Реферат на тему: Міхновський Микола Іванович (біографія) - Біографії, автобіографії, особистості - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Міхновський Микола Іванович (біографія). Микола Іванович Міхновський з 1899 року переселився до Харкова, де за-снував свою адвокатську канцелярію. Це мало величне значення на розвинення на-шої національної свідомості, бо зразу ж він вступив з “Громадою” в найтісніший зв’язок та впливав на “Громаду” в напрямі скріплення наших національних постула-тів та подальшого революціонізування наших думок. Під впливом Міхновського більш активні члени “Громади” перейшли до пе-реконання в потребі заснувати “революційну партію з гаслами українських полі-тичних і економічних домагань засобами революційними”. Це сталося 5 лютого 1900 року на організаційних зборах основоположників “Української Революційної Партії”. Основоположниками партії були: Дмитро Анто-нович, Боніфатій Камінський, Михайло Русов, Левко Мацієвич, Юрій Коллард, Оле-ксандр Коваленко та Дмитро Познанський. Ала душу в цю партію вдихнув Микола Іванович Міхновський. На різних сходинах приватного чи громадського характеру він висловлював свої погляди про “необхідність революційної акції та збройної боротьби за права українського народу”. В протилежність всім теоріям соціалістичних гуртків, які казали, що треба спочатку соціально піднести український народ, тоді тільки можна буде говорити про питання національні. Міхновський казав, що спочатку треба досягти національ-ного визволення засобом революційним, а вже потім тільки можна буде у всій пов-ноті перевести соціальні реформи, потрібні для досягнення добробуту народу, бо “без національного визволення українського народу неможливе і його соціаль-не визволення з темряви, визиску і рабства”. У листі до російського міністра внутрішніх справ Сіпягіна в 1900 році, що був видрукуваний іменем “РУП” у львівській “Молодій Україні”, з приводу заборо-ни умістити на проектованому тоді пам’ятнику Котляревському напис по-українські, М.Міхновський сказав: ”Українська нація мусить добути собі свободу, хоч би за-хищалась ціла Росія. Мусить добути своє визволення з рабства національного і політичного, хоч би полилися ріки крові”! М.Міхновський, хоч сам офіційно до партії “РУП” і не належав, також при утворенні самої партії, так і в її дальшій діяльності ближчої участі не брав, але всі найактивніші члени партії в перших початках утворення її, так і в її дальшій діяль-ності, були під його особистим впливом. Першою публікацією партії була книжечка, написана М.Міхновським під заголовком “Самостійна Україна”. Вона вийшла дру-ком у Львові, заходом В.Старосольського та Е.Косевича. В цій брошурці гасло само-стійної України було поставлено ясно - “Україна для українців”. При чому Україна розумілася, як цілісність усіх етнографічних українських земель. Цією публікацією іменем “РУП” М.Міхновський проголосив “Єдину, нероздільну, вільну, самостій-ну Україну від гір Карпатських аж по Кавказькі”, себто був проголошений прин-цип “Самостійності і Соборності України”, і це стало заповітом для тодішніх укра-їнців і їх нащадків, а сам Микола Міхновський став пророком нашого національного визволення. Коли РУП-іці цій ідеї зрадили, то зусиллями М.Міхновського була утворена друга партія, а саме: “Українська Народна Партія”, що гасло Самостійності і Собор-ності доповнила соціальними вимогами. Гаслами цієї партії стали: “Самостійна Українська Республіка працюючого ладу, всесвітнє визволення поневолених націй і визволення праці від капіталу”, а в самій Україні “вся влада належить народові українському”. Своє політичне “кредо” партія “УНП” висловила у відо-мих 10 заповідях, написаних М.Міхновським. Восени 1905 року партія “УНП” ви-дала часопис “Самостійна Україна”, в якому був видрукуваний проект Української Конституції, де був висунутий постулат ”націоналізації землі”, себто – соціалізація в межах українського народного господарства. Так далеко пішов М.Міхновський у со-ціально-економічних питаннях для українського народу. Сумніви, втрата сил, терпіння повертають деяких назад, але є ті, хто йде до вершини, а коли сили вичерпуються, чекають на зміну, у руки якої можна передати естафету. Такою верхівкою була для нашого народу самостійність. Слова “Само-стійна Україна” стали молитвою, схожою на “Отче наш”, яка дала сили вже на останніх етапах шляху нашим національним провісникам. Саме тоді, коли з-під ніг вибивають каміння, знаходиться той, хто сильні-ший за попередників, хто встигає перестрибнути на нову платформу. На рубежі століть, у важкий переломний момент Україна мала такого сміли-вця, який на всю країну вигукнув гасло: “Одна, єдина, нероздільна, вільна, само-стійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі”, немов передчував, бачив наперед, що це станеться, і це сталося саме у цьому столітті. Ним був Микола Міх-новський. Його ідея змусила народ повірити у те, що ми нація, яка має право на само-стійне існування. Ми завжди мали це право, але вітер історії розгубив сторінки Пе-реяславських статей, залишивши порожнє місце, яким і скористалася країна-протектор.Міхновський бачив, що його ідея має опонентів, як, прихильників М.Драгоманова чи так званих “українофілів”, але він довів, що його ідея – це не про-сто одна з “пишних, святих ілюзій “, а дороговказ для нашого народу. Доказ цього дало життя, адже через РУП, УНП, УВО знайшла українська націоналістична ідея свій вияв в ОУН у 1929році, яка діє і сьогодні. Основна заслуга М.Міхновського полягає не лише в тому, що він висунув ідею самостійності, адже, автономна чи самостійна держава у демократичному сус-пільстві завжди мала б право на національний саморозвиток особистості, а в тому, що це гасло було сказане вголос і переконливо. Його ідея мала підґрунтя, вона була пояснена. Був вказаний новий шлях роз-витку, з якого наш народ звернув і прийшов до сусідів у рабство: “Україна для укра-їнців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти зброю… Вперед і нехай кожний із нас пам’ятає, що коли він бореть-ся за народ, то мусить дбати про весь народ, щоб цілий народ не згинув через його необачність”. М.Міхновський був деякою мірою спасителем для вже зневіреної праці. Ідея самостійності не знайшла відразу практичного втілення, проте зерно було вкинуте, і через 18 років, немов людина, яка досягла повноліття, визріла і пролунала ще раз у 4-ому Універсалі Центральної Ради.
1 2 3 4 5 Категория: Біографії, автобіографії, особистості \| Добавил: Aspirant (01.07.2014)
Просмотров: 939 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: