Реферат на тему Кредитування, документування - Банківська справа - Реферати - Каталог статей

Процес документування позики полягає в підготовці та укладенні кредитного договору, умови якого задовольняють потреби як позичальника, так і банку. Правильно складена кредитна угода має захищати інтереси банку, насамперед його вкладників та акціонерів. Стандартна форма кредитного договору складається з кількох обов'язкових розділів: • боргове зобов'язання, підписане позичальником, на основну суму боргу, де також зазначено відсоткову ставку за кредитом, умови й графік його видачі та погашення; • забезпечення: опис, характеристика, оцінка вартості, умови і строки переходу права власності до банку для погашення заборгованості; • обмежувальні умови, які можуть стримувати дії позичальника (періодичне надання звітності, підтримка ліквідності, страхування застави тощо), або забороняти певні дії без згоди банку (не продавати активи, не виплачувати високі дивіденди, не брати участі у злитті компаній тощо); • гарантії позичальника, які засвідчують, що вся надана інформація достовірна; • відповідальність сторін за невиконання договірних зобов'язань, де міститься перелік випадків та опис юридичних дій і повноважень кожного учасника угоди. До кредитного договору можуть бути внесені додаткові умови: можливість дострокового погашення, економічні санкції за нецільове використання кредиту, умови комісійної винагороди за додаткові послуги тощо. На стадії документування кредитний договір, договір застави та інші документи (гарантії, підтвердження прав власності тощо) мають ретельно перевіряти юридичні служби та представники контролюючих підрозділів з метою недопущення помилок і зниження документарного ризику. Неточності, неконкретний опис дій, непередбачення певних обставин, нечітке формулювання обов'язків і відповідальності — усе це може призвести до підвищення кредитного ризику та виникнення проблемних кредитів. Так, у практиці американських банків виявлення прорахунків у кредитній угоді після надання позики є підставою для переведення її в категорію "спеціально згаданих", тобто кредитів більш ризикових порівняно зі стандартними, хоча інші умови не порушено. Якість документування кредитних операцій значною мірою впливає на кредитний ризик кожної окремої позики та кредитного портфеля банку в цілому. Особливого значення ця процедура набуває за умов недосконалого законодавства, бюрократичних підходів до можливості застосування кардинальних дій (процедура банкрутства), високих судових витрат і значної вартості адвокатських послуг — умов, що характерні для вітчизняної економічної системи. Контроль Перевірка кредитів — неодмінна умова успішного здійснення програми банківського кредитування. Постійний контроль допомагає менеджерам заздалегідь виявляти проблемні кредити, а також перевіряти відповідність дій кредитних працівників основним вимогам кредитної політики банку. Основна мета контролю за кредитами полягає в тому, щоб не допускати підвищення кредитного ризику понад установлений рівень. Як відомо, рівень кредитного ризику постійно змінюється, оскільки змінюються умови, за яких надається кожний конкретний кредит. Зміни загальної економічної ситуації послаблюють позиції деяких позичальників і водночас збільшують потреби в кредитуванні потенційних клієнтів. Фізичні особи та приватні підприємці можуть мати проблеми зі здоров'ям або втратити роботу, що негативно позначиться на їхніх можливостях погасити позику. Ринкова вартість і ліквідність застави також можуть змінюватися і потребують постійного контролю. Отже, основна вимога до процедури контролю — це постійність перевірки та оцінювання рівня кредитного ризику. Згідно зі статистичними дослідженнями, 80 % проблемних кредитів виникають через недостатній контроль за рівнем кредитного ризику. Інші причини, такі як неадекватна оцінка кредиту та кредитоспроможності позичальника, неправильно проведена структуризація, помилки в кредитному договорі, породжують близько 20 % проблемних ситуацій у кредитуванні. З огляду на важливість контролю як методу управління кредитними ризиками в банках створюються окремі структурні підрозділи з перевірки кредитів. Щоб забезпечити об'єктивність, такі підрозділи рекомендовано організаційно відокремлювати від кредитних відділів та управлінь. Банки можуть використовувати різноманітні форми організації контролю, методи перевірки кредитів, структуру підрозділів залежно від специфіки діяльності самого банку та його клієнтів, потреб і можливостей, особливостей ринку та конкретної ситуації. Проте основні функції структурних підрозділів з контролю за кредитами є спільними для всіх банків. Розглянемо ці функції докладніше. 1. Періодична перевірка всіх кредитів, наданих банком (наприклад, не менше одного разу на рік). 2. Систематична перевірка найбільших кредитів (наприклад, кожні ЗО або 90 днів). 3. Вибіркова перевірка кредитних справ і стану кредитної документації. 4. Докладна розробка процедур перевірки кредитів з метою забезпечення контролю за найважливішими умовами кожної кредитної угоди.5. Постійний контроль за проблемними кредитами. Почастішання перевірок як реакція на загострення проблем. 6. Почастішання перевірок кредитів за умов економічного спаду або в разі появи проблем у тих галузях, де сконцентровано кредити банку (наприклад, одна перевірка за квартал). 7. Контроль за станом і ліквідністю застави, іншим забезпеченням кредитів. 8. Подання документації про наявність проблемних кредитів і розміру можливих втрат за кредитними операціями. 9. Оцінка розміру ризику кредитного портфеля банку в цілому та розробка рекомендацій щодо величини резервних фондів. Процес перевірки кредитів складається з таких кроків: а) перевірка повноти та правильності документації в кредитній справі; б) перевірка відповідності реального графіка платежів плановому графіку; в) перевірка якості та стану будь-якого забезпечення за кредитом; г) оцінка можливостей одержання у своє розпорядження забезпечення цього кредиту та юридичних прав на судові дії щодо позичальника; ґ) оцінка відповідності виданого кредиту кредитній політиці банку та нормативам, встановленим регулюючими органами; д) прогноз можливих змін у фінансовому стані позичальника. Завдяки контролю за кредитами менеджмент банку може оцінити сукупний ризик кредитного портфеля та визначити майбутню потребу в нарощуванні банківського капіталу. Список використаної літератури: 1. Банки и банковские операции: Учебник для вузов / Под ред. проф. Е. Ф. Жукова. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. — 471 с. 2. Банківська енциклопедія / Під ред. А. М. Мороза. — К.: Ельтон, 1993. —328 с. 3. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. I. Савлук, М. Ф. Пуховкін та ін. / За ред. А. М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2000. — 384 с. 4. Банковское дело: Справочное пособие / Под ред. Ю. А. Бабичевой. — М.: Экономика, 1994. — 397 с. 5. Банковское дело: Учебник / Под ред. В. И. Колесникова, Л. П. Кроливецкой. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 480 с. 6. Збірник виробничих ситуацій з навчальної дисципліни "Банківські операції" / Керівник авт. колективу А. М. Мороз. — К.: КНЕУ, 1998.—448 с. 7. Калина А. В., Кочетков А. А. Работа современного коммерческого банка; Учеб.-метод, пособие. — К.; МАУП, 1997. — 224 с. 8. Коммерческие банки / Э. Рид, Р. Коттер, Э. Гилл, Р. Смит. — М.: СП "Космополис", 1991. —480 с. 9. Кочетков В. Н. Анализ кредитоспособности клиентов. Кредитные риски; Учеб.-метод, пособие. — К.; УФИМБ, 1995. — 16 с.
1 2 3 4 5 Категория: Банківська справа \| Добавил: Professor (09.06.2012)
Просмотров: 526 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: