходи з капіталу), акціонер отримує дивіденди в сумі 70 % (100 %–30 брутто-розподіленого прибутку. При цьому сума корпоративного податку, що підлягає заліку акціонерові, становить 42,86 % = 30 / 70. З технічного боку реалізації методу заліку він є нескладним процесом. Так, при виплаті дивідендів по акціях, що здійснюється, як правило, через посередництво банків, акціонер отримує належну йому суму дивідендів за мінусом корпоративного податку на розподілений прибуток, сплаченого на рівні компанії за ставкою 30 %, та довідку про сплату цього податку. На завершальній стадії розрахунку податку акціонер подає фінансовим органам довідку та декларацію про сукупний річний дохід. На підставі цих даних визначається ставка особистого прибуткового податку до сукупного доходу акціонера і розраховується кінцева сума прибуткового податку. Але перш ніж зробити висновки, розглянемо, як пов’язана ефективність діяльності найбільших українських корпорацій з величиною сплаченого податку на прибуток. При проведенні аналізу було використано показники бухгалтерської та податкової звітності 37 підприємств за два роки [10,11,12]. При визначенні рейтингу враховувалися перш за все обсяги прибутку, зростання валового доходу, обсяги експорту. У таблиці 2 відображено рейтинг корпорацій, розрахований з урахуванням указаних чинників, та обсяги їх прибутку за 2003–2004 рр. Рейтинг Назва підприємства Прибуток, тис. грн 2003 р. 2004 р. 2003 р. 2004 р. 1. 1 НАК Нафтогаз 854,848 1474,631 2. 2 Індустріальний союз Донбасу – 39,65 – 98,32 3. 4 ММК ім. Ілліча 215,92 718,2 4. 3 Криворіжсталь 1198,65 1423,2 5. 13 Енергоатом – 412,3 – 408,6 6. 9 Запоріжсталь 524,5 659,8 7. 15 Укрнафта 856,25 998,56 8. 6 Укртелеком 578,07 675,02 9. 7 ТОВ „Продінторг” 21 – 2 10. 8 Алчевський металургійний комбінат 89,821 102,10 11. 11 Дніпровський МК ім. Дзержинського – 29,12 – 35,6 12. 12 Львівська залізниця – 129,3 – 140,1 13. 5 Нікопольський завод феросплавів – 17,8 96,2 14. – Південно– західна залізниця – 82,3 Н.д 15. 14 Одеська залізниця – 155,3 217,2 16. 9 Нижньодніпровський трубопрокатний завод 118,2 198,6 17. 16 ТОВ „Альфа нафта” – 8,9 – 12,7 18. 10 Київенерго 311,2 311,7 19. 17 Укрпромінвест– кондитер 27,2 35,6 20. 18 Донецький металургійний завод 61,8 72,3 21. 19 Дніпроспецсталь 109,2 118,3 22. – Галнафтогаз – 23,2 Н.Д. 23. 25 Макіївський металургійний комбінат – 112,3 – 108,2 24. 20 Філіпп Моріс Україна 98,82 121,2 25. 21 Полтавський ГОК 63,253 72,354 26. 22 Стирол 130,89 148,5 27. 23 Запорізький завод феросплавів 75,6 89,565 28. 24 Укрпошта 56,67 87,6 29. 25 Укрнафта 7,591 10,78 30. 26 Харківобленерго 3,743 36,04 31. 27 АЗОТ, Черкаси 16,028 28,025 32. 28 Київміськбуд 41,609 51,203 33. 29 Оболонь 98,675 113,52 34. 30 АТЗТ „Сєверодонецьк” 46,415 49,815 35. 31 Крименерго – 28,515 – 31,31 36. 32 Київхліб 7,86 8,53 37. – Луганський енергетичний альянс 30,56 Н.Д. Дані аналізу свідчать, що найвищий рейтинг мають нафтогазові корпорації, а також експортери вугілля і металу. Логічним наслідком мав би бути факт посідання корпораціями з найвищим рейтингом чільного місця серед найбільших платників податків. Але при порівнянні отриманих рейтингів з рейтингами кращих платників податків за даними ДПА (табл. 3) отримали дещо інший результат. Таблиця 3 Рейтинг кращих платників податку на прибуток за 2004 р. Місце в рейтингу Назва підприємства Сума сплаченого податку на прибуток 1 Філіпп Моріс Україна 186,2 2 УТЕЛ 123,2 3 UMC 98,6 4 Іллічсталь 75,2 5 Авдіїівський коксохімічний завод 61,2 6 Немірофф, лікеро-горілчаний завод 38,2 7 Одеський коньячний завод 34,2 8 Київська міська дирекція ВАТ „Укртелеком” 31,2 9 Лукойл Україна 30,2 10 Промінвестбанк 28,2 11 Проктер енд Гембл Україна 20,3 12 Центр Інтернаціональ Україна 18,2 13 Ейвон Косметик Юкрейн 17,5 14 Графія-Україна, СП 16,2 15 МКМ, Телеком ЛТД 15,816 Лук-Сінт, ТОВ 14,3 17 Підприємство по управлінню комунальної власності Одеської міської ради 13,8 18 ВКФ „ССП”, СП 13,2 19 Ексімнафтопродукт 12,8 20 Галка ЛТД 12,3 21 МТ Банк 12,1 22 Ітера-Україна 11,8 23 Полтавська нафтогазова корпорація 11,4 24 Сосьєте жене раль Україна, АКБ 11,1 25 Тетра пак Україна 10,7 26 Вінницький завод “Кристал” 10,6 27 Полтавський алмазний завод 10,2 28 Інтертранс 9,9 29 АППБ „Аваль” 9,7 30 Іршанський ГОК 9,5 31 Одеський завод шампанських вин 9,3 32 Житомиртелеком 9,1 33 Львівська філія ЗАТ „Утел” 9,1 34 Полтавська дирекція ВАТ „Укртелеком” 9,1 35 Українська ТВ-Корпорація 9,1 36 ВАТ „Оболонь” 8,9 37 Р.Д.Ж. Рейнолдс Тобакко 8,7 38 АТ „Індекс банк” 8,7 39 Укрексімбанк 8,6 40 Бринкфорд консалтинг Україна ЛТД 8,5 Як видно з даних таблиці, ні НАК „Нафтогаз”, ні найбільші металургійні комбінати не потрапили до переліку найсумлінніших платників податку на прибуток. На першому місці як найкращий платник податків перебуває „Філіпп Моріс Україна”, який у попередньому рейтингу був на 20 місці. Наведені дані свідчать про те, що українські корпорації досить часто порушують закони, в результаті чого підприємства працюють самі на себе і, перш за все, на хороше утримання управлінського персоналу. Тому серед ключових моментів при прийнятті рішення про вибір системи оподаткування корпоративних доходів на даний момент необхідно виділити дивідендну політику українських корпорацій. За результатами аналізу, здійсненого Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку, акціонерами відкритих акціонерих товариств станом на 01.01.2003 були 11,164 млн. громадян, що втричі перевищує чисельність працюючих у таких структурах.1 Більшість акціонерних товариств розміщені у великих промислових регіонах, найбільша частка акціонерних товариств припадає на промисловість (31,5 % їх загальної кількості). За підсумками 2003 року, виплату дивідендів оголосили тільки 3,8 % відкритих акціонерних товариств. Причому більше 90 % усіх оголошених дивідендів були нараховані на привілейовані акції. Це пов’язано не тільки з результатами діяльності товариств, а й з відсутністю мотивації до виплати дивідендів. Навіть підприємства, які стабільно отримують прибутки („Укртелеком”, „Укрнафта” та ін.) не нараховували дивіденди своїм акціонерам у 2001–2002 рр. Але деякі товариства практикують постійне нарахування дивідендів – ВАТ „Київенерго”, ВАТ „Стирол”. У зв’язку з цим можна зробити висновки про те, що в Україні механізм подрібнення податкової ставки при оподаткуванні дивідендів поки що застосовувати рано, очікуваних результатів він не дасть, а лише зменшить надходження до бюджету від податку на доходи фізичних осіб та ускладнить адміністрування прибуткових податків. На нашу думку, з метою оптимізації прибуткового оподаткування за існуючої загальної ставки оподаткування прибутку 25 % доцільно ввести додаткову знижену ставку оподаткування прибутку, який спрямовується на виплату дивідендів. Встановлення зниженої ставки податку на прибуток, який спрямовується на виплату дивідендів, виступить додатковим стимулюючим фактором щодо їх регулярної виплати, що в свою чергу сприятиме підвищенню ринкової ціни акцій українських корпорацій, а, значить, може виступати додатковим фактором залучення інвестицій. Знижену ставку податку на прибуток, що направляється на виплату дивідендів, пропонується встановити на рівні ставки податку на доходи фізичних осіб. З метою стимулювання інвестиційних процесів пропонується не оподатковувати дивіденди, які спрямовані як інвестиції у корпорацію, яка їх виплачує. З метою недопущення зловживань необхідний жорсткий контроль за цільовим використанням таких дивідендів. З одного боку, це сприятиме дотриманню критерію нейтральності корпоративного податку, проголошеного системою SHS, а з іншого – не викличе значних скорочень надходжень до бюджету від прибуткових податків (табл. 4). Таблиця 4 Оподаткування корпоративних доходів за різними системами Сума прибутку, тис. грн. Оподаткування за системою SHS (25 %, 25 %, 25 Оподаткування за системою CF (25 %, 25 %, 0 Оподаткування за запропонованою системою (25 %, 15 %, 15 Нерозподілений прибуток Розподілений прибуток Податок на розподілений прибуток Податок на нерозподілений прибуток Податок на доходи фізичних осіб Податок на розподілений прибуток Податок на нерозподілений прибуток Податок на доходи фізичних осіб Податок на розподілений прибуток Податок на нерозподілений прибуток Податок на доходи фізичних осіб 525,6 318,2 131,4 79,55 79,55 131,4 79,55 0 131,4 47,73 47,73 623,4 312,3 155,85 78,08 78,08 155,85 78,08 0 155,85 46,85 46,85 350,2 125,1 87,55 31,28 31,28 87,55 31,28 0 87,55 18,76 18,76 Всього 374,80 188,91 188,91 374,80 188,91 0 374,8 113,34 113,34Як видно з таблиці, з фіскального погляду найбільш ефективною є система SHS. Отримані податкові надходження за умови застосування запропонованої системи є меншими на 25 %, але на 6,3 % більшими, ніж за системою CF. На нашу думку, застосування запропонованої системи не викличе ускладнень в адмініструванні і, крім того, сприятиме розвитку корпоративної форми власності. Таким чином, з метою оптимізації корпоративного оподаткування необхідно провести такі заходи: 1. Чітко визначити коло платників корпоративного податку на прибуток, обмеживши його тільки тими підприємствами, які мають статутний капітал, поділений на частки (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо). 2. Оподаткування розподіленого прибутку необхідно здійснювати за зниженою ставкою, яку пропонується встановити на рівні оподаткування доходів фізичних осіб. Література: 1. Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94 – ВР „Про оподаткування прибутку підприємств”. – // Інтернет: http:// www. liga. kiev. ua/. 2. Актуальні проблеми корпоративного управління в Україні: Зб. наукових праць. / За ред. Л.І. Федулової, Л.І. Вороніної, Є.Г. Панченко. – К.: Наук. світ, 2003. – 142 с. 3. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: вступ до фінансової науки: Пер. з нім. / Передмова та наукове редагування В.М. Федосова. – К.: Либідь, 2000. – 654 с. 4. Савельєв Л.А., Аміиан В.Н., Яркова Н.І., Корольов В.Ю., Коровко Ю.В. Корпорації: сучасне і майбутнє. Монографія. Донбаська Національна академія буд. і архітект. – Донецьк: ООО „Юго-восток ЛТД”, 2004 – 419 с. 5. Терещенко С.І. Досвід корпоративійного оподаткування у ФРН // Фінанси України. – 1997. – № 11. – С. 84–91. 6. Individual Taxation/ Ed. by J.W. Pratt, W.N. Kulsrud. – Chicago etc.: Irvin, 1997, XXII, 1000 p. 7. Koop,Michael J. Zur Gewinnbesteuerug von Korperschaften in der Europaishen Gemeinschaft. – Tubingen, Mohr, 1994. – Р. 16. 8. Volker Kreft. Steuerrecht. – Heidelberg: Springer – Verlag, 1996. – 183 S. 9. www.corp-gov.ua 10. www.istoc.com.ua 11. www.info-ua.com/equipment/37/et_37_66.html
1 2 3 4 5 Категория: Бухгалтерській облік \| Добавил: Aspirant (21.07.2013)
Просмотров: 319 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: