Реферат на тему СТИСЛИЙ ІСТОРИЧНИЙ НАРИС РОЗВИТКУ БІОЛОГІЇ - Біологія - Реферати - Каталог статей

ВСТУП Біологія (від грецьк. "біос" — життя і "логос" — вчен-ня) — наука про життя у всіх його проявах. Вченим сьогодні ще важко дати чітке визначення по-няттю "життя", проте перелічити і описати основні його ознаки, ті особливості, якими наділені живі організми, та які в сукупності дозволяють відокремити їх від неживої природи, можна. Відомо, що живі організми отримують енергію з навколишнього середовища, тобто живляться, дихають, використовуючи отримані речовини для підтримки своєї надзвичайно високої впорядкованості, вони активно реагують на подразнення, містять усю інформацію, не-обхідну їм для росту, розвитку, виживанння і розмножен-ня, а також пристосовані до того середовища, в якому живуть. Предметом вивчення біології є всі прояви життя: будова і функції живих істот і їхніх природних угруповань, поширення, походження і розвиток, зв'язки один з одним і неживою при-родою. Завдання біології — вивчення закономірностей цих про-явів, розкриття сутності життя, систематизація живих істот. СТИСЛИЙ ІСТОРИЧНИЙ НАРИС РОЗВИТКУ БІОЛОГІЇ Сучасна біологія сягає корінням у давнину і бере по-чаток у країнах Середземномор'я (Стародавній Єгипет, Давня Греція). Найвизначнішим біологом давнини був Аристотель. У середньовіччі накопичення біологічних знань диктувалось переважно інтересами медицини. У добу Відрод-ження (III—IV ст. до н. е.) лікар Гіппократ описує більше 200 лікарських рослин, а філософ Теофраст пише десяти-томну працю "Природна історія рослин", в якій описує 450 рослин і пропонує свою класифікацію їх (початок розвитку науки про рослини — ботаніки). У подальшо-му з'являються оригінальні "травники" — стислі описи ліків. У Стародавньому Римі вченим Плінієм Старшим, що жив у І ст. н. е., була написана велика праця (37 книг) "Природ-на історія", в якій було описано близько 1000 видів рослин і понад 500 тварин. З введенням анатомування людського тіла блискучих успіхів досягає анатомія людини, що відоб-ражено в класичній праці А. Везалія "Про будову людського тіла" (1543 p.). Далі йдуть вагомі відкриття, які мали велике значення для подальшого вивчення живої природи. Серед них: вчення Г. Гарвея про кровообіг (1628 p.), плеяда мікроскопів відкри-ває тонку будову рослин (Р. Гук, М. Мальпігі), А. Левенгук вивчає будову й розвиток комах (1673 p.). У XVIII ст. ґрунтовну "Систему природи" дав К. Лінней, застосувавши бінарну номенклатуру. Вже з другої половини XVIII ст. і на початку XIX ст. з'являються ідеї окремих вче-них щодо історичного розвитку живої природи: ПІ. Бонне -(1745 р.) і Ж. Б. Ламарк (1809 p.). У цей період (1802 р.) був запропонований термін "біо-логія" Ж. Б. Ламарком і Р. Г. Тревиранусом незалежно один від одного. Внаслідок численних досліджень будови рослинних і тваринних організмів під мікроскопом протягом понад 150 років (з другої половини XVII ст. і по першу третину XIX століття) був накопичений великий матеріал про будову організмів. Виявилось, що як рослинні, так і тва-ринні організми побудовані з клітин, що кожна рослина і тварина починає свій розвиток з однієї клітини, що кожна клітина утворюється внаслідок поділу попередньої. Це основне біологічне узагальнення слід називати клітин-ною теорією. У його утвердженні відіграли певну роль праці французького біолога Дютроше, російського бота- ніка П. Ф. Горянінова, німецьких вчених Шлейдена і Шванна. Обгрунтована ними (1838 р.) клітинна теорія відіграла важливу роль у розумінні єдності органічного світу і в розвитку нових наук цитології та гістології. У середині XIX ст. встановлені особливості живлення рослин та його відмінність від живлення тварин, сформу-льований принцип кругообігу речовин у природі. У фізіо-логії тварин значні успіхи досягнуті працями Е. Дюбуа-Реймона, який заклав підвалини електрофізіології, Г. Гельмгольца і К. Людвіга про методи вивчення нервово-м'язової системи та органів чуття, І. М. Сеченова, який заклав основи розуміння вищої нервової діяльності, Л. Пастера, який спростував можливість самозародження організмів. С. М.Виноградський виявив бактерії (хемосин-тез), Д. Й. Івановський відкрив віруси. Величезним відкриттям XIX ст. було еволюційне вчення Ч. Дарвіна, яке він виклав у праці "Походження видів...." (1859 р.), в якому він розкрив механізм еволюційного процесу шляхом природного добору. Утвердження в біології дарвініз-му сприяло розробці ряду нових напрямків у науці: порів-няльної анатомії, ембріології, палеонтології, в утвердженні яких важливу роль відіграли праці вчених: О. О. і В. О. Кова-левських, 1.1. Мечникова, КТегенбауера. Сприятливий ґрунт для свого розвитку в Росії дарвінізм знайшов завдяки видатній ролі К. А. Тимірязєва. Працюючи в галузі фізіології рослин, К. А. Тимірязєв відкрив фотосин-тез, який має величезне значення для всього органічного світу на Землі. У кінці XIX ст. починає розвиватися нова наука — генетика. В її основу покладені закономірності спадковості, виявлені Г. Менделем при схрещуванні різних сортів горо-ху, а також мутаційна теорія X. Де Фріза (1865 р.) Народження генетики слід відносити до 1900 p., коли Де Фріз і Е. Чермак повторно відкрили закони Г. Менделя. Була сформульована хромосомна теорія спадковості, за-проваджені поняття "ген", "генотип", "фенотип" В. Йо-гансеном (1909 p.). Хімічна природа генів, установлення структури ДНК призвели до розкриття генетичного коду і надали різкий поштовх розвитку молекулярної біології (комплексу напрямків, об'єднаних поняттям фізико-хімічної біології), а пізніше — генетичної інженерії та біотехно-логії. У галузі фізіології тварин І. П. Павловим розроблено вчення про умовні рефлекси та вищу нервову діяльність. Розви-вається нова наука нейрофізіологія. Суттєвого розвитку на-була еволюційна теорія. У 20—30 pp. XX ст. була виявлена роль в еволюції мутаційного процесу, коливань чисельності й ізоляції при спрямованій дії добору. Теорія еволюції по-повнилась вченнями про фактори еволюції (С. С. Четвери-ков, С. Райт, Дж. Хакслі, 1.1. Шмальгаузен), про мікроево-люцію та макроеволюцію. Найвагомішими досягненнями біології є створен-ня В. І. Вернадським біогеохімії та вчення про біосферу (1926 p.), В. М. Сукачова — про біогеоценологію (1942 p.), А. Тенслі — вчення про екосистеми (1935 р.), на ґрунті яких науково розробляється стратегія взаємовідносин людини з природою. Із середини XX ст. успіхи екології, а також проблеми охорони природи, що стають дедалі серйознішими, призве-ли до "екологізації" багатьох біологічних наук, сприяли зат-вердженню сучасного системного підходу до розвитку по-пуляційної біології. Таким чином, історичний шлях розвитку біології призвів до формування системи біологічних наук. Внаслідок цього виникла біологія — багатогранна наука, яка містить в собі різноманітні напрямки і галузі знань, що відображено на схемі 1. (стор. 11) Біологічну науку по праву називають царицею наук, ос-кільки вона є фундаментом для розвитку інших галузей знань, особливо медицини і сільського господарства. До її складу входить ряд самостійних наук. Схарактеризуємо деякі з них. Систематика (від грецьк. слова "систематикос" — складений) розподіляє різноманітні види рослин і тварин до окремих груп з урахуванням їх споріднених ознак і поход-ження. Систематика проводить ніби інвентаризацію (ураху-вання) маси найрізноманітніших видів, класифікує їх, упо-рядковує в єдину систему. Морфологія (від грецьк. "морфос" — форма і "логос" — вчення) вивчає закономірності зовнішньої бу-дови живих організмів. Анатомія (від грецьк. слова "анатемиейн" — розріза-ти) вивчає внутрішню будову організмів. Цитологія (від грецьк. "китос" — клітина) вивчає будову і життєдіяльність клітин. Ембріологія (від грецьк. "ембріон" — зародок) вивчає розвиток зародка, а також розвиток органів роз-множення. Фізіологія (від грецьк. "фізіс" — природа) вивчає життєві процеси, що відбуваються в живих організмах (ріст і розвиток, живлення, дихання, розмноження та ін.). Біохімія вивчає хімічні процеси, які відбуваються в організмах. Генетика (від грецьк. "генезис" — походження) вивчає спадковість і мінливість організмів. Екологія (від грецьк. "ойкос" — будинок, житло, місце проживання) вивчає взаємозв'язки і взаємозалежність організмів і умов середовища, в якому вони мешкають. Географія (від грецьк. "геос" — земля) вивчає закономірності розповсюдження живих організмів на нашій Землі. Усі ці й ряд інших наук являють собою окремі галузі в біологічній науці, що самостійно існують і розробляють цілий ряд проблем, вирішення котрих дозволяє відкривати за-гальні закони розвитку живої природи. Широке проникнення математики до розділів біології викликало до життя математичну біологію, біометрію, біоніку. У цілому для біології сьогодні характерно взаємопро-никнення ідей і методів різних біологічних наук, а також інших наук — хімії, фізики, математики. У XX ст. виникли нові біологічні дисципліни і напрямки на межі суміжних наук, а також у зв'язку з практичними потребами (радіобі-ологія, космічна біологія, фізіологія праці, соцбіологія, ва-леологія та ін.). У розвиток окремих напрямків біологічної науки пев-ний внесок зроблено вітчизняними вченими біологами, такими як М. М. Амосов (фізіологія серця, хірургічне лікування легеневих і серцевих захворювань, проблеми біологічної і медичної кібернетики, моделювання основних психічних функцій мозку та ін.); А. А. Богомолець (патоло-гічна фізіологія, ендокринологія, онкологія, проблеми дов-голіття та ін.); М. І. Вавилов (генетика і селекція, встано-вив центри походження, сформулював закон гомологічних рядів); М. Ф. Гамалія (загальна патологія, імунологія, ство-рив протихолерну і противіспову вакцини, розробив са-нітарно-гігієнічні засоби боротьби з чумою, холерою, ти-фом та ін. захворюваннями); І. І. Мечников (відкрив явище фагоцитозу, за що був удостоєний Нобелівської премії, працював по проблемах імунітету, довголіття, захисту рослин, вивчення інфекційних захворювань); О. В. Пал-ладін (засновник Інституту біохімії в Києві АН України, вивчав особливості обміну речовин); К. М. Ситник (мо-лекулярна біологія, цитофізіологія, біохімія і екологія); М. Г. Холодний (займався питаннями фізіології рослин); І. І. Шмальгаузен (еволюційна морфологія і зоологія, вив-чав закономірності росту, філогенії тварин). ПРО НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ В БІОЛОГІЇ Дослідження живого світу завжди було одним із важ-ливих аспектів діяльності людини. Спочатку від цього залежало її життя. Людству необхідно було знати, які з мільйонів живих організмів, що населяють Землю, можна було вживати як їжу, для виготовлення одягу, для влаш-тування житла або як ліки, а які отруйні, небезпечні для людини. Лише пізніше людина могла дозволити собі вивчати живу природу з пізнавальними цілями, робити відкриття, створювати теорії, закони розвитку, тобто проводити наукові дослідження з метою керувати ними на користь людства. Наукові дослідження, як правило, починають із спо-стережень над тим, що відбувається в природі, після чого ослідники аналізують і узагальнюють зроблені спостере-ження, формулюють гіпотези (припущення), за допомо-гою яких можна було б пояснити зроблені спостереження. Наступний крок полягає в тому, щоб перевірити гіпотезу за допомогою експерименту. Науковий експеримент пови-нен неодмінно супроводжуватися контрольним експери-ментом (дослід — контроль), який відрізнявся б від основ-ного експерименту одним фактором. За допомогою експе-рименту гіпотезу можна довести або спростувати. Гіпотеза, підтверджена численними і різноманітними да-ними, отриманими в результаті повторно відтворюваних ек-спериментів, розглядається як науково встановлений факт, вважається теорією. Таким чином, науковий метод — це сукупність розумних і логічних способів пізнання природи, яким користуються біологи усього світу з метою зрозуміти світ живої природи всієї планети. Засвоїти основи наукових досліджень можна в іііколі і на уроках біології, у наукових гуртках, на заняттях фа-культативів або навчаючись у класі з поглибленим вивчен-ням біології.
1 2 3 4 5 Категория: Біологія \| Добавил: Professor (28.06.2012)
Просмотров: 1215 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: