Реферат на тему: Тарас Мельничук - Біографії, автобіографії, особистості - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Тарас Мельничук. Тарас Мельничук Мельиичук Тарас Юрійович народився 20 серпня 1939 року в селі Уторопи Косівського району Івано-Франківської області. Після закінчення десятирічки працював коректором районної газети «Ра-дянська Гуцульщина», далі — в Комі АРСР лісорубом, валовідбійником на Донбасі, служив у ла-вах Радянської армії. 1958 року вступає до Чернівецького дер-жуніверситету. На третьому курсі покидає навчання, їде по комсо-мольській путівці на будівництво Криворізького гірничо-збагачу-вального комбінату, далі — впро-довж двох років працює теслею на будовах Красноярського краю. 1964 року знову поновлюється в університеті, з якого через півтора року за вільнодумство відраховують. Після цього працює в редакціях районних газет Глибо-кої, Хотина, Косова, Верховини, Івано-Франківська. 1967 року у ви-давництві «Карпати» виходить перша збірка віршів «Несімо любов планеті». У 1967 році вступає на заочне відділення Московського літературного інституту. Здає рукопис збірки віршів «Чага» у видав-ництва «Карпати» і «Радянський письменник», що стало причиною йо-го арешту 24 січня 1972 року під час масового ув'язнення української інтелігенції. Відбував покару в Пермських таборах, звідки вийшов на волю в березні 1975 року. Знаходився під наглядом органів безпеки. У квітні 1979 року за «вчинення опору працівникові міліції», а насправді за антирадянську діяльність арештований на 4 роки. Далі — кілька років адміністративного нагляду, поневіряння в пошуках роботи. 1982 року в Торонто виходить збірка віршів «Із-за ґрат». 1990 року — «Строфи із Голгофи» (Великобританія) та «Князь роси» (Київ, видав-ництво «Молодь»). За книжку «Князь роси» 1992 року удостоєний Державної премії України імені Т Г. Шевченка. Збірка поезій «Чага» побачила світ у Коломийській друкарні ім. Шухевича 1994 року завдя-ки її директору Михайлові Андрусяку. Останні роки прожив у Коломиї. Відійшов у вічність 29 березня 1995 року. Похований на місці ко-лишнього рідного обійстя в Уторопах. У Спілку письменників України вступив 1990 року. Не снись мені, кривавий сон, Не сніться, рани і руїни, — Мені не треба десять сонць — Живу тобою, Україно В мене ланів, в мене пшениць, Як срібла-злота по всім світу. За сто чужинських зоряниць Я не віддам й вишневу віту. *** Роси пахнуть фіалками, фіолетні роси, І білі, і (од зорі) червоні. Роси сяють сонцями, а не уламками. Сяють, немов на торжество, неначе безсмертя — над смертю, над могилами і катафалками. Сяють роси. І це так розумно, сяють роси. І це так радісно сяють роси,
1 2 3 4 5 Категория: Біографії, автобіографії, особистості \| Добавил: Aspirant (05.07.2014)
Просмотров: 345 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: