Реферат на тему: Григорій Косинка - Біографії, автобіографії, особистості - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Григорій Косинка. ГРИГОРІЙ КОСИНКА (1899—1934) Справжнє ім'я — Григорій Михайлович Стрілець. Григорій Косинка народився 29 листопада 1899 р. в селі Щербанівка Обухівського району Київської області в родині малозе-мельних селян. У 1908 р. родина виїхала на Далекий Схід, оселилася на бере-зі Амуру, але скоро повернулась назад. Жити було дуже важко. Тому Григорію як найстаршому довелося працювати (він полов буряки, тягав плуга, був чорноробом на цукроварні), після за-кінчення двокласної школи в селі Красному, де жив його дід, пра-цював писарчуком у волості, потім вирушив до Києва на заробіт-ки. Працював чистильником чобіт, канцеляристом і закінчив вечірні гімназіальні курси. Про «революційний» період у житті Григорія Косинки майже нічого невідомо. Відомо тільки, що він брав участь у громадянській війні, сидів три місяці в тюрмі (можливо, це була муравйовська тюрма, зо-бражена пізніше письменником у новелі «Фавст). У 1919 р. Григорій Косинка опублікував перші нариси та стат-ті в газеті «Боротьба» (орган Української партії есерів-боротьбистів). Цього ж року в газеті «Боротьба» було надруковано і перший художній твір — невеликий автобіографічний етюд «На буряки», підписаний уже відомим із журналістських кореспон-денцій псевдонімом Косинка (його Григорій Стрілець взяв за на-звою скромних польових квітів — червоних косинців). У 1920р. він став студентом КІНО (Київського інституту народної освіти). Але через матеріальні нестатки закінчити повний курс навчання не зміг. У цей час він входив до творчої групи «Гроно», яка видала однойменний альманах, опублікувавши в ньому три етюди Косин-ки — «Під брамою собору», «Мент», «За земельку» (гронівці cтояли на оновлювальних позиціях у мистецтві, виступали за синтез усіх найкращих здобутків, але серед мистецьких течій виріз-няли імпресіонізм і футуризм). У 1922р. Косинка опублікував першу збірку новел «На зо-лотих богів». Новели цього періоду дають змогу простежити, як письменник долав ггочатківський період й прилучався до традицій модерної новелістики саме стефаниківського типу: Через матері-альну скруту він залишив навчання в інституті. Працював редак-тором у різних журналах, відповідальним секретарем ВУФКУ, у сценарному відділі Київської кінофабрики, актором на радіо. Другу книгу «Новели дезертира» Косинка намагався опублі-кувати в 1924 р., але йому відмовили в її публікації, що стало предметом серйозного занепокоєння автора та літературної гро-мадськості Харкова. Протягом 1924—1926 pp. Косинка був членом літературного угруповання «Ланка», яке в 1926р. перейменувалось на «Марс» (Майстерню революційного слова). Після ліквідації літературних організацій у 1932 р. був позагруповим. У 1926 р. вийшла нова книжка новел «В житах». 5 листопада 1934 р. Григорій Косинка був арештований і зви-нувачений «в організації підготовки терористичних актів проти працівників радянської влади», а 18 грудня розстріляний після вироку військової колегії Найвищого суду Союзу РСР в м. Києві від 13—15 грудня цього ж року (сталося це в приміщенні колиш-нього Інституту шляхетних дівчат, який пізніше називався Жов-тневим палацом культури, а потім Міжнародним центром культу-ри і мистецтв). Письменник був посмертно реабілітований 19 жовтня 1957р. Новелістичні дебюти Григорія Косинки в 1920—1922 pp. од-разу ж привернули увагу тогочасних письменників і дослідників літератури. За життя письменника було надруковано близько двадцяти збірок новел і оповідань. Серед них, окрім першої «На золотих богів», найприкметніші «В житах», «Політика», «Ви-брані оповідання», «Серце». На жаль, деякі новели втрачено на-завжди, в тому числі й останню «Перевесло», що була закінчена саме напередодні арешту. Уже перша збірка новел письменника «На золотих богів» за-свідчила, що він не збирався бути речником якоїсь однієї політич-ної тенденції. Як художник «від бога», він виступає водночас і «за всіх», і «проти всіх»; йому болять і рани бідності найбільш об-краденого селянина («На буряки»), і месницькі дії заблуканого «бандита-дезертира», і кров переконаного партійця («Десять», «Темна ніч»), і дрімуча безпросвітність декласованих спекулянтів та «вічних» міщан («Місячний сміх-», «Троєкутний бій»). Власний стиль і «своя» стилістика сформувались у Косинки дуже швидко. «Віддавши» на початку творчості данину імпресіоністич-ним, символістським і романтичним барвам, він уже в другій но-велі «В житах» поставав перед читачем як прихильник реаліс-тичного письма стефаниківського типу, в якому поєднались найрізноманітніші форми художнього мислення. Косинка як ху-дожник досяг «своєї сили» в середині 20-х років. Форма його творів набувала реалістичної «чистоти», а зміст їх, виростаючи з окремих життєвих мотивів, ставав всеохоплюючим, поліфоніч-ним. Це особливо помітно в новелах, де на перший план виступа-ла третя драма українського народу — драма тих, хто віддав себе на вівтар комуністичної ідеї. Заглиблюючись у характери сіль-ських більшовиків, письменник показує, що мета в них ніби бла-городна — покінчити з бідністю й експлуатацією, але способи досягнення її чомусь ведуть не до гармонійності, а до нових кри-вавих репресій. Погляд новеліста охоплює не просто проблеми злиднів та горя, експлуатації чи формування політичних орієнта-цій, а всю складність стосунків між людьми будь-яких прошарків і будь-яких ідейних переконань. Косинка розмірковує над волею й рабством, над джерелами добра і зла, над життям, ідеологічно детермінованим і незаангажованим, над проблемою особистості й народу. Тому-то «провладна критика» 20—30-х pp. звинувачу-вала письменника в аполітичності, нечіткості ідейної позиції, бо вимагала чорними фарбами змальовувати так званих ворогів на-. роду — заможних селян (куркулів), повстанців-петлюрівців і по-дібних їм, а світлими — бідняків, пролетаріїв, комуністів. Оскіль-ки ж Григорій Косинка цього не робив, то його назвали апологетом куркульства, поетизаторрм отаманщини й бандитизму. Своєрідним синтезом художніх роздумів Косинки про драма-тичні випробування людини й народу в пореволюційну добу мож-на вважати два його твори — «Фавст» (1923) і «Гармонія» (1933). В обох оповіданнях головні герої проведені крізь горнило тюремних випробувань: муравйовських застінків і білогвардій-ської катівні. З оповіданням «Фавст» пов'язана драматична історія: не ма-ючи надії на опублікування, письменник навіть не завершив його, і воно тривалий час залишалося в рукописі. Першу публікацію оповідання здійснив журнал «Український засів», що протягом кількох місяців у 1942—1943 pp. виходив в окупованому німця-ми Харкові. Як потрапив рукопис «Фавста» до видавців «Україн-ського засіву», сказати важко, оскільки після арешту письменни-ка 1934 р. його майно було конфісковане. У закінченому вигляді «Фавст» міг би бути чи не найглибшим твором письменника і всі-єї української новелістики 20-х років. Герой твору подібно до Фауста Й. Гете шукав життєвої істини, але на складних шляхах ре-волюції. Європейський Фауст, як відомо, не знайшов тієї істини, але залишив людям спрагу шукань і незнищенну віру в величезні духовні можливості людства. Таким же, хоч і на суто українському терені, постає в новелі Григорія Косинки і «Фавст з Поділля» — Прокіп Конюшина, шукання істини якого закінчилось божевіл-лям і смертю в муравйовсько-більшовицьких застінках. Дуже важливою в творчому доробку Григорія Косинки є нове-ла «Мати», яку М. Рильський називав однією з найглибших ре-чей письменника. Написана в 1925 р., вона невдовзі з'являється окремою книжкою. Відтоді новела входила майже до всіх збірок письменника. Невідомо, що безпосередньо спонукало митця до її створення, як довго виношувався задум. Можливо, якийсь подіб-ний епізод із життя, а чи просто тривога за свою згорьовану маму, боязнь втратити її. Образ матері зустрічається в багатьох творах Косинки («На буряки», «За ворітьми», «На золотих богів»), але новела «Мати» в цьому плані особлива. В ній образ матері є не лише центральним, довкола якого відбуваються всі події. Тут цей образ сприймається двояко: як реальна мати, хоч існує лише в думках, переживаннях, спогадах, видивах сина, і як наскрізний образ-символ материнства — основи всього життя на землі, уо соблення вічного спокою, стабільності, захисту душі й тіла. Ко синка сміливо і впевнено перекреслив домінуючі в мистецтві то-дішні стереотипи, накинуті панівною ідеологією: надавати перевагу суспільному, класовому перед особистим, власним. Більшовицька мораль вимагала захищати інтереси класу, а не родини: стріляти в кохану, матір, брата, якщо вони були з воро-жого табору, залишати вдома хвору дитину, якщо того потребува-ло виконання виробничого плану. І те розцінювалося як подвиг, найправильніший вибір. Головний герой Косинки діє зовсім по-іншому. Його поведінка є природною, закономірною, власне, нормальною, а не сконструйованою автором задля втілення пев-ної ідеї. Дія відбувається в короткому часі — вечір, ніч, ранок. Усе в однотонній, густій, темній фарбі, що відповідає основному гнітючому настрою. У бідній селянській родині помирає хвора мати, найстарший син лаштується привезти із Зеленогаївки ліка-ря, хоч надій на порятунок мало. Все ускладнюється тим, що до-вкола йдуть бої між білополяками, гайдамаками, червоноармій-цями. В цю криваву фантасмагорію потрапляє Андрій. Усе в природі ніби передчуває неминучість фатального кінця: смерті матері («надходить велика буря», «чорне сонце, втикане багря-" но-червоними стрілами на вітер», насторожено «шумлять придо-рожні верби», десь дико «кряче ворон»). По дорозі Андрій зу-стрічається з поляками, які примушують його.возити на позицію снаряди. Він мимоволі стає учасником подій у польському вій-ську, але те його не обходить: «Плювати мені, що б'ється в гаряч-ці армія, у мене дома так само б'ється мати». Такий моральний вибір сина. Образ матері заступає йому весь світ, наче існують „інше двоє: син і мати. Перед очима постійно стоїть її «розірвана з гарячки на грудях сорочка», «великі очі, як обвалені копитом ямки на лузі з водою». Вона немовби вже свята — десь глибоко в душі, в уяві. Щоб не порушити ту недоторканну святість, Андрій т зізнається полякам про мету своїх мандрів на полі бою: «Хіба можна було сказати цій потайній собаці про смерть моєї матері?» Усіх довкола він сприймає як ворогів матері (ворогів усього свя-того й світлого), і вирішує помститися — вбити «хоч одного з ар-мії, що носить житній колір шинелі». Звернімо увагу: вбити не ідеологічного противника, а ворога, який заважає порятувати маму. Вже вертаючись додому без лікаря, в немилосердній люті він так і зробить, і від того стане «п'яний якоюсь великою радіс-тю перемоги». Андрій розуміє: з поразкою білополяків він зможе швидше вернутися до матері. А коли вже буде вдома і довідається про смерть матері, бажання помсти знову заполонить його. Він захоче вбити пораненого польського графа як уособлення тих темних сил, які призвели до родинної біди. Отже, позаполітична позиція письменника, в чому його зви-нувачувала критика, тільки допомогла йому не відступити від життєвої правди. Поведінка всіх дійових осіб невимушена й за-кономірна: поляки, які прийшли визволяти цей народ від більшо-визму, грабують його: забирають коней і підводи, зривають із грудей Андрія мамин хрестик; прості солдати хочуть додому; а українські селяни стомилися від війни... Читаємо про все це — і хочеться вірити слову Григорія Косинки, хоч ніде він не вислов-лює свого ставлення до зображуваного. Насамперед його ціка-вить людина, її внутрішній світ, її звичайні проблеми, а загальнолюдські вартості визначають його моральні оцінки, що випливають із самого тексту. Тридцять років твори письменника не перевидавалися, а ім'я замовчувалося або згадувалося в негативному контексті. Реабілі-тація художніх і публіцистичних творів письменника відбувалася в кілька етапів. Учасихрущовської«відлиги» в 1962р. М. Стель-мах і М. Рильський підготували збірку «Новели», куди входили чотирнадцять новел, які нібито своїм змістом не суперечили ра-дянській кон'юнктурі і мали, як писав у передмові до збірника М. Рильський, «велике пізнавальне значення і безперечну ідей-но-естетичну цінність». Пізніше, в 70-х роках, до них у різних виданнях несміливо долучалися «Троєкутний бій», «Анкета» і «хемна ніч», а вся художня і публіцистична спадщина письменника (без «Фавста» і «Зустрічі») опублікована лише в 1988 році. Вагоме місце в цьому виданні, що мало назву «Гармонія», займа-ли твори (вісім новел), які радянська критика вважала найбільш «ворожими» — бандитськими, не просвітленими ідейно і т. ін. Насправді в них ішлося про драму тих заблуканих «лицарів темної ночі», які не могли «вхопити тропи», творили грунт для отаман-щини, міжгрупових чвар тощо. Такими явищами, як відомо, за-вжди (а в Україні — особливо) супроводжувались значні суспіль-ні злами та потрясіння, і письменник цілком закономірно відтворив їх з великою художньою силою і з великим людським болем. Відтоді ми маємо змогу читати твори Григорія Косинки. Але ще багато нерозкритих сторінок його життєвої та творчої біогра-фії чекають на дослідників. Доробок Косинки свідчить, яку вели-чезну еволюцію духовного становлення він пережив од часу своєї журналістської практики до власне художньої творчості. Разом зі смертю письменника практично урвався в українській прозі ху-дожній напрям суто реалістичного, драматичного осмислення життя. Його відродження почалось через три десятиліття в твор-чості окремих прозаїків-шістдесятників (насамперед — Григора Тютюнника). Тоді ж був започаткований і процес поступового по-вернення в літературу гідного й чесного імені Григорія Косинки. ОСНОВНІ ТВОРИ: «На буряки», «На золотих богів», «В житах», «Мати», «Змовини», «Серце», «Фавет», «Постріл», «Політика», «Мі-сячний сміх». ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА: 1. Рильський М. Слово Косинки // Косинка Г. Серце: Нове-ли. — К., 1967. 2. Мороз — Стрілець Т. Голос пам'яті: Спога-ди. — К., 1989. 3. Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: В 4 кн. Кн. 2. — К., 2003. 4. Історія української літератури XX століття: У 2 кн./ За ред. В.Г. Донченка. Кн. 1. — К., 1998. 5. Кавун Л. Психологізм як елемент поетики новел Григорія Косинки // Дивослово. — 1993. — № 2.
1 2 3 4 5 Категория: Біографії, автобіографії, особистості \| Добавил: Aspirant (07.07.2014)
Просмотров: 848 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: