Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Реферати » Біологія |
Реферат на тему Квіти
|
АЙСТРА ЗАМІЩУЮЧА У дні липневої спеки, коли згасають навколо барвисті кольори степу і все більше рослин вступав в пору плодоношення, зацвітає степова красуня – айстра заміщуюча. Спалахує синім цвітом буріючий степ і знову набуває мальовничого вигляду. Айстра – рослина багаторічна. Коротке, трохи здерев'яніле кореневище її залягає на глибині 3-5 см. Від його вузлів відходять додаткові корені, які проникають у грунт на глибину до 1 м. Рослина може розмножуватися вегетативно відокремленими галузками кореневища. Надземних пагонів 3-7. Вони сіруватоопушені, висхідні, 30-60 см заввишки, вгорі розгалужені. Листки чергові, цілісні. Великі кошики зібрані у верхівкове щитковидне або більш-менш волотевидне суцвіття. Обгортка кошиків багаторядна, черепичаста. У центрі кошика скупчені трубчасті, жовті, двостатеві квітки, а навколо, наче промені, розходяться від них довгі язички блакитно-фіолетових маточкових квіток. Недаремно "зіркою” (від грецького "astir”) назвав цю рослину видатний шведський ботанік Карл Лінней. Цвіте айстра до середини вересня. У кошиках достигають дрібненькі сплюснені сім'янки з чубком. Росте також на сухих трав'янистих місцях лісостепової зони і південних районів лісової. БЕЗСМЕРТКИ ОДНОРІЧНІ У другій половині літа, коли рослинність степу майже вигоряє, сріблясто-сірі кущики безсмертків вкриваються ніжно-рожевим цвітом. Великі яскраві кошики завершують стебельця з дрібними вузьколанцетними білуватоопушеними листочками. У рожевий колір забарвлені не самі квітки, а збільшені внутрішні листочки черепичастої обгортки. Вони сухі, плівчасті, лінійноланцетні, відігнуті назовні. Квітки дрібні й непоказні. У кошику їх понад 100. Спільне квітколоже вкрите плівками, що охоплюють квітки. Рослина павутинисто-шерстиста, 20-70 см заввишки. У похмуру погоду або під час дощу листочки обгортки стуляються. Це саме спостерігається і в зірваних рослин. Цвіте з червня до вересня. Плоди – сім'янки з летючкою з п'яти плівок, трохи коротших за саму сім'янку. Рослина однорічна, має добре розвинену кореневу систему, яка проникає в грунт на глибину до 0.5 м, забезпечуючи рослину вологою. Росте звичайно на степах і степових схилах, а також на відслоненнях. Типова південно-степова рослина. Найпоширеніша в Степу і Криму. Іноді зустрічається на півдні Лісостепу. ВОЛОШКА НЕСПРАВЖНЬОШКІРЯСТА Високе стебло підносить над травами букет рожево-пурпурових кошиків. Обгортка їх складається з широко-трикутних, торочкуватих, темно-бурих придатків. Кошики невеликі, 15-18 мм у діаметрі, але дуже яскраві, зібрані в майже щитовидне суцвіття. Рослина має здерев'яніле вертикальне кореневище. Стебла поодинокі або їх кілька, 60-100 см заввишки, іноді вищі, вгорі розгалужені, з черговими, темно-зеленими шорстко-опушеними, перисто- або двічі перисто розсіченими листками. Цвіте з липня по вересень. Крайові квітки збільшені, лійкоподібні, без маточок і тичинок (безплідні), внутрішні – трубчасті, двостатеві. Великі крайові квітки лише прикрашають кошик, роблять його добре помітним для комах, які запилюють квітки. Пиляки трубчастих квіток зростаються в трубочку навколо стовпчика, і пилок, достигаючи, висипається в цю трубочку. Звичайна рослина степових і лісостепових районів. Росте в степах, на степових і трав'янистих схилах. Часто зустрічається в гірській частині Криму на степових ділянках схилів. Зрідка – навіть у південних районах Полісся. ВОЛОШКА ТАЛІЄВА Коли йдеться про волошки, в уяві відразу виникають ультрамаринові квітки на фоні золотого колосся. Але волошок з синіми квітками з великого роду, що тільки на Україні налічує 63 види, не так вже й багато. Більшість волошок мають рожево-пурпурові квітки, б волошки білі й навіть жовті. На степах і відслоненнях росте надзвичайно декоративна висока волошка з перисто-розсіченими темно-зеленими листками і лимонно-жовтими великими кошиками. Це волошка Талієва, названа так на честь видатного українського ботаніка. Рослина з довгим коренем, що вростає в грунт на глибину понад метр, і високим, до 1 м заввишки, вгорі часто розгалуженим стеблом. Кошики до 3 см у діаметрі, майже кулясті. Зовнішні та середні листочки черепичастої обгортки жовтуваті, шкірясті, з країв плівчасті, без придатків. Внутрішні – з яйцевидними прозорими придатками. Плід – сім'янка 6-8 мм завдовжки, з чубком, який довший за неї. Цвіте в червні й липні. Росте в степах, на степових схилах, але більше тяжіє до кам'янисто-степових місцезростань. Поширена в лівобережних лісостепових районах і південних степах, включаючи степову частину Криму. ГОЛОВАТЕНЬ РУСЬКИЙ У розпал літа розцвітає в степу головатень руський. Між травами видніються сині кульки його суцвіть. Рослина ця досить висока, іноді понад 80 см заввишки. Багаторічник, з міцним білоповстисто-павутинстим стеблом, жорсткими колючками, двічі перисто-розсіченими листками та дрібними квітками, Не боїться ні спеки, ні суховію. Тварини також обминають його. Звичайно росте купками, а подекуди утворює великі зарості. Квітки – сині, трубчасті, двостатеві, зібрані в кулеподібне суцвіття, 2.5-5 см у діаметрі. Загальної обгортки біля суцвіття немає. У кожної квітки є своя обгорточка з черепичасто розміщених листочків. Внутрішні листочки обгортки теж забарвлені в синій колір. Квітки багаті на нектар, їх часто відвідують бджоли. Перелітаючи з квітки на квітку в пошуках нектару й пилку, вони запилюють їх. Цвіте головатень руський з липня по вересень. Росте на степах, особливо часто на піскуватому грунті, кам'янистих схилах і відслоненнях. Найчастіше зустрічається в степовій зоні, трапляється і в південних районах Лісостепу і в Криму. Медоносна рослина. ГРУДНИЦЯ ВОЛОХАТА У вересні більшість рослин засихає, і степ поступово втрачає свою мальовничість, набуваючи бурого відтінку. Жовтіють лише плями грудниці шерстистої, яка цвіте в степу майже останньою. Це багаторічна рослина. На глибині 1-2 см у неї розвивається багато горизонтальних кореневищ з короткими міжвузлями і велика кількість додаткових коренів. Надземні пагони також дуже численні, тому рослина росте здебільшого великими купами, утворюючи місцями цілі зарості. Рослина повстиста, зі стеблами 10-40 см заввишки, з довгасто-ланцетними листками. Кошики дрібні, вузько-циліндричні, зібрані в щитоподібні суцвіття. Квітки трубчасті, двостатеві, жовті, з глибоко 5-зубчастим відгином. Плід-сім'янка. Росте на сухих степових схилах, засолених місцях, у Лісостепу і Степу (крім крайнього заходу). Цвіте із серпня до жовтня. ДЕРЕВІЙ ЩЕТИНИСТИЙ Росте на степах, сухих луках, степових схилах, у розріджених лісах, на узбіччях доріг, засмічує посіви. Багаторічник, з тонким повзучим кореневищем і підземними пагонами. Спочатку розвивається розетка великих довгастих пірчастих темно-зелених листків, потім виростають міцні, трохи здерев'янілі стебла 15-70 см заввишки, з двічі- або тричі-перисто-роздільними довгастими листками. Уся рослина опушена, має характерний запах. Стебло закінчується щільним щитком дрібних білих або рожевуватих кошиків. У кожному кошику звичайно 5 язичкових крайових квіток, серединні квітки трубчасті. Листочки обгортки черепичасті, по краю плівчасті. Плід – сім'янка. Цвіте з червня до пізньої осені. Віддає перевагу пухким родючим грунтам (перегній, суглинки, мергель, торфовища), але і на інших росте непогано. Важлива лікарська і кормова рослина. Латинська назва роду дана на честь міфічного героя Ахілла, який за легендою використав деревій для лікування ран. Як лікарська рослина деревій використовується з глибокої давнини. Розмножується насінням і вегетативно. Кореневища відходять від стебла радіальне на відстань близько 15 см. Росте по всій Україні, але переважно в Степу та Криму. КОРОЛИЦЯ ЗВИЧАЙНА На сухих степах і сухих луках, узліссях, галявинах, трав'янистих схилах по всій Україні усе літо цвіте рослина, дуже схожа на ромашку – королиця звичайна. Місцями вона зустрічається заростями. Найрясніше цвіте на лучних степах, вкриваючи білим цвітом значні ділянки. На високому прямому стеблі, висотою 30–80 см, погойдуються великі суцвіття – кошики, до 6 см у діаметрі. Серединні квітки в них жовті, трубчасті, дуже дрібні, а крайові – білі, язичкові, довгі. Крайові квітки неплідні, вони лише приваблюють комах, а в трубчастих серединних – після запліднення розвиваються плоди – сім'янки. На одній рослині їх утворюється понад 2000. Усі листки цілісні. Прикореневі–з довгими черешками, обернено-яйцевидні, по краю городчасті, стеблові – сидячі, довгасті, зубчасті. Цвітіння починається з кінця травня і закінчується в серпні. Королиця – рослина багаторічна, взимку відмирає лише надземна частина стебла, а кореневище живе багато років, кожної весни даючи нові пагони. Декоративна морозостійка рослина. З квіток можна добувати жовту фарбу. Деденко М.М. Інститут менеджменту та економіки «Галицька академія», Україна Екологічний моніторинг поверхневих вод в межах басейну Дністра Івано-Франківської області Моніторинг поверхневих вод проводиться з метою виявлення фактичного стану водних об'єктів на засаді отримання, збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про рівень забруднення поверхневих вод, оцінки та прогнозування їх змін у просторі та часі, розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень з їх ефективного використання, охорони та відтворення. Моніторинг поверхневих вод Івано-Франківської області є складовою частиною моніторингу водних ресурсів, який в свою чергу є складовою частиною системи моніторингу довкілля Івано-Франківської області 4. Згідно програми Державного моніторингу довкілля в системі Держводгоспу України, об’єктами контролю якості поверхневих вод за радіологічними та гідрохімічними показниками в межах Івано-Франківської області являються річка Дністер, річка Свіча – права притока Дністра, річка Сівка – права притока Дністра, річка Лімниця – права притока Дністра, річка Бистриця – права притока, Бурштинське водосховище, що створено на річці Гнила Липа і Чечвенське водосховище, що створено на річці Чечва 5. Контроль якості поверхневих вод області здійснюють три суб’єкти моніторингу: державне управління екології та природних ресурсів області; обласна державна санітарно-епідеміологічна станція (облСЕС); басейнове управління водними ресурсами річок Дністра, Прута, Сірета). Контроль проводиться у 153 пунктах. Контроль зворотних вод здійснювало тільки держуправління екоресурсів у 32 пунктах контролю. Відбір проб проходить в організованій стаціонарній мережі в 9 створах на території області (басейн річки Дністер). Басейн річки Дністер: 1. річка Дністер в місті Галич, 1117 км від гирла; 2. річка Свіча в селі Гошів, 57 км від гирла; 3. річка Сівка (гирло) в селі Сівка Войнилівська, 1 км від гирла; 4. річка Лімниця в селі Вістова, 20 км від гирла; 5. річка Бистриця (гирло) в селі Жовтень, 1 км від гирла; 6. річка Бистриця Надвірнянська в селі Черніїв, 14 км від гирла; 7. річка Бистриця Солотвинська в селі Драгомирчани,14 км від гирла; 8. Бурштинське водосховище в смт. Бурштин, 22 км від гирла річки Гнила Липа; 9. Чечвенське водосховище в смт. Рожнятів, 16 км від гирла річки Черва. Водні ресурси області, за даними обласного виробничого управління по меліорації водного господарства, налічують 8128 водотоків. У басейні р.Дністер 4637, у басейні р.Прут – 3491. Особливістю Івано-Франківської області є те, що рік які мають довжину більше 100 км у області тільки три - р.Дністер , р.Прут, р.Лімниця- решта це невеликі і зовсім малі ріки та потоки. Найбільше антропогенне навантаження припадає на р.Дністер. Згідно даних басейнового управління водними ресурсами річок Дністра, Прута, Серета у 2002 році скид зворотних вод у басейн р.Дністер проводило 214 водокористувачі, загальний об’єм скиду очищених зворотних вод становив 77,47млн.м3, у басейн р.Прут 75 водокористувачів, загальний об’єм скиду очищених зворотних вод становив 4,457млн.м3. Ще однією особливістю розподілу антропогенного навантаження на водотоки області є те, що безпосередньо у великі ріки об’єми скиду зворотних вод порівняно невеликі, більшість випусків розташовані на притоках першого, другого, а то і третього порядку. У р.Бистрицю у 2002 році було скинуто 50,49млн.м3 , у її притоку р.Ворона скинуто 5,2млн.м3, у Гнилу Липу скинуто 4,826 млн.м3 зворотних вод, у р.Свіча – 4,784 млн.м3, у її притоку р.Саджава – 4,558 млн.м3 . У 2002 році загальний об’єм скиду очищених зворотних вод по області становив 81,957 млн.м3 , що на 8,9 млн.м3 менше майже ніж у 2001 році. Контроль якості поверхневих вод області у 2002 році здійснювали три суб’єкти моніторингу (держуправління екоресурсів, облСЕС, басейнове управління водними ресурсами річок Дністра, Прута, Серета. ) у 153 пунктах контролю. Кнтроль зворотних вод здійснювало тільки держуправління екоресурсів у 32 пунктах контролю. Якість води у всіх контрольних створах облСЕС, на поверхневих водозаборах питної води у межах норм 6. Література: 1. Головін В.В. Інформаційно-логічна структура регіональної системи моніторингу довкілля // Екологія довкілля та безпека життєдіяльності. – 2004. - № 5. – с. 73-79. 2. Побігун О.В. Обґрунтування та методика проведення моніторингу Івано-Франківської області // Науковий вісник. – 2001. - № 2. – с. 209-215. 3. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 року № 815 „Про затвердження положення про державну систему моніторингу довкілля”. 4. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року № 815 „Про затвердження порядку здійснення державного моніторингу вод”. 5. Програма екологічного моніторингу для підприємств Держуправління екоресурсів Івано-Франківської області. 6. Програма екомоніторингу довкілля для Івано-Франківської області Держуправління екоресурсів Івано-Франківської області. Карта – схема розміщення мережі спостережних пунктів у басейні ріки Дністер | |
| Просмотров: 3393 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |