План

1. Послуги комерційного банку та їх види.

2. Лізингові послуги.

3. Факторингові послуги.

4. Трастові (довірчі) послуги.

5. Посередницькі, консультаційні, гарантійні та інші види послуг.

1. Послуги комерційного банку та їх види

Розвиток комерційної діяльності банків пов'язаний із розширенням

банківських послуг для клієнтури. Сучасні банки західних країн можуть

надавати сотні різноманітних послуг юридичним та фізичним особам і

отримувати найбільшу частку доходів від здійснення цих операцій.

Характерною в цьому аспекті є діяльність одного із найбільших банків

Англії - "Barctays". Понад 95% доходів банк отримує за послуги, які

надає своїм клієнтам переважно по розрахунках, і менше 5% - за кредити.

Банківські послуги класифікуються залежно від:

1. Руху матеріального продукту:

• послуги, пов'язані з рухом матеріального продукту (наприклад,

розрахунково-касове обслуговування);

• чисті послуги (наприклад, консультаційні);

2. Контингенту споживачів:

• послуги юридичним особам;

• послуги фізичним особам;

3. Відображення послуг у балансі:

• балансові;

• позабалансові (операції, що певний час не відображаються в балансі,

поки не будуть відображені в прибутках або збитках банку);

4. Плати за надання послуг:

• платні;

• безкоштовні;

5. Можливості обліку платних послуг і можливості визначення розміру

плати:

• послуги, розміри яких підлягають обліку (розрахунково-касові,

кредитні, валютні);

• послуги, аналоги яких є у відповідних тарифах (консультаційні);

• послуги, вартість яких не може бути встановлена об'єктивно (як

правило, надаються банками в пакеті з платними товарними послугами).

Банківськими послугами можна вважати також дії банку, які супроводжують

його основні функції та спрямовані на зростання дохідної діяльності

банку.

Вітчизняні комерційні банки тільки розпочинають освоювати сферу

банківських послуг. Нині широко надаються розрахунково-касові довірчі,

консультаційні та інші послуги. Повільне запровадження ринку банківських

послуг викликане неспроможністю банків надавати весь спектр послуг та

низьким попитом клієнтів на них.

2. Лізингові послуги

Лізингові послуги це відносно нові, нетрадиційні види банківських

послуг. Лізинг виник у 50-ті роки паралельно з розвитком системи

прискорених амортизаційних відрахувань. Це господарська операція, що

передбачає передачу лізингодавцем права користування матеріальними

цінностями іншим суб'єктам господарювання (лізингоодержувачу). Лізинг

також можна розглядати як довгострокову оренду, в якій наявні елементи

кредитних відносин, а грошові та матеріальні потоки злиті в єдиний

комплекс грошово-майнових відносин. І хоча зовні лізинг схожий на

довгострокову оренду, однак повернення майна до свого юридичного

власника при ньому не є обов'язковою умовою.

Лізинг можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, що

надається в майновій формі і погашення якого здійснюється в розстрочку.

У лізинговій угоді беруть участь три сторони:

• постачальник, який є виробником об'єкта лізингу;

• лізингодавець, який оплачує об'єкт лізингу і здає його в лізинг;

• лізингоодержувач, той, хто отримує і використовує об'єкт лізингу.

Розрізняють такі види лізингу:

а) залежно від джерел придбання об'єкта лізингу:

o прямий - коли лізингодавець купує майно у виробника і передає його в

оренду;

o зворотний - власник продає майно лізингодавцю, а потім бере його в

оренду;

б) залежно від об 'єкта лізингу:

o лізинг рухомого майна;

o лізинг нерухомого майна;

в) залежно від обслуговування:

o лізинг з обслуговуванням (надання лізингових послуг поєднується з

наданням певних послуг, пов'язаних з утриманням і технічним

обслуговуванням об'єкта лізингу);

o пакетний лізинг - система надання в оренду об'єкта лізингу (будинок,

магазин продаються у кредит, а обладнання - за лізинговою угодою);

г) залежно від ступеня окупності майна:

o лізинг з повною окупністю, коли протягом строку дії одного договору

здійснюється повна виплата лізингодавцю вартості орендованого майна;

o лізинг з неповною окупністю, коли протягом дії одного договору

окупається тільки частина вартості орендованого майна;

д) залежно від умов амортизації:

o лізинг з повною амортизацією і, відповідно, з повною виплатою вартості

об'єкта лізингу;

o лізинг з неповною амортизацією і, значить, з частковою виплатою

вартості.

Виходячи з наведених вище двох ознак класифікації (за ступенем окупності

об'єкта лізингу і умов його амортизації), які пов'язані між собою,

розрізняють фінансовий та оперативний лізинг:

o оперативний - лізинг з неповною окупністю;

o фінансовий - лізинг з повною окупністю.

Особливостями оперативного лізингу є:

o орендодавець не планує покрити всі свої витрати за рахунок надходжень

від орендаря;

o строки зносу є більшими за строки угоди лізингу (тобто строк угоди неперевищує строк амортизації);

o ризик втрати, псування майна лежить в основному на лізингодавці;

o по закінченні встановленого терміну майно звичайно повертається

лізингодавцю;

o сам об'єкт лізингу залишається у власності лізингодавця та

обліковується у нього на балансі.

Існує два види оперативного лізингу:

а) рейтинг - короткостроковий лізинг (від 1 дня до 1 року, без права

наступного придбання лізингоодержувачем об'єкта лізингу);

б) хайринг - надання об'єкта лізингу на строк понад 1 року без права

викупу лізингоодержувачем об'єкта лізингу.

Оперативний лізинг припускає багаторазове надання об'єкта лізингу в

оренду.

Фінансовий лізинг передбачає виплату протягом твердо встановленого

періоду сум, які достатні для повної амортизації капітальних вкладень і

здатні забезпечити лізингодавцю прибуток.

Характерні особливості цього виду лізингу:

o вибір об'єкта лізингу здійснює лізингоодержувач;

o лізингоодержувач має право використовувати об'єкт лізингу протягом

усього строку угоди;

o строк фінансового лізингу, як правило, не менше за строк повної

амортизації об'єкта лізингу;

o витрати на утримання об'єкта лізингу несе лізингоодержувач;

o існує можливість викупу об'єкта лізингу після закінчення терміну угоди.

Найпростіша схема лізингової операції передбачає:

• подачу заяви клієнтом, в якій зазначаються об'єкт лізингу, його

характеристики, бажаний строк угоди тощо. Також надаються фінансові

документи;

• аналіз документів і прийняття рішення щодо підписання договору про

лізинг;

• передача об'єкта лізингу.

Лізингова послуга виникає таким чином: на прохання клієнта банк купує

майно (обладнання, транспортні засоби, обчислювальну техніку та інше) і

приймає на себе практично всі зобов'язання власника: відповідальність за

зберігання майна, внесення страхових платежів, сплату майнових податків.

Клієнт, на прохання якого було придбано майно, укладає з банком угоду

про оренду, в якій визначаються, разом з іншими умовами, розмір та

періодичність орендної плати. До складу лізингового платежу включаються

амортизаційні відрахування, плата за ресурси, лізингова маржа, премія за

ризик.

Розмір орендних платежів визначається на основі формули теперішньої

вартості анюїтету. Теперішня вартість суми орендних платежів

розраховується за формулою:

,

де: ТВА - теперішня вартість орендних платежів;

А - сума орендного платежу, що регулярно сплачується (ануїтет);

i - річна відсоткова ставка;

n - кількість років;

m - кількість разів нарахування протягом року

складного відсотка.

Якщо орендні платежі сплачуються в кінці кожного розрахункового

періоду, то сума орендного платежу розраховується за формулою:

Якщо орендні платежі сплачуються в кінці кожного розрахункового

періоду, причому перший платіж передбачається в момент підписання

орендарем протоколу про приймання майна, то сума орендного платежу

обраховується за формулою:

Різниця між сумою орендних платежів і негарантованої ліквідаційної

вартості об’єкта фінансової оренди та теперішньою вартістю вказаної

суми, що визначена за орендною ставкою відсотка, є фінансовим доходом

орендодавця. Розподіл фінансового доходу між звітними періодами протягом

строку оренди здійснюється із застосуванням орендної ставки відсотка на

залишок дебіторської заборговності орендаря на початок звітного періоду.

Приклад. Комерційний банк здав в оренду підприємству устаткування

вартістю 247500 грн.. Термін угоди складає 2 роки, починаючи з 03

квітня. Орендна ставка відсотка становить 20% річних. Орендні платежі

банк одержує один раз на квартал. Після завершення строку оренди право

власності на устаткування переходить орендарю.

Необхідно визначити суми орендних платежів та фінансового доходу,

розподілити їх між відповідними звітними періодами.

Розв’язок: Визначаємо суму орендного платежу:

= 38301 грн.

Таким чином, сума орендних платежів становить 306408 грн. (38301 х 8).

Звідси фінансовий дохід комерційного банка складе 58908 грн. (306408 -

247500).

Розподіл сум орендних платежів та фінансового доходу на відповідні дати

здійснюється за такою схемою:

Зміст та послідовність лізингової угоди приведені на рис. 8.

Рис. 8. Зміст та послідовність лізингової операції.

Вигоди лізингодавця від лізингової операції є такими:

o отримання доходів;

o забезпечення реалізації продукції і надання послуги, яка за інших умов

була б невигідною або неможливою;

????????????~?двищення економічної ефективності зданого в оренду

обладнання;

o розширення клієнтури, зміцнення зв'язків з нею. Розмір процента, що

сплачується за лізингові послуги, нижчий за процент, що сплачується за

кредитом, тому клієнту більш вигідно користуватися лізингом, аніж брати

кредит на придбання обладнання. Для лізингоодержувача існують переваги

від лізингу:o 100% кредитування, що не вимагає негайного початку виплат;

o як правило, лізинг отримати легше, ніж кредит;

o поява доступу до сучасного обладнання, можливості оперативного

оновлення виробництва, причому ризик старіння обладнання лягає на

лізингодавця.

У міжнародній банківській практиці значного поширення набув лізинг із

залученням коштів. При здійсненні такої лізингової операції банк

організовує отримання довгострокової позички в одного чи кількох

кредиторів на суму до 80% вартості активів, що здаються в оренду. За

організацію позички банк отримує від орендаря додаткову винагороду.

Факторинг - одна з нетрадиційних банківських послуг, що з'явилася у

банківській практиці у 50-х роках.

Факторинг - це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з метою

формування обігового капіталу, а також ряд посередницько-комісійних

послуг. Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на

вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки,

пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг. Також банк може

надавати клієнту ряд інших послуг, таких як ведення бухгалтерії,

інформаційні, юридичні послуги.

У факторингу беруть участь три сторони:

• фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комерційного

банку);

• постачальник;

• покупець.

Розрізняють два види факторингу:

1. Конвенційний, який є комплексною системою обслуговування клієнта і

зосереджує в собі бухгалтерські, юридичні, консультаційні та інші

послуги. Фактично за клієнтом зберігаються лише виробничі функції;

2. Конфіденційний, що обмежується тільки дисконтуванням рахунків-фактур.

Переваги цього виду факторингу для клієнта полягають у тому, що він є

більш незалежним від банку.

Факторингова послуга може надаватись банком як в поєднанні з

фінансуванням, так і без фінансування. При факторингу без фінансування

клієнт подає фактору документи, що підтверджують відвантаження товару, а

фактор зобов'язується отримати на користь клієнта грошові кошти. Тобто

роль фактора зводиться до інкасування фінансових документів. Факторинг з

фінансуванням полягає в тому, що фактор купує рахунки-фактури клієнта і

виплачує йому грошові кошти у розмірі 80-90% від суми боргу. Решта

10-20%, що лишилися, банк утримує як компенсацію ризику до погашення

боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові.

Факторингова послуга оформляється шляхом укладання угоди між банком і клієнтом, в якій має бути зазначено вид факторингу: закритий чи

відкритий. При відкритому факторингу дебіторам надсилається повідомлення

про укладання угоди і пропонується здійснити платежі безпосередньо

фактору. При закритому факторингу дебітори направляють кошти клієнту, а

той розраховується з фактором.

У договорі може передбачатися: право регресу - право повернення фактором

клієнту несплачених покупцем розрахункових документів з вимогою

повернення коштів; негайна оплата фактором розрахункових документів,

тільки-но вони будуть йому пред'явлені (фактично це означає кредитування

фактором клієнта).

Доходи фактора від здійснення факторингової операції складаються з двох

частин:

• комісійні за послуги по обслуговуванню боргу (в розмірі 1-2% загальної

суми придбаних банком рахунків);

• позичковий процент, нарахований на виданий клієнту аванс.

Внаслідок швидкого обігу дебіторських рахунків і в зв'язку з незначним

періодом користуванням авансом дохід банку від позичкового процента

менший, ніж від комісійних платежів.

Зміст та послідовність факторингової операції приведена на рис. 9.

Рис. 9. Зміст та послідовність факторингової операції.

Трастові послуги - це вид діяльності комерційних банків по управлінню

майном, що за домовленістю з клієнтом передається банку.

Трастові послуги - це відносини між заінтересованими сторонами, одна з

яких передає, а інша бере на себе відповідальність за управління

власністю, майном.

Управління майном за своєю специфікою близьке до банківської справи і

пов'язане з виконанням операцій з обліку, збереження цінностей,

розміщення грошових коштів, фінансового аналізу тощо.

У трастових операціях беруть участь декілька сторін:

• довірена особа (траст) - суб'єкт, що здійснює управління майном за

дорученням на користь довірителя;

• довіритель - юридична або фізична особа, яка передає право управління

своїм майном довіреній особі;

• бенефіціар - особа, на користь якої надаються довірчі послуги. Це може

бути як сам довіритель, так і третя особа.

Зміст договору про трастове обслуговування може мати багато варіантів,

наприклад, розпорядження майном за заповітом, агентські послуги,

обслуговування та зберігання коштів тощо.

Види трастових послуг в залежності від характеру розпорядження майном

класифікуються таким чином:

• активні операції - власність на майно, що знаходиться в довірчомууправлінні, може відчужуватись шляхом продажу, надання застави без згоди

довірителя;

• пасивні операції - коли майно, передане в довірче управління, не може

використовуватись без згоди довірителя.

Можна виділити два напрями надання трастових послуг:

o на користь фізичних осіб (розпорядження спадком; управління

персональними трастами; опікунство на збереження майна; агентські

функції);

o на користь юридичних осіб.

Зараз досить поширеним є управління майном на користь пенсійних фондів,

страхових компаній.

До розпорядження спадком належать операції з отримання рішень суду,

збору та забезпечення зберігання спадку, сплати адміністративних витрат по розрахунках з кредиторами, сплати податків, розподілу майна.

Управління персональними трастами (майном, що було передано банку для

управління) передбачає: розміщення коштів; депозитні операції; отримання

HYPERLINK

"http://click02.begun.ru/click.jsp?url=v*1RGMXAwcCkh-bavMveuU-gVV9u0BMox

Qnd5g5LQNg0UtQJwaGiK7*HCB6Di4Zuc*rcIDIy8AIj0op0HdLkT5Bz8mPqAxsPlqcwhQbpn

ubdOhWH8VuYoJsbERns0N*wo*i-Ukqh7MdASH4aaP4oLqbSFH6Qrs64JMnvm23p5CXnHyg4L

27a2riRApyzI-er2Vvy6*tX5in77wnVYTDq5rgcc5Snghd8aysPWw" \t "_blank"

доход ів; виплату доходу клієнтові; облікові операції; фінансовий

аналіз.

Агентські послуги дещо відрізняються від трастових тим, що клієнт не

втрачає повноважень власника, а лише доручає банку проведення операцій

від свого імені. Агентські послуги включають: страхування майна,

інвестиційні та комерційні операції за дорученням власника, сплата

рахунків, податків та інші.

Підприємствам комерційні банки надають такі види агентських послуг:

розпорядження активами, агентські операції, ліквідація підприємств тощо.

Доходи від трастових послуг формуються за рахунок комісійних винагород

(щорічні відрахування від доходів трасту, щорічний внесок з первинної

суми трасту тощо). Ставки внесків диференційовані залежно від видів

трастів та пов'язаних з ними послуг по управлінню трастами.

5. Посередницькі, консультаційні, гарантійні та інші види послуг

Посередницькі послуги - це послуги, у наданні яких бере участь третя

сторона, що виступає посередником між замовником і виконавцем. Серед

посередницьких послуг, що надаються комерційними банками, найбільш

поширеними є: посередництво в отриманні клієнтом позички, посередництво

в операціях з цінними паперами, валютою, майном. Перший вид послуг

надається банком тоді, коли банк неспроможний задовольнити кредитну

заявку клієнта. Така ситуація може виникнути у випадку перевищення

потрібної суми над встановленим лімітом кредитування. Посередницькі

послуги в операціях з цінними паперами, валютою, майном здійснюються на

основі доручення від клієнта.

Гарантійні послуги полягають у зобов'язанні банку виплатити суму боргу

свого клієнта, якщо останній не зможе (не захоче) виконати свої

зобов'язання. До цієї групи операцій належать: гарантії повернення

кредиту, гарантії відшкодування збитків, що випливають з невиконання

клієнтом умов контракту. Плата за надання гарантійних послуг - це

комісія. Банківські гарантії, особливо відомих своєю платоспроможністю

банків, фактично означають доступ клієнта до кредиту.

Консультаційні послуги для клієнтів комерційні банки надають з питань

економічного (фінансового) аналізу і бухгалтерського обліку, звітності,

оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, аналізу

платоспроможності господарських партнерів клієнта; організації емісії та

вторинного обігу цінних паперів; вибору напрямів інвестування коштів

тощо. Як правило, цей вид послуг перебуває в тісному контакті з іншими

операціями, а саме: кредитними, лізинговими та іншими. Плата за

консультацію враховується у складі плати за основний вид операції, що супроводжується консультацією.

Комерційні банки, володіючи сучасними засобами телекомунікацій та

електронно-обчислювальної техніки, завжди мають різноманітну інформацію,

що дозволяє їм займатися інформаційною діяльністю, зокрема:

• одержанням інформації;

• використанням інформації;

• поширенням інформації;

• зберіганням інформації.

За режимом доступу інформація поділяється на: обмежену та відкриту

доступ до якої забезпечується шляхом публікації в офіційних друкованих

виданнях).