Реферат на тему : Операції комерційних банків з рахунково-касового обслуговування платіжного обороту клієнтів - Банківська справа - Реферати - Каталог статей

Незважаючи па те, що в останні роки в Україні дуже великих розмірів досягли господарські операції з готівковими коштами (на початок 1999 р. питома вага готівки, що оберталась поза банками, становила 46% загального обсягу грошової! маси), основними та найбільш перспективними (на що незаперечне вказує міжнародний досвід) залишаються безготівкові розрахункові операції. Комерційні банки здійснюють безготівкові розрахунки в господарському обороті України між підприємствами, фізичними особами шляхом перерахування грошових коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів. Банки мають право здійснювати переказ грошових коштів з рахунків клієнтів тільки за їх розпорядженням, окрім випадків, в яких беззаперечне списання грошових коштів передбачено чинним законодавством України. Клієнти можуть давати банкам доручення на перерахування грошей зі своїх рахунків тільки в межах наявних на цих рахунках коштів. Разом з тим комерційні банки приймають від підприємств, незалежно від наявності грошових коштів на їх рахунках, доручення па перерахування з основних поточних рахунків цих підприємств в бюджети та державні цільові фонди сум податків та обов'язкових платежів, пені, а також штрафних санкцій, застосованих за несвоєчасну сплату цих платежів. Основними формами розрахункових документів, за якими здійснюються безготівкові розрахункові операції, є: — платіжні доручення; — платіжні вимоги-доручення; — чеки; — акредитиви; — платіжні вимоги; — інкасові доручення (розпорядження); — векселі.Розрахункові документи приймаються банками до виконання без обмеження максимального або мінімального розміру їх суми. Платежі з рахунків клієнтів здійснюються банками в межах грошових коштів на початок операційного дня, а також з урахуванням сум, що надійшли на рахунки клієнтів протягом операційного дня. Платежі за розрахунковими документами, що надійшли до банку протягом операційного дня, здійснюються банком в той же день, а за документами, що надійшли після операційного дня, — на наступний день. Зарахування грошових коштів на рахунки клієнтів повинно здійснюватись не пізніше наступного робочого дня після отримання банком повідомлення від розрахункової палати обласного управління НБУ про надходження цих коштів на кореспондентський рахунок банку в управлінні НБУ. Найбільш поширеним в сучасних умовах розрахунковим документом є платіжне доручення. Платіжне доручення — це письмове розпорядження клієнта банку, який його обслуговує, на перерахування відповідної суми грошових коштів зі свого рахунка. Цей документ містить такі основні реквізити: — назву документа; — номер документа і дату його виписки (число, місяць, рік); — назву платника грошових коштів; — назву одержувача грошових коштів; — назву, місцезнаходження та коди банків платника й одержувача; — суму платежу цифрами та прописом; — призначення платежу (наприклад, оплата будівельних робіт згідно з договором № 3-В від 10 грудня 1999 р. Без ПДВ). Підприємства можуть надавати банкам платіжні доручення на перерахування коштів з поточних рахунків протягом 10 календарних днів після дня їх заповнення. За допомогою платіжних доручень здійснюються розрахунки між підприємствами, організаціями та установами: — у порядку попередньої оплати; — за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги); — для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств; — для перерахування підприємствами сум на рахунки фізичних осіб (заробітна плата, пенсії, грошові доходи); — в інших випадках за згодою контрагентів. Значно рідше в банківській практиці використовуються платіжні вимоги-доручення. Це — комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин: — верхня — вимога постачальника безпосередньо до покупця оплатити вартість відвантаженої йому продукції (виконаних робіт, наданих послуг); — нижня - доручення покупця своєму банку перерахувати з його рахунка відповідну суму на користь постачальника. Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником — одержувачем коштів і надсилається безпосередньо на адресу по-купця-платника. Якщо покупець згоден оплатити вимогу-доручення, він має заповнити нижню частину документа і подати його в свій банк для виконання. Платіжні вимоги-доручення вважаються дійсними та приймаються банками протягом 20 календарних днів після дня їх виписки. Для вдосконалення розрахунків між юридичними особами в безготівковій формі, а також з метою скорочення розрахунків між фізичними та юридичними особами в готівковій формі за товари, роботи та послуги використовуються розрахункові чеки. Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банківській установі (банку-емітенту), що обслуговує його рахунок, оплатити чекотримачу суму грошових коштів, вказану в чеку. Розрахункові чеки виготовляються на спеціальному папері та брошуруються у книжки по 10, 20 і 25 чеків. Термін дії чекової книжки — один рік. Чеки із чекової книжки виписуються чекодавцем і видаються чекотримачу в оплату за отримані товари, виконані роботи, надані послуги. Чекотримач має право пред'явити в свій банк для оплати одержаний від платника чек протягом 10 календарних днів з дня виписки чека. Банк чекотримача зобов'язаний перевірити правильність заповнення чека та своєчасність пред'явлення його до оплати. Якщо чекодавець та чекотримач обслуговуються в одній банківській установі, грошові кошти списуються з рахунка чекодавця і одночасно зараховуються на рахунок чекотримача. Для здійснення чекових розрахунків між контрагентами — клієнтами різних банків банк чекотримача відсилає чек з відповідним реєстром-спецзв'язком до банку-емітента. У цьому разі грошові кошти на рахунок чекотримача зараховуються тільки після отримання їх від банку-емітента. Наступною формою розрахункового документа є акредитив. Акредитив — це форма розрахунків, за якою банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний здійснити платіж на користь третьої особи (бенефіціара) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги або надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Банк-емітент може відкривати акредитиви таких видів: — покритий, за яким для виконання платежів завчасно акумулюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку,— непокритий, оплата за яким гарантується банком-емітентом та здійснюється за рахунок банківського кредиту. Акредитиви бувають відзивні та безвідзивиі. Відзивний акредитив - це документ, який може бути змінений або анульований банком-емітснтом без попереднього погодження з бенефіціаром. Безвідзивний акредитив — це документ, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара. В узагальненому вигляді розрахунки акредитивами здійснюються таким чином. Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бепефіціаром і не може бути переадресований. Для відкриття акредитива підприємство подає до свого банку заяву встановленої форми, яка містить необхідні реквізити та відповідні умови акредитива. На підставі поданої заяви клієнт перераховує (якщо акредитив — покритий) платіжним дорученням грошові кошти зі свого поточного рахунка на окремий банківський рахунок «Розрахунки акредитивами». Після цього банк-емітент повідомляє банк бенефіціара (виконуючий банк) про те, що на користь його клієнта відкрито акредитив. Повідомлення повинно містити всі умови акредитива та повноваження виконуючого банку щодо здійснення акредитивного розрахунку. В свою чергу виконуючий банк повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) про відкриття та умови виставленого на його користь акредитива. Бенефіціар відвантажує продукцію, виконує роботи та послуги, після чого надає необхідні документи, передбачені умовами акредитива, виконуючому банку. Виконуючий банк перевіряє документи на предмет їх відповідності умовам контракту, потім надсилає їх спецзв'язком па адресу банку-емітента. Банк-емітент після перевірки виконання всіх умов акредитива списує грошові кошти з окремого рахунка «Розрахунки акредитивами» та переказує їх виконуючому банку для зарахування на рахунок бенефіціара. Строк дії акредитива в банку-емітепті встановлюється клієнтом - заявником акредитива в межах 15 днів від його відкриття. Акредитив закривається після виконання всіх його умов, а також в інших випадках — за Ініціативою заявника чи банку-емітента (якщо акредитив відзивний) або у зв'язку з розірванням договору між заявником акредитива та бенефіціаром. Як було вказано, списання коштів з рахунків клієнтів банків допускається тільки за розпорядженням власників рахунків. Водночас в окремих випадках, встановлених чинним законодавством, а також за рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса дозволяється беззаперечне та безакцентне списання, яке здійснюється у формі платіжної вимоги. Платіжна вимога — це документ, Іцо містить письмове розпорядження стягувача коштів обслуговуючій його банківській установі на списання грошей з рахунка відповідної юридичної або фізичної особи. Банк стягувача відсилає одержану платіжну вимогу (2 примірники) спецзв'язком на адресу банку платника для здійснення безакцентного списання коштів з рахунка платника на користь стягувача. Платіжні вимоги приймаються банками протягом 10 календарних днів з дня виписки. Обов'язковою умовою виконання платіжної вимоги є внесення в рядок платіжної вимоги «Призначення платежу» назви та відповідної статті закону, якою передбачено беззаперечне списання коштів, або додання до платіжної вимоги відповідного виконавчого документа, на підставі якого здійснюється безакцентне стягування грошових коштів. Суми недоїмки за податками та іншими податковими платежами, штрафи, нараховані податковими органами, стягуються у беззаперечному порядку за допомогою інкасових доручень. За формою, призначенням та порядком використання інкасові доручення схожі з платіжними вимогами. Розрахункові документи на безакцентне списання грошових коштів з основних поточних рахунків підприємств приймаються банками незалежно від наявності грошових залишків на цих рахунках. У разі недостатності грошових коштів на основних рахунках платників здійснюється часткова оплата безакцентних розрахункових документів в межах наявних залишків на цих рахунках. Не пізніше наступного дня банк повинен повідомити своїх клієнтів про надходження вказаних документів. Після отримання такого повідомлення платник зобов'язаний протягом 3 робочих днів надати доручення на перерахування залишків з інших поточних рахунків на основний рахунок для забезпечення погашення заборгованості або погасити її безпосередньо з додаткового рахунка. Дуже важливим і досить актуальним в сучасних умовах є використання векселів як специфічної форми розрахунків. Вексель — це безумовне грошове зобов'язання, за яким одна особа зобов'язується сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк. Порядок використання векселів в господарському обороті України врегульовано Положенням «Про переказний і простий вексель», затвердженим Постановою ЦВК і РНК СРСР № 104/134/ від 7 серпня 1937 p., та Правилами виготовлення та використання вексельних бланків, затвердженими сумісною постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України № 528 від 10 вересня 1992 р.Здійснення розрахункових операцій за рахунками клієнтів забезпечується за допомогою системи міжбанківських розрахунків. Міжбанківські розрахунки — це система безготівкових розрахункових операцій зі списання та зарахування коштів на банківські рахунки за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають між банківськими установами чи їхніми клієнтами в процесі діяльності. Всі міжбанківські розрахунки в Україні здійснюються через систему електронних платежів Національного банку України. Система електронних платежів (СЕП) НБУ — це державна платіжна система, що забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків у електронній формі між установами банків на території України. Необхідною умовою для проведення міжбанківських розрахунків через систему електронних платежів НБУ є відкриття комерційним банкам кореспондентських рахунків в Національному банку України. Кореспондентський рахунок банку в НБУ відкривається комерційному банку для здійснення розрахунків, що їх виконує Національний банк за дорученням І на кошти цього банку на підставі укладеного договору. Комерційні банки можуть здійснювати активні операції за своїми кореспондентськими рахунками виключно в межах наявних коштів на цих рахунках. Операції за кореспондентськими рахунками комерційних банків здійснюються на підставі електронних розрахункових документів установлених форм. Електронний розрахунковий документ — це банкіське платіжне повідомлення визначеного формату, яке містить встановлені реквізити і несе інформацію про перерахування коштів, приймає вигляд файла при передачі електронною поштою та при зберіганні на магнітних носіях. Операції зі списання коштів з кореспондентських рахунків комерційних банків виконуються установами НБУ (розрахунковими палатами), які їх обслуговують, тільки за розпорядженням їхніх власників, а також у випадках, встановлених законами України, за рішенням суду та за виконавчими написами нотаріусів. Алгоритм здійснення міжбанківських розрахунків може бути поданий у вигляді укрупненої блок-схеми. Підприємство, що має намір перерахувати кошти на користь свого контрагента, подає до комерційного банку, де відкрито його поточний рахунок, платіжне доручення (блок 1). Банк, отримавши доручення, формує власний розрахунковий документ та надсилає його до своєї РРП у вигляді електронного платіжного повідомлення про перерахування коштів на коррахунок банку, де відкрито поточний рахунок одержувача коштів (блок 2). У разі, якщо банк одержувача обслуговується тією ж РРП, що і банк платника, РРП здійснює одночасне списання коштів з коррахунка банку платника та зарахування їх на коррахунок банку одержувача шляхом відповідної зміни залишків на цих рахунках (блоки 3, 4). Банк одержувача після надходження коштів зараховує їх на поточний рахунок одержувача (блок 8). У тому разі, якщо банки платника та одержувача розташовані в різних областях України, РРП, яка обслуговує банк платника, надсилає до ЦРП повідомлення про перерахування коштів до РРП, що обслуговує банк одержувача (блок 5). ЦРП, отримавши це повідомлення, списує кошти з рахунка РРП банку платника (блок 6). РРП, яка обслуговує банк одержувача, зараховує одержані кошти на його кореспондентський рахунок). У свою чергу банк, в якому відкрито поточний рахунок одержувача, здійснює зарахування одержаних коштів на цей рахунок. Діюча сьогодні система електронних міжбанківських розрахунків була розроблена Національним банком України і впроваджена в банківську практику з 1994 р. Введення в дію цієї системи значною мірою сприяло процесу фінансової стабілізації в Україні, оскільки зробило практично неможливим неконтрольоване створення комерційними банками кредитних засобів обігу та ліквідувало механізм надання банківських кредитів розмірами, що перевищували реальні залишки грошових коштів па кореспондентських рахунках банків (так зване «червоне сальдо»). Слід також зазначити, що система електронних платежів НБУ не має аналогів і є незаперечним лідером за швидкістю здійснення розрахунків (в режимі реального часу) та за рівнем інформаційпо-програмного захисту не тільки серед країн СНД, але й серед багатьох країн з розвиненою ринковою економікою. 3. Організація готівково-грошового обігу в банківських установах Специфіка здійснення українськими комерційними банками операцій з розрахункового обслуговування клієнтів полягає в тому, що, незважаючи на інтенсивний розвиток сучасних платіжних технологій та форм безготівкових розрахунків, левова частка в грошовому забезпеченні господарського обороту суб'єктів підприємницької діяльності продовжує припадати на готівкові кошти. У цьому зв'язку банки, що прагнуть надавати комплексні банківські послуги, повинні забезпечити якісне виконання всіх необхідних операцій з касового обслуговування фізичних та юридичних осіб.Касове обслуговування — це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством. Для здійснення операцій з касового обслуговування клієнтів комерційні байки зобов'язані виконати відповідні спеціальні вимоги. Так, побудова та обладнання касового вузла банку мають відповідати відомчим будівельним нормам «Проектування банків та банківських сховищ», затвердженим постановою Правління НБУ від 29 серпня 1995 р. № 216. Обов'язковою є наявність в штаті банку касових працівників, професійна підготовка яких відповідає вимогам, викладеним в Інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків № 1, затвердженій постановою Правління НБУ від 7 липня 1994 р. № 129. Якщо ж банківська установа досягла щоденного обсягу зберігання готівкових коштів розміром 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, система її охорони повинна бути організована у точній відповідності з Інструкцією з охорони установ банків України підрозділами міліції при органах внутрішніх справ, затвердженою спільним наказом МВС України та НБУ від 12 червня 1991 р. № 372 ДСК/32 ДСК. Операції з обслуговування готівково-грошового обороту клієнтів здійснюються через операційні каси банків. До складу операційних кас включаються приходні та видаткові каси. Приходні каси організують прийом готівкових коштів від клієнтів, що здійснюється за такими документами, як об'ява на внесення готівки та прибутковий касовий ордер. У цих приходних документах обов'язково зазначається характер внесення готівки (торговельна виручка, повернення невиплаченої зарплати, надходження на вкладні рахунки тощо). Приходні каси, у свою чергу, можуть поділятись на денні та вечірні. Денні каси працюють на прийом готівкових коштів протягом операційного дня банку. Ці кошти того ж дня повніші бути зараховані банком на рахунки клієнтів. Для обслуговування клієнтів, які здійснюють готівкові розрахунки у більш пізні вечірні часи, банки відкривають вечірні каси, які приймають готівкові кошти від клієнтів після закінчення операційного дня. Кошти, що надходять до вечірніх кас, повинні бути зараховані па рахунки клієнтів наступного дня.. Касові обороти банків па період, що прогнозується, визначаються на підставі аналізу фактичних даних щодо находжень та видач готівки за минулий час з тим, щоб забезпечити максимальне залучення до кас банків готівкових коштів і економію у витрачанні готівки підприємствами. Прогнози касових оборотів складаються на регіональному рівні обласними управліннями НБУ на підставі показників економічного і соціального розвитку регіону з урахуванням основних напрямів державної грошово-кредитної політики. Для обґрунтування прогнозних розрахунків обласні управління НБУ щоквартально здійснюють аналіз стану готівкового обігу в регіоні за такими показниками:
1 2 3 4 5 Категория: Банківська справа \| Добавил: Professor (08.06.2012)
Просмотров: 625 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: