Кредит — це позичковий капітал банку в грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Кредити, що перевищують 10 відсотків власного капіталу, належать до так званих великих кредитів. Про ці кредити комерційні банки звітують перед Національним банком. Жодний з наданих великих кредитів не повинен перевищувати 25 відсотків власних коштів банку. Загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Кредити можна класифікувати за багатьма ознаками. Класифікацію кредитів наведено на рис. 4.1.

За терміном користування кредити поділяються на:

• короткострокові — до 1 року;

• середньострокові — до 3-х років;

• довгострокові — понад 3 роки.

Строк кредиту, а також відсотки по ньому, як правило, розраховуються з моменту отримання кредиту до повного погашення суми позички та відсотків за її користування .

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідні періоди.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об’єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо.

Рис. 4.1. Класифікація кредитів

За формою забезпечення кредити поділяються на:

• забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

• гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

• з іншим забезпеченням (поручительством, свідоцтвом страхової організації);

• незабезпечені (бланкові).

За ступенем ризику кредити поділяються на: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнiвні, безнадiйні.

За формою надання кредити бувають: строковий, револьверний, кредитна лiнiя, овердрафт, субординований борг, iншi кредити.

Субординований борг — це позика (забезпечена або незабезпечена), за якою в договірному порядку погоджено, що в разі ліквідації чи банкрутства боржника сплата буде здійснена після задоволення вимог усіх інших кредиторів.

За строками погашення кредити поділяються на:

• кредити, що погашаються одноразово, тобто кредит повертається у повній сумі у певний термін;

• кредити, для яких передбачається періодичне погашення суми позички і відсотків по ній певними частинами, що пов’язане з періодичністю надходження виручки від реалізації продукції (проведення робіт, надання послуг);

• кредити, що погашаються достроково ( за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

• кредити з регресією платежів.

Для укладення кредитного договору та прийняття рішення про надання кредиту клієнт повинен подати у кредитний відділ такі документи:

1 Заявку на кредит.

2. Копію установчих документів, засвідчених нотаріусом.

3. Баланс (форма № 1 за ДКУД), завірений податковою інспекцією.

4. Звіт про фінансові результати підприємства (форма № 2 за ДКУД).

5. Довідку податкової інспекції про відсутність заборгованості.

6. Цільове призначення кредиту та техніко-економічне обгрунтування заходу, на який береться кредит (бізнес-план).

7. Копії контрактів по угоді, на реалізацію якої береться кредит.

8. Гарантії повернення кредиту і оплати відсотків: гарантія банку, страховий поліс, застава або змішані форми гарантії.

9. Довідка банку про сплату раніше взятих кредитів.

10. Довідка про майно, яке має позичальник.

11. Виписки (завірені банком) по рахунках, що відкриті в інших банках.

12. Довідка позичальника про те, де знаходяться його розрахунковий рахунок і дозвіл для ознайомлення з його станом в будь-який момент часу.

Погашення заборгованості за кредитом та відсотків за ним здійснюється у черговості, яка встановлюється сторонами при укладанні угоди про надання кредиту.

Кошти для погашення заборгованості спрямовують насамперед для сплати відсотків за користування кредитом, потім простроченої заборгованості, а залишки суми направляються на погашення основної суми кредиту.

В банку існують підрозділи, які повинні розглядати кредитну заявку і приймати рішення про надання кредиту. До таких служб належать кредитний, юридичний відділи та відділ безпеки. Кредитний відділ розглядає заявку та супроводжуючі її документи, піддає аналізу стан розрахункового рахунку та рух коштів по ньому, оцінює баланс підприємства й визначає його кредито

спроможність.

Юридичний відділ розглядає юридичний бік угоди, аналізує договори, контракти та інші документи, які надаються позичальником.

Відділ безпеки забезпечує вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням безпеки угоди.

Банк здійснює контроль за виконанням умов кредитної угоди, цільовим використанням кредиту, своєчасним та повним його погашенням.Характеристика підсистеми «Управління кредитними ресурсами банку»

Надаючи великого значення та вагомості управління процесами кредитування, особливу увагу слід приділяти питанням автоматизації задач управління кредитними ресурсами банку. Всі функціональні задачі управління процесами кредитування в комерційному банку виділені в окрему функціональну підсистему «Управління кредитними ресурсами банку».

Підсистема «Управління кредитними ресурсами банку» (далі просто «Кредити») необхідна для автоматизації робіт працівників кредитного, юридичного, аналітичного відділу та відділу безпеки, діяльність яких пов’язана з перевіркою кредитної заявки й установчих документів, прийняттям рішення про кредитування, укладенням кредитного договору та контролем його виконання.

Процес кредитування складається з певної послідовності операцій, які можуть бути згруповані таким чином:

• подання клієнтом-позичальником кредитної заявки та пакета документів, необхідних для отримання кредиту;

• розгляд банком та якісний аналіз кредитної заявки і відповідного пакета документів;

• аналіз кредитоспроможності клієнта-позичальника і оцінка ризику кредитування (кількісний аналіз);

• на основі якісного та кількісного аналізу визначення рейтингу позичальника й прийняття рішення про надання кредиту;

• за умови позитивного для позичальника закінчення попередніх етапів підготовка до укладення кредитної угоди. Цей етап називається структуризацією позички. В процесі структуризації банк визначає такі параметри позички: вид кредиту, суму, строк, спосіб видачі та погашення, забезпечення, ціну кредиту, інші деталі. По закінченні роботи щодо структуризації позички кредитний інспектор банку розпочинає переговори про складання кредитної угоди;

• укладення кредитного договору;

• надання позички оформляється розпорядженням кредитного банку своїй бухгалтерії про відкриття позичкового рахунку;

• контроль за виконанням кредитного договору;

• аналіз кредитного портфелю, формування резервів та необхідної звітності.

Перелічені етапи процесу кредитування не в однаковій мірі можуть бути формалізованими і відповідно автоматизованими. Так, наприклад, операції першого етапу, які полягають у розгляді заявки на кредит та оцінці її обгрунтованості, пов’язані з якісним аналізом і не підлягають автоматизації. Переважна більшість операцій, які виконуються на наступних етапах, досить легко можуть бути формалізованими і вирішеними з використанням ЕОМ.

Підсистема «Кредити» повинна забезпечувати автоматизоване виконання таких функцій:

• аналіз фінансового стану позичальника, визначення його кредитоспроможності, оцінка ризику при кредитуванні;

• ведення файлу кредитних договорів та всієї інформації, що стосується кожного договору;

• ведення й коригування розпоряджень (графіків) на виплату кредитів;

• ведення та коригування строкових зобов’язань (графіків) на погашення кредиту;

• ведення та коригування процентних ставок та графіків оплати відсотків по кредитному договору;

• нарахування відсотків по кредиту та облік їх сплати;

• автоматизований пошук та видача інформації про кредитний договір, розпорядження на оплату і зобов’язання про погашення кредитної заборгованості;

• перегляд залишків на позичкових рахунках, контроль своєчасності погашення позик клієнтами-позичальниками та визначення заборгованості;

• аналіз кредитного портфеля, класифікація кредитів та визначення розміру резервування.

Перелічені функції реалізуються в межах наступних комплексів-задач підсистеми «Кредити»:

1. Оцінка кредитоспроможності позичальника і визначення ступеня ризику його кредитування.

2. Визначення параметрів кредиту та формування кредитного договору.

3. Облік та контроль погашення кредитної заборгованості.

4. Аналіз кредитного портфеля, визначення розміру резервування та формування звітності по кредитуванню.

 

Література

1. Автоматизированные информационные технологии в банковской деятельности: Учеб. пособие для вузов / Г. А. Титоренко, В. И. Суворова, И. Ф. Возгилевич и др. / Под ред. Г. А. Титоренко. — М.: Финстатинформ, 1997. — 268 с.

2. Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учебник /Под ред. Г. А. Титоренко. — М.: Компьютер, ЮНИТИ, 1998. — 400 с.

3. Автоматизация расчетных операций и фондовых бирж. — М.: Церих, 1992. — 206 с.

4. Банковские технологии. М.: Журнал издательства «Бизнес и компьютер» 1997—1999 гг.

5. Банковские технологии. Компьютеры+программы, 1997—1999гг.

6. Вступ до банківської справи: Навчальний посіб. / Савлук М. І., Мороз А. М., Коряк А. М. / Під ред. М. І. Савлука. — К.: Лібра,1998. — 344 с.

7. Державний класифікатор України ДК-001-94. «Класифікатор форм власності», затверджений наказом Держстандарту України № 228 від 22 листопада 1994 р.

8. Державний класифікатор України ДК-002-94. «Класифікатор організаційно-правових норм господарювання”, затверджений наказом Держстандарту України № 228 від 22 листопада 1994р.