Реферат на тему: Степан Тимошенко - Біографії, автобіографії, особистості - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Степан Тимошенко. Степан Тимошенко Не питай, що держава робитиме для тебе, а запитай, що ти зробиш для держави. Джон Кеннеді Степан ТИМОШЕНКО (23.12.1878-29.05.1972) Визначний вчений у галузі механіки. У 1919-1920 рр. -директор Інституту технічної механіки УАН. У 1920 р. емігрував до Югославії, де був професором Загребського політехнічного інституту. 1922 р. переїхав до США. У 1923-1927 рр. – науковий консультант компанії «Вестінгауз». У 1927-1936 рр. – професор Мічиганського, з 1936 р. – Стенфордського університетів. Автор понад 150 наукових праць. Відомий фундаментальними працями з опору матеріалів, теорії пружності та коливань в інженерній справі. ГЕНІЙ ІНЖЕНЕРНОЇ СПРАВИ Шукаймо, відкриваймо і пізнаваймо разом. Цього вимагає від нас такий суперечливий і мінливий світ. "Відтворення у пам'яті і переосмислення минулого набуває сьо-годні неабиякого значення, не лише наукового, а й справді суспіль-ного, — читаємо листа добродія Лебеденка з Харкова. — Тому кожна розкрита з вашою допомогою сторінка історії української науки, кожне ім'я допомагають нашому самоусвідомленню, підно-сять дух. І як тут не згадати слова Володимира Вернадського: "Завдання людини полягає у принесенні найможливішої користі тим, хто тебе оточує". Всупереч численним поневолювачам наша Україна все ж дала світові геніальних подвижників слова, культури, освіти, науки і Технологій. Тим важливіше нині правдиво відтворити історію роз-витку культури і науки в Україні, не пустити в непам'ять бодай одне ім'я, людину, творіння якої може бути гідним прикладом для нащадків, викликати возвеличення українства, гордість українців як етносу, який примножив світовий прогрес. До таких особистостей належить один із фундаторів Україн-ської Академії наук, завідувач кафедри опору матеріалів і декан Київського політехнічного інституту, почесний професор багатьох університетів світу, викладач Американського товариства інженерів-механіків, сподвижник Володимира Вернадського, Миколи Василен-ка, видатний український вчений XX століття Степан Прокопович Тимошенко, який зробив величезний внесок у розвиток інженер-ної освіти у цілому світі. Ім'я Степана Тимошенка добре відоме багатьом поколінням інже-нерів та спеціалістів у різних галузях механіки, він є визнаним світовим авторитетом в такій ділянці механіки, як опір матеріалів. За його підручниками, що стали класичними, навчалися інженери кількох поколінь безлічі країн. Зрештою, Українська Радянська Енциклопедія в т. 11 (1984 рік) подає відомості про цього вченого (зазначимо: дещо менші на відміну від маршала Семена Тимошенка). Зокрема, що він був у 1917-20 роках професором Київського політехнічного інституту, 1912-17 — професором Петербурзьких інститутів — політехнічно-го, інженерів шляхів, електротехнічного, 1919-20 — директор Інсти-туту технічної механіки Української Академії наук. У 1920 році емігрував у Югославію, у 22-му переїхав до США. Працював про-фесором у Мічіґанському і Стемфордському університетах. З 1960 року — у ФРН. З біографією Степана Тимошенка не знайомі навіть науковці. Поза сумнівом є те, що коли б він залишився свого часу на Ук-раїні, його земний шлях був би обірваний десь на Соловках або ж на Колимі, в 33-му, а можливо в 37-му, як це сталося з багатьма українськими вченими: Степаном Рудницьким, Матвієм Яворським, Михайлом Кравчуком... Мабуть, те ж сталося б і з його братами: Володимиром, визнач-ним українським економістом, і Сергієм, архітектором і суспільно-політичним діячем, — про них вже нічого не знайдете в енцик лонедичних виданнях, хоча обидва лишили помітний слід в історії науки. Здається, жодна епоха не була такою неоднозначною щодо лю-дини, як XX століття. З одного боку воно покликало її життєв\ енергію на творення прогресу і матеріального добробуту, обіцяло неабияку перспективу, а з іншого, це століття спричинилося до відчуття людиною своєї приреченості, неможливості протистояти силі маховика, розкрученого системою. У цьому контексті доля багатьох носіїв інтелекту, світла і розумних ідей в нашій бездер жавній країні складалася часто дуже трагічно. Але сьогодні у нас розповідь про вченого Степана Тимошенка. Біографія Народився Степан Тимошенко у селі Шпотівка Конотопського повіту Чернігівської губернії (нині Сумська область) 23 грудня 1878 року у родині землеміра Прокопа Тимофійовича Тимошенка та його дружини Юзефіни Яківни Сарнавської, доньки відставною військового. Батько походив з кріпацької родини, отримав почат-кову освіту у поміщицькому домі, закінчив у Харкові за два роки курси землемірів. Мати закінчила жіночу гімназію (Фундуклеїв-ську) у Києві. Степан був старшим сином у сім'ї Тимошенків. Через три роки після народження Степана народився Сергій у селі Базилівці, до батько орендував ще й маєток Скоропадських. А ще через чотири роки народжується Володимир, майбутній визначний український економіст. Дитячі роки Степана проходили серед сільських дітей. Першою вчителькою хлопця була мама, а згодом його навчає і готує до вступу у Роменське реальне училище талановитий і досвідчений педагог Михайло Коваленко. Наприкінці травня 1889 року Степан успішно складає вступні іспити до училища. Ромни (насправді — Ромен) — стародавнє місто, яке з давніх-давен стояло на сторожі земель Київської Руси. Історія, культура міста мала неабияку виховну ауру. Тут свого часу побували Котля-ревський, Гоголь, Глінка, Шевченко. Пізніше на сценах виступали Кропивницький, Заньковецька, Карпенко-Карий, Садовський, Сак саганський... А ще місто було осередком кобзарства. Славетний Остап Вересай теж родом з цих місць. Останній гетьман Січі Запорозької, незлам-ний Петро Калнишевський, збудував тут Покровську церкву... 1918 року поставлено пам'ятник Т. Шевченкові за проектом Івана Кавалерідзе. Спогади про Ромни, містечко, посаджене на крутих берегах Сули, з духмяними гаями, Степан Прокопович проніс че-рез усе своє життя, і ті, хто зустрічався з ним у пізню пору його життя, знають, що Ромни — це "найулюбленіша тема його розмов..." Навчався хлопець добре, хоча треба було докласти певних зу-силь до вивчення російської мови, — у батьківському домі спілку-валися виключно українською. Закінчивши училище в 1896 році, талановитий хлопець вступає одразу до двох петроградських вузів: Інституту цивільних інженерів та Інституту шляхів, одного з найкра-щих навчальних закладів Російської імперії. Перевагу віддав остан-ньому. Тут працювали основоположники транспортної науки — Дмитро Журавський, вчений інженер українського роду з Курщи-ни, Белелюбський, Ясинський. У 60-х роках читав лекції і керував хімічною лабораторією Дмитро Менделєєв. Опір матеріалів і тео-рію споруд читали у 20-30-х роках славетні Бенуа Клайперон, Габ-ріель Ламе. Цікаво, що на першому курсі необхідно було вивчати вищу ма-тематику — 5 лекцій на тиждень, фізику — дві лекції, хімію — три, основи механіки і статики — дві, будівельне мистецтво — дві І богослов'я — одну. Перелік дисциплін, як на наш час, — вража-ючий... А ще ж були практичні та семінарські заняття. 1900 року Степан Тимошенко закінчив успішно інститут, на-ступного року відбуває рік обов'язкової військової повинності у саперному батальйоні у Петербурзі. Після закінчення служби його приймають лаборантом механічної лабораторії Шляхового інсти-тугу. Навесні 1903 року Тимошенко переходить працювати до щойно організованої механічної лабораторії Петербурзького полі-технічного інституту. Тут він проводить заняття з опору матеріалів та з теоретичної механіки. Наступного року здійснює поїздку до Берліна, Мюнхена, провідних лабораторій вищих технічних шкіл, а 1905 року у зв'язку з закриттям інституту виїздить за кордон до Німеччини. Працює у Геттинґенському університеті у Людвіга Прандтля — одного із засновників експериментальної аеродинамі-ки, визначного вченого з теорії пружності і пластичності. Наслідком цієї діяльності стало отримання низки цікавих ре-зультатів, які схвалив сам Прандтль. Це дало можливість Степано-ві Тимошенку у 28-річному віці очолити кафедру опору матеріалів у Київському політехнічному інституті. 8 січня 1907 року найбільша аудиторія у Київському інституті була переповнена. Лекція Степана Тимошенка перевершила усі сподівання. З цього часу він веде наукову і викладацьку роботу в інституті. 1911 року виходить остаточна редакція його підручника з опору матеріалів. Він перекладався на багато чужинецьких мов, ще й сьогодні за цим підручником навчаються майбутні інженери. За видатні досягнення в розробці теорії пружності і створення курсу будівельної механіки молодому вченому присуджують премію І золочу медаль імені Журавського. Тимошенко був першим і ос-таннім лауреатом цієї премії. Але наступають реакційні часи. Царський уряд вирішив обмежи-ти автономію вищої школи. Виходять реакційний Столииінський циркуляр щодо запровадження ряду економічних репресій, поси-лення політичних репресій. Це спричинило студентські заворушен-ня, протест групи студентів Київської політехніки. Серед підписів викладачів стояли і підписи Степана Тимошенка та Євгена Пато-на. Це призвело до звільнення з роботи Тимошенка і ще двох про-фесорів міністром освіти у лютому 1911 року. Він залишився без роботи. Після довгих поневірянь у Петербурзі йому вдалося отримати роботу консультанта з питань міцності на суднобудівному заводі. Водночас протягом п'яти років він веде наукову роботу, досліджен-ня, винаходить загальний метод розв'язку диференціальних рівнянь, (згодом названий методом Бубнова), викладає у двох вузах — шля-ховому та електротехнічному. Саме в цей період він написав дво-томову працю з оригінального курсу теорії пружності. Наприкінці грудня 1917 року Степан Тимошенко іде відвідати сім'ю до Києва і більше до Петербурга не повертається. Йому запро-понована посада професора в Київському політехнічному Інсти-туті, Настали обнадійливі місяці становлення Української Народної Республіки. Коли до влади прийшов гетьман Скоропадський, а міністром освіти став Микола Василенко, виринуло питання ре-ального створення Української Академії наук. Провідні вчені поча-ли об'єднуватися для вироблення концепції та статуту Академії наук. Було зібрано комісію для вироблення законопроекту про заснування УАН. Цю роботу виконував у дружній співпраці з Во лодимиром Вернадським і Степан Тимошенко. Він опікувався питаннями створення відділу механіки для теоре-тичних та експериментальних робіт. Восени всі члени комісії ста ли академіками УАН, а Тимошенко очолив організований ним Інсти тут механіки (нині відомий як Інститут механіки HAH України). Але знову наступають буремні роки, трагічні з сьогоднішнього погляду роки в історії України, — зміна влади, безправ'я, розгро-ми, окупація, — все це не могло не вплинути на вченого. У своєму нарисі Микола Сорока пише: "Найдужче обурили Степана Тимо-шенка денікінці, коли в Києві зірвали напис: "Українська Акаде мія наук". Учений не бачив перспектив для вільної наукової праці на знак протесту виїхав до Югославії, де викладав у Загребсько-у політехнічному інституті, а затим подався шукати кращої долі до Сполучених Штатів". З 1922 року працює співробітником однієї американської фірми. Його авторитет стає загальновідомим. І цього ж року він перехо-дить на роботу в компанію "Вестінгауз", читає лекції інженерам з теорії пружності. З 1927 року він стає професором Мічіґанського, а з вересня 1936-го — професором Каліфорнійського університету в Стемфорді. 1944 року у віці 65 років Степан Тимошенко подає у відставку, проте університет пропонує йому посаду викладача, який не обій-має кафедру. Цікаво прочитати зі спогадів Тимошенка таке: "Після довгих вагань я вирішив залишитися в Америці. Тут я розширив свій досвід у справі застосування наукового аналізу до розв'язання технічних задач..., написав ряд курсів, які дістали розповсюдження. Але но-вого в Америці зробив мало." Скажемо людям, що не так і мало зробив учений. Його сімдеся-тилітня творча діяльність склала цілу епоху в розвитку механіки твердого деформованого тіла. Він став ученим світової слави: тео-ретик, практик і педагог, автор багатьох фундаментальних підруч-ників, перекладених на різні мови (прикро, але українською мо-вою жоден з них не перекладено й досі). Величезні заслуги Степана Тимошенка і в інженерній справі. В "Енциклопедії Українознавства" Володимира Кубійовича читаємо: "Тимошенко — член численних академій і наукових товариств: УАН (1918), НТШ (1923), УВАН (1947), почесний член Товари-ства Українських інженерів Америки (1953); серед неукраїнських Академій наук: член Американської Національної, Англійської Ко-ролівської, Італійської, СССР, Польської інженерних наук; почес-ний член Американського товариства інженерів-механіків. Спілки Швайцарських інженерів, член Інтернаціональної Асоціяції мостів та ін. Почесні докторати низки високих шкіл; нагороди і медалі ряду держав". Перелік їх зайняв би у нас не одну хвилину. Це справді геніальна постать в науці. А чи відвідував Степан Тимошенко коли-небудь Україну, чи за своє життя був у Радян-ському Союзі? Доробок генія належить цілому світові. І це правильно. Але сер-це кожного належить своїй і тільки своїй Вітчизні. Степан Тимо-шенко належав до тих, кого рідна земля зробила вигнанцем не з власної волі. Можливо найголовніше, найважливіше його слово в науці було б сказане саме тут, якби доля у свій час була прихиль-нішою. Недаремно його завжди тягнуло у рідні місця. Так, Степан Тимошенко був у Радянському Союзі двічі, 1958 і 1967 року. Приїздив на наукові симпозіуми. Першого разу побу-вав у Львові, Харкові, Києві, Москві, Ленінграді. [Тут він востаннє зустрічався з Абрамом Йоффе — давнім товаришем дитинства, вони навчалися разом в Роменському реальному училищі.] За дру-гих відвідин Тимошенко побував у Ромнах, був у Києві, Москві Ленінграді. Не виключено, що приймаючи рішення свого часу залишити рідну землю, він мріяв про своє повернення додому. Але доля роз-порядилася інакше. [Тут мені хочеться згадати слова Рене Декар та: "...недостатньо мати ясний розум, головне — це добре викори-стати його". Чому згадую ці слова? А тому, що і такої величини людина, як Степан Тимошенко, не був застрахований від більшо-вицької машини знищення інтелігенції.] Але залізна ідеологічна завіса, якою від світу відгородився Ра-дянський Союз, невдовзі перетнула всі шляхи додому. Останні роки Степан Тимошенко провів у Федеративній Республіці Німеччини у місті Вупперталі, де мешкала його донька Ганна. Тут на 94-му році життя 29 травня 1972 року і перестало битися його серце. За побажанням доньки, прах Степана Тимошенка похований у ми гилі дружини вченого в американському місті Пало Альто. Хоч як би воно було, але багато в чому рішенню Тимошенка виїхати за кордон посприяла позиція і двох його братів у ті бу ремні роки. Отож, кілька слів про його братів. Спершу про меншого, Володимира Тимошенка. Визначний ук раїнський економіст, дійсний член НТШ і УВАН. Закінчив Інсти тут комунікацій та економіки відділу Політехніки в Петербурзі 1911 року. З 1917 року переїхав на Україну, був економічним консуль, тантом українських урядів та керівником Інституту економічної кон'юнктури при УАН, 1919 року — економічний радник украй і ської дипломатичної місії на світовій конференції в Парижі. З 1922 року професор УГА та УВУ в Празі. Одержавши стипендію Рок феллера, поїхав 1926 року на навчання у США. Докторат економіч-них наук у Корнельському університеті. До 1934 року викладай економічні науки в Мічманському університеті, 1934-36 роки науковий дорадник у Вашингтонському міністерстві, а в 1936-50 роках — професор Стемфордського університету, автор понад 50 наукових праць. Помер 1965 року в Менло Парк (Каліфорнія). Цікавою є постать Сергія, який був архітектором і політичним діячем. Вже будучи студентом Інституту цивільних інженерів у Петербурзі, став активним діячем Української Студентської Гро-мади. По закінченні інституту працював у Ковелі, Києві й Харкові (будував будинки в українському стилі). З початком революції 1917 року, член Центральної Ради, член Української Соціал-Демокра-тичної Робітничої партії (УСДРП), лідерами якої були Винниченко, Петлюра, Антонович, Юркевич та інші. 1919-20 роки — міністр Шляхів у Кабінеті Ісаака Мазепи, В. Прокоиовича і А. Лівицького, 1622-23 будував церкви в передмістях Львова, монастир Студитів у Зарваниці. У 1924-29 роках професор Української Господарської Академії в Подєбрадах, 1930-39 — у Луцьку, головний архітектор на Волині для сільськогосподарського будівництва, активний діяч Волинського Українського об'єднання (посол до польського Сей-му, до Сенату). Між іншим, перший голова Товариства імені Пет-ра Могили, що засноване 1931 року з метою ширення релігійної освіти і православної свідомості на засадах соборноправності дав-ньої Української Церкви. Припинило свою діяльність з більшо-вицькою окупацією Волині 1939 року. З 1946 року у США, де й номер 1950 року. Ось такими були три брати Тимошенки, якими могла б гордитися будь-яка інша нація. Три обдаровання, три долі, три втрати для України, з однієї лише родини. Усіх їх прийняла у своє лоно чужа американська земля, а серце кожного належало Україні і прагнуло зробити для неї багато доброго. Згадавши, пам'ятаймо. Пам'ятаймо славні іме-на подвижників української культури, до роду яких належать три брати з роду Тимошенків — Володимир, Сергій і Степан. Науковий доробок Степан Тимошенко відомий в інженерній справі за своїми фундаментальними працями з опору матеріалів, теорій пружності та коливань. Основоположник школи прикладної механіки в США. Основні напрями наукової роботи — фундаментальні розробки і подальший розвиток актуальних проблем механіки твердого тіла: міцності, стійкості й коливання механічних систем, будівельної механіки і теорії споруд. Його наукові праці стали основою розвитку багатьох напрямів механіки. Особливо великий внесок ним зроблений у розвиток прикладної теорії пружності, теорії стійкості пружних, оболонкових і пластинчатих систем, у тому числі підкріплених ребрами жорсткості. Важливими є дослідження щодо згинання, кручення, коливання та удару сучасних інженерних конструкцій. Він розв'язав задачу щодо концентрації напружень поблизу отворів, міцності залізних рейок. З урахуванням новітніх досягнень науки і техніки виконав фундаментальні розробки з опору матеріалів, прикладної теорії пружності і теорії коливань, які випереджали свій час і знайшли повне практичне використання у створенні сучасної авіаційно-космічної техніки, інженерних споруд та кораблебудуванні. Поряд з точним розв'язанням актуальних задач з теорії стійкості тонкостінних пружних систем використовував розроблений ним загальний метод, широко відомий як енергетичний, або як метод Тимошенка. Автор понад 150 наукових праць. Перелік використаних джерел: 1. Лозбень В. А. Механік, якого визнав світ. - У кн.: Аксіоми для нащадків. / Упорядник О. Романчук. — Львів: Меморіал. — 1992. — 544 с. 2. Писаренко Г. С. Степан Прокопович Тимошенко. — К.: Наукова думка. - 1979. - 195 с. 3. Писаренко Г. С. Степан Прокопович Тимошенко. — М.: Наука. — 1991. - 236 с. 331
1 2 3 4 5 Категория: Біографії, автобіографії, особистості \| Добавил: Aspirant (03.07.2014)
Просмотров: 1083 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: