Реферат на тему Ссавці і екологія, морфологічні ознаки системи травлення і кровообігу ссавців. - Біологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Ссавці і екологія, морфологічні ознаки системи травлення і кровообігу ссавців. План Ссавці і екологія навколишнього середовища. а) екологія ссавців; поширення ссавців б) абіотичні фактори в) біотичні фактори г) багаторічні біологічні цикли Морфологічні ознаки системи травлення і кровообігу ссавців. 1. Ссавці і екологія навколишнього середовища. Поширення ссавців. Завдяки теплокровності і високому рівню організації ссавці дуже поширились по Землі від тропіків до високих широт. На узбережжі Антарктиди зустрічаються тюле-ні; до Північного полюса проникають ластоногі і китоподібні. В Арктиці поширені білі ведмеді, проникають сюди песці, північ-ні олені. У цих звірів добре виражена здатність до терморегуля-ції. Вони можуть підтримувати температуру свого тіла на 80 °С вище від температури навколишнього середовища. Від холоду на-земних ссавців захищає тепле хутро, водних — добре розвинений шар підшкірного жиру. Крім того, у несприятливий період року вони мігрують у південніші райони. Багато видів ссавців присто-сувалось до життя у пустинях (верблюди, тушканчики, піщані ховрахи, каракали та ін.). Витримувати високу температуру пу-стинь і до того ж тривалий час обходитися без води (до 17 днів під пекучим сонцем) можуть верблюди; двогорбий (поширений у Центральній Азії; у Монголії зберігся у дикому стані) та особ-ливо одногорбий (зустрічається у Малій Азії, Індії, Африці, Ара-вії. Абіотичні фактори. Більшість ссавців, як теплокровні тварини, можуть витримувати значні коливання температури. Так, заєць-біляк у Якутії живе в умовах, де річна амплітуда температур становить 103°С (взимку до —68°С, а влітку до +35 °С). Еври-термними видами є також вовк, лисиця, білка та багато інших. Разом з тим людиноподібні мавпи, носороги, тапіри можуть жити при високій і відносно постійній температурі. Світло має менше значення у житті звірів, ніж птахів. Серед них є багато нічних і сутінкових (рукокрилі, багато хижаків, гри-зунів та ін.). Освітленість впливає на линяння, зміну забарвлен-ня хутра. Із збільшенням тривалості світлового дня світлішим стає забарвлення хутра у песців, соболів, норок. Вплив біотичних факторів на ссавців пов'язаний насамперед з живленням. Багато ссавців живляться рослинною їжею. Траво-їдними є парнокопитні, непарнокопитні, із гризунів — полівки, ба-баки; плодоїдними — напівмавпи, деякі мавпи, крилани; насін-ням живляться білки, бурундуки, миші. Рослиноїдні ссавці мають ряд адаптацій до живлення рослинною їжею: у парнокопитних добре розвинені м'ясисті губи і язик для захоплення трави; у гри-зунів, зайцеподібних — різці; кутні зуби у них мають широку жуйну поверхню. Кишки у рослиноїдних ссавців довгі. В окремих із них добре розвинена сліпа кишка (зайцеподібні, гризуни, не-парнокопитні), в інших ускладнився шлунок (жуйні). Рослини використовуються ссавцями також як будівельний матеріал для гнізд, служать місцем схованок та тимчасового захисту. Є група всеїдних ссавців, що живляться як рослинною, так і тваринною їжею (бурий ведмідь, дикий кабан, єнотовидний соба-ка, пацюк, борсук, єнот). Взаємозв'язки типу «хижак — жертва» існують і між окремими видами ссавців (лисиця-мишовидні гризуни, вовк-заєць, тигр-олень та ін.). У жертв виникли пристосування до виживання: за-хисне забарвлення, здатність до швидкого бігу, затаювання та ін. У деяких ссавців спостерігаються симбіотичні зв'язки з інши-ми тваринами. Так, на спинах слонів, носорогів, буйволів часто можна бачити єгипетських і білих чапель, які відшукують у них і поїдають кліщів та інших паразитів. Ускладнюються і внутрішньовидові взаємозв'язки ссавців та їхня популяційна організація. Звірі, які живуть у норах або ко-ристуються постійними схованками, ведуть поодинокий або сімей-ний спосіб .життя. Вони займають певну ділянку, яку захищають від вторгнення чужаків (представники рядів Гризуни, Комахоїд-ні, Хижаки). Крупні ссавці, що ведуть кочовий спосіб життя, утворюють зграї, стада. Об'єднання в групи копитних сприяє кра-щому захисту від ворогів. Великі копитні при нападанні хижаків утворюють колективну оборону. Молодняк скупчується всередині, а дорослі тварини розміщуються по колу, повернувшись до воро-га рогами. Для хижаків (наприклад, вовків) характер-не колективне полювання. Окремі члени зграї гонять здобич, інші намагаються перерізати їй шлях або ж нападають із засідки. Сильно розвинена взаємодопомога у дельфінів, які допомагають пораненому індивіду, турбуються про самку під час народження маляти (підтримують її з боків, виштовхують маля з води, щоб воно вдихнуло повітря). Деякі ссавці (бабаки, ховрахи, пищухи та ш.) живуть коло-ніями у місцях із достатньою кількістю кормів. Це забезпечує також кращі можливості для виявлення небезпеки з боку хижаків. Багаторічні біологічні цикли. Для багатьох ссавців (насампе-ред гризунів, зайцеподібних, деяких хижаків та копитних) харак-терні коливання чисельності, які періодично повторюються через кілька років. Так, у білки цикл зміни чисельності становить 4—7 років (залежно від місцевості), у песця — 3—4 роки, північно-го оленя — від 10 до 20 років. Отже, періодично чисельність осо-бин того або іншого виду досягає свого «апогею». Так, у роки «мишиної напасті» на 1 га площі землі буває 20—ЗО тис. нір полі-вок. В інші роки кількість нір може сходити нанівець. Причини коливань чисельності різноманітні і не до кінця ще вивчені. Однією із найістотніших серед них є зміна кількості кор-мів та їх доступність. Наприклад, відразу за неврожаєм хвойних дерев зменшується чисельність білки. Подібна залежність чисель-ності від зміни кормової бази спостерігається у песця, лисиці, горностая та інших звірів. У видів, кормова база яких залишає-ться з року в рік більш-менш постійною, коливання чисельності зумовлюються насамперед епізоотіями — інфекційними захворю-ваннями. Періодичні спалахи епізоотій спостерігаються у зайців, ондатр, водяних пацюків та ін. Природа епізоотій різноманітна: це можуть бути глистяні інвазії, кокцидіоз, туляремія. Впливають на чисельність ссавців і аномалії погоди. Глибокі сніги періодично спричинюють масову загибель кабанів, козуль, сайгаків, зайців-русаків. Встановлено також внутрішньопопуляційні механізми регулю-вання чисельності: при високій щільності популяцій зменшується кількість звірків, що беруть участь у розмноженні, а також ве-личина виводка. Залежно від рівня чисельності змінюється і швидкість статевого дозрівання. Так, при високій чисельності гренландського тюленя статевозрілими ставало у шестирічному віці 50 % самок і лише у восьмирічному — всі 100 %. При надмір-ному розрідженні популяцій у результаті надпромислу уже в чо-тири роки дозрівало 50% самок, а до шести років — усі 100%.. Вивчення коливань чисельності дає змогу організувати бороть-бу з масовими шкідниками та планувати добування промислових видів. 2. Морфологічні ознаки системи травлення і кровообігу у ссавців. Органи травлення розпочинаються ротовим, оточеним губами, що служать для захоплення їжі. У ротовій порожнині розташовані язик, на поверхні якого знаходяться смакові сосочки, і зуби. Зуби сидять в альвеолах; вони диференційовані на різці, ікла, передкутні та справжньокутні. Різці служать для відкушування чи обгризання їжі, кутні є для її розжовування. Інколи звірі умертвляють здобич, розривають її. Зубна система ссавців залежить від способу їх живлення. У молодому віці у них функціонують молочні зуби; пізніше вони замінюються постійними. У ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, секрет яких змочує їжу; фермент птіалін, що є в слині, розщеплює крохмаль на цукор. По справжньому їжа надходить у шлунок, що здебільшого має вад відділи: розширений кардіальний та звужений пілоричний. Стінки шлунка виділяють шлунковий сік, який містить соляну кислоту, пепсин, ліпозу. У жуйних копитних шлунок складається із чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки і сичуга. Перші три відділи позбавлені травних залоз; їх населяють бактерії – симбіонти, під дією яких відбувається процес бродіння рослинно рої їжі, Лише в сичу зі їжа перетравлюється. У тонких кишках відбувається основне перетравлення їжі. У товстій і особливо сліпій кишках за участю симбіонтів груба їжа зброджується і розкладається насамперед рослинна клітковина. У прямій кишці всмоктується вода інформуються калові маси. Диференціація зубів і травного тракту, наявність різноманітних травних залоз значно інтенсифікували процес травлення і засвоєння їжі у звірів. Кровоносна система ссавців досконала. Серце чотирикамерне. Від лівого шлуночка відходить одна дуга аорти, яка повертає вліво. Вона продовжується у спинну аорту, що тягнеться вздовж хребта. Отже, у ссавців, як і в птахів, до органів іде артеріальна кров. Венозна кров від переднього відділу тіла збирається у передні порожнисті вени, від заднього і середнього – у задню порожнисту вену. Наявна ворітна система печінка. Мале коло кровообігу подібне до такого як у птахів. Еритроцити крові без’ядерні, дуже малі, в 1 мм3 крові їх буває до 8,4 млн. Завдяки цьому загальна поверхня еритроцитів дуже велика, що значно збільшує їхню кисневу ємність. Інтенсивний обмін речовин і система терморегуляції забезпечують порівняно високу і сталу температуру тіла у ссавців (до 39оС). У терморегуляції важливу роль відіграють волосяний покрив та потові залози (при випаровуванні тому з поверхні тіла організм охолоджується). Література: Г.В. Ковальчук. Зоологія з основами екології. А.Ф. Сеник, О.П. Кулаківська. Зоологія з основами екології. А.О.Слюсарів, Є.Є. Федосова. Біологія, ботаніка, зоологія.
1 2 3 4 5 Категория: Біологія \| Добавил: Professor (24.06.2012)
Просмотров: 1012 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: