Реферат на тему Пізні ярі зернові й круп’яні культури - Біологія - Реферати - Каталог статей

РЕФЕРАТ на тему: Пізні ярі зернові й круп’яні культури Просо Біологічні особливості. Просо в онтогенезі проходить 12 етапів органогенезу і такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи ?через 7-9 днів після сівби?, кущення ?через 15-20 днів після сходів?, стеблування ?через 10-15 днів після початку кущення? , викидання волоті ?через 10-15 днів від початку трубкування?, цвітіння ?через 3-5 днів?, формування зернівок і дозрівання. Цвітіння в межах волоті продовжується 13-18 днів, а в межах поля — 30-40 днів. Така ж тривалість достигання зерна в межах волоті й поля. Вегетаційний період скоростиглих сортів — 60-80 днів, пізньостиглих — 100-120. На час достигання солома сира і частково зелена. У проса добре розвинена коренева система, яка має слабку засвоювальну здатність. Продуктивна кущистість рослин — 2-5, маса 1000 зернівок — 5-9г, плівчастість — 20-30%, вихід пшона — 65-85%. Просо — теплолюбна, жаростійка рослина. Біологічний мінімум проростання насіння — 8-10°С, для появи сходів — 10-11°С. Сходи при температурі мінус 3-5°С гинуть. Мінімальна температура для цвітіння — 15-17°С, оптимальна — 20-24°С, рослина посухостійка. Температури 30-40°С витримує краще, ніж хлібні колосові й овес. Транспіраційний коефіцієнт — 140-290. Оптимальна вологість ґрунту 60-80% НВ. Критичний період до вологи настає за 20 днів до викидання волоті і триває до кінця цвітіння. Дефіцит вологи в цей час спричиняє стерильність колосків. Рослина світлолюбна. Недостатнє освітлення, посилене низькими температурами у період формування генеративних органів(трубкування, викидання волоті), призводить до стерильності колосків. Дуже вимогливе до ґрунтів. Найбільш придатні для нього чисті від бур’янів структурні ґрунти з високим вмістом легкорозчинних поживних речовин: чорноземні, каштанові, сірі лісові ґрунти легкого і середнього механічного складу з рН 5,5-7,5. Для формування 1ц зерна забирає з ґрунту 2,9-3,3 кг азоту, 1-1,5 кг фосфору, 2-3 кг калію. Технологія вирощування. Місце у сівозміні. Просо вимогливе до попередників, оскільки від сходів до кущення росте повільно і пригнічується бур’янами. В цей період низька активність кореневої системи, тому під посіви проса потрібно відводити родючі, чисті від бур’янів поля. Кращі попередники — зернові бобові, удобрені картопля, цукрові буряки, багаторічні трави, баштанні культури, а в зонах, де немає кукурудзяного стеблового метелика, — і кукурудза. Погані для нього попередники — просо, сорго, соняшник, ярий ячмінь, суданська трава. Обробіток ґрунту повинен бути спрямований на очищення поля від бур’янів. Для цього після культур, які збирають рано, застосовують напівпаровий або поліпшений зяблевий обробіток, а після пізніх культур — звичайний зяблевий обробіток. Після збирання ранніх культур відразу лущать стерню на глибину 6-8 см дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15, ЛДГ-20, після проростання бур’янів орють на глибину 20-22 см. Далі при потребі поле слід боронувати та культивувати у міру появи сходів бур’янів. При багаторічному типі забур`янення після збирання попередника поле лущать дисковими лущильниками на глибину 6-8 см, після проростання бур`янів, через 12-14 днів — лемішними лущильниками на глибину 12-14 см, а потім, коли проростуть бур`яни, проводять зяблеву оранку на глибину 20-22 см. Добрі результати дає пошаровий плоскорізний обробіток ґрунту: на полях забур`янених багаторічними коренепаростковими бур`янами, після збирання попередника поле розпушують плоскорізом на глибину 10-12 см. Після проростання бур`янів поле другий раз розпушують плоскорізом на глибину 14-16 см, третій — у жовтні на глибину 23-25 см. Поля після просапних ?картопля, буряки? обробляють за допомогою дискових знарядь і культиваторами з одночасним боронуванням. Весняний обробіток починають із ранньовесняного боронування і шлейфування. Потім проводять 2-3 культивації, останню з яких — на глибину загортання насіння. На пухких ґрунтах, щоб уникнути надмірно глибокого загортання насіння, перед сівбою поле коткують. Удобрення. Просо добре реагує на органічні і мінеральні добрива. Але органічні добрива доцільно вносити під попередник, щоб уникнути додаткового забур`янення. Норми мінеральних добрив розраховують балансовим методом або користуються рекомендованими і поправочними коефіцієнтами на забезпечення ґрунту елементами живлення. Середніми нормами мінеральних добрив є N40-60Р40-70К40-70. Усю кількість фосфорно-калійних добрив краще вносити восени під основний обробіток ґрунту, а азотні — під культивацію весною, за винятком N10Р10К10, які вносять під час сівби в рядки. Сівба. Для вирощування беруть сорти, які відповідають цілі вирощування і рекомендовані для ґрунтово-кліматичної зони: зернові сорти — Веселоподіляське 16 ?СЛП?, Веселоподолянське 632 ?С?, Лілове ?ЛП?, Харківське 86 ?Л?; цінні сорти — Веселоподолянське 176 ?П?, Київське 87 ?Л?, Миронівське 51 ?СЛП?, Миронівське 94 ?ЛП?, Сонячне ?Л?, Старт ?С?, Сяйво ?СЛП?, Харківське 31 ?СЛ?, Харківське 57 ?СЛП?. Насіння повинне бути не нижче категорії РН-1-3, добре очищеним і відсортованим, з лабораторною схожістю не нижче 92% і чистотою не нижче 98%. Не пізніше як за 3-5 днів ?а краще за 1-2 місяці? до сівби насіння протруюють проти сажки, кореневих гнилей, пліснявіння за методом інкрустування бенлатом ?2 кг/т?,вітаваксом ?2 кг/т?, фенорамом ?2 кг/т?, фундазолом ?2 кг/т? або іншими протруйником. Сіяти просо потрібно тоді, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до температури 10-12°С і зникне загроза заморозків: у Степу — середина квітня, Лісостепу — перша декаді травня, на Поліссі — середина травня. На засмічених бур`янами полях та у регіонах недостатнього вологозабезпечення висівають широкорядним ?45 см? або стрічковим способом ?45+15?; за доброго вологозабезпечення на чистих полях — звичайним або вузькорядним способом сівалками СЗ-3,6; СЗ-5,4; СЗТ-3,6; СЗЛ-3,6; СЗП-3,6; СЗС-2, широкорядні посіви — сівалками буряковими ССТ-12А з пристроєм СТЯ-23.000. Глибина сівби за доброго вологозабезпечення на легких ґрунтах — 5-6 см, середніх — 4-5, важких-3-4 см. При недостатньому вологозабезпеченні глибину збільшують на 1-2 см. Польова схожість насіння у проса нижча, ніж в інших культур, і часто не перевищує 70-75%. Тому практикують порівняно великі норми висіву насіння: при звичайному рядковому способі сівби у Степу — 3-3,5 млн. ?20-22 кг/га?, Лісостепу — 3,5-4,5 ?24-30 кг/га?, на Поліссі — 4,5-5 млн. схожих насінин на 1 га ?30-34 кг/га?. При широкорядній сівбі норми висіву зменшують на 0,5-0,7 млн/га. Догляд за посівами. Слідом за сівбою поле коткують котками ЗККШ-6. Для знищення бур`янів у стадії білої ниточки за 2-5 днів до появи сходів посіви боронують легкими або середніми боронами ?ЗПБ-0,6А, БЗСС-1,0? упоперек сівби при швидкості 5-6 км/год. Пізніше, у фазі кущення, при значній забур’яненості можна використовувати гербіциди: агрітокс ?0,7-1,5 л/га?, базагран?2-4 л/га?, базагран новий ?2-4 л/га?, 2М-4Х ?0,5-1,1 л/га? або ін. На широкорядних посівах перший міжрядний обробіток проводять у фазі 3-4 листків культиваторами УСМК-5,4, обладнаними плоскорізними лапами-бритвами, на глибину 4-5 см; друге — в фазі кущення тим же агрегатом із стрілчастими та долотоподібними лапами на глибину 5-6 см ( при потребі з одночасним підживленням азотними добривами). Якщо є необхідність, третє розпушування міжрядь виконують на таку ж глибину в середині фази стеблування. Під час вегетації на просі можуть проявлятись такі хвороби як бактеріоз, пирикуляріоз, гельмінтоспоріоз, склероспороз. Найбільш шкодочинні шкідники — просяний комарик, який від яйця до дорослої стадії розвивається у квітках проса, хлібна смугаста блоха, стебловий кукурудзяний метелик, дротяники, підгризаючі совки. Обробку фунгіцидами та інсектицидами слід проводити лише при прогнозуванні інтенсивності їхнього розвитку вище економічної межі шкодочинності. Збирання. На час збирання проса солома сира або й зелена. Тому збирати його треба роздільним способом, коли у більшості волотей достигне 80% зернівок. Скошене у валки просо обмолочують, коли вологість зерна знизиться до 15-16% і достатньо підсохне солома. Обмолочувати треба проводити добре відрегульованими комбайнами і не допускати шеретування зерна. Кукурудза Біологічні особливості. Кукурудза — однорічна однодомна роздільностатева перехреснозапильна рослина. Життєвий цикл її складається з двох основних періодів: вегетативного, коли відбувається формування коренів, стебел, листків, і генеративного, коли утворюються суцвіття, квітки, насіння. У вегетативно-генеративному циклі кукурудзи виділяють 12 етапів органогенезу, яким відповідають вісім фенологічних фаз: проростання, сходи, активне укорінення, формування надземних вегетативних органів, викидання волоті, цвітіння волоті й качана, формування, налив і дозрівання зерна воскової й повної стиглості. Волоть у своєму розвитку проходить дев’ять етапів органогенезу, початок — 12. Ця культура теплолюбна. Зерно її починає проростати при температурі 8-9°С. При її середньодобових значеннях 12-13°С сходи з'являються на 20-22-й день, а при підвищенні її до 18-19 °С — на 8-9-й день. Квітки дозрівають не однаково: чоловічі — на 2-3 дні раніше від жіночих. Суха і жарка погода збільшує розрив у цвітінні. Сходи кукурудзи переносять невеликі заморозки (до мінус 2-3°С). Пошкоджені заморозками листки жовтіють і частково відмирають, але точка росту залишається непошкодженою. При зниженні температури в кінці вегетації до мінус 2 0 С рослини гинуть. Більш чутлива до низьких температур зубоподібна група, кремениста форма менше пошкоджується заморозками. Кукурудза — посухостійка рослина. На проростання насіння вона потребує води 37- 40 % їхньої маси. Транспіраційний коефіцієнт становить 220-300, що свідчить про економне споживання вологи. Культура світлолюбна, короткого дня. За тривалості дня більше 12-14 годин вегетаційний період її продовжується, погано переносить затінення — в загущених посівах розвиток рослин затримується і качани не утворюються. Середньоранні й середньостиглі гібриди кукурудзи за вегетацію споживають 2500-4500 мз/га води, включаючи вологу, яка випарувалась з ґрунту. Найбільше ця культура споживає води в період за 10 днів до викидання волоті й до середини фази цвітіння. Вона дуже чутлива до вологи і в період наливу зерна, погано переносить перезволожені ґрунти. Оптимальна вологість його в період вегетації повинна становити не нижче 75-80 % НВ. Кукурудза потребує родючих ґрунтів, хоча на утворення одиниці сухої речовини споживає таку кількість основних елементів живлення, як і пшениця, жито, ячмінь. Із урожаєм зерна 60-65 ц/га вона виносить з ґрунту 180-200 кг азоту, 50-60 — фосфору і 150-170 кг/га калію. Найбільша потреба в поживних речовинах, особливо в азоті та калію, спостерігаються у період від фази виходу в трубку (11-13 листків) до початку молочно-воскової стиглості. Найкраще кукурудза росте на ґрунтах з нейтральною реакцією (рН = 6-7). Технологія вирощування. Місце в сівозміні. Кукурудзу вирощують у польових, кормових і спеціалізованих сівозмінах, а також як беззмінну культуру. Кращі попередники — озимі колосові, зернобобові культури, картопля, цукрові буряки. В районах недостатнього зволоження не рекомендується висівати цю культуру після цукрових буряків і соняшнику. Сама кукурудза, особливо при вирощуванні на силос, добрий попередник для озимої пшениці та всіх ярих зернових. Гібриди та сорти. В Україні поширені в основному гібриди і зовсім мало сортів. Це пояснюється тим, що у гібридів першого покоління проявляється явище гетерозису — підвищується життєздатність рослин, зростає їхня продуктивність на 15-35 % більше порівняно з сортами. Серед рекомендованих гібридів кукурудзи на зерно та силос найпоширеніші такі: Борисфен 191 МВ (Л), Бастіон МВ (ЛП), Дніпровський 203 МВ (СЛП), ЗПТК 196 (Л), Колективний 111 СВ (ЛП), Кадр 195 СВ (Л), Акцент МВ (СЛ), Расава 200 СВ (ЛП), Харківський 195 МВ (Л), Деа (Л), Дніпровський 284 МВ (СЛ), Еліта (ЛП), Колективний 225 МВ (ЛП), Кадр 217 МВ (Л), Баккара (Л), Сатурн (СЛП), Хельга (Л), Ювілейний 70 МВ (СЛП), Кларіка (СЛ), Моналіза (СЛ), Валюта (Л), Анаста (Л), Стіра (СЛ). В Україні рекомендовано три сорти : Закарпатська жовта зубовидна, Дніпровська 298, Одеська 10. Обробіток ґрунту. Основний обробіток ґрунту при вирощуванні кукурудзи проводять з урахуванням ґрунтових різновидностей, попередників, степеня і характеру забур'яненості полів. Після ранніх попередників (зернові колосові, зернобобові) ґрунт обробляють широкозахватними лущильниками ЛДТ-10, ЛДТ-15 або боронами БД-10, БДТ-7 на глибину 6-8 см, а при забур'яненості багаторічними бур'янами — перший раз дисковими боронами на глибину 12-14 см. Після проростання бур'янів вносять добрива й проводять оранку плугами ПЛН- 3-35, ПЛН — 4-35 на 27-30 см. Після пізніх попередників (кукурудза, соняшник, цукрові буряки) дисковими боронами подрібнюють стеблові і кореневі рештки у двох напрямках, а потім орють плугами з передплужниками на 27-30 см. Весняний обробіток ґрунту спрямований на збереження вологи, знищення бур'янів і складається з ранньовесняного боронування, 2-3 культивацій з одночасним боронуванням. Першу культивацію в ранні строки проводять на глибину загортання насіння. Удобрення. Кукурудза засвоює значну кількість поживних речовин. На створення 1 ц зерна вона споживає 2,4-3 кг азоту, 1-1,2 — фосфору і 2,5-3 кг калію. Більше половини всіх поживних речовин із ґрунту рослини засвоюють у другій половині вегетації. Основне удобрення сприяє підвищенню рівня живлення рослин протягом усього періоду вегетації. Залежно від родючості ґрунту рекомендується вносити 20-40 т/ га гною, в зонах недостатнього зволоження — 15-20 т/га під попередник. Локальне удобрення. Для задоволення потреб рослин у фосфорі на початку росту і розвитку вносять гранульований суперфосфат, що особливо важливо при висіванні насіння в недостатньо прогрітий ґрунт, коли проростки кукурудзи погано засвоюють фосфор. У лісостепових і більш північних районах України рекомендується до фосфорних добрив додавати азотні й калійні -5-10 кг/га . Підживлення. При недостатньому внесенні добрив під основний обробіток ґрунту, а також у роки з холодною весною кукурудза добре реагує на підживлення. Особливо ефективне підживлення азотними добривами (аміачна селітра, аміачна вода та ін.) в фазі 3-5 листків. Для підживлення рослин на чорноземах степової зони краще використовувати азотні й фосфорні добрива, в Лісостепу — повне мінеральне добриво — 20-30 кг/га д. р. Сівба. Глибина загортання насіння суттєво впливає на дружність появи сходів, їхню повноту, а також ріст і розвиток кукурудзи. У степових районах оптимальна глибина загортання насіння 5-7 см, у лісостепових і поліських — 4-5 см при прогріванні ґрунту до температури 10-120 С. Кукурудзу на зерно і силос висівають пунктирним способом сівби сівалками СПЧ-6 М, СУПН -8, "Беккер". Норма висіву кукурудзи на зерно — 10-25 кг/га, на силос і зелений корм — 30-100 кг/га. Догляд за посівами. Вирощування кукурудзи за інтенсивною технологією передбачає поєднання механічного обробітку з використанням гербіцидів. Після сівби площу коткують кільчасто-шпоровими котками 3ККШ-6 А. Для знищення кірки і пророслих бур'янів на 4-5-й день проводять досходове боронування. В початковий період росту кукурудзи, коли вона росте повільно, для боротьби з бур’янами посіви боронують і по сходах у фазі 3-6 листків, коли точка росту бур'янів найчутливіша до механічних пошкоджень. Слід своєчасно проводити 2-3 міжрядних обробітки: перший -у фазі 3-5 листків, другий — через два тижні після першого, третій — при висоті рослин 60-70 см. Глибина культивації поступово зменшується. Проте агротехнічні заходи не завжди знищують бур’яни в посівах кукурудзи. Для боротьби з ними використовують ґрунтові (дуал, ерадикан, атразин) і післясходові гербіциди (2,4-Д, тітус, базис та ін.). Збирання врожаю. Кукурудзу на зерно збирають при досягненні повної фізіологічної стиглості в максимально короткі строки. Починають збирання при вологості зерна не вище 40%, а з обмолотом качанів — не вище 30%. При зниженні передзбиральної вологості зерна до 20% втрати зерна підвищуються у 2-3 рази. Зерно кукурудзи збирають кукурудзозбиральними комбайнами "Херсонец — 7"; КОП — 1,4 ; "Херсонец-200"; КСКУ — 6. Кукурудзу на силос необхідно збирати у фазі молочно-воскової стиглості зерна, коли буде найвищий урожай сухої маси, вихід протеїну і жиру. Для цього використовують кормозбиральні комбайни КСС-2,6; КСК-100; КСКУ-75. Гречка Біологічні особливості. Гречка — однорічна трав`яниста рослина родини гречкових. В онтогенезі проходить такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи, гілкування, бутонізація, цвітіння, плодоутворення, достигання. Сходи з`являються через 6-10 днів після сівби, через 8-10 днів від сходів починається гілкування й майже одночасно із ним — бутонізація. Цвітіння настає через 18-28 днів після появи сходів і триває 30-35 днів і більше. Отже, на рослині одночасно є бутони, квітки, плоди, які тільки формуються, й стиглі плоди. Плід достигає через 25-30 днів після розкриття квітки і запліднення. Маса 1000 плодів ?горошків? диплоїдних сортів — 20-30г, тетраплоїдних — 30-45г, плівчастість — 16-30%, вихід крупи — 60-75%. Вегетаційний період триває 70-90 днів. Коренева система гречки слаборозвинена, становить 7-10% маси рослини, проникає в ґрунт на 70-90 см; основна маса коренів розміщується в шарі до 30 см. Коренева система має високу засвоювальну здатність. Це пояснюється тим, що вона виділяє багато мурашиної, щавлевої, лимонної, оцтової кислот, які розчиняють важкорозчинні сполуки і сприяють засвоєнню елементів живлення з важкорозчинних сполук. Тому добре росте при рН 5-7 на всіх ґрунтах, у тому числі на осушених торфовищах, крім засолених, кислих та важких глинистих запливаючих. На 1ц зерна виносить із ґрунту 3-4,5 кг азоту, 1,3-2,6-фосфору, 3,6-7,2 калію. Вибаглива до температурного режиму й освітлення. Насіння починає проростати при температурі 6-7°С. Сходи при температурі 7-8°С з’являються через 18-20 днів, при 12°С — через 10, при 15°С — через 7-8 днів. Сходи гинуть при мінус 1,5-2°С. При температурі 12-13°С рослини ще слабо ростуть і розвиваються, а вже при 27 °С знову пригнічуються, особливо у фазі цвітіння. Нектарники висихають, погіршується запліднення, рослини скидають напівсформовані плоди, утворюється багато невиповнених плодів — "рудяку". Погано, якщо в цей період стоїть і прохолодна дощова погода. Кращою є температура, близька до 20 °С. У період цвітіння і плодоутворення краща температура — 20-25 °С, при мінливій хмарності й відносній вологості повітря до 60%. Вимоглива до вологи, особливо з початком цвітіння. Транспіраційний коефіцієнт — 450-550. Під час проростання насіння поглинає невелику кількість води — 40-50% власної маси. Перехреснозапильна рослина, пилок переноситься бджолами. На рослині утворюється від 500-600 до 1500-2000 квіток. Повноцінні плоди утворюють 10-15% квіток. Добрий медонос — 60-100 кг меду з 1га. Технологія вирощування. Попередники. Досвід показує, що для одержання високих урожаїв гречку треба розміщувати на родючих, чистих від бур`янів полях. Кращі для неї просапні ?картопля, буряки, кукурудза?, які удобрювались і за якими здійснювався належний догляд. Добрі попередники також зернобобові культури, озима пшениця, льон, люпин. Гірші — ярі зернові, соняшник, сорго. Обробіток ґрунту. Обробіток ґрунту під гречку не можна спрощувати. Він повинен максимально спрямовуватися на знищення бур`янів і збереження вологи. Основний обробіток після стерньових попередників починають з лущення стерні слідом за збиранням урожаю на полях, засмічених однорічними бур`янами, дисковими знаряддями на глибину 6-8 см, засмічених кореневищними бур’янами ?пирій, свинорий? — у двох напрямах на глибину 10-12 см, коренепаростковими бур`янами ?осоти, молочай, березка польова тощо? — на глибину 12-14 см безполицевими лемішними лущильниками або плоскорізними знаряддями. Через 12-14 днів після масового проростання бур`янів поле орють на зяб плугами з передплужниками на глибину 23-25 см, а на дерново-підзолистих ґрунтах — на глибину орного шару ?18-20 см?. Після збирання пізніх просапних культур ?буряки, картопля? чисті від бур`янів поля обробляють дисковими боронами БДТ-7, БДТ-10 або плоскорізами ?наприклад КПГ-2-150) на глибину 23-25 см без попереднього лущення. Весняний обробіток починають із ранньовесняного боронування ?закриття вологи? зубовими боронами, коли верхній шар ґрунту досягне фізичної спілості. Потім проводять дві культивації ?на глибину 10-12 та 8-10 см? з розривом у часі, який потрібний для проростання бур’янів. Передпосівну культивацію краще виконувати буряковими культиваторами УСМК — 5,4А на глибину 3-4см. Якщо ґрунт пухкий і недостатньо вологий, то перед сівбою поле коткують. Удобрення. Під гречку не рекомендується вносити гній та аміачні форми мінеральних добрив, щоб запахом не відлякувати бджіл. З цієї причини та від того, що гречку використовують як харчовий і дієтичний продукт, не слід застосовувати і гербіциди. Краще органічні добрива вносити під попередник. Мінеральні ефективно можна застосовувати в основному удобрені, під час сівби, а на широкорядних посівах — й у підживленні. Фосфорно-калійні добрива потрібно вносити восени, азотні — під першу або другу весняну культивацію. Не слід вносити під гречку хлоровмісні калійні добрива ?КСl, калійна сіль та ін.?, особливо весною. Добрі результати дає рослинний попіл. У рядки під час сівби вносять по 50-80 кг гранульованого суперфосфату. Середні дози добрив — N45-60Р45-60К45-60. На родючих ґрунтах дозу азоту зменшують. Під час інкрустування насіння необхідно додавати солі мікроелементів бору, міді, молібдену, цинку в кількості 25-50г мікроелемента на гектарну норму насіння. Сівба. Для вирощування треба брати сорти, рекомендовані для даної ґрунтово-кліматичної зони: Іванна ?С?, Аеліта ?П?, Астра ?Л?, Вікторія ?ЛП?, Глорія ?С?, Зеленоквіткова ?П?, Кара-Даг ?С?, Київська ?СЛ?, Крупинка ?СЛ?, Лілея ?ЛП?, Лада ?ЛП?, Любава ?СЛП?, Майська ?Л?, Орлиця ?П?, Роксолана ?П?, Скороспєлка ?С?, Степова ?С?, Сумчанка ?СЛ?, Українка ?СЛП?. Слід використовувати великі фракції ваговитого насіння категорії РН-1-3 з чистотою не нижче 99% і лабораторною схожістю не нижче 92%. Перед сівбою насіння прогрівають проти сонця або активним вентилюванням при температурі 35-38°С, а потім протруюють за методом інкрустування для захисту від сірої гнилі, борошнистої роси та інших хвороб з додаванням мікроелементів. Сіяти гречку можна тоді, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 10-12°С і зникне загроза повернення заморозків, зміщуючи їх так, щоб під час масового цвітіння-формування плодів вона не потрапляла під спеку. Для цього іноді сіють у два строки з інтервалом 10-15 днів. Період сівби гречки настає на Поліссі в першій декаді травня, у Лісостепу — наприкінці квітня — в першій декаді травня, у Степу — наприкінці квітня. На чистих полях гречку сіють звичайним рядковим способом зерновими сівалками, на забур`янених — широкорядним ?45 см? або стрічковим ?45+15 см? буряковими сівалками ССТ-12А, ССТ-12 Б із пристроєм СТЯ-27000. Орієнтовні норми висіву при звичайному рядковому способі сівби на Поліссі — 4-5, у Лісостепу — 3-4,5, Степу — 2,5-3,5 млн. схожих насінин на 1 га; при широкорядному — відповідно 2,2-2,5; 2,1-2,5; 1,9-2,2 млн. Глибина висіву насіння на легких ґрунтах — 4-5 см, а на важких — 2-3 см. За сухої погоди глибину загортання слід збільшувати на 1-1,5 см. Догляд за посівами. За сухої погоди і недостатньої вологості ґрунту після сівби поле коткують котками ЗККШ-6, боронують боронами ЗБП-0,6А. Якщо до появи сходів випадають дощі й утворюється щільна кірка, то посіви обробляють ротаційними мотиками або боронують легкими боронами впоперек рядків. Для боротьби з бур`янами посіви можна боронувати у фазі першого справжнього листка. Боронувати треба за сонячної погоди вдень, коли рослини втрачають тургор. На широкорядних посівах проводять 2-3 міжрядних розпушування культиваторами УСМК — 5,4А ?Б? або іншими. Перше розпушування, якщо площу не боронували, проводять у фазі першого справжнього листка на глибину 5-7 см із залишенням захисних смуг 8-10 см; друге — на глибину 8-10 см на початку бутонізації, третє — з підгортанням рослин — на початку цвітіння на глибину 6 — 8 см ?захисна смуга 8-10 см?. Важливим заходом догляду за посівами є запилення гречки за допомогою бджіл. Для цього вивозять пасіки з розрахунку 2-3 бджолосім’ї на 1 га. Відстань бджоловідвідування не повинна перевищувати 500 м. Збирання врожаю. Гречку збирають частіше роздільним способом. Визначити оптимальний строк важко, оскільки період плодоутворення і достигання розтягнутий у часі. Скошують її у валки, коли достигне 75-80% плодів. Краще скошувати у ранкові години. Через 4-6 днів, коли вологість стебел і листків знизиться до 30-35%, а зерна — до 16-18%, валки обмолочують зерновими комбайнами, регулюючи їх так, щоб при найповнішому вимолочуванні зерно не шеретувалося й не подрібнювалося.
1 2 3 4 5 Категория: Біологія \| Добавил: Professor (29.06.2012)
Просмотров: 585 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: