Реферат на тему Кохлеарія - Біологія - Реферати - Каталог статей

Кохлеарія (Cochlearia arctica), цинготна трава, мор-ська салата. Родина хрестоцвітих — Gruciferae. З лікувальною метою використовують її траву. Поширена в Північній Європі та в Північній Америці, її виро-щують подекуди і в Радянському Союзі (в Сибіру, на Далекому Сході). Кохлеарія — дворічна рослина. На перший рік життя розвиваються розетки прикореневих листків; листки з довгими черешками, майже округлі, цілокраї; навесні наступного року ви-ростав квітконосне стебло заввишки 15—40 см. Стеблові листки чергові, округлі, як і прикореневі, або злегка виїмчасто-зубчасті, яйцевидні, сидячі або майже обіймають стебло. Квітки білі, зібрані в китицю. Пелюстки вдвоє довші за чашолистки. Плоди — округло-яйцевидні стручки з довгим червоно-бурим насінням. Препарати з кохлеарії е в'яжучим, сечогінним, проти-цинготним і освіжаючим засобом, їх вживають усередину й застосовують зовнішньо (для полоскання), рекоменду-ють їх і при ревматизмі, водянці, білях (у жінок), непри-ємному запаху з рота (для полоскання) та як сечогінний засіб (з медом). Способи застосування. Відвар: 20,0— 200,0; по 1 столовій ложці 3 рази на день. Настойка: на спирті — 25,0; по 20 крапель; на горіл-ці — 8 частин трави на 6 частин горілки; настоювати 8 днів; вживати в тій самій дозі. Для полоскання: відвар або настойка, розведена у від-ношенні 1 : 10. Чебрець боровий (Thymus serpyllum) чабер, материн-ка, мала материнка, боровий чепчик. Родина губоцвітих — Labiatae. З лікувальною метою використовують траву рослини. Поширений по всій території Радянського Союзу, в тому числі й на Україні, особливо на Поліссі, та в Сибіру й на Кавказі. Боровий чебрець (мал. 131) — трав'яниста або напівкущова рослина. Стебла в нього бурі, тонкі, повзучі, місцями закріплюю-ться в грунті, квітучі — висхідні. Листки супротивні, частіше еліп-тичної форми, дрібні, до 15 мм завдовжки й до 7 мм завширшки; мають ароматний запах, який посилюється при розтиранні, й гір-куватий смак. Квітки рожевуваті, іноді фіолетово-червоні, зі-брані по кілька в пухкі головчасті суцвіття. Цвіте рослина з травня до вересня. Збирають боровий чебрець у червні — липні. У траві цієї рослини, крім дубильних і гірких речовин, є й ефірна олія. У науковій медицині цю рослину застосовують для ароматичних ванн і вживають усередину — у вигляді ек-стракту як відхаркувальний і болетамувальний засіб: при кашлі, при радикулітах та при інших нервових хво-робах; входить вона й до складу спеціального препарату від кашлю — пертусину. В народній медицині боровий чебрець використовують значно ширше — всередину й зовнішньо як болетамуваль-ний засіб при радикулітах і невритах. Всередину вживають відвар 15,0—200,0 по 1 столовій ложці 3 рази на день, а зовнішньо прикладають теплі жмаки на хворе місце. З настойки або екстракту (розведених у відношенні 1 : 10) роблять примочки. Крім того, цю рослину застосовують і як сечогінний, потогінний (пополам із кмином), відхаркувальний, боле-тамувальний і заспокійливий засоби. При коклюші застосовують відвар у тій самій дозі, що й при інших хворобах, але краще використовувати екстракт. Його готують так: відв-ар борового чебрецю вмішаний пополам з відваром кореня лікарської рожі (10,0—200,0), випаровують до половини й додають 1—2 чайні ложечки чистого меду на склянку відвару. Хворій дитині дають по 1 чайній ложечці 3 рази на день. Боровий чебрець має властивість тамувати біль, оче-видно, завдяки тому, що в ньому є ефірна олія. Тому пре-парати з нього застосовують при болях у шлунку й кишеч-нику та при хворобах нирок, невралгії, безсонні й цинзі. Настойку рослини рекомендують при болях у суглобах, замість мурашиного спирту золототисячника. Вживають ці ліки по 1 столовій ложці З рази на день; строк лікування — 2—3 місяці. Як знезаражувальний і болетамувальний засоби засто-совують примочки з борового чебрецю на рани. Ароматичні ванни з трави борового чебрецю в народі застосовують при хворобах, що спричинені порушенням обміну речовин. Способи застосування. Відвар: 15,0— 200,0; по 1- столовій ложці 3 рази на день. Екстракт: 10 г трави борового чебрецю на 90 мл окропу, або 2 чайні ложечки трави на V2 склянки окропу; випару-вати до половини й давати по 1 чайній ложечці (краще з медом) 3—4 рази на день. Настойка: 10,0; по 15 крапель 3 рази на день. Ванни: 50 г трави на відро окропу. Чебрець звичайний (Thymus vulgaris), чепчик. Родина губоцвітих — Labiatae. З лікувальною метою використовують його листя. Росте в дикому стані в північно-західній частині Середземно-морського узбережжя, в Іспанії та на півдні Франції. Вирощують його в Криму, в країнах Західної Європи та Північної Америки. Чебрець звичайний — невелика напівкущова росли-на. Корінь у нього стрижневий, розгалужений. Стебло прямостоя-че або підведена (а не повзуче, як у борового чебрецю), в нижній частині здерев'яніле, дуже гіллясте, заввишки до 20—40 см. Лист-ки дрібні, до 0,8 см завдовжки, з короткими черешками, довгасто-ланцетовидні, сіруваті, усіяні з обох боків крапками, ефірноолій-ними залозками, густо опушені, дуже запашні (запах тимолу). Краї листків у звичайного чебрецю дуже завернуті всередину, і саме по цьому його можна відрізнити від борового чебрецю, бо ці дві рослини дуже схожі одна на одну. Крім того, їх можна відріз-нити одну від одної ще й за кольором віночків: у борового чебре-цю вони фіолетово-червоні, а в звичайного чебрецю — лілувато-рожеві, а іноді й білі. Квітки у звичайного чебрецю дрібні й зібрані в суцвіття — кільця й напівкільця. Цвіте ця рослина в кінці серпня або на почат-ку вересня, тоді й збирають її листя. Хімічні властивості звичайного чебрецю достатньо ви-вчено. В ньому є ефірна олія і багато тимолу й завдяки цьому ліки з нього е сильним антисептичним засобом. Вживати звичайний чебрець корисно при бронхіті та ін-ших захворюваннях дихальних шляхів, особливо при кок-люші (треба додавати по стільки й рожі лікарської). У науковій медицині застосовують пертусин, який виробляють з екстрактів звичайного чебрецю і борового чебрецю (по 1 столовій ложці 3 рази на день, а для дітей — по 1/а або по 1 чайній ложечці). У народній лікувальній практиці звичайний чебрець застосовують як потогінний, сечогінний, проти судомний і заспокійливий засоби: при коклюші, невралгії, судомі й спазмах шлунка. У вигляді примочок і мазей звичайний чебрець засто-совують при гострому ревматизмі, ранах або виразках і при різних хворобах шкіри. Ліки з звичайного чебрецю виявляють майже таку саму дію на організм, як і ліки з насіння кмину і кропу та з борового чебрецю. Способи застосування. Відвар: 15,0— 200,0; по 1 столовій ложці 3 рази на день. Настойка: 10,0; по 15 крапель 3 рази на день. Мазь: 1 частина порошку на 5 частин основи або 1 частина настойки чи згущеного відвару на 4 частини основи.
1 2 3 4 5 Категория: Біологія \| Добавил: Professor (30.06.2012)
Просмотров: 550 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: