Реферат на тему Етапи індивідуального розвитку (онтогенезу) організмів - Біологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Етапи індивідуального розвитку (онтогенезу) організмів Онтогенез (від грец. онтос — існуюче та генезіс — походження) - це індивідуальний розвиток особини від її зародження до смерті. У різних груп організмів онтогенез має свої особливості, які, зокрема, залежать від способу розмноження. В одноклітинних організмів он-тогенез збігається з клітинним циклом. Тривалість онтогенезу може бути різною. Наприклад, секвоя може жити понад 3 000 років, деякі види черепах живуть до 150 років, білу-га (представник осетероподібних) — до 100 років. З безхребетних тва-рин значна тривалість життя спостерігається у деяких молюсків, чле-нистоногих (наприклад, у річкового рака — до 20 років). При вегетативному розмноженні онтогенез зводиться до диференціації клітин і органів багатоклітинного зачатка (певного фрагмента, бруньки тощо) та росту. Під час нестатевого розмноження спорами у рослин та грибів під їхніми оболон-ками єдина клітина ділиться на багато дочірніх (зародкова меристема рослин, подібна сукупність клітин грибів). Згодом спора або проростає у багатоклітинну нитку (нитчасті водорості, міцелій грибів, протонема - ниткоподібне утворення у мохів, або з неї розвивається заросток (папороті, плауни, хвощі). При статевому розмноженні вихідною стадією онтогенезу є зигота (при партеногенезі - незапліднена яйцеклітина). Онтогенез поділяють на ембріональний та постембріональний періоди. Ембріональний (зародковий) період - це час, коли новий ор-ганізм (ембріон) розвивається всередині материнського організму або всередині яйця, насінини тощо. Він завершується народжен-ням (вилупленням, проростанням). Постембріональний (післязародковий) період триває від момен-ту народження (виходу із зародкових оболонок, покривів насінини) і три-ває до моменту набуття організмом здатності до розмноження. В організмів деяких видів після розмноження настає смерть (комахи-одноденки, лососеві риби — кета, горбуша тощо). В інших організмів (більшість хребетних тварин, річковий рак, деякі кома-хи, павукоподібні, молюски, багаторічні рослини тощо) здатність до розмноження зберігається певний час - період статевої зрілості. Після її втрати смерть у таких організмів настає не відразу, а через деякий час (від кількох днів у комах до кількох років і десятків ро-ків у великих ссавців, дерев тощо). Цей час називається періодом старіння, коли знижується рівень обміну речовин, відбуваються необоротні зміни в організмі, які, врешті-решт, призводять до смерті. Проблеми старіння у людей вивчає наука геронтологія (від грец. геронтос - дід, старий). У вищих рослин всі вказані етапи онтогенезу відрізняються від тва-ринних, їхня зигота внаслідок поділу продукує зародкову меристему, з якої формується зародок. Він складається із зародкових корінця та пагона, який несе зародкові листочки (сім'ядолі). На верхівці зарод-кового пагона розташована твірна тканина (брунечка). Проростаю-чи, ці структури дають початок відповідним органам дорослої росли-ни. У вищих спорових рослин зародок розвивається із зиготи, захищеної стінками архегонія. У голонасінних і покритонасінних зародок є скла-довою частиною насінини, яка вкрита покривами (шкіркою) і містить запас поживних речовин (мол. 59). Ви вже знаєте, що насіння форму-ється після запліднення з насінного зачатка. Ембріональний розвиток, або ембріогенез, тваринного орга-нізму починається з дробіння зиготи. Дробіння — це ряд послідов-них мітотичних поділів зиготи або партеногенетичної яйцеклітини, за якого утворені клітини (бластомери) в інтерфазі не ростуть, і тому їхні розміри зменшуються після кожного поділу. Лінії, які розділяють бластомери, називають борознами дробін-ня. Процес дробіння завершується утворенням бластули (від грец. бластос — заросток, зародок) (мол. 61), яка є наступною стадією ем-бріогенезу. Вона має вигляд порожнистого утвору різної форми, стін-ки якого складаються з одного шару бластомерів. У частини тварин (деякі кишковопорожнинні, плоскі черви, членистоногі, біль-шість ссавців) внаслідок дробіння утворюється стадія морули (від лат. морум -тутова ягода), яка відповідає бластулі, однак (мал.61) морула не має порожнини і становить собою скупчення бластомерів, більш-менш щільно притиснутих один до одного. Гаструляція. Формування зародкових листків. Після утво-рення бластули починається гаструляція — процес формування двошарового зародка — гаструли. Гаструлу (від грец. гастер - шлунок) вперше описав українсь-кий учений О.О. Ковалевський (мал.2), яку він назвав «кишковою личинкою». А назву «гаструла» запропонував пізніше німецький вче-ний Е.Геккель (мал.Г). Утворення гаструли можливе чотирма основними способами, з яких найпоширенішими є вгинання (інвагінація) та заповзання (іммі-грація) (мал.62). Під час інвагінації частина бластодерми вгинається всередину бластули (наприклад, у ланцетника). При цьому утворюється двоша-ровий зародок - гаструла, шари клітин якої (зовнішній - ектодерма та внутрішній—ектодерма) дістали назву зародкових листків, що вперше встановив естонський учений Карл Бер (мал.1). У подальшо-му онтогенезі з зародкових листків виникають усі тканини й органи дорослої особини. На місці вгинання утворюється первинний рот, який веде в замкнену порожнину первинної кишки. Між ектодер-мою та ентодермою зостаються залишки порожнини бластули. Імміграція - це переміщення частини бластомерів у порожнину бластули, де вони згодом утворюють внутрішній зародковий листок ентодерму (наприклад, у частини кишковопорожнинних) (мол. 63). На етапі гаструли завершується ембріональний розвиток так зва-них двошарових тварин (наприклад, кишковопорожнинних), у яких тіло дорослих особин зберігає двошаровість гаструли, первинний рот і порожнину первинної кишки. У більшості багатоклітинних тварин після гаструляції настає етап формування третього (середнього) зародкового листка - мезодер-ми, — розташованого між зовнішнім та внутрішнім, і закладки ор-ганів та їхніх систем. Мезодерма закладається різними шляхами. У більшості безхре-бетних дві чи кілька клітин зародка переміщуються у простір між екто- та ентодермою та розміщуються з боків первинного рота. Вна-слідок кількох поділів ці клітини утворюють мезодерму (мал.63). В інших тварин (голкошкірі, хордові) у бластоцель вп'ячуються бічні вирости стінки первинної кишки. Вони відокремлюються й утворюють замкнені мішки, з яких згодом і формується мезодерма. Висновки Ембріональний розвиток багатоклітинних тварин починаєть-ся з дробіння — ряду послідовних поділів зиготи чи партеногенетичної яйцеклітини. При цьому клітини, що утворюються вна-слідок дробіння (бластомери), не ростуть у періодах між поділами. У результаті дробіння утворюється бластула — стадія ембріонального розвитку, що складається з одного шару клітин і має всередині порожнину. У подальшому відбувається процес гаструляції - утворення з бластули двошарового зародка (гаструли). Вона складається з двох шарів клітин (зародкових листків): зовнішнього - ектодерми та внутрішнього — ентодерми. У більшості тварин виникає ще й тре-тій (середній) зародковий листок — мезодерма. Зародкові листки дають початок усім тканинам та органам дорослих особин.
1 2 3 4 5 Категория: Біологія \| Добавил: Professor (29.06.2012)
Просмотров: 1134 \| Комментарии: 1 \| Рейтинг: 2.0/1

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: