Вступ

Рослинний світ Прикарпаття, який складався протягом тисячоліть є відображенням тих змін, що відбувалися на цій території. Вивчення неповторних особливостей рослин в природних умовах і угрупованнях, в їх зв’язку з зовнішнім середовищем, дасть можливість глибше зрозуміти процеси розвитку рослинного світу, його взаємозв’язки та обумовленість зовнішнім середовищем.

Територія Прикарпаття є зоною інтенсивного розвитку промисловості, землеробства й тваринництва, котрі супроводжуються урбанізацією ландшафту.

Виживання людства в техногенному періоді найчастіше пов’язане з можливостями вирішення ресурсів. Одним з основних ресурсів природи є флора. За своєю сутністю вона є наріжним каменем існування усього живого. Ощадливе природокористування неможливе без пізнання сутності об’єкта використання, у зв’язку з чим зростає роль флористики та фітоценології.

Актуальність. У зв’язку з інтенсифікацією різноманітних форм антропогенного впливу на навколишнє середовище істотно порушується природній процес розвитку фітобіоти: спостерігається подальше збіднення автохтонної флори, зменшення площ природних рослинних угруповань і спрощення їх ценотичної структури. У результаті екологічної дестабілізації природного середовища знижується рівень ценотичної різноманітності рослинного покриву. Для усвідомлення процесів і явищ, які відбувається на сучасному етапі та їх прогнозування; у зв’язку з недостатнім вивченням флори та рослинності, виникає необхідність комплексного дослідження рослинного покриву цього регіону.

Метою дипломної роботи є: дослідження в вивчення флори та рослинності урочища «Станіславівка».

Це третій етап нашої роботи, який полягає в розширенні і більш детальному вивченні флори та рослинності даної території. Тому для реалізації мети ставили перед собою такі завдання:

скласти перелік видів рослин;

провести повний систематичний, ценотичний та географічний аналіз флори;

виявити наявність рідкісних, зникаючих видів та групи видів «господарських» рослин (лікарські, медоносні, декоративні, кормові, з корисною деревиною);

вивчити та дослідити цільність та рясність популяцій деяких видів рослин;

вивчити рослинність, скласти перелік асоціацій;

розробити пропозиції щодо використання та охорони території дослідження.

Наукова новизна: територія урочища у флористичному плані недосліджена (про що свідчить відсутність літературних джерел); не проводився локальний перелік видів рослин і опис асоціацій. Досліджувана територія лежить в межах Коломийського району, який найменш досліджений (щодо флори та рослинності), в цьому регіоні недостатньо розроблена система природно-заповідних територій (процент заповідності – о,6).

У практичному аспекті результати досліджень можуть бути цінні для обґрунтування покращення фітоценотичної репрезентативності природно-заповідного фонду; для встановлення попередніх запасів популяцій.

Збереження фітоценотичної різноманітності рослинного покриву необхідне для підтримання фітоценотичного потенціалу, формування біологічно стійких угруповань, стабілізації екологічної ситуації.

3. Методи та об’єкти дослідження

Протягом 2003-2005рр. Проводилось дослідження рослинного покриву заповідного урочища «Станіславівка», площа якого 12га. Урочище належить до Шепетівського лісництва Коломийського держлісгоспу. За фізико-географічною характеристикою урочище належить до середньої частини Івано-Франківської області і входить в межі Придністровського Покуття (Отиня-Коршівський геоморфологічний район).

В ході польових досліджень стану рослинного покриву урочища «Станіславівка» ми користувалися маршрутним методом, який охоплює такі етапи:

1) рекогнисцирувальний етап: виявляли особливості місцевості, основні типи рослинності;

2) детально-маршрутний етап: складали список рослин. Які зустрічалися, визначали рясність і місцезростання, проводили опис окремих асоціацій [2], [9];

Для визначення рясності застосовували окомірний методи прямого обліку. Такий облік проводили за шкалою чисельності виду у фітоценозі, зокрема, за шкалою чисельності виду у фітоценозі, зокрема, за шкалою, запропонованою О. Друде [9]. У цій системі оцінки рясності виду прийнято таку градацію:

Soc (socialis) – рослини змикаються надземними частинами;

Cop3 (copiosae) – рослини дуже рясні;

Cop 2 – рослини рясні;

Cop1 – рослини досить рясні;

Sp (sparsae) – рослини рідкі;

Sol (solitaries) – рослини поодинокі;

Un (unicum) – одна рослина на площі виявлення.

Для визначення рясності видів рослин, які занесені до Червоної книги та рослин, які є рідкісними для регіону. Застосовували метод числової об’єктивної оцінки рясності, за яким для визначення рясності закладали пробну ділянку в 1м2 і на ній підраховували кількість екземплярів кожного виду, для обліку кущових і дернистих форм за екземпляр брали кущик чи дернину, в кореневищних форм – підраховували окремі пагони, стриж некореневих – окремі екземпляри. Оцінку рясності проводили за шкалою розміщення видів рослин, розробленою Б.О. Биковим [2].

Систематичний аналіз рослинного покриву проводили за Тахтаджаном [3], [4], [26].

Поняття «флороценотип» розглядаємо як сукупність флороце-ноелементів переважно груп формацій тих чи інших типів рослинності, які характеризуються певними природно-історичними, зональними, еколого-едафічними, а також типологічними властивостями та спільністю поширення в межах одних і тих же типологічних виділів рослинного покриву [38]. Флороценотипи визначали на основі праць Камеліна Р.В., Заверухи Б.В. [12], Ткачика В. [38].

Географічний елемент встановлюємо на основі сучасних ареалів і визначаємо поняття «географічний елемент» як групу видів з однаковим загальним поширенням [38]. Географічний аналізі проводили за

Ю.Д. Клеоповим [19], Малиновським К.А. [22].

Шляхи історичного становлення флори визначають на підставі встановлення географічних елементів флори, які встановлюються з урахуванням походження виду і загального характеру ареалу, тобто за типами ареалів (мають подібні форми, розміри, положення, а також центр походження) [19], [38].

Фітоценотичну характеристику проводили на основі принципів еколого-фітоценотичної (домінантної) класифікації Шелег-Сосонка [29].

4. Результати досліджень та їх обговорення

4.1.Фітоценотична характеристика

Рослинна асоціація є основною систематичною одиницею рослинності, вона об’єднує фітоценози, однакові за видовим складом, будовою синузій і фітосередовищем.

Фітоценози, які належать до однієї асоціації, мають однакові домінантні види.

Кожна асоціація в природі представлена більшою чи меншою кількістю відокремлення у просторі подібних між собою ділянок (фітоценозів). Ділянки асоціацій не цілком тотожні, тому що не всі види рослин, які становлять основу тієї чи іншої асоціації, зможемо виявити на всіх її ділянках [2].

Формація – це вища таксономічна одиниця, що об’єднує споріднені між собою групи асоціацій [2].

Під час дослідження та на основі отриманих результатів внаслідок цього на території урочища «Станіславівна» описали 18 асоціацій, які складають 5 формацій (таб.).

Таблиця.Оцінка фітоценотичної репрезентативності

№ п/п | Формація | Кількість асоціацій

Абсолютна | % від загальної кількості асоціацій

Fageta sylvaticeae | 8 | 44,4

Quarceta roboris | 3 | 16,7

Festuceta pratensis | 3 | 16,7

Deschampsieta caespitosae | 2 | 11,1

Eleochareta palustris | 2 | 11,1

Формація Fageta sylvaticae налічує 8 асоціацій, що складaє 44,4% від загальної кількості описаних асоціацій дослiджуваного урочища. Це такі асоціації:

Querceto (roboris) - Fagetum (sylvaticae) –Abietum (albae) dentariosum (glandulosae)

Деревостани цієї асоціації різновікові. Вони характеризуються пануванням бука і дуба, трохи рідше зустрічається ялиця біла. Підлісок відсутній. У трав’яному покриві домінує зубниця залозиста. Дуже зрідка зустрічаються ожика гайова, тонконіг дібровний. Трав’яний покрив дуже зріджений і флористично бідний. Асоціація зустрічається на підвищеній ділянці і займає невеличку площу урочища.

Querceto (roboris) – Fageto (sylvaticae) – Abietum (albae) oxalidosum (acetosella)

Зустрічається на підвищеній ділянці місцевості. У першому ярусі домінує ялиця, у другому – бук та дуб звичайний з домішкою граба; у підліску – бузина червона, ожина. Провідний вид трав’яного покриву – квасениця звичайна, також зустрічаються зеленчук, ожика, папороті

Querceto (roboris) – Fagetum (sylvaticae) – asarosum (europaei)

Деревостани асоціації характеризуються пануванням бука і дуба та невеликою домішкою граба, липи, ясена. Бук у цих насадженнях відрізняється кращим, ніж дуб ростом; екземпляри бука кремезні. Підлісок складається з поодиноких кущів ліщини, малини, ожини. У трав’яному покриві найчастіше трапляється копитняк європейський, поряд з ним зростають підлісник європейський, вороняче око, зубниця залозиста, осока волосиста.

Querceto (roboris) – Fagetum (sylvaticae) – lusulosum (luzuloiditis)

Асоціація розміщується в тій частині урочища, де глибокі яри і урвища. Підлісок відсутній. Трав’яний покрив бідний; крім ожини гайовокї є ще папороті, мохи.

Querceto (roboris) – Fagetum (sylvaticae) – oxalidosum (acetosellae)

Дуб у цих деревостанах характеризується кращим, ніж бук ростом. Крім панівних видів зустрічаються граб, ясен, липа, черешня. До складу трав’яного покриву входять дірочник лісовий, щитник жіночий, мохи, розрив-трава дрібноквіткова.

Querceto (roboris) – Fagetum poosum (nemoralis)

Зустрічається на схилах урочища, утворює немов би перехідний пояс від букових до дубових лісів. Деревостани асоціації різновікові. Вони характеризуються пануванням бука і дуба та невеликою домішкою граба, липи, черешні. Підлісок відсутній. Трав’яний покрив рідкий. До складу трав’янистого покриву входять молочай мигдалевидний, жовтяниця чергово листа, купина багатоквіткова.

Corpineto (betuli) – Fagetum (sylvaticae) aegopodiosum (podagrariae)

Деревостани асоціації характеризуються пануванням бука і граба та невеликою домішкою ялини, дуба. У підліску зростають бузина червона, ліщина. До складу трав’яного покриву входять зеленчук, молочай мигдалевидний, зірочник лісовий, черешня звичайна та ін.

Piceeto (abietis)–Fagetum (sylvaticae) dentariosum (glandulosae)

Деревостани асоціації характеризуються пануванням бука і ялини. Бук у цих насадженнях відрізняється кращим ростом. Як невелика домішка зустрічаються граб і ялиця. Підлісок відсутній. У трав’яному покриві, крім домінантного виду, поодиноко зустрічаються ожика гайова, квасениця, без- щитник жіночий, щитник гребенястий, мохи.

Формація Querceta roboris налічує 3 асоціації (16,7%) і займає найбільшу площу урочища порівняно з іншими формаціями. Найчастіше асоціації цієї формації зростають на рівнинній місцевості урочища. Деревостани асоціації Carpineto (betulis) – Quercetum (roboris) aegopodium (podagraria) характеризуються пануванням дуба і граба та невеликою домішкою ялини, черемшини, липи. Підріст малорозвинений; подекуди зустрічається ліщина, ожина сиза. Трав’яний покрив рясний і різноманітний. До цього складу входять купина багатоквіткова, зубниця золозиста, жовтяниця червонолиста, анемона, медунка, білоцвіт.

Carpineto (betulis) – Quercetum (roboris) asarosum (europaei)

Асоціація займає вологі зниження (між ярами). Деревостани панівних видів поодинокі. Підлісок відсутній. Копитняк європейський суцільним килимом утворює трав’яний покрив. Також зустрічаються зубниця, молочай мигдалевидний, печіночниця, вербозілля лучне, медунка, перестріч гайовий.

Carpineto (betulis) – Quercetum (roboris) – majanthemum (bifolii)

Панівні деревостани розвинені добре. Невелику домішку складають смерека, ялина, липа. Підлісок утворюють малина, ожина, ліщина, бузина червона. Трав’яний покрив утворюють зірочник лісовий, куцоніжка лісова, перлівка одноквіткова, ожика гайова, зустрічаються клапті моху.

Формація Festuceta pratensis налічує 3 асоціації, що складaють 16.7% від загальної кількості асоціацій. Це такі асоціації. Як:

Festucetum (pratensis) brizidosum (mediae)

Травостій дрібно злаковий. Домінуючим видом виступає костриця лучна, субдомінантом – трясучка середня. Зустрічається очанка стиснута, перлівка одноквіткова, конюшина.

Festucetum (pratensis) trifoliosum (pratensis)

Травостій різнобарвний. Домінує костриця лучна, поряд з нею – конюшина лучна. Травостій утворюють коронарія зозуляча, золототисячник малий, молочай кипарисовий, дзвоники розлогі, вербозілля лучне, волошка лучна та ін.

Festucetum (pratensis) trifoliosum (repentis)

Травостій різнобарвний. Крім домінантних видів у травостої зустрічаються щавель горобиний, китятки чубаті.

Формація Deschampsieta caespitosae налічує 2 асоціації (11,1%), які займають зволожені ділянки:

Deschampsietum (caespitosae) – щучник дернистий утворює суцільний трав’яний покрив.

Deschampsietum (caespitosae) brizidosum (mediae)

Травостій злаковий. Крім домінуючих видів наявні тонконіг, костриця.

Формацію Eleоchareta palustris складає 2 асоціації (11,1%), які займають вологі ділянки. Це:

Eleоcharetum purum та

Eleоcharetum (palustris) alismatosum (platntago-aquaticae)

Трав’яний покрив представлений гігрофітами: осока заяча, ситник скупчений, вероніка струмкова.

Діаграма фітоценотичної репрезентативності

4.2. Флористичні особливості

4.2.1 Систематичний аналіз флори

На підставі зібраного матеріалу під час польових досліджень, вивчення існуючих гербарних зборів і літературних джерел ми встановили в урочищі «Станіславівка» 122 види рослин.

Опрацювання зібраного матеріалу дозволило встановити, що абсолютна більшість флоронаселення урочища представлена покритонасінними рослинами, частка яких складає 93,4%. Належать вони до 2 класів: Liliopsida, Magnoliopsida.

Клас Liliopsida налічує 22 види, які зростають на території урочища. Клас Magnoliopsida об’єднує 92 види рослин.

Голонасінні, хвощі, папороті та мохи відіграють незначну роль і в процентному відношенні складають: голонасінні – 2,4%, хвощі – 1,6%, папороті – 1,6% і мохи – 0,8% від загальної кількості видів. (табл.2)

Таблиця 2. Класифікація флори досліджуваного урочища на відділи та класи.

Відділ, класи | Родина | Вид

абс. к-ть | % | абс. к-сть | %

Покритонасінні | 42 | 89,3 | 114 | 93,4

Клас Magnoliopsida | 34 | 80,9 | 92 | 80,7

Клас Liliopsida | 8 | 19,0 | 22 | 19,2

Голонасінні | 1 | 2,1 | 2 | 2,4

Папоротеподібні | 2 | 4,2 | 2 | 1,6

Хвощеподібні | 1 | 2,1 | 2 | 1,6

Мохи | 1 | 2,1 | 1 | 0,8

Встановлені види рослин досліджуваного урочища належать до 47 родин і 106 родів.

Відділ Покритонасінні об’єднує 42 родини, що складає 89,3% від загальної кількості родин; з них 34 родини належать до класу Magnoliopsida і 8 родин до класу Liliopsida.

До відділу Папоротеподібні входить 2 родини (4,2%), а відділи Голонасінні, Хвощеподібні і Мохи налічують по 1 родині (2,1%).

Провідна частина родинного спектра за кількістю видів сформована 16 родинами, до кожної з яких належить три і більше видів (табли.3), (мал.3).

Найчисельнішою є родина Asteraсeae, частка видів якої складає 9,8% флори урочища. Родина Asteraсeae об’єднує 12 видів і 12 родів, що процентному відношенні складає відповідно 9,8% і 11.3%.

Родина Lamiaceae включає 12 видів і 10 родів (9,8% і 9,4%).

Інші родини за видовою різноманітністю розміщуються в тому порядку: Fabaceae – 9 видів; Poaceae – 7; Scrophulariaceae – 6; Apiaceae – 5; Rubiaceae – 4; Primulaceae – 3 види.

Сім родин налічують по 2 види: Тирличеві, Онагрові, Молочайні, Хрестоцвіті, Гвоздикові, Зозулинцеві та Хвощові.

23 родини представлені 1 видом і 1 родом. Це такі родини: Фіалкові, Барвінкові, Повитицеві, Пасльонові, Жимолостеві, мальвові, Квасеницеві, Китяткові, Плакунові, Звіробійні, Омелові, Ломикаменеві, Бальзамінові, Хвилівникові, Геранієві, Ліщинові, Вириницеві, Гречкові, Частухові, Амарилісові, Півникові, Щитникові, Невиразно лускові.

За кількістю родів родини розміщають в такому порядку: Poaceae – (7 родів), Fabaceae, Scrophulariaceae, Apiaceaе (5 родів), Ranunculaceae, Liliaceae (4 роди), Roaeceae, Cyperaceae, Pinaceae (3 роди), primulaceae, Boraginaceae (2 роди).

Провідна частина родового спектра сформована з 12 родів, кожен з яких складається з 2 і більше видів (табли.4).

Таблиця 4. Провідна частина родового спектра

Рід | Кількість видів

Trifolium | 4

Galium | 4

Campanula | 3

Mеntha | 2

Sthachys | 2

Vicia | 2

Veronica | 2

Lуsimachia | 2

Pulmonaria | 2

Euforbia | 2

Luzula | 2

Equisetum | 2

Яки видно з таблиці 4 найчисельнішими є роди з такою кількістю видів:

Trifolium, Galium – 4 види, Campanula – 3 види; з 2 видів складаються такі роди, як Mеntha, Sthachys, Vicia, Veronica, Lуsimachia, Pulmonaria, Euforbia, Luzula, Equisetum.

Мал.2. Діаграма процентного співвідношення відділів рослин

Мал..3. Систематичний спектр флори за провідними родинами

Припинення весняних приморозків на передгірських ділянках області в середньому припадає на кінець квітня – початок жовтня. Тому середня тривалість безморозного періоду в цих районах становить 150-155 днів.

Суми активних температур (понад 10оС) на Прикарпатті становлять 2500-2600оС.

Теплий період включає в себе три пори року – весну, літо та осінь, які докорінно відрізняються за метеорологічним режимом.

До холодного, або зимового періоду належить частина року з негативною середньою добовою температурою повітря. В Івано-Франківській області в середньому зима коротка і тепла. Загальна тривалість на території Передкарпаття становить 95-105 днів.

2.7. Рослинний покрив

Рослинний світ Прикарпаття, який складався протягом тисячоліть, є відображенням тих змін, що відбувалися на цій території.

За характером своєї рослинності Прикарпаття належить до середньоєвропейської провінції широколистяних лісів. Пануючим типом рослинності в даній місцевості є широколисті й темнохвойні ліси.

В передгір’ї переважають дубові і дубово-грабові ліси. Основними супутніми деревними породами дубових і мішаних дубово-грабових лісів низовини і передгір’я є ясен, осика, вільха сіра, липа серце листа, клен гостролистий, клен татарський.

В підліску і на узліссі дубових і мішаних лісів передгір’я характерними чагарниками є кизил справжні – рослина середньо морського походження.

Внаслідок інтенсивної діяльності людини лісова рослинність низовини і передгір’я втратила свої природні риси (високопродуктивні діброви починають займати низькопродуктивні деревні породи.

В передгір’ї Прикарпаття місцями зростають смереково-дубові, буково-соснові, соснові ліси.

Трав’янисте вкриття характеризується буйним розвитком ранньовесняної флори, коли ще до розпускання листя на деревах землю вкривають суцільні білі килими з анемони дібровної, білоцвіту весняного, які не галявинах доповнюються фіолетово-блакитними відтінками, що їх утворюють шафран Гейфелів, проліска дволиста.

З деревних порід постійними супутниками букових лісів є явір, в’яз шершавий, ясен, клен польовий.

Високий ступінь затіненості під зеленим шатром букових лісів не сприяє поширенню чагарників у лісі. Найбільш характерними і постійними супутниками букових лісів є вовчі ягоди, ожина коротковолоса. Чагарники поширені в основному на узліссях та галявинах, зокрема, бузина червона, чорна, жимолость пухнаста, чорна, малина та ін.

Отже, рослинний покрив та флора Прикарпаття відзначаються невеликою різноманітністю.

Література

Афанасьєв Д., Білик Г.І., Брадіс Є.М., Гринь Ф.О. Класифікація рослинності Української РСР.-Укр.бот.жур., 1956р., 13 №4, 63-82с.

Береговий П.М. Геоботаніка.-Київ: Рад.шк., 1966.-176с.

Визначник рослин України.-Київ, 1965.-878с.

Визначник Ролан Українських Карпат.-Київ: Наук.думка, 1973.-880с.

Воронов А.Г. Геоботаника.-Москва: Высш.шк., 1973.-384с.

Геренчук К.І. Природа Івано-Франківської області: Вищ.шк., 1973.-160с.

Герушинський З.Ю. Типи лісів Івано-Франківської області.-Івано-Франківськ, 1970.-186с.

Гладун Я.Д., Ткачик В.П. та ін. Ресурсы основных видов плодово-ягодных растений Укр.Карпат.-268с.

Григора І.М., Соломаха В.А. Основи фітоценології.-Київ. Фітосоціоцентр, 2000.-240с.

Гринь Ф.О. Дубові та широколистяно-добуві ліси.-В кн..: Рослинність УРСР: Ліси.-Київ: Наук.думка, 1971.-235с.

Гринь Ф.О., Косець М.І. Лісова рослинність Радянських Карпат та її народногосподарське значення.-Київ, 1954.-280с.

Заверуха Б.В. Флора Волыно-Подолии и ее генезис.-Київ: Наук.думка, 1985.-192с.

Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І. Дари лісів.-Київ: Урожай, 1979.-260с.

Єлін Ю.Я. Рослини наших лісів.-Київ: Рад.шк., 1983.-286с.

Кархут В.В, Жива аптека.-Київ: Здоров’я, 1992.-310с.

Календар В.І. Лікарські рослини.-Ужгород, 1971.-180с.

Косець М.І. Букаві ліси Західного Поділля.-Бот.жур., 1947, 4 №3-4.

Косець М.І. Нарис лісової рослинності Львівської області УРСР.-Бот.жур., 1953, 10 №4.

Клеопов Ю.Д. Анализ флоры европейськой части СРСР.-Київ: Н.думка, 1990.-352с.

Красная книга. Дикорастущие виды флоры СРСР, нуждающиеся в охране.-Львов. Наука, 1975.-520с.

Ловчий Е.Г. Надрові багатства західних областей України.-Львів, 1946.-253с.

Малиновський К.А, Рослинність високогір’я Українських Карпат.-Київ: Н.думка, 1980.-300с.

Мельник В.И. Редкие виды флоры равнинных лесов Украины.-Киев: Фитосоциоцентр, 2000,-212с.

Мінарченко В.М., Тимченко І.А. Атлас лікарських рослин України.-Київ, 2000.-171с.

Носаль І.М. Від рослини – до людини.-Київ: Веселка, 1995.-600с.

Оприделитель высших растений Украины / Д.Н. Доброчаева, Б.В. Заверуха, В.Н. Чопык.-Киев: Н.думка, 1987.-548с.

Охорона природи українських Карпат та прилеглих територій.-Київ: Н.думка,1980.-380с.

Природно-заповідні території та об’єкти Івано-Франківщини.-Івано-Франківськ, 2000.-272с.

Продромус растительности Украины / Шеляг-Сосонко, Дидух Я.П., Дубына Д.В.-Киев: Н.думка, 1991.-272с.

Растительность европейской части СССР.-Л.: Наука, 1980.-429с.

Рідкісні рослини флори України в культурі / Антонюк М.Е., Бородіна Р.М. і ін.-Київ: Н.думка, 1982.-216с.

Рослинність УРСР. Ліси.-Київ: Н.думка, 1971.-459с.

Смик Г.К. Корисні та рідкісні рослини України.-Київ, 1991.-416с.

Соломаха В.А. Рослинність України. Т.1.

Стойко С.М. Гірські діброви Карпат та їх відновлення.-Вид-во УАСГМ, 1960.-135с.

Стойко С.М., Мілкіна Л.І. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна «Зелена книга»).-Львів, 1997.-272с.

Стойко С.М. Заповідники та пам’ятки природи Українських Карпат.-Львів, 1966.-182с.

Ткачук В. Флора Прикарпаття.-Л: НТШ, 2000.-235с.

Флора і рослинність Карпатського заповідника.-Київ: Н.думка, 1982.-220с.

Маркевич С.С., Чопик В.І. Рослинні багатства Українських Карпат.-Вид-во АН УРСР.-Київ, 1960.-268с.

Червона книга України. Вони чекають на нашу допомогу /

О.Ю. Шапаренко.-Х: Торсінг, 2002.-336с.

Чопик В.І, Високогірна флора Українських Карпат.-Київ, 1976.-268с.

Чопик В.И. Дудченко Л.г. и др. Дикорастущие полезные растения Украины.-Киев: Н.думка, 1983.-400с.

Чопик В.І. охорона високогір’я флори українських Карпат. Рослинність високогір’я і питання її господарського використання.-М-Л: Наука, 1966.-186с.

Шеляг-Сосонко Ю.Р., Горохова З.Н. Дубовые леса Предкарпаття.-Укр.бот.жур., 1969, 26 №2.

Шеляг-Сосонко Ю.Р. и др.. География растительного покрова Украины.-Киев: Н.думка, 1982.-286с.

Юркевич И.Д. и др. Лесная растительность.-Минск: Наука и техника, 1972.-250с.

Юзьков М.І. Матеріали про охорону природи на Україні, 1958.-186с.