ПЛАН

Конституційні принципи банківського права України: загальносоціальні і спеціально-юридичні

1. Банківське право — спеціальна галузь права

2. Гарантії права власності

3. Право на підприємницьку діяльність

4. Оподаткування банківської діяльності

5. Державне управління і банки

6. Принципи діяльності Національного банку України

1. Банківська система в Україні спирається на принципи та правовий порядок функціонування всієї грошово-кредитної та фінансової сфери. Головні її принципи (засади) закріплені в Конституції України. Вони є визначальними як для банківського права в цілому, так і для кожної галузі права зокрема. Жодна галузь права не може обійтися без визнання її конституційно-правовою сферою, в якій принципи мають велике значення, особливо якщо це стосується грошово-кредитної політики. Держава довірила здійснювати її банківським та фінансово-кредитним організаціям. Конституційні засади є тим необхідним для розуміння визначальним елементом права в цілому і банківського права зокрема, яке має відповідати їм, орієнтуватись на них і з них виходити. Отже, з'ясуємо, які це конституційні засади та як вони формують банківську систему.

Принципи, закладені у Конституції, відіграють роль орієнтирів у формуванні банківського права. Вони мають нормативне значення і відмінні від звичайних норм тим, що, маючи більш загальний характер, стосуються головних питань банківських відносин, що становлять предмет банківського права і ядро його системи. Правові норми безпосередньо повинні узгоджуватись з принципами банківського права. Інакше виникає підстава для скасування певних норм чи їх суттєвих змін і приведення цих норм банківського законодавства у відповідність до конституційних.

Без урахування загальних конституційних засад, на яких формується українське банківське право, неможливо правильно тлумачити і застосовувати його норми. Це важливо усвідомити кожному банківському юристу, оскільки у сучасному українському банківському законодавстві досі є значна кількість прогалин, суперечливих норм. Конституційні принципи є необхідними орієнтирами, напрямами, за якими розвивається кожна галузь права.

Вони створюють конституційні засади правового регулювання банківської системи (банківських інституцій) і банківсікої діяльності (банківської справи), визначають сферу внутрішніх і зовнішніх правовідносин, в яких функціонують банківські та фінансово-кредитні установи, а також інші суб'єкти фінансово-кредитної сфери.

Необхідність урахування конституційних принципів зумовлена й тим, що за ототожнення права і закону вихідні принципи банківського права потрібно розуміти системно, виходячи з самого законодавства, а не орієнтуючись на якусь абстрактну ідею вищого порядку. Отже, якими є конституційні засади банківського права України?

Згідно зі ст. 3 Конституції України "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави”. Цей важливий принцип доповнюється конституційним обов'язком держави, яка "відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави”. Визначаючи зміст конституційних прав громадян України, які згідно зі ст. 22 Конституції України "гарантуються і не можуть бути скасовані”, особливий зв'язок з правом на здійснення банківської діяльності має право приватної власності, яке відповідно до ст. 41 Основного Закону України "забувається в порядку, визначеному законом”.

Слід зазначити, що усі освідчені європейські правники, хоч яка в них основа, визнають, що вони зобовязані Ціцеронові й Ціцероновим наступникам. Адже саме Цицерон у творі "Про закони” висав: "Найвищий закон – добро народу”. Тут ще можна додати, що панування закону забезпечує людям найвищий ступень безпеки. (Історія Європи стор.189)

При цьому держава створює всі умови для здійснення кожним громадянином повного статусу своєї власності: права володіти, користуватися і розпоряджатися власністю, що належить йому. Конституційний принцип реальних можливостей громадян України підтверджується тим, що громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина третя ст. 41 Конституції України). Гарантії забезпечення права власності набули конституційного закріплення у такому важливому принципі, як визнання того, що "право приватної власності є непорушним”. Це створює надійний правовий захист усіх форм приватної власності, серед яких банківський капітал належить до найбільш ризикових сфер існування власності, до якої легко застосувати банкрутство або примусове відчуження за умов реальної кризи у суспільстві.

2. Гарантії права власностіДля запобігання будь-яким посяганням на банківський капітал з боку заінтересованих суб'єктів кредитно-фінансової сфери у частині п'ятій ст. 41 Конституції України передбачено як важливий принцип, що "примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості”. До таких випадків належить вилучення майна у власника за рішенням суду при: зверненні стягнення на майно за зобов'язаннями власника; відчуженні майна, яке за законом не може належати громадянам; відчуження нерухомості, що належить банківській установі у зв'язку з вилученням земельної ділянки для суспільних потреб; викупі пам'яток історії та культури, які безпосередньо утримуються власником. Конституційним принципом визначається, що вилучення (реквізиція) майна в інтересах суспільства в умовах воєнного чи надзвичайного стану, зокрема у випадках стихійного лиха, аварій, епідемій, епізо-отій, може здійснюватись тільки з подальшою повною виплатою власникові вартості майна.

3. Право на підприємницьку діяльність

Загальним конституційним принципом, який безпосередньо стосується банківської діяльності, є встановлене частиною першою ст. 42 Конституції України право кожного громадянина на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право дає можливість громадянам вільно використовувати майнові права щодо власності, яка знаходиться у володінні і може становити банківський капітал, бути предметом застави у кредитних відносинах, позичатись під відсотки тощо. При цьому держава, як визначає конституційний принцип у частині третій ст. 42 Основного Закону України, забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності.

У банківській сфері особливо важливою є конституційна заборона за таких умов: не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку; неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Такі випадки держава визнає протиправними, коли йдеться про обмеження у реєстрації банківських та кредитних установ, які створюються відповідно до законодавства України, або відмову у ліцензуванні банківських операцій тощо. У цьому знаходить відображення гарантований Основним Законом України такий важливий для економіки вид підприємницької діяльності, як здійснення на законних підставах банківських угод і договорів з юридичними та фізичними особами.

Проведення грошових та інших фінансових операцій у банківській сфері неможливе без дотримання імперативного конституційного принципу, який визначає обов'язковість сплати податків. Ст. 67 Конституції України встановлює, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

4. Оподаткування банківської діяльності

У чому полягає мета зазначеного принципу? Він дає змогу забезпечити прозорість та підконтрольність усіх банківських операцій та банківської діяльності в цілому, оскільки податки є засобом застосування обов'язкових платежів для будь-яких підприємницьких правовідносин при формуванні Державного та місцевих бюджетів.

Банківська діяльність як вид підприємницької діяльності підлягає обов'язковому оподаткуванню, оскільки її метою є отримання прибутку із обігу фінансових ресурсів як власних, так і залучених. Це передбачає облік собівартості та ведення рахунків за визначеними правилами. Для розуміння цього питання слід мати на увазі, що сплата податків з будь-яких банківських операцій та послуг обумовлена залученням до цієї підприємницької діяльності фінансових ресурсів інших суб'єктів. З цією метою держава встановлює жорсткі економічні нормативи, які забезпечують як інтереси конкретних суб'єктів, так і всієї банківської системи і держави в цілому. Цим пояснюється особливість застосування конституційного принципу, що закріпив обов'язкове виконання податкових зобов'язань перед державою, коли передусім мають забезпечуватись публічні інтереси, а вже потім досягатись баланс приватних інтересів.

Особливо зауважити, що в умовах розвитку місцевого самоврядування склалась і система місцевих податків, які також належать до загальнообов'язкових платежів, що здійснюються банківськими та кредитними установами. Відокремленість органів місцевого самоврядування від державної влади визначила і особливість правового статусу місцевих бюджетів та місцевих податків, які справляються на відповідній території. Принципи обов'язковості сплати місцевих податків і зборів, які можна теж віднести до публічних фінансів, передбачених законодавством України, стосуються банківських установ, які отримують у податкових інспекціях за місцем розташування всі реєстраційні реквізити, і їх підприємницька діяльність підлягає оподаткуванню на загальних підставах. Йдеться як про головні офіси банків, так і про філії, представництва, що створюються в областях та регіонах і не мають повного статусу юридичних осіб.Податки та інші загальнообов'язкові платежі, які надходять від банків та кредитних установ до Державного та місцевих бюджетів, є обов'язковими, незворотними та неоплатними платежами на користь публічного суб'єкта держави або територіальної громади. Вони забезпечені при справлянні державним примусом, що не має характеру покарання і не зв'язаний з компенсацією будь-якої заподіяної шкоди.

Серед платників податків Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції від 22 травня 1997 р.) особливо виділяє Національний банк України та його установи. Це означає, що об'єктом оподаткування є прибуток, який обчислюється стосовно операцій усіх банків та фінансово-кредитних установ щодо реалізації (банківських послуг, робіт) на митній території України.

Зазначений конституційний принцип банківського права найбільш характерно визначає відносини банків та фінансово-кредитних установ з державою та органами місцевого самоврядування в сфері податкових зобов'язань. Слід звернути увагу на те, що податкові зобов'язання характеризують фінансово-майнові відносини, а державний контроль та адміністративний примус є специфікою забезпечення конституційного принципу в податковій сфері. Цією стороною банківське право торкається податкового права, коли галузева взаємодія правових систем дає можливість реалізувати відповідно інтереси банків і держави.

5. Державне управління і банки

Безпосередньо пов'язаний з банківським правом принцип поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову. Органи державної влади мають реальний вплив на діяльність банків та фінансово-кредитних установ. Це пов'язано з необхідністю державного управління банківською сферою, що ми спостерігаємо в ході українських реформ. Постійна опіка та втручання держави в діяльність банків призводить до негативних наслідків, хоча і слабке державне керівництво теж викликає серйозні наслідки в грошово-кредитній сфері.

Передусім принципово важливе значення відіграють конституційні принципи для з'ясування місця і ролі Національного банку України в системі органів держави, встановлення його провідної ролі як єдиного емісійного центру в країні. Конституційний принцип розподілу функцій та повноважень між органами держави дає можливість здійснювати Національному банку України роль центру банківської системи, яка має власні нормативно-правові засади. Взаємовідносини Кабінету Міністрів України та Національного банку України будуються таким чином, щоб досягалась головна мета — забезпечення стабільності національної валюти, а отже, і стабільності споживчих цін.

Визначальні принципи статусу Національного банку України

Конституційний принцип розподілу влад дав можливість виділити Національний банк України як один з "найважливіших атрибутів державност”. Така характеристика увійшла у науковий вжиток за висловом В. П. Гетьмана, одного з розробників Конституції України, фундатора української банківської системи. Він як послідовний прихильник ідеї повного конституційного статусу Національного банку України вважав, що банк має бути за європейською моделлю незалежним від уряду. У Конституції України закріплено шість визначальних принципів статусу Національного банку України..

Перший принцип формулює основну функцію центрального банку держави: забезпечення стабільності грошової одиниці — гривні.

Другим принципом встановлюється особиста відповідальність вищої посадової особи в банківській системі, що відбувається шляхом зміни статусу головного банкіра країни, посаду якого закріплено у пункті 18 ст. 85 Конституції України як Голови Національного банку України (до цього — Голови Правління).

У третьому принципі визначена паритетність Верховної Ради України та Президента України щодо підбору та призначення на посаду головного банкіра країни, а також складу Ради Національного банку України.

Четвертий принцип закріплює створення і функціонування керівного органу Національного банку України — Ради банку, на яку як найвищий керівний орган центрального банку держави покладається відповідальність за розробку Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням.

П'ятий принцип вперше підносить статус Національного банку України до рівня суб'єктів законодавчої ініціативи, що дає змогу незалежно і самостійно спрямовувати політику держави на досягнення стабільності національної валюти, використовувати гроші як найефективніший інструмент управління економікою.

Нарешті, шостий принцип, який визначає статус Національного банку України, фіксує конституційне положення про банк як орган держави серед інших органів державної влади, який єдиний наділений правом управляти грошима і валютною системою в Україні.Таким чином, виділяючи конституційні принципи статусу Національного банку України, можна зазначити їх консолідуючу роль у системі принципів банківського права. Конституція України особливо виділила статутні принципи центрального банку, оскільки вони мають важливе значення для інших принципів, які виділялися на початку викладеного матеріалу. В свою чергу орієнтуючись на запільні засади, необхідно перевіряти, наскільки норми банківського законодавства відповідають конституційним засадам банківської діяльності. Правове регулювання виходить з того, що банківська діяльність є одним з видів підприємницької діяльності в цілому. Тому класифікацію конституційних принципів банківського права можна провести у двох напрямах: перший — це виділення загальних засад всієї економічної системи, прав і свобод громадян, правового режиму власності. Другий напрям передбачає визначення конституційних засад функціонування банківської сфери, у якій здійснюють свою діяльність суб'єкти грошово-кредитних відносин, утворюючи банківську систему на чолі з Національним банком України.

Зазначені принципи безпосередньо втілені в конкретних конституційних нормах. Проте наука визнає й інші, які випливають із їх змісту та змісту положень багатьох норм Конституції України.

Наука банківського права класифікує конституційні принципи, які охоплюють банківську сферу за двома типами: перший — охоплює організаційно-правові засади банківської системи України; другий — стосується порядку здійснення банківської діяльності.

Роль і значення конституційних принципів банківського права

Конституційні принципи закріплювалися, виходячи з досвіду банківської діяльності у вигляді правових аксіом і постулатів. Це пояснюється тим, що зв'язок між принципами і відбитими в їх змісті суспільними закономірностями, які існують у фінансово-економічній сфері, не завжди має безпосередній характер. Ряд відправних положень банківського права є прямим відображенням емпіричних фактів. Насамперед це стосується порушення принципу незалежності центрального банку держави, якщо він буде підпорядкований уряду, обслуговуючи фінансовими ресурсами його виконавчо-розпорядчу діяльність. Отже, конституційні принципи є принципи-аксіоми, принципи-постулати, в яких фіксуються найважливіші зв'язки і відносини монетарної дійсності.

Відображення у принципах закономірностей існування і розвитку суспільних відносин стосовно кредитних і банківських установ відбиває генезу банківського права. Воно проходить шлях від казусу до конституційної норми, коли синтез накопиченого матеріалу в банківській сфері дає можливість перевести виявлену закономірність у відповідін конституційні положення, а вимоги найбільш загального, абстрактного характеру — у конституційні принципи у власному розумінні їх змісту. У цьому разі індикаторами реальної наявності того чи іншого принципу банківського права стають не стільки об'єктивні кредитно-фінансові правовідносини, скільки юридична, фінансова практика, банківська справа та інші чинники.

Конституційні принципи отримують своє втілення у безпосередньому змісті банківського законодавства. Це дає підстави розглядати його як самостійну систему законодавства, а банківське право — відповідно як окрему галузь права, що безпосередньо регулює суспільні відносини. Ця позиція була обгрунтована у попередній темі.

Важливо підкреслити, що регулятивні властивості конституційних принципів не можна ототожнювати з регулятивними можливостями норм банківського права, тому що у принципах вони більш абстрактні, але стають матеріальними у нормах. Конституційний рівень регулювання банківських відносин — це регулювання суспільних відносин з більш високих позицій і в їх широкому розумінні. Хоча Конституція України закріплює принцип-аксіому про те, що конституційні норми — це норми прямої дії, все ж слід мати на увазі, що за допомогою одних лише принципів права не можна у всіх випадках урегулювати конкретні правовідносини.

Розглядаючи роль і значення конституційних принципів для розвитку банківського права, важливо уявити їх реальну цінність. Вони дають можливість взаємоузгоджувати елементи банківської структури через механізм правового регулювання. Ще в Законі Української РСР від 3 серпня 1990 р. "Про економічну самостійність Української РСР” визначалось, шо "держава на своїй території самостійно організовує банківську справу і грошовий обіг”.

У Конституції України (ст. 99) закріплено, шо "забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави-Національного банку України”. Текстуально порівнюючи ці принципи, можна помітити, що конституційний рівень формулювання принципу відображає вже більш важливий для держави і суспільства орієнтир розвитку банківської системи та її зв'язок з національною грошовою системою.Таким чином, поняттям конституційного принципу охоплюються загальнофінансові та специфічно-юридичні засади організації функціонування банківської системи в Україні. Тому можна стверджувати, що конституційні принципи банківського права мають самостійне значення і виступають не тільки як ідеї, вимоги, що висуваються в Основному Законі до банківського права як системи, а й мають регулятивне значення, оскільки стимулюють процес банківського правоутворення. Тому доцільно сформулювати поняття "конституційний принцип банківського права”.

Під конституційними принципами (засадами) банківського права слід розуміти закріплені прямо (текстуальне) або опосередковано в Конституції України відправні ідеї існування банківської системи, які відображають найважливіші риси грошово-кредитної сфери, монетарної функції держави і вирізняються універсальністю, вищою імперативністю і загальносуспільним значенням у сфері правового регулювання банківсько-кредитних відносин.

Конституційні принципи: загальносоціальні та спеціально-юридичні

Як можна класифікувати конституційні принципи банківського права? Провести консолідацію принципів за певними ознаками — це означає з наукових позицій показати зміст банківського права. Конституційні принципи з наукового погляду поділяються на загальносоціальні (загальні для всіх без винятку галузей права) і спеціально-юридичні (мають значення для окремих галузей права). Не потрібно забувати, що принципи спрямовують функціонування правового банківського механізму, який забезпечує обслуговування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, обіг національної валюти, платежі та розрахунки.

Регулюючі принципи банківського права

Конституційні принципи є необхідною об'єктивною основою для формування безпосередньо регулюючих принципів банківського права у вигляді принципів-відносин. Наприклад, конституційний принцип верховенства Національного банку України у банківсько-кредитній структурі означає, що його відносини з комерційними банками складаються, виходячи з соціально-економічної дійсності, коли об'єктивне право комерційних банків, закріплене у конституційно-правових актах, реалізується залежно від реальної політики Національного банку щодо регулювання випуску банкнот, видачі ліцензій на здійснення банківських операцій тощо.

Відповідно до конституційних принципів досить легко у банківській діяльності виявити відносини, які за певними ознаками потрібно поділяти на: публічні та приватні, матеріальні та процесуальні, регулятивні та охоронні тощо. Вони визначаються характером норм банківського права, яке тісно примикає до цивільного, фінансового, адміністративного та інших галузей правових систем. Ці галузі права теж мають свої спеціально-юридичні принципи, які обумовлюють зміст і спрямованість нормативних систем, регулюючи суспільні відносини шляхом прямого, безпосереднього впливу. Але саме інтегруюча роль конституційних принципів дає змогу встановлювати структурні зв'язки предмета, методу, механізму правового регулювання банківської діяльності, визначати процес банківського правотворення, правореалізації і правоохорони.

Кооституційні принципи дають підстави розглядати бенківське право як галузь права, а не тільки як галузь законодавства, саме за чіткими ознаками самостійного предмета правового регулювання, системи, структури, форми існування і реалізації, за наявних методів і способів регулювання тощо.

Взагалі потрібно зазначити і пам'ятати, що конституційні принципи банківського права виконують складну і дуже необхідну функцію — поєднання суспільних (державних) і особистих інтересів. Правове регулювання банківської системи як у минулому, так і нині грунтується на важливих загальноправових принципах — диспозитивності і імперативності банківських відносин. Це визначає метод регулювання, предмет правової галузі, форми зв'язків між різними суб'єктами правових відносин — юридичними і фізичними особами. Зазначені загальноправові принципи знайшли своє відображення у конституційних принципах банківського права. Це слід розуміти так, що банківська діяльність охоплює практично всі відносини з грошовим обігом, перетворенням грошей на товар та послуги, забезпеченням мобілізації грошових доходів і заощаджень та перетворення їх на капітал та в багатьох інших сферах грошового і кредитного ринків.Конституційні принципи містять змістовну сторону банківського права, і тому його специфічні закономірності дістають відображення в юридичних принципах. Звичайно, у подальшому ці принципи деталізуються у банківському законодавстві. При цьому важливо усвідомлювати, що першоджерелом будь-якого правового явища у банківській сфері є конституційні принципи, які стосуються різних сторін організації і функціонування банківської системи і банківської справи. Юридична наука вивчає і вдосконалює їх, а законодавець — Верховна Рада України — своєю волею відображає існуючі в суспільному житті закономірності через конституційні принципи у вигляді нових понять та норм у конституційному праві. Саме такою є реальна картина ролі і місця конституційних принципів у банківському праві, що є своєрідним засобом досягнення мети правового регулювання банківської діяльності.

Загальносоціальні принципи банківського права

Отже, розглядаючи конституційні принципи банківського права, важливо класифікувати їх за ознаками загальносоціального і спеціально-юридичного значення.

Першу групу ознак — загальносоціальні принципи – становлять такі конституційні засади банківського права:

- принцип свободи економічної та комерційної діяльності;

- принцип недоторканності і гарантованості права власності;

- принцип національного правового режиму та верховенства права;

- принцип відчуження власності на підставі закону і виключно в судовому порядку;

- принцип соціальної функції банківської власності;

- принцип паритетності (рівності) інтересів усіх суб'єктів банківського права;

- принцип існування ринкових кредитних, інвестиційних, грошових та фінансових відносин у банківській діяльності;

- принцип проведення Національним банком України єдиної грошово-кредитної політики в державі та забезпечення державних інтересів з боку центральних банківських установ;

- принцип єдиної території у реалізації та застосуванні банкінського права

- принцип загальності і обов'язковості виконання податкових зобов'язань суб'єктів банківського права.

Спеціально-юридичні принципи банківського права

До другої групи ознак, які характеризують спеціально-юридичні принципи банківського права, належать такі конституційні - засади:

- принцип вільного договору і обов'язковості його виконання;

- принцип колективної самоорганізації, саморегулювання і самоврядування банківської системи в Україні;

- принципи організації, регулювання і керівництва банківської системи з боку держави в інтересах людини і суспільства;

- принцип майнової відповідальності суб'єктів банківського права;

- принцин дворівневої побудови банківської системи в Україні;

- принцип забезпечення представництва центрального банку України за адміністративно-територіальним устроєм та надання банківських послуг з урахуванням інтересів громадян і суб'єктів підприємницької діяльності;

- принцип здійснення Національним банком України від імені держави владно-розпорядчих повноважень у фінансово-кредитній сфері;

- принцип монопольного права Національного банку України на емісію коштів та організацію їх обігу;

- принцип незалежності і самостійності Національного банку України при здійсненні повноважень у межах, визначених законодавством України;

- принцип нормативності актів центрального банку України та інтерактивний характер регулювання банківських відносин;

- принцип монополії валютного контролю в діяльності Національного банку України;

- принцип дозвільності у банківському регулюванні та реєстраційний порядок здійснення банківських операцій;

- принцип самостійності та незалежності оперативної діяльності банківських та кредитних установ в Україні;

- принцип банківської таємниці і банківського нагляду;

- принцип невтручання органів державної влади та місцевого самоврядування у виконання функцій комерційних банків та їх представництв;

- принцип стандартизації єдиного бухгалтерського обліку в банківській системі;

- принцип забезпечення Національним банком України єдиного накопичення, зберігання і використання золотовалютних резервів держави;

- принцип юридичної рівності всіх суб'єктів банківської системи перед законом і судом.

Класифіканія і послідовність розташування названих конституційних принципів банківського права зумовлені певними критеріями (ознаками) і логічним взаємозв'язком. Сам термін «принципи» є умовним, оскільки його зміст може уточнюватись залежно від ознак його існування та функціональної спрямованості. Проте не слід це сприймати спрощено, оскільки конституційні нринциии відносно самостійні і є орієнтирами для розвитку банківського права.

Конституційні принцини сприймаються нами залежно від способу їх матеріалізації в банківському праві. Вони безпосередньо формуюються у нормах банківського права, адже в Конституції України прямо закріплено принцип як обов'язкову вимогу при її реалізації у законодавстві України.Такий спосіб вираження конституційних засад банківської діяльності є їх змістовне закріплення, тобто виведення принципів із змісту норм Конституції України. Такі принципи формулюються як юридичні категорії спеціального застосування щодо суб'єктів банківського права. У механізмі банківського регулювання вони отримують своє практичне втілення, оскільки організовують і спрямовують діяльність людей і банківських установ у кредитно-фінансовій сфері.

Спеціально-юридичні принципи є важливою складовою конституційних засад формування банківської системи і банківського права. Ось чому можна стверджувати, що визначення і реалізація конституційних засад банківського права є необхідним елементом побудови структури банківського права у кодифікаційних та інших корпораційних формах його закріплення і вираження.

Конституційні принципи і їх правозастосування

Продовжуючи цю думку, варто звернути увагу на те, що конституційні принципи також зазнають відповідної еволюції правозастосування, і це зумовлено як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками і умовами розвитку держави і суспільства в цілому.

Прикладом цього є розгляд Конституційним Судом України конституційного подання Національного банку України про необхідність тлумачення частини першої ст. 58 Конституції України.

У рішенні Конституційною Суду України визначено, що цей констигуційний принцип це може поширюватись на закони та інші нормативно-нравові акти, які пом'якшують або скасовують відповідадьність юридичних осіб. Отже, офіційним тлумаченням суду конституційної юрисдикції дано нову офіційну інтерпретацію принципу неприпустимості для юридичних осіб зворотної сили нормативно-правового акта, який встановлює нову чи більш сувору юридичну відповідальність. Це у свою чергу ставить закон або інший нормативно-правовий акт над правом юридичних осіб (банків, кредитних установ) вимагати від держави дотримання раніше встановлених юридичних гарантій проти суб'єктивного та адміністративного свавілля державних органів, їх посадових осіб до визначення матеріальних правовідносин і виконання майнових зобов'язань. Хоча рішення Конституційного Суду України мають відносний характер як джерело права, їх обов'язковість є умовою для існування чи застосування норм чинного законодавства України.

Банківське право — галузь права

Таким чином, можна зробити висновок, що конституційні засади банківського права характеризують його як галузь права:

- загальносоціальними ознаками предмета правового регулювання:

- спеціально-юридичними вимогами щодо структури правової галузі;

- наявністю у банківському праві публічних та приватних інтересів, матеріальних і процесуальних норм, об'єктивного і суб'єктивного права, єдності норм та інститутів правового регулювання.

Конституційні принципи права в концентрованому вигляді відбивають засади, на яких у ньому відображаються економічні і соціально-політичні відносини. Вони є синтезуючими засадами, об'єднуючими зв'язками, практичною основою виникнення, становлення і функціонування багатьох правових явищ у банківській діяльності. Конституційні принципи визначають правотвірну і правореалізаційну банківську діяльність, координують функціонування правового механізму банківського регулювання, є в остаточному підсумку критеріями оцінки правомірності чи неправомірності дій суб'єктів банківського права, формують правове мислення і правову культуру як представників єдиного законодавчого органу, так і банківського персоналу.

Отже, теоретичне і практичне значення конституційних засад полягає у тому, що вони є відображенням політики держави у банківській сфері. У цій сфері здійснюється об'єктивно необхідне для економіки право спеціалізованих, економічно незалежних від органів державної влади та місцевого самоврядування банківських та кредитних установ управляти грошовими ресурсами, визначати їх обсяг і призначення у суспільних відносинах відповідно до єдиної грошово-кредитної політики.

Тепер перейдемо до з'ясування поняття і ролі банків у суспільстві, їх економічно-фінансового призначення у житті держави.

Література.

1. Банкiвська ециклопедiя. Пiд редакцiєю Мороза А.М., К.: Ельтон, 1993р.

2. Комерцiйнi банки в Українi . Довiдник. К: Вища школа, 1990—62с

3. Мороз А. Основи банкiвської справи, К: Лiбра, 1994р.

4. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р.// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2001. Закон України "Про Національний банк України" від 27.02.2004.

5. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні / Затверджена постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001р.

6. Положення НБУ "Про кредитування” Затверджено постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 р. // Податки та бухгалтерський облік.-2000.-№59.-с.715

7. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків .

8. Васюренко О.В. Банківські операції.-К.-2002.-255с9. Мітенко B.I. та ін. Основи лізингу: Навчальний посібник / Серія "Бібліотечка банкіра". - К.: Т-во "Знання", КОО, 1997. - 138с.