Реферат на тему : Види цінних паперів - Банківська справа - Реферати - Каталог статей

В Україні випускаються й знаходяться в обігу такі види цінних паперів (ЦП): акції, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, облігації. Акції — це цінні папери, які визначають частку в статутному фонді акціонерного товариства. Акції не мають встановленого терміну обігу. Акції підтверджує членство її власника в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним. Власник акцій має право на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь в розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Казначейські зобов’язання — це цінні папери на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фіксованого доходу. Рішення про випуск та встановлення продажної вартості казначейських зобов’язань приймається Міністерством фінансів України. Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним. Вексель — цінний папір, який засвідчує боргове зобов’язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом Міністрів України. Облігація — цінний папір, який свідчить про внесення його власником грошових коштів і підтверджує обов’язок емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього ЦП в передбачений строк з оплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). В Україні випускаються облігації таких видів: • облігації внутрішніх і республіканських позик; • облігації підприємств. Всі цінні папери поділяються на дві групи: боргові документи, що засвідчують виникнення кредиторсько-дебіторських відносин та документи, що підтверджують участь (членство), тобто певні права власності. Боргові цінні папери не дають права на участь у справах емітента. До цієї категорії належать різні облігації, векселі, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати тощо. Цінними паперами, що підтверджують участь (членство), є всі види акції та їх похідні опціони, ф’ючерси й інші аналогічні цінні папери. За формою випуску цінні папери поділяються на такі види: • цінні папери в документарній формі; • цінні папери в електронній формі, тобто у вигляді електронних записів на депо-рахунках (бездокументарна форма). Фондовий ринок та його характеристика Фондовий ринок — це ринок цінних паперів. Він охоплює таку частину кредитного ринку, як ринок боргових інструментів та ринок боргових зобов’язань і повністю ринок інструментів власності, тобто інтегрує та регулює всі операції, пов’язані з випуском і обігом боргових інструментів та інструментів власності. Ринок цінних паперів складається з первинного і вторинного, біржового і позабіржового. Первинний ринок цінних паперів обслуговує випуски (емісії) і початкове розміщення цінних паперів серед інвесторів. Тобто цей ринок охоплює лише найперші акти купівлі та продажу цінних паперів. На цьому етапі організація, що здійснила випуск цінних паперів (емітент), передає цінні папери покупцеві (інвестору), а той в свою чергу сплачує за них певну суму коштів для інвестицій. Вторинний ринок цінних паперів обслуговує обіг та операції з цінними паперами, які були випущені раніше і розміщені на первинному ринку. На вторинному ринку інвестор має можливість перепродати раніше куплені цінні папери з метою отримання прибутку чи розміщення отриманих коштів у більш привабливі активи. Біржовий ринок — це ринок цінних паперів (як правило, вторинний), організований на фондовій біржі. Такий ринок характеризується більш високим рівнем організації і сприяє мобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін. Позабіржовий ринок — це ринок, що охоплює операції з цінними паперами, які виконуються поза біржею. У переважній більшості випадків на цьому ринку відбувається первинне розміщення цінних паперів, а також їх перепродаж. Банківські операції з цінними паперами Банки є активними учасниками фондового ринку. Маючи відповідну ліцензію, комерційні банки можуть виконувати практично всі операції на ринку ЦП, одночасно виконуючи роль емітента і інвестора, фінансового посередника і консультанта. Банки також можуть виконувати функції зберігача цінних паперів, тобто відкривати депозитарні рахунки (депо-рахунки) та приймати на зберігання всі види цінних паперів в документарній (паперовій) та електронній формі. Всю сукупність операцій, що виконують банки з цінними паперами, можна поділити на: інвестиційні, емісійні, комісійні та сервісні операції.Інвестиційні операції банки проводять, коли вони виступають в ролі інвестора, купуючи за власні кошти цінні папери інших емітентів. Інвестиційні операції — це балансові активні операції банку. Метою виконання цих операцій є формування власного інвестиційного портфеля. Інвестиційні операції з цінними паперами виконуються для отримання прибутку та для підтримки ліквідності банку. Однак, незважаючи на привабливість і необхідність проведення інвестиційних операцій, переважна більшість операцій банків з цінними паперами проводиться ними не за власні кошти, а на комісійній основі. Емісійні операції банк виконує як позичальник (емітент), випускаючи власні акції. Емісію власних цінних паперів банк виконує при формуванні статутного капіталу або з метою додаткового його збільшення. Крім того, банки можуть емітувати боргові зобов’язання — векселі, депозитні та ощадні сертифікати і розміщують їх на ринку з метою залучення додаткових коштів для здійснення власної діяльності. Емісійні операції банку — це балансові пасивні операції. До цього класу операцій можна віднести також операції, пов’язані з викупом власних акцій у клієнтів. Комісійні — це позабалансові операції з цінними паперами, які виконуються за дорученням клієнтів. До комісійних операцій банків відносяться: • купівля та продаж цінних паперів за дорученням клієнтів (на вторинному ринку); • оформлення заявок на участь від імені клієнта в аукціонах по первинному розміщенню державних і корпоративних цінних паперів; • довірче управління цінними паперами клієнта; • первинне розміщення цінних паперів, емітованих клієнтом; • консультаційне обслуговування з питань кон’юнктури фондового ринку; • формування портфеля цінних паперів для клієнта. Сервісні операції — це за характером теж комісійні операції, але вони виділяються в окрему групу. До цієї групи входять операції по здійсненню банками реєстраційної та депозитарної діяльності та інші сервісні функції по збереженню цінних паперів. До цих сервісних операцій відносяться: • зберігання цінних паперів; • емісія акцій і зберігання глобального сертифікату випуску акцій; • організація первинного розміщення цінних паперів і реєстрації держателів акцій; • підготовка і ведення реєстру акціонерів; • розрахунок, розподіл і виплата дивідендів; • перереєстрація власників цінних паперів; • оформлення сертифікатів на власників цінних паперів; • облік прав власності на цінні папери та ін. Виконанням банківських операцій з цінними паперами займається у банку фондовий відділ або відділ цінних паперів. Що стосується автоматизації роботи даних підрозділів, то вони виконуються в межах підсистеми «Управління цінними паперами». Основні операції, які можуть бути автоматизованими в цій підсистемі, можна згрупувати наступним чином у відповідні комплекси задач (див. рис. 5.1). Комерційні банки можуть працювати з власними, державними і корпоративними цінними паперами. Для роботи з кожним видом цінних паперів доречно виділяти окремий АРМ. В окремі АРМи виділяються також задачі управління портфелем цінних паперів та депозитарні і реєстраційні операції. Операції управління портфелем полягають у визначенні фінансового стану емітентів, оцінці та прогнозуванні стану ринку цінних паперів, формуванні ефективного портфеля цінних паперів. Ефективність та обсяги операцій банку з цінними паперами залежать від стану фондового ринку. Розглянемо автоматизацію операції з облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП). Автоматизація операцій з ОВДП Характеристика облігацій внутрішньої державної позики Облігації внутрiшньої державної позики (ОВДП) — це визначенi чинним законодавством України державні цiннi папери. ОВДП — це засіб впровадження неінфляційного механізму ліквідації бюджетного дефіциту, коли емітуються не гроші, а цінні боргові папери, під які залучаються відповідні кошти. Державні цінні папери — це фінансові інструменти, які випускаються і гарантовано погашаються урядом. Початком створення ринку боргових зобов’язань в Україні можна вважати 1995 рік, коли були емітовані перші випуски облігацій внутрішньої державної позики. Облігації внутрішньої державної позики випускаються у вигляді строкових боргових зобов’язань як один з інструментів управління державним боргом. Створення ринку ОВДП вирішує такі задачі: • фінансування бюджету з неінфляційного джерела (залучення фінансових ресурсів з ринку); • визначення реальної вартості обслуговування державного боргу (відсоткова ставка ОВДП визначається ринком); • встановлення орієнтира для ринкових ставок за іншими інструментами фінансового та грошового ринків; • надання в розпорядження НБУ інструмента для проведення грошово-кредитної політики через операції на фондовому ринку; • організація широкої мережі комерційних посередників, які охоплюють значні верстви інвесторів; • впровадження сучасної електронної технології торгівлі, розрахунків та депозитарного обліку.ОВДП обертаються в безпаперовій формі — у вигляді електронних записів на рахунках власників, що різко звужує коло можливих махінацій, виключає можливість крадіжок та підробок. Депозитарний облік передбачає аналітичний та синтетичний облік цінних паперів. Аналітичний облік ведеться на рахунках цінних паперів, які називаються рахунками-ДЕПО. ОВДП всіх випусків мають однакову номінальну вартість. Номінальна вартість — це сума основного боргу за облігацією, сплату якої називають погашенням. Ціни на облігації встановлюються у відсотках до номіналу або облігації розміщуються з дисконтом, тобто за ціною, яка нижча від номіналу. Такий спосіб випуску дає змогу зробити дешевшим обслуговування позики, а також уникнути низки проблем, пов’язаних із зміною облікових ставок. Учасники ринку з ОВДП Емітентом ОВДП є Міністерство фінансів України. Національний банк України є генеральним агентом Міністерства фінансів по обслуговуванню випуску ОВДП. Він гарантує своєчасність погашення випущених облігацій. Усі операції щодо розміщення та обігу, враховуючи розрахунки та облік власників облігацій, здійснюються через установи НБУ або уповноважені організації — ділери, які визначаються Нацбанком. Ділером вважається будь-яка юридична особа, яка є інвестиційним інститутом (за діючим законодавством) і має відповідний дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також ліцензію Національного банку України. Ділер виконує такі функції: • виступає посередником при укладанні угод купівлі-продажу на ринку ОВДП; • веде облік власників облігацій; для цього кожний ділер стає членом депозитарія й організує власний субдепозитарій, забезпечує своєчасність і точність розрахунків за своїми операціями і операціями своїх клієнтів. Ділер також стає членом розрахункової системи за щоденними угодами з облігаціями і забезпечує такий режим функціонування рахунків ділерів, за якого неможливе укладення угод без покриття. Інвестором вважається будь-яка юридична чи фізична особа, яка має право на володіння ОВДП. Для того щоб придбати або продати облігацію, необхідно укласти договір з одним з дилерів, бо тільки ділери мають доступ до торгової системи і право на укладення угод з облігаціями. В Національному банку створено електронний депозитарій для обліку роботи з ОВДП. Депозитарій забезпечує облік власників облігацій та рух облігацій між ними. На ринку ОВДП використовується дворівнева система депозитарного обліку, яка складається з центрального депозитарія та мережі субдепозитаріїв. В центральному депозитарії відкриваються рахунки зареєстрованих ділерів. Існують два типи рахунків: рахунок «А» та рахунок «В». На рахунку «А» враховуються облігації, що належать ділеру, а на рахунку «В» — облігації клієнтів. Рахунки відкриваються окремо за кожним аукціоном, який характеризується власним номером, кодом цінних паперів, терміном обігу облігацій. На рахунку кожного ділера в центральному депозитарії є спеціальний «торговий» субрахунок, призначений для резервування (блокування) облігацій, з якими ділер має намір здійснити операції по їх продажу в даний торговий день. Розрахункова система — це організація, яка має право на ведення розрахункових операцій та уповноважена забезпечувати грошові розрахунки за облігаціями. Кожний ділер відкриває рахунок в розрахунковій системі, через яку він здійснює платежі. Розрахунки за угодами з облігаціями здійснюються протягом одного дня. Залежно від того, має ділер банківську ліцензію чи ні, йому в розрахунковій системі відкривається кореспондентський рахунок або спеціальний рахунок з правом його використання тільки для розрахунків за облігаціями. Учасники розрахункової системи можуть мати в своїх офісах робочі місця, спеціально обладнані технікою, через яку вони можуть передавати платіжні доручення в систему і отримувати всю звітну документацію. Торговельна система — це організація, уповноважена НБУ забезпечувати технічні засоби і регламент здійснення угод за облігаціями. Система не має права виступати в ролі покупця й продавця або посередника на ринку облігацій. Операції з ОВДП можуть виконуватись на первинному та вторинному ринках (біржовий та позабіржовий). Первинний ринок ОВДП проходить у формі аукціонів, які організує НБУ. На біржовому ринку можуть виконуватись операції купівлі та продажу ОВДП. На позабіржовому ринку комерційні банки та їх клієнти можуть укладати такі угоди: • купівлі-продажу; • «репо» (угоди з продажу облігацій з правом їх зворотнього викупу) ; • застави під час надання кредиту на міжбанківському ринку; • рефінансування комерційних банків НБУ під заставу ОВДП (ломбардне кредитування). Нині на УМВБ (Українська міжбанківська валютна біржа, яка має у своєму складі Фондову секцію) відбувається вторинний обіг облігацій у вигляді електронних торгів. Вторинне розміщення ОВДП також може виконуватись через українську фондову біржу (УФБ). Характеристика автоматизованої системи обслуговування фондового ринкуЗабезпечення функціонування первинного та вторинного ринку ОВДП виконується за допомогою розробленої НБУ автоматизованої системи комплексного обслуговування учасників фондового ринку. Ця система об’єднує НБУ, комерційні банки, біржові та позабіржові торговельні майданчики. До складу системи входять такі програмні комплекси: «ЛІГА», «ДЕПО-ОБЛІК», «ВТОРИН», «ДЕПО-ЗАПИТ». Програми «ЛІГА», «ВТОРИН» повинні встановлюватись у комерційному банку на єдиному робочому місці, АРМ-КБ «ДЕПО-ОБЛІК» та АРМ «ДЕПО-ЗАПИТ» можуть встановлюватись на іншому або тому ж самому робочому місці. Характеристика програмного комплексу «ДЕПО-ОБЛІК» Депозитарний облік на рівні НБУ здійснюється в електронному депозитарії програмним комплексом «ДЕПО-ОБЛІК». Для взаємодії електронного депозитарію НБУАРМ «ДЕПО-ОБЛІК» встановлюються в комерційних банках та на торговельних майданчиках. АРМ-КБ «ДЕПО-ОБЛІК» не є локальним депозитарієм комерційного банку. Він є інтерфейсним засобом для взаємодії з депозитарієм НБУ і забезпечує отримання комерційним банком інформації про стан депо-рахунків в депозитарії НБУ та роботу банку на біржовому і позабіржовому ринках з відображенням кожної депо-операції. Для виконання більшості позабіржових операцій необхідна наявність в депозитарії таких двох документів — депо-розпорядження та депо-повідомлення, що надсилаються в депозитарій учасниками угод. Реквізитний склад розпоряджень депонентів та повідомлень в Національній депозитарній системі повинен відповідати міжнародним стандартам ISO 7775 та/або SWIFT Securities Messages, національним стандартам та чинному законодавству.
1 2 3 4 5 Категория: Банківська справа \| Добавил: Professor (08.06.2012)
Просмотров: 805 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: