Реферат на тему Щодо розмноження деяких представників роду Gentiana - Біологія - Реферати - Каталог статей

Щодо розмноження деяких представників роду Gentiana L. Gentiana L. - типовий вид родини Gentianaceae Juss, який налічує близько 300 видів традиційних рослин, поширених у гірських і рівнинних районах на усіх континентах, крім Африки. Найбільше різноманіття видів роду України характерне для Карпат і прилеглих до них територій, де трапляються 13 видів Gentiana L. Вісім з них є вузько ареальними європейськими видами, що у межах Центральноєвропейської провінції зростають на межі свого ареалу. З віддаленням від гірських районів кількість представників даного роду різко зменшується. Більшість видів роду флори України є цінними лікарськими та декоративними рослинами, що знаходяться під загрозою зникнення внаслідок безконтрольного використання їх природних запасів. Gentiana asclepiadea L. - один із найбільш поширених видів тирличів. Наші дослідження підтверджують літературні дані (Чопик, 1967; Малиновський, 1980) про поширення Gentiana asclepiadea на висотах від 400 до 1800м н.р.м. У Передкарпатті ми зустрічали невеликі популяції цього виду у Калуському районі (Блюдниківське та Войнилівське лісництво). На північних схилах г. Пожижевська (1400м) спостерігалися великі популяції тирличу ваточниковидного, що нараховували 50-60 особин. Вегетаційний період цієї рослини становить 200 діб. Цвітіння розпочалося у першій декаді серпня та продовжується 30 - 35 діб. Насіння достигло наприкінці вересня. Коефіцієнт насіннєфікації становив 32 - 39%. Маса 1000 штук насіння - 13,2г. Спостереження за популяціями Gentiana asclepiadea велися протягом останніх чотирьох років. Популяція даного виду на узліссі становила у 2002р. - 12 особин, у 2003р. – 18ос, 2004р. – 22ос; у 2005р. – 30ос. Популяції Gentiana lingulata C.A. Agardh є невеликими (5-10 особин). Ми зустрічали тирлич язичковий на царинках (сінокісних луках) в околицях с. Ворохти Яремчанського району та на г. Говерла. Причиною зменшення популяції є сінокосіння у період квітування рослин. Gentiana cruciata L. – представник західно – європейських степів. Тирлич хрещатий (лихоманник) нами виявлено у Коломийському та Тлумацькому районах. У приполонинній смузі чистих смерекових лісів (Picеktum abietіs ) ми зустріли Gentiana punctata L, на північних схилах г. Говерла, 2050м. Gentiana lutea L. – один з найбільших представників роду, досягає до 150 см висоти, з широкими листками і жовтими квітами, що зібрані на стеблі багатоярусними мутовками. На горах Шешул, Говерла ми виявили не більше одного екземпляра тирличу жовтого на 100м2 , а на хребті Ворожаска, у Горганах, на горах Стримба, Братківська – тільки поодинокі екземпляри на площі у декілька гектарів. Для Gentiana характерний гермафродитний або двостатевий тип розмноження. Протандричною формою квіток забезпечується більш раннє функціонування чоловічої структури квітки (Gentiana excise C. Presl, G. laciniata Kit, G. lutea L.), протогінія зустрічається рідше (G. verna L.). Апоміксис (безстатево – насінний спосіб розмноження) забезпечує регулярну та достатню висоту насіннєву продуктивність, яка складає у G. asclepiadea L. - 82,5%. Роль такої системи розмноження підвищує за несприятливих умов, що сприяє реалізації потенційних можливостей зв’язуванням насіння і є одним із важливих факторів підтримання чисельності популяції рослин. Насінне розмноження Gentiana, як правило, пов’язане з великими труднощами. Достатньо сказати, що це не вдалося навіть Кащенко (1927), Закордонцю (1946), Катіній (1965) та ін. У середині ХХ ст. проводилися роботи по створенню промислових плантацій тирличів у Ленінградській області, Gentiana вирощували на Карельському перешийку, на стаціонарі Ботанічного інституту АН СССР. Але все ж у широку промислову культуру тирличі не введені, оскільки через надто повільній розвиток їх вирощування на плантаціях нерентабельне. Характерною особливістю більшості Gentiana є обов’язкове співіснування (симбіоз) із мікоризою певних видів грибів, без чого вони не можуть розвиватись. Насіння тирличів дуже дрібне і розноситься вітром. Термін зберігання насіння складає в одних видів 6 місяців (G. verna), в інших більше одного року. Насіння зберігають, як правило, в пакеті. Це називається сухе зберігання, при якому насіння знаходиться у стані спокою, але життєдіяльність і витрати поживних речовин продовжуються. Зберігання при зниженнях (але не менше 0С) температурах, знижує активність насіння та продовжує термін зберігання. Основні умови проростання – це достатня зволоженість насіння, вільний доступ до нього кисню та сприятлива температура (+5о - +25оС). Проморожування сухого насіння (до –10о, 20оС), при якому відбувається руйнування покривів насіння та полегшується доступ повітря і води до зародка, рекомендується як засіб підвищення схожості. Для G. asclepiadea цього достатньо, але для більшості тирличів проблеми, пов’язані з проростанням, так просто не вирішуються. Одна з них – це недостатній розвиток зародка. Якщо у G. pneumonanthe дорозвиток відбувається при температурі +15о-+25оС протягом кількох тижнів, або й місяців, то у G. acaulis і G. verna як дорозвиток, та і проростання пригнічується спеціальними речовинами – інгібіторами, й у цьому випадку допомагає тільки холодна стратифікація, що не тільки повністю замінить проморожування, але і розширює діапазон температур, при яких відбувається дорозвиток зародка. Ми використовували холодну стратифікацію – витримували насіння при температурі 0 - +6С протягом 1-3 місяців. Насіння змішували з вологим, дрібним і попередньо прокаленим піском у співвідношенні 1:3, потім закладали у невеликі ящики. Після закінчення стратифікації насіння висівають ранньою весною на глибину 1-1,5 см. Тривалість стратифікації встановлюється експериментально для кожного виду: для G. asclepiadea достатньо одного місяця, для G. acaulis треба не менше двох. Якщо необхідний термін не витримати, то посіяне насіння знову впаде у стан спокою до наступного року. При посіві насіння під зиму у відкритий грунт (у жовтні) немає потреби у додатковій стратифікації насіння. Інтенсивний ріст сіянців тирличу з посівів під зиму пояснюється тим, що їх сходи з’являються майже на місяць раніше, ніж сходи весняного посіву. Земля повинна бути добре просіяна та вирівняна, особливо для посіву дрібного насіння. Більше насіння (G. lutea, G. cruciata) можна злегка присипати, дрібне завжди сіють біля поверхні. Для весняноквітучих видів рекомендується присутність вапна, для осінніх тирличів грунт повинен бути кислим. Насіння багатьох видів світлочутливе, тобто для його проростання необхідне світло. При такому „природньому” посіві насіння отримують проморожування, стратифікацію, освітлення, обробку змінними температурами, можливість вибрати для кожного насіння необхідний йому режим. Ми досліджували вплив гібереліну на схожість насіння тирличу. Насіння Gentiana asclepiadea L., G. punctata L., і G. lutea L., що мало низьку схожість і розтягнений період проростання, обробляли водними розчинами гібереліну різної концентрації (0,01; 0,02; 0,05%). Найбільшою мірою даний стимулятор росту при скорював проростання насіння у концентрації 0,02 і 0,05%. У дослідних варіантах воно починалося через 2-5, а у контролі (дистильована вода) – через 9-15 діб і проходило менш масово. (табл. 1) Таблиця 1 Схожість насіння, %, деяких видів тирличів після обробки гібереліном Вид \| Тривалість обробки, год 12 \| 24 \| 12 \| 24 Концентрація гібереліну, % \| Контроль 0,01 \| 0,02 \| 0,05 \| 0,01 \| 0,02 \| 0,05 \| Дистильована вода Gentiana punctata \| 26,0 \| 50,0 \| 49,0 \| 19,0 \| 21,0 \| 24,0 \| - \| 3,0 Gentiana clepiadea \| 21,0 \| 45,5 \| 34,5 \| 48,0 \| 60,5 \| 69,4 \| - \| 39,0 Gentiana lutea \| - \| - \| - \| 25,0 \| 57,0 \| 71,0 \| - \| - Встановлено, що при посіві насіння тирличу жовтого схожість його невисока і не перевищує 30-40 %, схожість насіння тирличу ваточнико-видного – 10 % (У середині травня з’являються дрібні сходи до 0,5 см висотою). Але сіянці ростуть дуже повільно та до кінця вегетації, встигають утворити тільки 2-3 листочки, що до осені не опадають, а залишаються зеленими. Хоча у багаторічних дорослих екземплярів на зиму повністю відмирає вся надземна частина. При проростанні насіння тирличу спочатку з’являється корінець, який поступово вкривається кореневими волосками. Ріст бруньки починається тільки після того, як корінець надійно закріпиться у грунті. Брунька викликає ріст підсім’ядольного коліна, що виносить на поверхню грунту сім’ядолі разом з насінною оболонкою, що швидко відпадає. У дорослих рослин на короткому товстому кореневищі утворюється кілька розеткових пагонів. Таке кореневище можна поділити навесні чи на початку осені. Багато видів тирличів погано переносять пересадку, тому її проводять обов’язково з грудкою землі, при достатньому поливі. Відстань при посадці, залежно від виду, складає 15-30 см. Після пересадки у природні умови, важливим завданням є їх охорона від знищення внаслідок випасання худоби. Наші дослідження дають підставу для проведення більш широких робіт з метою збагачення запасів тирличів у природі та введення в культуру. Література 1.Вайнагій И.В. Семенная продуктивность и всхожесть семян некоторых высокогорных растений Карпат // Ботан. журн. – 1974. – 59, №10. – с. 1439 – 1450. 2.Кишко К.М. Питання репродуктивної біології Gentiana Сasclepiadea L. у Закарпатті // Наук. вісн. Уж ДУ.Сер. біол. – 1997. – № 4. – С. 35-37. 3.Концепція розвитку природно-заповідного фонду Західного регіону України на 2000-2005 рр. – Львів, 1999. – 61 с. 4.Малиновський К.А., Кричфалуший В.В. Високогірна рослинність. Рослинність України. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – Т.1. – 230 с. 5.Малиновський К.А., Царик Й.В. Структура популяцій рослин у Карпатах // Укр. ботан. журн. 1991. – 48, – № 6. – С. 82-87.
1 2 3 4 5 Категория: Біологія \| Добавил: Professor (28.06.2012)
Просмотров: 442 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: