Реферат на тему Організація безготівкових розрахунків - Банківська справа - Реферати - Каталог статей

Для проведення безготівкових розрахунків підприємства відкривають у будь-яких банках України поточні рахунки. Окремо, на підставі заяви про відкриття рахунка, відкриваються рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо). Банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил проведення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам Інструкцій і нормативно-правових актів НБУ. Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів. Доручення платників і розпорядження стягувачів про списання коштів з рахунків платники та стягувачі складають на відповідних бланках розрахункових документів. Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунка у формі електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком. Доручення платника про списання коштів зі свого рахунка приймаються банком до виконання виключно в межах наявних на цьому рахунку коштів або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності чи недостатності коштів на цих рахунках. Списання коштів з рахунка платника, залежно від конкретного випадку, документально оформляється в банку платника розрахунковим документом чи меморіальним ордером або реєстром чеків чи реєстром документів за акредитивом. Розпорядження стягувачів про примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників приймаються банками незалежно від наявності на цих рахунках достатнього залишку коштів і виконуються ними частково в межах наявного залишку коштів, а в невиконаній сумі повертаються стягувачам. У разі відсутності чи недостатності коштів на рахунку платника банк не здійснює обліку заборгованості платника, не сплаченої в строк, і не веде реєстр розрахункових і виконавчих документів, не оплачених у строк через відсутність коштів на рахунку платника, за винятком здійснення банком таких операцій у межах укладених ним цивільно-правових договорів і в порядку, визначеному цими договорами. Банк, який не може виконати розрахунковий документ на списання чи примусове списання (стягнення) коштів з рахунка клієнта банку в установлений чинним законодавством термін через відсутність або недостатність коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: • узяти розрахунковий документ платника або стягувана на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; • надіслати платнику або стягувану письмове повідомлення про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Відсутність чи недостатність коштів на кореспондентському рахунку банку"; • вжити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник або стягувач, отримавши повідомлення банку, з метою забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до чинного законодавства. При здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях і в електронному вигляді. Використання банківських платіжних карток і векселів як платіжних інструментів регулюється чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку. Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів. Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється уповноваженими державними органами відповідно до законів України і лише у випадках, передбачених ними. Відновлюються такі операції за рахунками тільки органом, який прийняв рішення про їх зупинення, або за рішенням суду. У разі надходження до банку рішення суду про стягнення коштів з рахунків юридичних чи фізичних осіб, за якими уповноваженим державним органом зупинено видаткові операції, воно підлягає негайному виконанню, за винятком випадків запровадження мораторію відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Банк, який обслуговує ініціатора, у разі виникнення обґрунтованої підозри ініціювання переказування без законних підстав, має право надіслати (письмово або в електронному вигляді) вказівку банку, який обслуговує одержувача, зупинити зарахування суми переказу на рахунок одержувача або, якщо вона вже зарахована, заблокувати на строк до п'яти робочих днів відповідну суму коштів на рахунку одержувача до з'ясування всіх обставин. Вказівка має довільну форму та засвідчується підписами керівника (його заступника) і головного бухгалтера (його заступника) банку, який обслуговує ініціатора.Банк, який обслуговує одержувача, зобов'язаний виконати вказівку банку, що обслуговує ініціатора, про зупинення зарахування суми переказу на рахунок одержувача або, якщо вона вже зарахована, заблокувати цю суму на рахунку одержувача на термін до п'яти робочих днів. За невиконання такої вказівки банк, який обслуговує одержувача, і його керівництво несуть відповідальність згідно з законодавством України. У разі відсутності коштів на рахунку одержувача на час надходження такої вказівки банк, який обслуговує одержувача, і його керівництво відповідальності не несуть. Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки одержувачів банки здійснюють у термін, встановлений чинним законодавством. За несвоєчасне списання/зарахування коштів з рахунків/на рахунки клієнтів банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та з укладеними договорами. Платник несе відповідальність перед банком, що його обслуговує, згідно з укладеним між ними договором. За необґрунтованість примусового списання (стягнення) коштів, недостовірність даних, зазначених у розрахункових документах, стя-гувач несе відповідальність згідно з чинним законодавством і відшкодовує збитки, завдані внаслідок безпідставного примусового списання (стягнення) коштів, у порядку, передбаченому чинним законодавством. Платники самостійно нараховують пеню на несвоєчасно сплачені ними суми податкового боргу, оформлюючи й подаючи до банку окреме платіжне доручення про сплату пені. У платіжному дорученні про сплату пені в реквізиті "Призначення платежу" зазначається таке: "Пеня за прострочення ... (вид платежу)", а також номер, дата і сума розрахункового документа про сплату податкового боргу, за прострочення якого нараховано пеню. Крім того, у цьому реквізиті платіжного доручення платник може наводити розрахунок суми пені з посиланням на закон, згідно з яким встановлено її розмір. Відповідальність за правильність визначення суми пені, повноту та своєчасність її сплати несе платник. Банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункового документа, оформленого клієнтом, а також за повноту й своєчасність сплати клієнтом податків, зборів та обов'язкових платежів, за винятком випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку. Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в розрахунковому документі, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду. Усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними згідно з чинним законодавством. Спірні питання між банками та їхніми клієнтами розглядаються ними згідно з чинним законодавством. Претензії за розрахунками, що виникають між клієнтами, розглядаються сторонами згідно з чинним законодавством без участі обслуговуючих банків. Банк на підставі інформації, що міститься в розрахункових документах на паперових носіях та в електронному вигляді, складає реєстри аналітичного обліку (особові рахунки клієнтів), в яких відображаються (у вигляді дебетових і кредитових оборотів) суми за кожним виконаним документом. Список використаної літератури: 1. Банки и банковские операции: Учебник для вузов / Под ред. проф. Е. Ф. Жукова. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. — 471 с. 2. Банківська енциклопедія / Під ред. А. М. Мороза. — К.: Ельтон, 1993. —328 с. 3. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. I. Савлук, М. Ф. Пуховкін та ін. / За ред. А. М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2000. — 384 с. 4. Банковское дело: Справочное пособие / Под ред. Ю. А. Бабичевой. — М.: Экономика, 1994. — 397 с. 5. Банковское дело: Учебник / Под ред. В. И. Колесникова, Л. П. Кроливецкой. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 480 с. 6. Збірник виробничих ситуацій з навчальної дисципліни "Банківські операції" / Керівник авт. колективу А. М. Мороз. — К.: КНЕУ, 1998.—448 с. 7. Калина А. В., Кочетков А. А. Работа современного коммерческого банка; Учеб.-метод, пособие. — К.; МАУП, 1997. — 224 с. 8. Коммерческие банки / Э. Рид, Р. Коттер, Э. Гилл, Р. Смит. — М.: СП "Космополис", 1991. —480 с. 9. Кочетков В. Н. Анализ кредитоспособности клиентов. Кредитные риски; Учеб.-метод, пособие. — К.; УФИМБ, 1995. — 16 с.
1 2 3 4 5 Категория: Банківська справа \| Добавил: Professor (09.06.2012)
Просмотров: 378 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: