Реферат на тему Моделі грошових реформ - Банківська справа - Реферати - Каталог статей

За характером проведення грошові реформи поділяються на три типи: 1. Грошові реформи формального типу, що зводяться лише до технічного аспекту  впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що функціонує. Обмін старої валюти на нову здійснюється у співвідношенні 1:1. Приводом до такої заміни може бути: а. Необхідність поліпшення фізичних властивостей (зносостійкості, цупкості, захисту від підробки і т.д.) банкнот, що перебувають в обігу, зміни їх відносних і абсолютних розмірів, що може бути результатом технічного прогресу (в розумінні як можливостей виробництва банкнот вищої якості, так і вимог до їхньої якості у зв’язку із застосуванням різних технічних пристроїв  банкоматів, електронних машин тощо. б. Підвищення ефектифної боротьби з підробкою національної валюти. Це відбувається у тому випадку, коли в обігу перебуває велика кількість підроблених банкнот (наприклад, накопичених за роки війни), виявлення і вилучення яких стає невідкладною справою. в. Необхідність зміни зовнішнього вигляду банкнот, їх оформлення, що може зумовлюватися політичними причинами, наприклад, зміна державної символіки тощо. Усі наведені аспекти здійснення грошової реформи мають в основному суто формальний, неконфіскаційний характер. Якщо реформа обмежується розв’язанням лише цих проблем, не зачіпаючи більш суттєвих монетарних та економічних аспектів, її точніше називати обміном грошей. 2. Грошові реформи конфіскаційного типу, або їх ще називають реформи "шокового” типу. Названі реформи передбачають комплекс явних або замаскованих заходів конфіскаційного характеру. Стосовно конфіскаційних обмежень, то слід виділити такі можливі заходи: • встановлення ліміту на обмін банкнот; • замороження частки депозитів понад встановлений рівень; • тимчасове припинення валютно-обмінних операцій тощо; Мета подібних заходів  конфіскація незаконних доходів, відновлення соціальної справедливості, отримання додаткового доходу держави. У випадках, коли реформи мають конфіскаційний характер, встановлюються досить обмежені терміни обміну та кількісні ліміти обміну, які доповнюються декларуванням доходів. У цьому випадку обмін звичайно проводиться за регресивною шкалою. Тобто до певного порогу старі грошові знаки обмінюються на нові у відношенні один до одного відповідно до встановленого ліміту обміну, який приблизно зберігає міру вартості, а далі  з понижуючим коефіцієнтом, якщо встановлено кілька послідовних порогів. Крім того, конфіскаційна природа обміну може базуватися на обміні старих грошей на нові з понижуючим коефіцієнтом, що знижує міру вартості для сум будь-якого розміру обміну, а не лише для тих, які перевищують певний поріг як у першому випадку. Аналогічна процедура може використовуватися і для обміну депозитних грошей, хоча частіше тут застосовують певну форму примусового заморожування на спеціальних рахунках сум, що перевищують установлені пороги, нерідко на тривалі строки з процентами, які мають, по суті конфіскаційний характер. З економічного погляду, такі заходи фактично еквівалентні одноразовому інфляційному податку (на багатство, яке зберігається у грошовфй формі) з усіма його соціальними наслідками, оскільки призводять до зменшення купівельної спроможності наявної грошової маси. Тобто у даному випадку коефіцієнт перерахунку цін не збігається з коефіцієнтом обміну старих грошових знаків на нові. І хоч, реформа конфіскаційного типу розглядається економічно менш болісно, ніж інфляція, вона усе ж таки призводить до тих же політичних та соціальних наслідків, що й інфляція у вигляді підриву довір’я до держави, а також, певною мірою, несправедливого перерозподілу трудових доходів населення. Згадані варіанти реформи застосовуються, якщо нова державна влада знімає з себе відповідальність за дії попередньої (післяреволюційна реформа в Росії) або якщо вона визнає себе банкрутом. Такі випадки мали місце в Німеччині, Угорщині та інших країнах.Однією з найрадикальніших за змістом грошових реформ конфіскаційного типу вважається реформа, проведена в Західній Німеччині у червні 1948р. Тоді криза в економіці охопила всі ланки виробництва. Але найсильніше вона вдарила по грошовій системі, яка фактично повністю занепала. Про масштаби конфіскації свідчать такі дані. В перший день реформи  20 червня всі громадяни, що проживали на території Західної Німеччини одержали можливість поміняти 40 рейхсмарок за курсом 1:1 на нові гроші  німецькі марки. В серпні за цим же курсом було здійснено обмін ще 20 марок. За таким же принципом було переоцінено й депозитні рахунки: 70% їх суми було анульовано; 20% переведено на строкові (на 20 років) сертифікати; 10% перераховано в нову грошову одиницю. У підсумку в процесі реформи було анульовано 93,5% депозитних грошей і готівки, що знаходилась на руках населення. Водночас було анульовано і внутрішній державний борг. Ефект реформи був надзвичайно високим, а головне  стабілізувався ринок, почався реальний процес економічного відтворення і розвитку. 3. Реформи паралельного, або, як їх ще називають консервативного типу є надзвичайно складною за технікою реалізації процедурою. У цьому випадку нова грошова одиниця, розширюючи сферу свого функціонального застосування, витісняє старі гроші поступово. В результаті протягом певного часу, коли в обігу знаходяться дві грошові одиниці  стара й нова, відбувається відповідна сегментація сфери грошового обігу. Одночасне функціонування в обігу двох грошових одиниць породжує ускладнення не лише технічного порядку. Існує реальна загроза завчасного знецінення "падаючої” валюти (грошової одиниці, що витісняється), сплеску спекулятивних і "тіньових” операцій. Водночас система паралельного обігу має і явні переваги. Вона є найменш ризикованою формою грошової реформи, дозволяє не вдаватися до заходів конфіскаційного характеру, забезпечити стабільність нової грошової одиниці за умов відсутності достатнього товарного наповнення ринку та необхідного стабілізаційного фонду, розширює діапазон маневру грошово-кредитної політики. У даному випадку ставиться інше вирішення проблеми  встановлення певного (досить тривалого) періоду паралельного функціонування двох типів грошових знаків із тим, щоб населення могло спокійно позбутися старих знаків і перейти на розрахунки в нових. При цьому можуть встановлюватися або фіксований, або ринковий курс між двома типами грошових знаків. Вибір залежить від принципу емісії цих знаків: якщо він однаковий (або емісія старих знаків негайно припиняється), то співвідношення є незмінним; якщо різний  то співвідношення буде визначатися фактичною купівельною спроможністю грошових знаків. Так, нові купюри у США, Німеччині чи Великобританії нині емітуються за тим же принципом, що й старі. Це й обумовлює їхнє паралельне паритетне використання. Зберігався єдиний принцип емісії і при введенні нового франка у 1960 році. Було здійснено лише деномінацію, згідно з якою один новий франк дорівнював 100 старим. У 1994 році в Польщі протягом певного часу також існував паралельний обіг старих і нових злотих за фіксованим співвідношенням. Інша справа, коли нові грошові знаки емітуються за новим принципом, а старі  продовжують надходити в обіг за старим. Прикладом такого підходу може бути грошова реформа колишнього СРСР 1922-1924 років. Як відомо червінці емітувалися у вигляді редисконту векселів, тобто по суті були кредитними грішми (банкнотами). Тим часом, совзнаки продовжували випускатися в обіг як типові казначейські знаки з метою покриття бюджетного дефіциту. За таких умов співвідношення між ними не могло бути постійним, оскільки одна з валют (у даному випадку "совзнак”) продовжувала знецінюватися, та уряд не бажав застосовувати єдині принципи фінансування для всіх суб’єктів господарювання. В Україні з моменту запровадження гривні емісія карбованців була припинена. Протягом визначеного терміну мало місце паралельне використання в готівковому обігу карбованців та гривні за фіксованим співвідношенням. При цьому інкасовані банками карбованцеві купони вилучалися з обігу і замінювалися гривнею. Що стосується безготівкових залишків карбованців на банківських рахунках, то їх конвертація у гривні була здійснена одномоментно за тим же співвідношенням. Отже, у цьому аспекті грошова реформа в Україні враховувала кращий досвід інших країн. Незважаючи на те, що грошова реформа в Україні уже стала надбанням історії, багато політиків і економістів продовжує висловлювати сумніви щодо правильності її проведення. Для прикладу згадаємо грошову реформу в Західній Німеччині після другої світової війни, якою розпочалося "німецьке економічне чудо”. Пропонуємо порівняти можливі вигоди для України від неконфіскованого підходу з тими збитками та "перевагами” у випадку будь-якої конфіскації. Грошова реформа 1948 року в ФРН (Реформа Ерхарда) Грошова реформа в Україні1 Інфляційне фінансування витрат під час війни (характерне для країн які ведуть масштабні війни) призвело до накопичення значного потенціалу бурхливого зростання цін. За роки другої світової війни готівка виросла з 104 до 73 млрд рейсхмарок Крім того на захоплених територіях оберталося 84 млрд окупаційних марок Депозитно-чекова емісія виросла у 4 рази За рахунок зростання державного боргу (330 млрд марок) було профінансовано 12 витрат гітлерівської імперії. На кінець 1944 року 72% державного боргу було розміщено у кредитній системі. За умов нацистської системи контролю за господарською діяльністю інфляція мала подавлену форму і чорний ринок не мав широкого розповсюдження хоча саме в цей час сформувався колосальний надлишок грошей  ГРОШОВИЙ НАВАЖОК (monetary overhang). Після війни інфляція набула відкриту форму, ціни почали швидко зростати. Обсяг виробництва впав до надзвичайно низького рівня  НАКОПИЧИВСЯ КОЛОСАЛЬНИЙ НАДЛИШОК КУПІВЕЛЬНОЇ СПРОМОЖНОСТІ. Завирувала гіперінфляція, створився майже всеосяжний чорний ринок. Стан грошово-кредитної системи характеризується багатьма авторами як повний розлад. Саме тому НАПЕРЕДОДНІ РЕФОРМИ ГРОШІ В НІМЕЧЧИНІ ВТРАТИЛИ МАЙЖЕ БУДЬ-ЯКЕ ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ. Навіть, в легальних контрактах більш важливу роль відігравали спеціальні квитанції на реалізацію ніж гроші. Роль загального платіжного засобу і масштабу цін почали відігравати цигарки. Накопичений у СРСР величезний інфляційний потенціал вивільнився стрімким зростанням цін з 02 січня 1992 р. в результаті їх лібералізації. Спроби захистити вітчизняного товаровиробника кредитними емісіями та нормалізувати їх фінансовий стан численими заліками взаємної заборгованості протягом 1992  93 рр. викликали рекордну гіперінфляцію та карколомне зубожіння народу. Суспільство усвідомило  це шлях в нікуди. Карбованець прийняв на себе левову частку фінансових негараздів перехідного періоду і виконав цим самим свою історично-жертовну функцію. На ньому ми всі разом методом спроб та помилок вчилися прагматичному веденні грошової справи. Це відображено, перш за все, в тому що уповільнення інфляції та стабілізація курсу карбованця забезпечено переважно ринковими заходами (спираючись на скорочення кредитної емісії та розкріпачення господарської діяльності), що обумовлює збереження (принаймні, НЕ ПОГІРШЕННЯ) досягнутої стабільності. Створені умови для більш активного включення механізмів самоорганізації. Карбованець отримав всі ознаки звичайної національної валюти. КАРБОВАНЕЦЬ СТАВ НАЙДОРОЖЧИМ ФІНАНСОВИМ РЕСУРСОМ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ. В Україні немає ГРОШОВОГО НАВАЖКУ та НАДЛИШКУ КУПІВЕЛЬНОЇ СПРОМОЖНОСТІ. Купівельна спроможність, навпаки, занадто низька. 2 Грошова маса, яка оберталася у ФРН (рейсхмарки та інші платіжні засоби) не була борговими зобовязаннями Уряду і Банку перед народом. Уряд післявоєнної ФРН не ніс ані юридичної, ані моральної відповідальності за цей грошовий наважок. Це розвязувало руки для прийняття рішення щодо конфіскаційного характеру реформи. Карбованці є борговими зобовязаннями держави перед народом України. Їх поява  здобуток незалежності. Будь-яка спроба відмовитися від хоча б частки цих зобовязань призведе до значної втрати довіри народу до виконавчої влади. З огляду на погляди керівництва деяких сусідніх держав ця втрата довіри могла б бути катастрофічно значною. 3 Головною задачею грошової реформи було 1. скорочення обсягу грошової маси 2. реструктуризація державних та приватних боргів. В Україні абсолютно протележна ситуація щодо скорочення обсягів грошової маси. Питання скорочення грошової маси не просто стоїть. Багато експертів (в тому числі і іноземних) констатують НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ МОНЕТИЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ  по відношенню до валового внутрішнього продукту грошей менше, ніж у багатьох інших країнах. Тобто, виходячи з макроекономічних критеріїв В УКРАЇНІ НЕМА ГРОШЕЙ ЯКІ Б ДОЦІЛЬНО БУЛО Б ВІДСІКТИ, КОНФІСКУВАТИ. Якби реформа проводилася б у 1993 році, то вона б, безумовно мала б конфіскаційний характер. Водночас, значна частка грошей знаходиться на руках у населення. На 01 серпня це було 362 трлн. крб., або  у 2.3 рази більше товарних запасів у роздрібній торгівлі (157 трлн. крб.). Тільки ЦЕ СПІВВІДНОШЕННЯ ГАРАНТУВАЛО СТРИБОК ЦІН БІЛЬШЕ НІЖ У 2 РАЗИ при конфіскаційних замахах Уряду  в 1.2 рази більше середньомісячних грошових доходів населення за 1 півріччя, які складали тільки близько 291 трлн. крб.  в 1.3 рази більше ГЕТЬ УСІХ грошових витрат та заощаджень за місяць (281 трлн.крб.)  в 1.7 рази більше витрат на купівлю товарів за місяць (207 трлн.крб.)Спроби конфіскації зайвих карбованців викликали б ажіотажну закупівлю товарів, бурхливу інфляцію, зрив товарно-грошового обігу. Особливо нищівним цей удар був би для продовольчого ринку, який в основному обслуговуєься готівкою. Загроза голодомору була б цілком реальною. До речі, ФАКТИЧНО КОНФІСКАЦІЯ ГРОШЕЙ ВЖЕ ВІДБУЛАСЯ ПРОТЯГОМ 199293 РР. ТОДІ НАДМІРНА КРЕДИТНА ЕМІСІЯ ВИКЛИКАЛА ЗРОСТАННЯ ЦІН ЗА ЦІ ДВА РОКИ У 2163 РАЗИ, А РЕАЛЬНА ГРОШОВА МАСА СКОРОТИЛАСЯ У 9 РАЗІВ. На 02 січня 1992 р. заощадження населення складали 117 млрд.крб. Споживчі ціни за 1992  95 рр. виросли у 30498 разів. Для відшкодування втрат населення від інфляції необхідно грошові заощадження збільшити до 3568301 млрд. крб., або на 3515353 млрд.крб. (мінус заощадження населення на кінець 1995 р. = 52948 млрд.крб.). Приріст 3515353 млрд.крб. дорівнює 66.4% ВВП 1995 р. (5293000). CONTRA SPEM SPERO Щодо реструктуризації боргів підприємств. Це буде можливим тільки в разі забезпечення ефективного процесу трансформації фінансових зобовязань у майнові. 4 По номіналу можна було б обміняти 60 рейсхмарок. Решта обмінювалася лише 10% грошей. Після перевірки податкової інспекції половина з цих 10% (5% загальної суми) поверталася у вільне використання власників. Інша половина ділилася ще раз 20% (1% загальної суми)  поверталася у вільне розпорядження власників 10% (0.5%)  спрямовувалася на блокований рахунок для інвестування 70% (3.5%)  просто анулювалися. РЕЗУЛЬТАТ  РЕАЛЬНА ПРОПОРЦІЯ ОБМІНУ СКЛАДАЛА 100 : 6.5. Обмін був украй болісним для народу. Це обумовило значну протидію реформі (див. далі п. 4*) Будь-які схожі заходи призвели б до глибокої дистабілізації соціально  економічної ситуації в Україні. Як похідна, вибухнула політична криза з погано передбачуваними наслідками. Ба більше: конфіскація грошей в умовах низького рівня монетизації економіки почала б спробу ще одного перерозподілу коштів. Цей рецидив шариковсько  швондерівської зрівнялівки відштовхнув би від України розвинуті країни, багатство яких базується на святості приватної власності. Втрата довіри набула б обсягів більших ніж це було після вторгнення СРСР в Авганістан. Тобто, конфіскація грошей призвела б до морального знищення України, як держави. 5 Різке скорочення грошової маси унеможливило виконання накопичених короткострокових зобовязань. Тому ці борги були знецінені у пропорції 10:1. Довгострокові  поступово виплачувалися після 1957 року. В результаті різко скоротилися пасиви кредитних установ. Уряд був змушений випустити державні боргові зобовязання. Украй низький відсоток по цим зобовязанням (3%) фактично закрив їм шлях на ринок цінних паперів. Виникла надліквідність банків  це обумовило небачену кредитну експансію і, далі, створило інфляційний клімат у державі. Ціни почали зростати генеруючу загрозу для всієї грошової реформи. 4*) Зростання цін (за 6 місяців на продовольство +18% і на одяг +35%) викликали у суспільстві сумніви щодо доцільності обраного шляху. За даними опитування грудня 1948 року 70% опитуваних висловилися за відновлення контролю за цінами. Проблема була розвязана: 1. відміною обмежень на зростання заробітної плати, яке в умовах широкої лібералізації господарської діяльності обєктивно не повинно було випереджувати темп зростання продуктивності праці (за 6 місяців 14 та 16%, відповідно); 2. посилення рестрикційного характеру політики Банку німецьких земель (Бундесбанку) щодо зростання грошової маси. Тобто, подальша лібералізація господарської діяльності в Німеччині з одночасним посиленням рестрикційних обмежень щодо зростання грошової маси ВРЯТУВАЛИ грошову реформу. Цей висновок має надзвичайно важливе значення для після реформеної політики всіх гілок влади в Україні. Інакше, грошова реформа не стане поштовхом для покращення ситуації. 6 Одночасно з грошовою реформою були суттєво знижені податки. Були встановлені пільги для доходів, які: 1. зберігаються; 2. інвестуються. ЦІ ПОДАТКОВІ ПІЛЬГИ ПІДТРИМАЛИ, перш за все, ОСІБ З ВИСОКИМИ ДОХОДАМИ ТА КОМЕРСАНТІВ І, в дальнійшому, ВІДІГРАЛИ ВАЖЛИВУ РОЛЬ У ФІНАНСУВАННІ ПРОЦЕСА ЕКОНОМІЧНОГО ВІДРОДЖЕННЯ. Зниження податкових ставок призвело лише до тимчасового дефіциту держбюджету, тому що почалося швидке зростання національного доходу. Україні необхідно в 1997 рік ввійти з новою, більш ліберальною і справедливою податковою системою. NO COMMENTS! КОМЕНТАРІ ТУТ ЗАЙВІ!7 Надзвичайно важить те, що після грошової реформи відбулася лібералізація цін. Це було здійснено всупереч рекомендаціям союзників (напевно, тому що вони були хворі на соціалістичні та кейнсіанські ідеї). Але саме лібералізація цін мала надзвичайно виключне значення для успіху грошової реформи. Ефект був забезпечений рішучістю Людвіга Ерхарда  послідовного ліберала в економіці. Слід зазначити  у Великої Британії скорочення нерівності у розподіленні доходів спиралося головним чином на програми соцзабезпечення, високі прогресивні податки та націоналізацію рада галузей, контроль у розподіленні ресурсів та приборкання інфляції. В ФРН  на відновлення позицій нацвалюти, найскорішу відміну контролю за ціноутворенням. Робітники не протидіяли удосконаленню виробництва і тому високий рівень продуктивності праці був дефляційним джерелом високих темпів приросту зарплати. Зрозуміло, чому економічне чудо відбулося у ФРН, а не в Великої Британії (хоча в неї ще були колонії). Доцільно повністю відмінити будь-яке регулювання цін та тарифів. 8 Грошова реформа внаслідок її конфіскаційного характеру закінчилася б катастрофою якби: 1. не вдалося моментально насичити споживчий ринок за рахунок АМЕРИКАНСЬКОЇ ДОПОМОГИ (план Маршалла); 2. за рахунок накопичених в торгівлі і фірмах запасів; 3. переорієнтації економіки на споживчий сектор. ПРІОРИТЕТНЕ СПРИЯННЯ НАДАВАЛОСЯ ВИРОБНИЦТВУ СПОЖИВЧИХ ТОВАРІВ, А НЕ ВІДНОВЛЕННЮ АБО МОДЕРНІЗАЦІЇ БАЗОВИХ ГАЛУЗЕЙ. Це дуже повчальний для України досвід. Для блокування можливого зростання цін в результаті проведення конфіскаційної реформи треба було б збільшити товарні запаси у роздрібній торгівлі у 3  4 рази: на 450  600 трлн. крб. Це 3  4 місяці роботи нашої економіки. Ще один аргумент за безконфіскаційний характер реформи. Програма Уряду на 1997 рік повинна мати тільки один пріоритет  нарощування випуску споживчих товарів. 9 Тоталітарна система господарювання існувала в Німеччині тільки 12 років. Німці, які залишилися живими після війни, не встигли втрати навички вільного підприємництва. Треба також враховувати, що Німеччина була країною з історично дуже потужним середнім класом (бюргерів). Широкі верстви народу дуже добре сприйняли ідеологію вивільнення економіки, розвитку підприємництва, розкріпачення підприємств від кайданів державної регламентації. Тоталітарна система господарювання існувала в Україні приблизно 60 років (після розгрому НЕПу). На момент проголошення незалежності тільки невеликий прошарок тіньовиків мав окремі навички ведення самостійної підприємницької діяльності. Практично не було людей, які б комплексно володіли інструментарієм сучасного ринку. На момент проведення грошової реформи вже створився прошарок підприємців, але він поки що не дуже впливовий і здебільшого малокваліфікований. Саме тому, НЕ ВАРТО ОЧІКУВАТИ ШВИДКИХ УСПІХІВ У ПІДНЕСЕННІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ПІСЛЯ ГРОШОВОЇ РЕФОРМИ. Напевно, НЕП і грошова реформа Сокольнікова дали разючі результати тому, що за роки громадянської війни не встигли винищити всіх підприємців. 10 11 Німеччина була окупована союзними військами. Грошова реформа здійснювалася під їх тиском. План грошової реформи в основному відображав погляди союзників. ГРОШОВА РЕФОРМА БУЛА ОФОРМЛЕНА НИЗКОЮ ЗАКОНІВ ВИДАНИХ ВІЙСЬКОВОЮ ВЛАДОЮ. Присутність союзних військ блокувала будь-які відчутні прояви незадоволення реформою населенням Німеччини, політична опозиція реформі в умовах окупації була просто неможливою. Жодний німецький уряд, СФОРМОВАНИЙ ПАРЛАМЕНТОМ, не спромігся б провести грошову реформу так жорстко і послідовно. Комуністична партія Німеччини була поза парламентом (перевірити) Соціал-демократи виступали з (викоритовуючи комуністичну фразеологію) праворевізіоністських позицій. Наприклад, соціал-демократ Карл Шилер (зірка котрого швидко піднімалася) заявив: ЯКОМОГА БІЛЬШЕ СВОБОДИ, КОНТРОЛЬ  ЛИШЕ В МЕЖАХ НЕОБХІДНОГО. Цей вислів був у суспільстві зустрінутий найширшою ухвалою. Україна  незалежна держава, народ якої будує демократичне суспільство з ринковою, соціально-орієнтованою економікою. Верховенство Конституції та Закону  родова аксіома цього процесу. Закони творить обрана народом Верховна Рада в якій є доволі потужне ліве крило. Зрештою це обумовлює певну уповільненість змін на краще. 12 13 14 15 РОЗВИТОК ФРН ПІСЛЯ ГРОШОВОЇ РЕФОРМИ. Життєдайну силу у розвитку економіки ФРН відігравав панічний жах інфляції. На інфляції 20-х років прийшов Гітлер. Рядовий німець був проти інфляції (на відміну від громадян інших європейських країн)Девальвація 1949 року. Була здійснена у відповідь на девальвацію англійського фунта 19 вересня 1949 року  воно було необхідно для фунта. Відновлювалося співвідношення з доларом, яке існувало до 1933 року. Збереження конкурентноспроможності експортної продукції ФРН забезпечувалося низьким рівнем зарплати (1 DM на годину), який був лише на 40% вище за довоєний рівень.
1 2 3 4 5 Категория: Банківська справа \| Добавил: Professor (12.06.2012)
Просмотров: 455 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: