Національний банк Польщі

Зміст

Вступ 3

Розділ І

1. Історія Центрального банку 4

2. Статус Центрального банку 5

3. Форми організації Центрального банку .6

4. Функції Центрального банку 7

5. Інструменти грошово-кредитної політики Центрального банку .8

6. Організаційно-правові особливості Центрального банку 9

Розділ ІІ

1. Організація готівкового грошового обігу Центрального банку 10

2. Кредитні відносини між Центральним банком та комерційними банками 11

3. Центральний банк як фінансовий агент уряду 12

4. Організація міжбанківських розрахунків….…………… …….… …………12

5. Валютне регулювання та контроль……………………………………………13

5.1. Становлення системи валютного регулювання 13

5.2. Класифікація та характеристика методів валютного регулювання 14

5.3. Курсова політика Центрального банку 15

5.4. Формування та управління золотовалютним резервом країни 16

5.5. Регулювання поточних валютних операцій 17

5.6. Регулювання валютних операцій пов'язаних із рухом капіталу 19

5.7. Повноваження Центрального банку у сфері валютного контролю .20

Висновок 22.

Розділ ІІІ

1.Тестовий контроль на базі процес них питань 23

2.Тестовий контроль на базі проблемних питань .27

Використана література .29

ВСТУП

Потреба в центральних банках виникла у зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин на рубежі переходу від феодалізму до капіталізму біля трьохсот років назад (один з перших центральних банків - Шведський Ріксбанк утворений в 1668 р.). У XX в. розуміння значення ролі центрального банку для всього господарського обороту країни стає загальним і Міжнародна фінансова конференція, що відбулася в Брюсселі в 1920 р., записала, що «в країнах, де не існує центрального банку, його слід створити».[1.c.256]

Центральний банк поєднує в собі риси звичайного (комерційного) банківської установи і державного відомства, володіючи визначеними владними функціями в області організації грошово-кредитного звернення. Центральний банк є головною ланкою сучасної банківської системи. Покликаний укріплювати грошове звернення, захищати і забезпечувати стійкість національної грошової одиниці і її курсу по відношенню до іноземній валюті, розвивати і укріплювати банківську систему країни, Він є органом державного регулювання економіки.

Метою даної роботи є вивчення функціонування та специфіки роботи центрального банку Польщі. Об'єктом вивчення є Національний банк Польщі. У роботі я постараюся висвітлити головну інформацію про НБП, його відносини з іншими кредитними інститутами, основні функції, специфічні риси та структуру взагалі.

Розділ І

1. Історія Центрального банку

Польський Національний банк (Narodowy Bank Polski) - емісійний кредитний і розрахунковий центр Польщі. Заснований в 1945 році. Банк не мав і не має дотепер статусу підприємства чи комерційної організації, а має на меті контроль за розвитком грошової та кредитної систем. Вже на початку 1946 року НБП було довірено фінансове спостереження і пряму консолідацію вуглевидобування, металургії і текстильної промисловості. Національний Банк Польщі поступово ставав монобанком - монополія не тільки щодо регулювання валюти, але і щодо надання позик і збору збережень.[4]

Важливі зміни відбувалися після 1997 року. Нова Конституція надала Національному банку Польщі сильної позиції серед державних установ і зробила НБП відповідальним за грошово-кредитну політику. Спостереження за діяльністю банків було довірене Комісії для Банківського Спостереження. Спостереження за злотим і охороною стабільності фінансової системи стало головними цілями Польського центрального банку. Прийняття законів "Про Національний банк Польщі" і закон "Про банки" (обидва - від 29 серпня 1997 року) внесли своє коригування в області діяльності та функціонування НБП, та лише через багато років, Національний Банк Польщі став центральним банком, заснованим на кращих моделях провідних центральних банків. Згідно закону «Про Національний банк Польщі» НБП є:

- центральнім банком Польщі, який проводить єдину державну політику в сфері грошового обігу, кредиту та є гарантом забезпечення стабільності злотого;

- емісійним центром;

- валютним органом;

- органом банківського нагляду;

- банком банків;

- державним банком;

- організатором міжбанківських розрахунків.

Після входу Польщі до Європейського Союзу у 2004 році, передбачався повний перехід із злотого на євро у 2007-2008 роках, але цього не сталося. «Загальноєвропейську валюту ми вводитимемо не раніше 2012 року», - заявив глава польського Центробанку Славомір Ськшипек. Найбільше всього побоюється НБП надмірного впливу і контролю Європейського центробанку і позбутися свого фінансового суверенітету.[6]

2. Статус Центрального банку

Банківська система є однією з підсистем фінансової системи Польщі. Банківська система є дворівневою і складається з НБП та комерційних банків. НБП разом зі своїми філіями становить перший рівень банківської системи.Правова основа польської банківської системи закладена в законі "Про Національний банк Польщі" і закон "Про банки" (обидва - від 29 серпня 1997 року). Національний банк Польщі виконує обов'язки центрального банку.

Національний банк організовує і здійснює через банківську систему касове обслуговування державного бюджету Польщі. На нього покладено виконання операцій з державними цінними паперами.

У 1997 році в Польщі запроваджено новий механізм касового обслуговування державного бюджету, який виключає автоматизм кредитування державних витрат. Фінансування за рахунок бюджету здійснюється в межах наявних коштів. За рішенням уряду НБП може надавати державі кредит на загальних засадах.

Згідно із Законом «Про банки», Національному банку забороняється фінансування дефіциту державного бюджету.

Держава не відповідає за зобов'язаннями НБП, так само, як і НБП - за зобов'язаннями держави, якщо вони не прийняли на себе такі зобов'язання.

Сума балансу НБП становить 11 млн. польських злотих . Прибуток НБП після направлення його на збільшення ресурсів банку перераховується в дохід державного бюджету. НБП і його установи звільняються від сплати податків, зборів, мит і інших аналогічних платежів. [3]

3. Форми організації Центрального банку

Організаційна структура НБП- це склад його внутрішніх підрозділів та форми їх взаємодії. До складу центрального апарату НБП входять департаменти (валютного регулювання, емісійно-кредитний, банківського нагляду, бухгалтерського обліку, інформації, готівково-грошового обігу, персоналу, економічний, юридичний) та низка інших самостійних структурних підрозділів.

Рада Національного банку.Це - вищий колегіальний орган управління. Раду НБП очолює Голова НБП. Строк повноважень членів Ради становить 6 років, проте їхні повноваження можуть бути припинені за поданням голови НБП органом, що їх призначив.

Правління Національного банку Польщі. Правління НБП переважно вирішує організаційні, координаційні і контрольні питання. Так, цей орган розглядає питання організації і здійснення єдиної політики в галузі кредитування, розрахунків, грошового обігу, обліку й звітності, банківського контролю та інші питання діяльності банків. Правління НБП розробляє проекти основних напрямів грошово-кредитної політики, прогнози касових оборотів, зведений валютний план, координує діяльність управлінь НБП на місцях, а також підвідомчих підприємств і організацій.

Регіональні управління НБП. Підрозділами НБП є його регіональні управління (філії). Регіональні управління не наділені правами юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти. Вони мають право діяти лише від імені НБП в межах наданих повноважень. Створення та реорганізація регіональних управлінь здійснюються за рішенням НБП.

Регіональне управління НБП очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з неї правлінням НБП. Він представляє інтереси управління і НБП в органах прокуратури, судових, слідчих та інших адміністративних органах.

Кожний структурний підрозділ чи ланка управлінської системи НБП повинні так організовувати свою діяльність, щоб максимально ефективно виконувати завдання, покладені на них чинними правовими актами.[6]

4. Функції Центрального банку

НБП виконує функції державного органу, володіє монопольним правом на випуск в обіг (емісію) банкнот - основною складовою наявної грошової маси. Він зберігає офіційні золотовалютні резерви, проводить державну політику регулюючи кредитно-грошову сферу і валютні відносини. НБП бере участь в управлінні державним боргом і здійснює касово-розрахункове обслуговування бюджету держави.

По своєму положенню в кредитній системі центральний банк грає роль "банка банків”, тобто зберігає обов'язкові резерви і вільні засоби комерційних банків і інших установ, надає їм позики, виступає як "кредитор останньої інстанції”, організовує національну систему взаємозаліків грошових зобов'язань або безпосередньо через свої відділення, або через спеціальні розрахункові палати.

Основною функцією НБП є забезпечення стабільності грошової одиниці, визначає систему, порядок і форми розрахунків, складання платіжного балансу і балансу міжнародних інвестицій Польщі, здійснення їх аналізу та прогнозування, функції представництва інтересів Польщі в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у банківській системі.

Крім зазначеного вище, до переліку функцій НБП належать також наглядові, регулятивні й контрольні. НБП у взаємодії з урядом розробляє і провадить єдину державну грошово-кредитну політику, направлену на захист і забезпечення стійкості злотого;Також НБП здійснює державну реєстрацію кредитних організацій, видає і відкликає ліцензії кредитних організацій і організацій, що займаються їх аудитом, здійснює нагляд за діяльністю кредитних організацій; реєструє емісію цінних паперів кредитними організаціями у відповідності до законодавства, здійснює самостійно або за дорученням уряду всі види банківських операцій, необхідних для виконання своїх основних завдань, здійснює валютне регулювання, включаючи операції по купівлі та продажу іноземної валюти; організовує і здійснює валютний контроль як безпосередньо, так і через уповноважені банки відповідно до законодавства, проводить аналіз і прогнозування стану економіки держави в цілому і по регіонах, перш за все грошово-кредитних, валютно-фінансових і цінових відносин, публікує відповідні матеріали і статистичні дані.

5. Інструменти грошово-кредитної політики Центрального банку

Під грошово-кредитною політикою розуміють комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк. У процесі здійснення грошово-кредитної політики НБП використовує певний інструментарій, який охоплює:

- визначення норм обов'язкових резервів;

- процентну політику;

- рефінансування комерційних банків;

- операції з цінними паперами на відкритому ринку;

- підтримання курсу національної валюти;

- регулювання імпорту та експорту капіталу.

Збереження стабільної купівельної здатності грошової одиниці і забезпечення ефективності системи грошових платежів і розрахунків - є основними завданнями, які НБП переслідує в сфері грошово-кредитної політики.[7]

Так як банківська система Польщі є молодою, тому інструменти грошово-кредитної політики майже не змінилися (змінювалася протягом років незалежності країни лиш частота їх використання, процентні ставки). Виділяються наступні основні інструменти, якими оперує НБП для регулювання грошово-кредитної політики на даному етапі:

- Зміна облікового відсотка;

- Зміна норм обов'язкових резервів комерційних банків;

- Операції на відкритому ринку (покупка і продаж державних зобов'язань).

Унаслідок зміни облікового відсотка відбувається регулювання здатності комерційних банків поповнювати резерви за рахунок короткострокових кредитів Центрального банку. Між розміром резервів і здатністю банків до надання кредитів існує взаємозв'язок. Зростання кредитів (і зобов'язань по депозитах), обумовлює необхідність збільшення резервів, і навпаки скорочення кредитів (депозитів) вивільняє резерви.

Тому, здійснюючи регулювання норм обов'язкових резервів банків НБП впливає на ринок позикового капіталу і кредитові операції. На відкритому ринку Центральний банк може продавати державні зобов'язання у разі, коли переслідується мета обмеження емісії грошей і обмеження здатності банків до надання кредитів і навпаки. Крім основних інструментів регулювання грошово-кредитних звернень НБП застосовує і так звані селективні методи регулювання:

- встановлення верхньої межі процентних ставок, що сплачуються банками по термінових внесках;

- зміна маржі по операціях з біржовими, цінними паперами.[6]

6.Організаційно-правові особливості Центрального банку

Унаслідок реструктуризації економічно неефективних підприємств на початку 1990-х років польська банківська система випробовувала серйозну боргову кризу. Так, в 1993 році позики, по яких були порушені умови їх погашення, складали 31% від суми всіх позик. Проте, на відміну від центральних банків більшості сусідніх країн, Національний банк Польщі опинився здатний витримати труднощі перехідного періоду. В результаті Польща подолала кризу, і до кінця 1996 частка неплатоспроможних боржників скоротилася до 12,5%.

Польща стала першою посткомуністичною країною, що приступила до здійснення макроекономічної реформи, яка отримала назву «Шокова терапія». Був знятий ціновий контроль, скорочені субсидії в промисловості, державні монопольні підприємства були поставлені в ринкові умови, а національна грошова одиниця стала котируватися по плаваючому курсу. Для боротьби з гіперінфляцією (яка досягла 600% в рік) в 1990 році був розроблений план Бальцеровіча, тодішнього міністра фінансів. Вже до 1992році гіперінфляцію вдалося зупинити, а в 1993 році в Польщі почалося реальне економічне зростання. Темпи інфляції до 1998 року скоротилися до 10%; у 1999 році вони складали всього декілька відсотків.[4]

Розділ ІІ

1. Організація готівкового грошового обігу Центрального банку

Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій та безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів, нетоварних платежів та розрахунків. Національний банк Польщі має монопольне право емісії банкнот і розмінної монети, організації їхнього обігу та вилучення з обігу.Згідно з чинним законодавством НБП забезпечує виготовлення грошових знаків (банкнот і монет) і регулює їхнє функціонування на всіх етапах руху - від випуску в обіг до знищення вилучених з обігу зношених, пошкоджених та фальшивих банкнот і монет. НБП розробляє дизайн грошових знаків, установлює номінали, визначає систему захисту, платіжні ознаки.

Національний банк як емісійний центр країни має повноваження щодо організації і регулювання готівкового грошового обігу на території країни. Він установлює правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, інкасації та вилучення готівки з обігу, визначає порядок ведення касових операцій для банків, підприємств і організацій.

Перспективи скорочення готівкової грошової маси пов'язані зі:

- стабілізацією економіки;

- підвищенням надійності банків й зростанням довіри до них з боку населення;

- розвитком ринку державних цінних паперів, орієнтованих на населення;

- запровадженням високоефективних банківських технологій у галузі розрахунків, зокрема Національної системи електронних масових платежів за допомогою пластикових карток. Для управління грошовим зверненням ЦБ РФ публікує і використовує в

процесі грошового регулювання різні показники - грошові агрегати

прийняті в міжнародній практиці. Наприклад, агрегат МО показує суму

готівки; агрегат М1 включає агрегат МО і залишки грошей, що знаходяться

на рахунках в банках. Агрегат М2 відрізняється від агрегату М1 на суму термінових

внесків в системі Ощадбанку. Для числення агрегату МЗ до агрегату М2

додаються депозитні сертифікати і облігації державних позик.

[2,c.211-212]

2. Кредитні відносини між Центральним банком та комерційними банками

Центральний банк є банком банків, кредитором в останній інстанції, тобто тільки цей банк може задовольнити додаткову потребу економіки в кредитах. Якщо комерційні банки та інші кредитні установи використали всі можливості для збільшення або поповнення своєї ресурсної бази через рефінансування активів на фондовому ринку або на ринку міжбанківських кредитів, вони звертаються до центрального банку.

Проводячи відповідну грошово-кредитну політику НБП може кредитувати комерційні банки через: закриті кредитні аукціони; операції РЕПО (купівля - продаж державних цінних паперів) і рефінансування інвестиційних операцій (вкладення коштів у векселі та акції суб'єктів підприємницької діяльності).

Загальне керівництво і відповідальність за проведення кредитних аукціонів покладено на Аукціонний комітет. Кредитні аукціони проводяться періодично. Дату аукціону, обсяг кредитів, строк та цілі, на які вони продаються, а також початкову процентну ставку визначає правління НБП. До участі в кредитних аукціонах допускаються комерційні банки, що виконують установлені НБП економічні нормативи, своєчасно подають йому необхідну звітність і повертають раніше отримані кредити.

Операції РЕПО - це операції із цінними паперами, які складаються з двох частин. Для їх здійснення укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку (НБП і комерційними банками) про продаж - купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного продажу - купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.

Комерційні банки для забезпечення своєї ліквідності можуть рефінансуватися в установах Національного банку у формі переобліку і перезастави векселів.[2,c.220]

3.Центральний банк як фінансовий агент уряду

Згідно із Законом «Про Національний банк Польщі», НБП підзвітній уряду. Отримання прибутку не є основною метою діяльності Національного банку. НБП допомогає урядові визначити найліпший момент для випуску облігацій, їхню ціну, доходність та інші характеристики, що забезпечують привабливість випуску для інвесторів, місце, де ліпше розмістити облігації. Для успішного виконання цього завдання банк повинний мати точну й своєчасну інформацію про стан економіки, рух кредитних ресурсів. Проте інколи Нацбанкові доводитися приймати рішення ще до того, як статистика підтвердить передбачувану подію. Тому він проводить власні дослідження, результати яких звичайно публікуються.

Як агент уряду у фінансових справах НБП дає йому поради, управляє деякими депозитними рахунками й фондами уряду, від імені уряду випускає й вилучає з обігу гроші, управляє національними інвалютними резервами і виступає від імені уряду на міжнародному валютному ринку, є депозитарієм золота й управляє державним боргом (випускає державні облігації, сплачує проценти по них, погашає їх).[7]

4.Організація міжбанківських розрахунків

Міжбанківські розрахунки є складовим елементом платіжного механізму держави. Вони є системою здійснення і регулювання платежів на грошові вимоги і зобов'язанням, які виникають між банківськими організаціями.

До загальних принципів організації міжбанківських розрахунків у Польщі, які засновані на наступних моделях, відносять:

- По рахунках міжфіліальних оборотів;- Шляхом організації кореспондентських відносин між банками;

- Через кореспондентські рахунки в установах Центрального банка.

Банківська система Польщі перейшла на електронну систему платежів, яка працює в режимі реального часу і дозволяє завершувати розрахунки між банками протягом операційного дня.

У складі НБП є такий підрозділ як Розрахункова палата, на яку покладено технічне проведення міжбанківських розрахунків на основі електронних технологій. Розрахункова палата побудована по дворівневому принципу:

- Центральна розрахункова палата, яка підкоряється безпосередньо НБП;

- Регіональні розрахункові палати, які є структурними підрозділами територіальних управлінь НБП;

У Центральній Розрахунковій палаті відкриваються технічні рахунки регіональних розрахункових палат, по яких фіксуються проведені за день операції. Ведення рахунків дозволяє проводити контроль за правильністю здійснення операцій по технічних кореспондентських рахунках регіональними розрахунковими палатами. Крім того, узагальнення відбиваною по цих рахункам інформації дозволяє отримати досить чітку і ясну картину стани платіжного обороту між регіонами.[3]

5.Валютне регулювання та контроль

5.1. Становлення системи валютного регулювання

Становлення та розвиток економіки Польщі неможливі без створення ефективної фінансово-грошової системи. Невід'ємною складовою цієї системи є валютно-фінансова підсистема, яка охоплює діяльність на території країни резидентів та нерезидентів, пов'язану з рухом валютних цінностей у будь-якій формі.

Використання валютних цінностей потребує певної регламентації та регулювання з боку уряду та Національного банку Польщі. У зв'язку з цим зростає роль національного валютного законодавства у визначенні порядку обігу іноземної валюти на території держави з урахуванням необхідності забезпечення пріоритету грошової одиниці Польщі, захисту її купівельної спроможності та врегулювання інших факторів, які впливають на конвертованість злотого.

Нормативно-правові передумови управління валютною сферою в Польщі були закладені прийняттям в 1997 році закону «Про валютне регулювання та валютний контроль в Польщі». Він регулює операції з валютними цінностями, визначає статус злотого, встановлює загальні принципи валютного регулювання, функції кредитних установ під час здійснення валютних операцій; порядок використання надходжень в іноземній валюті, а також відповідальність за порушення валютного законодавства резидентами. Згідно з цим документом було передбачено встановлення НБП валютного курсу злотого на підставі результатів торгів на міжбанківському валютному ринку Польщі.

На даний момент у державі існує низка законодавчих актів, положень та інструкцій по валютному регулюванню, але вони у деякій мірі опираються на принципи та тези, викладені у законі «Про валютне регулювання та валютний контроль в Польщі», тобто цей закон є основою валютної системи країни.[4]

5.2. Класифікація та характеристика методів валютного регулювання

НБП є головним органом, який визначає валютну політику. Основною складовою частиною валютної політики є впровадження механізму регулювання платіжного балансу країни, що є одним з найважливіших макроекономічних аспектів діяльності НБП. Для визначення стратегії проведення валютної та грошово-кредитної політики, реформування зовнішнього сектора економіки Національний банк Польщі розробляє також прогноз платіжного балансу, що використовується і як основа для переговорів з міжнародними організаціями про надання країні фінансової допомоги.

Основними методами валютного регулювання, якими користується НБП, є:

- валютні інтервенції;

- дисконтна (облікова) політика;

- управління валютними резервами (диверсифікація);

- валютні обмеження.

Валютна інтервенція - це пряме втручання центрального банку країни у функціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці.

Регулювання рівня ставки рефінансування (облікової ставки) центрального банку належить до ринкових інструментів і здійснюється з метою впливу на міжнародний рух капіталу, динаміку внутрішніх кредитів, структуру грошової маси, рівень цін.

Рівень офіційних валютних резервів залежить від таких факторів:

-стану зовнішньої торгівлі;

-урівноваженості платіжного балансу;

-режиму валютних обмежень;

-інвестиційного клімату;

-характеру політики інтервенцій;

-режиму валютних курсів (плаваючий, фіксований).

Валютні обмеження являють собою сукупність заходів та нормативних правил, установлених у законодавчому або адміністративному порядку та спрямованих на досягнення рівноваги в платіжному балансі, підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці та досягнення інших цілей.Ступінь жорсткості будь-якого регулювання, і валютного зокрема, залежить від цілей і завдань, які декларовані в політиці НБП. Водночас не можна забувати один із принципів існування людського суспільства як такого: свобода не дарується, вона виборюється. Не варто сподіватися на повну свободу дій: лише в процесі діяльності банків, уряду вимальовуються механізми їх регулювання. Отже, НБП здійснює жорстку політику в цьому напрямі, тому розуміємо, що вона випливає з тих цілей, які стоять перед ним. Водночас це не означає, що комерційні банки повинні сліпо підкорятися тискові і сприймати розпорядження "зверху" як належні. Вони мають право обстоювати власні інтереси, дотримуватися своїх позицій, доводячи необхідність відповідної дерегуляції. [7]

5.3. Курсова політика Центрального банку

Валютний курс - це ключова ланка, яка зв'язує економіку країни зі світовою економікою. Поява обмінних валютних курсів національних валют пов'язана з розвитком міжнародної торгівлі, яка давно вже стала невід'ємною частиною економічної діяльності країн світового співтовариства.

Для Польщі характерне регульоване плавання валют. Даний режим характеризується тим, що у процесі встановлення валютного курсу на валютному ринку відчутний вплив центрального банку країни, який згладжує різкі короткострокові, а іноді й середньострокові коливання курсу з метою зробити його більш передбачуваним та таким, що стимулює зовнішню торгівлю. У цьому разі необхідні значні резерви валюти та міцна матеріальна база для прогнозування курсу, а також зростає роль фіскальної та монетарної політики щодо підтримування низького рівня інфляції національної грошової одиниці.

Системи валютних курсів у країні часто характеризуються одночасним розмаїттям валютних курсів, кожний з яких використовується для іншого набору трансакцій.

Режими множинних курсів виникають тоді, коли для купівлі та продажу валюти існує більш як один курс, або коли курси купівлі та продажу різняться більш як на 2% (менша різниця між курсами купівлі та продажу слугує для покриття вартості здійснення операцій з іноземною валютою та не передбачає присутності множинних курсів).

Раніше планувався перехід Польщі на євро у 2007 році, але зараз польські політики виступають за якомога пізніше введення в країні загальноєвропейської валюти. Центральний банк Польщі зараз виходить з того, що перехід на євро буде здійснений не раніше 2012 року.

Майбутній шлях країни у напрямі єдиної європейської валюти врешті-решт залежатиме від того, чи вдасться уряду ефективно реформувати державну фінансову систему, підкреслюють експерти.[5]

5.4. Формування та управління золотовалютним резервом країни

Термін «золотовалютні резерви» означає запаси резервних активів, які можуть використовуватися для здійснення міжнародних розрахунків країни, виплат за борговими зобов'язаннями як перед урядовими установами, так і комерційними та фінансовими структурами інших держав та міжнародних фінансових організацій.

Сучасні золотовалютні резерви складаються з чотирьох основних компонентів - золотого запасу, вільно конвертованої валюти, резервної позиції та «спеціальних прав запозичення». Основу золотовалютних резервів Польщі сьогодні становлять запаси іноземних вільно конвертованих валют. Вони виступають у формі:

по-перше, залишків на кореспондентських та поточних рахунках у закордонних банках, а також короткострокових банківських депозитів;

по-друге, ринкових ліквідних фінансових інструментів - казначейських векселів, короткострокових та довгострокових урядових цінних паперів;

по-третє, різноманітних боргових документів, які не обертаються на ринку та які є результатом офіційних операцій даної країни з центральними банками та урядовими організаціями інших країн.

Валютний кошик НБП складається з доларів США, німецьких марок, французьких франків, швейцарських франків, англійських фунтів, японських єн та євро. Значна перевага у формуванні цього кошика віддається доларам США, євро (як найстійкішим «якорним» валютам).

Золоті запаси, якими володіє НБП використовуються як резервний фонд коштів для міжнародних платежів. Під час оцінки вартості золотих резервів країна орієнтується на ринкову ціну золота. У зв'язку з постійними коливаннями цієї ціни урядові необхідно періодично переоцінювати свої золоті запаси.[3]

5.5. Регулювання поточних валютних операцій

Поточні валютні операції - операції по переказу валюти ( як іноземної, так і національній ) за виконані роботи, послуги чи інше, якщо це передбачено законодавством Польщі. Поточні валютні операції поділяються на торговельні і неторговельні.

До поточних торговельних валютних операцій належать, зокрема:

- розрахунки між юридичними особами-резидентами і юридичними особами-нерезидентами під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності у межах торговельного обороту, включаючи кредитування експортно-імпортних операцій на термін не більше як 90 днів;- розрахунки у межах торговельного обороту, які здійснюються на території Польщі в іноземній валюті за умови наявності індивідуальної ліцензії НБП або у грошовій одиниці Польщі за умови, що хоча б однією зі сторін операції є нерезидент;

- розрахунки у межах торговельного обороту між юридичними особами-нерезидентами та юридичними особами-резидентами через інших юридичних осіб-резидентів відповідно до посередницьких договорів (контрактів), інші розрахунки, що здійснюються відповідно до чинного законодавства Польщі;

- операції на міжбанківському валютному ринку Польщі;

- оплата фізичними особами товарів (робіт, послуг) з використанням пластикових карток та чеків.

До поточних неторговельних валютних операцій, що здійснюються через уповноважені банки та уповноважені фінансово-кредитні установи, належать:

- операції з обміну іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті на грошову одиницю Польщі чи іншу іноземну валюту;

- виплата фізичним особам готівкової іноземної валюти та грошової одиниці Польщі за чеками та пластиковими картками міжнародних платіжних систем;

- продаж дорожніх чеків в іноземній валюті для вивезення їх фізичними особами за межі Польщі з метою здійснення розрахунків за дорожні послуги або обмін цих чеків на національну валюту інших країн для здійснення необхідних розрахунків;

- одержання фізичними особами готівкової іноземної валюти і дорожніх чеків в іноземній валюті на витрати, пов'язані з відрядженнями;

- переказування коштів в іноземній валюті за межі держави за навчання, лікування, оплата патентів, послуг адвокатів, сплата мит них платежів та членських внесків за вступ та участь у міжнародних організаціях;

- платежі за межі Польщі у вигляді відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних та інших правоохоронних органів;

- виплата готівкової іноземної валюти за переказами з-за кордону: пенсії, аліменти, заробітна плата, допомога родичів тощо;

- переказування за межі Польщі коштів в іноземній валюті: пенсії, аліменти, допомога родичам тощо.

- операції з відкриття та ведення рахунків в іноземній валюті фізичних осіб.[6]

5.6. Регулювання валютних операцій пов'язаних із рухом капіталу

До валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу, належать:

а) здійснення прямих інвестицій у вигляді валютних цінностей нерезидентами до Польщі або резидентами за кордон, включаючи участь в акціонерному капіталі, реінвестування доходів, інші форми довгострокового та короткострокового вкладення капіталу, пов'язані з набуттям контролю над підприємствами чи компаніями або придбанням права власності на будівлі, споруди, природні ресурси та інше нерухоме майно;

б) здійснення портфельних інвестицій нерезидентами або резидентами;

в) розміщення резидентами валютних цінностей на рахунках і вкладах за межами країни;

г) одержання резидентами фінансових кредитів від іноземних міжнародних фінансових організацій та інших кредиторів.

Оскільки в Польщі існує режим валютного контролю, окремі операції, зазначені у цьому переліку, можуть відбутися за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку Польщі.

Одним із пріоритетних напрямів загальнодержавної політики є сприяння залученню іноземних інвестицій.

Засновниками банків за участю іноземного капіталу можуть бути суб'єкти підприємництва (за винятком офшорних компаній і банків). Іноземні засновники новостворених банків мусять сплатити свою частку статутного фонду у вільно конвертованій валюті.

Під час розгляду установчих документів засновників комерційного банку за участю іноземного капіталу НБП керується принципами:

- наявність попередньої згоди центрального банку країни, де зареєстрований іноземний учасник або звідки залучається іноземний капітал, на відкриття банків з польським капіталом;

- повна «прозорість» усіх засновників іноземних банків чи банків за участю іноземного капіталу;

- наявність повідомлення керівництва центрального банку іноземної держави або його уповноваженого органу про належний контроль за діяльністю своїх комерційних банків-засновників польського банку за участю іноземного капіталу.

Майже 95% банківської системи Польщі - це банки з іноземним капіталом.[5]

5.7. Повноваження Центрального банку у сфері валютного контролю

Політика валютного регулювання реалізується через механізм валютних обмежень і валютного контролю. Метою валютного контролю є забезпечення дотримання резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки. До сфери валютного контролю належить усе те, що підлягає валютному контролю відповідно до чинного валютного законодавства, а саме: валютні операції, які здійснюються резидентами і нерезидентами на її території, а також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, що перебувають за межами Польщі.Контроль за дотриманням установленого порядку здійснення валютних операцій покладається на органи валютного контролю. Головним органом валютного контролю в Польщі є Національний банк Польщі, який:

- здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території держави з усіх питань;

- забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з до валютного законодавства.

Ступінь відповідальності (фінансові санкції) за порушення встановлені валютним законодавством Польщі. Підставами для застосування стягнень є:

1. Здійснення комерційними банками або кредитно-фінансовими установами операцій з валютними цінностями без одержання генеральної ліцензії НБП тягне за собою штраф у сумі зазначених валютних цінностей.

2. Торгівля іноземною валютою банками та іншими кредитно-фінансовими установами без одержання ліцензії або з порушенням порядку і умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківсько-валютному ринку Польщі.

4. Невиконання уповноваженими банками зобов'язань щодо купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку.

5. Порушення порядку організації розрахунків в іноземній валюті між резидентами та нерезидентами.

6. Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції.

7. Ухилення резидентів від установленого порядку декларування валютних цінностей та іншого майна, які перебувають за межами Польщі.

Санкції застосовуються НБП або його регіональними управліннями на місцях.[4]

ВИСНОВОК Перш за все, хочеться відзначити, що для позитивного розвитку будь-якої системи, у тому числі і банківської, необхідні чіткі і зрозумілі, однакові для всіх суб'єктів правила поведінки. Щонайперша роль центрального банку - забезпечити ці умови і строго контролювати їх дотримання; прийняти все заходи для формування комплексної правової основи функціонування фінансових установ.

Національний банк Польщі як центральний банк держави виконує функції по регулюванню грошово-кредитної системи, валютної системи країни. Банк має монопольне право випуску грошей - злотих - і основним завданням НБП є забезпечення стабільності грошової одиниці. Також НБП управляє золотовалютними запасами країни, застосовує такі ринкові інструменти грошово-кредитного регулювання, як обов'язкове резервування коштів комерційних банків, кредитну політику і політику рефінансування комерційних банків, операції з державними цінними паперами на відкритому ринку тощо.

Таким чином, можна стверджувати, що НБП виконує такі ж функції як і центральний банк будь-якої із розвинених країн .Можливо, на мою думку, через декілька років Національний банк Польщі матиме таку ж популярність як і Бундесбанк ( Німеччина ) чи Банк де Франс ( Франція ).